Недожыта 60-ка М. Мальцовской

Новела Зелена фатаморґана
Стрїча з русиньскым текстом Зелена фатаморґана лавреаткы Премії А. Духновіча за pусиньску літературу Марії Мальцовской, котра патрила ку найзнамішым і найпродуктівнїшым русиньскым писателькам на Словакії, было інтересне гнедь з дакількох пічін. В резюме ку книжному выданю новелы ся окрім іншого пише: „Є то упрімна, чутлива сповідь матери, котра ся не здає ани наперек безнадїйному ставу свого сына. Проблем зіставать отвореный, але выкликує множество вопросів.“ (Мальцовска, 2007, стор. 142). Тота характерістіка є але барз строга, затоже М. Мальцовска своёв новелов сягать намного глубше і до сучасной русиньской літературы так приносить окрім чутєвого утерпіня матери і дакілько далшых, шыршых тем. Іде передовшыткым о закомпонованя народностной тематікы в заднїм планї в такых темах, як суть напр. сполоченьска сітуація, контрастный погляд на жывот на селї і в містї, родинны односины, традіції, але і модерна, в сучасности дуже актуална тема дроґовой завіслости. З теоретічного аспекту є Зелена фатаморґана новелов. Має вшыткы основны крітерії того епічного жанру. Цїлым текстом ся тягне лайтмотів, котрым є утерпіня жены – главной протаґоністкы Ількы в розлічных періодах єй жывота. Далшым з основных знаків новелы є релатівно мале чісло постав, што платить і про текст М. Мальцовской. Авторка наперед жывотнов сітуаціов нещастной штуденткы, а нескорше і страпленой жены зображує каждоденный жывот на двох основных, контрастных містах – в містї і на селї. Дія ся розвивать на основі єдной удалости, а то знасилнїня молодой Ількы, котра по тім страшнім скутку зістала в тяжи. Інтерупція была єдиным выходом з такой страшной сітуації. Зо страху, же веце не буде мочі мати дїти, Ілька вырїшить чім скорше знова почати новый жывот і ним заповнити смуток, котрый зістав у сердцю по страшнім прожытку. В далшій части повіданя посувать допереду нова постава – сын Сватько, ёго одношіня ку мамі і ку навколишнёму світу. Іде о характерістіку каждоденного жывота, опис обычайных днїв і реалных сітуацій, ку котрым доходить поступно в дуже емотівнім, аж выостренім одношіню матери і сына. В згодї зо знаками новелы є і конець росповідї, а то „пожадавка выразной поінты на кінцю повіданя, што авторка досягує неочекованым звратом і розузлінём конфлікту“ (Žilka, 1984, стор. 261), котрым є в тім припадї нечекана проба о самовражду главной геройкы Ількы і єй захрана приходом далшой поставы, Ільчіной старой знамой зо штудентьскых час – Вал.

Література писана женами. Естетіка утерпіня. Жена-геройка
Выходячі з феміністічных теорій і характерістік літературы писаной женами, поважую за правилне зарядити Зелену фатаморґану ку творам тзв. естетікы утерьплїня . Про творы, заряджены до той ґрупы суть характерістічны описы женьскых шокуючіх і інтімных тем, якыма суть напр. знасилнїня і пород. Тематіка тїлесности і зображованя женьскых скушеностей суть тіпічны про женьске писаня, затоже ся предпокладать, же жена-авторка докаже женьске траплїня і потїшіня высловити природнїше, як муж-автор. Основны тенденції тзв. женьского писаня, міджі котры окрім споминаных тіпів естетік патрить напр. і ефект іноваторства і шоку і в новелї Марії Мальцовской. Ку шокуючій сітуації доходить уж в штудентьскых часах молодой Ількы, кідь ся в розпорї зо своїма обчекованями діставать до рук подводника і намісто приємного ранде в знамій рештаврації скончіть омамена в готеловій цімрї з чуджім мужом, котрый ю знасилнить і знеужыє. За другый шокуючій зврат поважуєме зіщіня матери, же милована дїтина є векшыну часу під впливом омамных прекурзівів, ку котрым ся діставать прямо в безпечній валлальскій средї, а третїм, ключовым шокуючім моментом є нечекана навщіва старой приятелькы в моментї скратового і конечного рїшіня безвыходной сітуації главной протаґоністкы. Окрім тематічного заміряня сповнять Зелена фатаморґана і далшы знакы, жебы сьме єй могли зарядити до тзв. женьской літературы. Нелем тым, же іде о текст жены- авторкы, котра спрацовлює женьскы темы, але і векшына найзнамішых постав твору походить зо женьскоґо світа. Главна протаґоністка Ілька представлять у вступі твору просте дївча зо села, котре тужить по лїпшім жывотї. Снажить ся одыйти з дому, абы доказала веце, абы змінила свою судьбу тяжко працуючой валалчанкы і нешколованой жены в домашнёсти, котру в нїй видить єй отець. Тым, же ся єй подарить дістати нелем на середню школу, але наслїдно і на престіжне штудіум права доказує Ілька собі і своїй окoлiцї свою цїну. Зображує працёвиту і снаживу жену, котра ся докаже властныма силами вышкрябати з дна аж на самый верьх у рамках сполоченьской гієрархії (на селї ся діставать до позіції узнаваной і шыковной молодой жены, котра ся выпрацовала од пасїня коров аж ку штудію права) і заєдно є Ілька обычайнов, простов женов, справодливов, добрї выхованов, справно роздумуючов, котра ся наперек валальскому походжіню, хопить ся жывота у великім містї. Треба повісти, же орьєнтєація в містьскій средї, котру авторка окрім іншого зображує як контрастный варіант ку селу, робить главній протаґоністцї зо зачатку великы проблемы. Ілька вызерать в містї як несуродый елемент, дашто, што нарушує забігнутый жывот діманічного міста – напр. в сітуації, кідь ся здравить вшыткым людём на уліцї і не розумить, чого каждый іґнорує єй добру выхову. Нияк не годна порозуміти тому, чом є за тот природный на селї прояв почливости ку людём потрестана прислушниками поліції. В молодім віцї Ілька представлює наївну штудентку, довірливый тіп дївчати, котрый ся діставать до проблемів праві про свою непосквернену душу. Дївча не чекать зраду од знамых (штудентів, з котрыма ся дістане до контакту в рамках безпечности контролёваного інтернату), а уж нияк тоту зраду не чекать од хлопця, котрый збачів єй вынятковость в порівнаню з успішнїшыма і популарнїшыма дївчатами, котры найвыюпуклїше репрезентує єй сполубываюча Вал. По неприємнім зажытку ся з наївной штуденткы ставать розгодна жена, котра приступить ку радікалному рїшіню свого проблему, ку інтерупції. Геройка ся але по тім закроку чує як зранене звіря, терьпляче фізічнов, або псіхічнов болестёв, кідь сі усвідомлює, же зробила грїх. В тім одношіню бы єм хотїла упозорнити на факт, же знасилнена жена, котра є околностями донучена забити родячій ся жывот в собі, внимать свій скуток як грїх і не задумує ся над грїхом, зробленым на нїй. Не вычітать никому ніч, не глядать причіну ставу другых, але лем в собі і себе за то найвеце крітізує і карать. Шпеціфічным моментом в тій части повіданя є сітуація, кідь сі Ілька в спырхі выслухать розговор чуджіх жен о наслїдках інтеррупції і о „невыгнутности“ прийти штонайскорше по такім закроку до тяжи, абы жена не пришла о можность мати дїтину. Тогды ся з наївной і зраненой Ількы ставать мотівована, міцна жена з ясным цілём – што найскорше прийти до тяжи, породити сына і выховлёвати го сама – без мужа. Еманціпація жены ся потім дослїдно проявлять, кідь Ілька досправды прийде до тяжи зо своёв платонічнов тінеджерьсков ласков Яром і вырішыть замовчати му тот факт і так одперти дїтвакови властного нянька. Як одважну жену єй треба внимати нелем про тото рїшіня, але передушыткым зато, же ся розгодне стати слободнов матїрёв в средї, котра ю за то одсудить і в котрїй є тот став вниманый як якась аномалія, дашто таке, што ся в почестній родинї не може стати. Валал внимать Ільку нелем як скраховану штудентку, опущену жену і слободну матїрь, але і як чоловіка, котрый перецїнює свої силы і законито мусить на то доплатити. По навернутю до родного краю і по народжіню сына Сватька ся Ілька упинать на свою родину і старостливость о близкых (нелем о сына, але і о хворого нянька) ся ставать змыслом єй жывота. Скушености з містом і чуджіма людми роблять з Ількы маму, котра аж надміру любить свого дїтвака і перегнано го хранить перед вшыткым. Як мама ся Ілька цалком ізолує. Жыє лем про сына. О то тяжше є про ню спознаня, же сын ю ненавидить, же єй старостливость у высшім віцї внимать як штось неґатівне і обмеджуюче ёго особну слободу і розвой. Ілька не розумить, чом єй сын не любить, кідь она му окрім основной старостливости повнить вшытко, што му на очах видить, чім сі істым способом компензує то, што в дїтинстві не дістала она сама. Сватё жадать од мамы све веце, єй ласку і старостливость єй не оплачує, наспак, поважує єй за притяж. Кідь Ілька збачіть, же за сыновым справованём суть дроґы, по першім шоку з того, одкы ся до чістого валальского світа тоты омамны їды дістали, рішить сітуацію радікално, акчно і силов (фізічным знічінём ростлины коноплї). По часї збачіть, же знічіти жрідло дроґ в селї не буде постачовати, же сын ся єй очуджів омного веце і же потребує векшу зміну – в тім часї ся му снажить найти роботу і выпестовати зрдавы жывотны навыкы. В тій части повіданя ся з Ількы знову стає безрадна слаба жена, котра не докаже вырїшыти свої проблемы, ани проблемы своїх близкых і волить контроверзне рїшіня – закличе на свого властного сына поліцію. Кідь ани то не поможе, переорьєнтує ся Ілька на одстранїня проблему в собі самій і выберать сі тыж нещастне рїшіня – розгодне ся про самовражду.