Просте дївча зо села, страчена штудентка у великім містї, зранене створїня, еманціпована слобдна мати, а наконець зубожена, безрадна жена, то вшытко суть тварї главной протаґоністкы Ількы, котра посередництвом своїх зажытків і одношінь вытварять цїле повіданя новелы М. Мальцовской – Зелена фатаморґана. Контрастнов поставов ку Ільцї є єй приятелька Вал. З Вал ся стрїчаме у вступній части новелы як з богатов успішнов правнічков, котра мала то щастя, же ся нелем народила тым справным родічам, але і свою престижну правницьку практіку отворила в періодї, кідь ся на Словеньксу з подобныма актівітами лем зачінало, также єй успішный працовный жывот є основов єй особного щастя. Вал є прототіпом еманціпованой, красной і добрї забезпеченой жены, котра бере од жывота вшытко, што єй нукать і не може ся скаржыти. Наперек тому, скоро вшыток свій час є в роботї, або в сполочности, часом сі усвідомлює свою самоту, кора „болить“. Окрім поводу і поставлїня ся Вал до контрасту з Ільков діставать і на другых уровнях – є просторїка, острїляна, самосвідома і под. Вдяка тому, же Мальцовска посадила Вал вдяка єй професії – правнічкы до среды справодливости, давать тій наоко неґатівній поставі і кладны властности. Вал ся часом задумує над тым, як помочі своїм клієнтам, в зачатках своёй роботы сі припущать єднотливы припады і хоче людьскы захранёвати світ. Ку пропоїню осудів постав Вал і Ількы як бывшых сокласніць і сполубываючіх доходить тогды, кідь ся нагодно стрїтять на уліцї, причім Вал Ільку не спознать і крітічно єй оцїнює як занедбану жену. Приходить єй на мысель єй давный штудентьскый погляд о „заосталости“ простой валалчанкы, котра в жывотї ніч не досягне. Ілька єй але пошле своє помыселне воланя о поміч посередництвом листу паперя, на котрїм є написане вшытко о єй жывотї. Радікалістічный постой Вал ку Ільцї на самый перед бранить тому, жебы дашто, что написала „обычайна“ Ілька поважовала за важне і годне єй позорности, але внутроный непокій єй наконець принутив прочітати написане і нечекано засягнути до дїї. Также чітателёви несімпатічна постава Вал ся до повіданя вертать праві на кінци, в рамках нечеканой поінты і радікалного розузлїня повіданя, кідь праві тота неприємна надута Вал захранить Ільцї жывот. В тім моментї ся ставать неґатівна і протиходна протаґоністка поставов сімпатічнов, намыслена „женьска“ ся ставать захранкынёв. Окрім тых двох основных женьскых постав ся в повіданю стрїчаме і з далшыма, на першый погляд менше вызначныма женьскыма поставами, котры але мають при розвиваню дїї своє стабілне місце і важну роль. Міджі такы поставы патрить і сімпатічна Жыдївка Ганка, котра представлять одлишный і заєдно вынятковый елемент в релатівно єдинородній сполочности. Ганкина вынятковость є в першім планї в єй природній красї – є то шумна русоволоска, скоро аж екзотічна красавіця. Єй шпеціфічне поставлїня є і в тім, же милым, людьскым і ласкавым справованём ку одшмарёваній колектівом штудентцї Ілька бурять міты о злых, непрайных і шпекулатівных Жыдах. До ґрупы приятелїв главной протаґоністкы патрить і постава Вєркы, сусїдкы зо села, котра засягує до жывота Ількы в тяжкім періодї траплїя ся зо сыном. Вєрка, окрім того, же представлять вірну приятельку, охотну повісти матери круту правду о єй сынови, зображує і традічну поставу в літературї писаній жемани – жену, котра барз тужить по дїтинї, але сама єй не може мати. І вдяка тому є Вєрка про Ільку опоров в часї, кідь мать зо сыном найвекшы старости, затоже она сама бы дала вшытко хоць і за недобру, проблемову дїтину, лем жебы заповнила порожнину в своїм сердцї, в душі, в хыжі. В опозіції ку Ільцї стоїть нелем як бездїтна жена, але і як жена, котра жыє зо своїм мужом у вырівнанім, спокійнім манжелстві, хоць і не наповненім, бо обидвоє тужать по дїтинї. При характерістіцї женьскых постав в новелї Зелена фатаморґана ся треба заставити і при поставі Ільчиной мамы. Тота постава репрезентує тзв. стару школу. Як мама, підпорує свою дївку во вшыткім. Довірує єй способностям, але про істоту сі поїстить дївчин наступ до школы малов протекціов через далшу фамелію. По нещастнім навернутю Ількы домів свою дївку як справна, любляча мати підпорує, ай кідь сі усвідомлює дослїдкы, главно в подобі валальского огваряня. В тяжкій сітуації дївку захранить – найде єй роботу, помагать єй з дїтинов, терьпить єй налады, мило ся односить ку проблематічному внукови і кідь знає, же ю обкрадує і подобно. Ільчина мама є покорна і справодлива жена, котра сімболізує традіції, село і старый світ. Напрек ґенерачным роздїлам є про свою дївку і внука барз потребным і зъєдиняючім елементом в одношінях. Образ матери в новелї М. Мальцовской комплетізує мої увагы о женьскых поставах в тім текстї, затоже матїрёв є Ілька, Ільчина матїрь є мамов і бабков, в їх близкости жыє Верка, котрїй судьба не дожычіла быти матїрёв, і кідь по тім барз тужыла, а треба спомянути і Вал як жену, котра про карьєру не стигла взяти на себе роль матери. Сімболічныма образами матери суть і мати – село і мати – природа. У звязи з матерями в тій новелї мож повісти, же переважуючіма суть неґатівны емоції – Ілька є щастливов мамов лем малу хвільку, єднак як і єй мама, котра ся з успіху своёй дївкы тїшыть лем курто.