Коротко згорнуты жывотны даты о. Франтїшка Данцака у собі скрывають шыроку шкалу ёго духовного і творчого жывота. К ёго жывотному юбілею выходить у выдавательстві Петра в Пряшові як друге доповнене выданя Выберова бібліоґрафія публікачной роботы за рокы 1957 – 2008. Строгы чісла суть фасцінуючі. Довєдна ту находиме 1215 зазнамів, ґруп, якы ся уваджають під римскыма чіслами. Находиме ту, наприклад, ІІ – Книжны выданя (48), ІІІ – Едіторьскы роботы (11), VІІІ – Популарізачны статї (430), ІХ – Історія – юбілеї (56), Х – Жывотописы святых (31), ХІХ – Переклады (10) аж по ХХІІ – Електронічны медії – ДВД – сценарь (1).

Розобрати тоты ґрупы окреме бы сі жадало холем моноґрафію, котра наісто чекать выскумників. Нас інтересовав ПаедДр. Франтїшек Данцак як русиніста, літератор, обявлёватель забытого.

Уж довгы рокы ся занимать Ф. Данцак скоро забытым автором Емілом Кубеком (1857 – 1940), родаком із села Штефуров, Свідницького окресу, якый 17 років дїяв у снаківскій парохії, скады одышов до Америкы в р. 1904. Наш юбілант быв ним фасцінованый, кідь на нёго упрямив увагу о. Еміл Корба, священик з Бардеёва, якый написав статю Будителї Бардеёва і околіці, де споминать Духновіча, Павловіча, але і Еміла Кубека. І так зачав о. Франтїшек докладнїше ся занимати Е. Кубеком, ходив до родного села Кубека Штефурова, до Снакова, обявляв документы, што ся валяли на подї, і піднимав забыте. Першу статю о Кубекови написав у 1996 роцї під назвов 100 років од высвячіня каплічкы у Снакові. Пак ёго інтерес о Кубека проглубив академік Микола Мушинка, пізнїше академік Павел Роберт Маґочій. І він зачінать перевыдавати за властны кошты книжочку за книжочков о Емілови Кубекови. Родили ся такы ёго публікації, як: Emil Kubek – kňaz, básnik, spisovateľ, jazykovedec, rodoľub (Prešov : Petra, 1999, 80 с.), Emil Kubek 1857 – 1940 (Prešov : Petra, 2004, 40 с.), Vypijte, kumo (Prešov : Petra, 2006, 40 с.); едіторьскы роботы: Emil Kubek: Narodny povisti i Stichi. Výber (Prešov : Petra, 2005, 70 с.), Emil Kubek: Autobigrafia (Prešov : Petra, n. o., 2007, 26 с.), Emil Kubek: Olga. Narodna teatralna p´esa s pisňami iz amerikanskoj žizni v dvuch aktach (Prešov : Petra, n. o., 2007, 50 с.), Snakov v premenách času (Vydané pri príležitosti 150. výročia narodenia Emila Kubeka) (Prešov : Petra n. o., 2007, 100 с.). Сполуавтором і зоставителём вєдно з Маріёв Мальцов-
сков є при выберї Кубековых короткых творів, якый выдав Світовый конґрес Русинів в Пряшові в р. 2007 під назвов Єдна стріча (120 с.).

Кажда з тых книжок росшырює кругозор чітателя о Емілови Кубекови, творы якого доднесь на нас дыхають актуалностёв, щавнатым русиньскым языком, теплым, людьскым гумором. Є в них жывот Русина як на русиньскім селї, так і далеко в Америцї. Желанём о. Данцака є выдати ёго 577-сторінковый роман Марко Шолтыс, в якім на шырокім умелецькім полотнї описав жывот Марка Фурмана, родака з Краю, якый ся дуже тяжко пробивав в далекім світї. Наконець ся выпрацовав на заможного і почливого чоловіка, господаря, аж го люде зачали кликати „Шолтысом“. Є в тім романї много автобіоґрафічного із жывота самого автора, якого судьба выгнала за море, як і тісячі іншых Русинів. З того аспекту є Кубек невычерьпный, а все в нїм мож найти дашто про сучасность. Немала заслуга Ф. Данцака, як і Сільского уряду і дирекції школы в Снакові є в тім, же Основна школа в Снакові несе назву свого облюбленого душпастыря Еміла Кубека. Спомины на нёго суть там доднесь жывы. Ф. Данцак у своїй творчій залюбі пішов іщі дале, написав сценарь к ДВД о Е. Кубекови.

Наш юбілант ся занимать ай творчостёв поета о. Еміла Корбы з Бардеёва, якому тыж присвятив пару публікацій, де сприступнив ёго поезію шыршому кругу чітателїв. Стачіть спомянути ёго едіторьску роботу ThDr. Emil Korba. Poézia, яка вышла к 55. роковинам высвячіня і 30. роковинам смерти священика, поета, публіцісты, редактора, ТгДр. Еміла Корбы. Языкова коректура: ПгДр. Валерія Юрічкова (Prešov : Petra, n. o., 2008, 158 с.).

К 10 роковинам од смерти священика і поета вышла книжка Франтїшка Данцака і Монікы Танчаковой під назвов Vasiľ Kočemba. Kňaz, básnik, redaktor, publicista (Prešov : Petra, n. o., 2008, 54 с.). В молодости были великыма приятелями. Автор з радостёв споминать на того, може дакус оріґіналного, але щірого і добротного священика, якый мав Божый дар писати поезію. Вєдно штудовали і кінчіли теолоґію. В книжочцї находиме, окрем споминів поеткы Монікы Танчаковой, ай іщі неопублікованы творы В. Кочембы. Він быв автором збіркы поезій, яка вышла по україньскы під назвов З неба і землі (Пряшів : СПВ ВУЛ, 120 с.), пак по словацькы під назвов Zo zeme i z neba (Prešov : Vydavateľstvo Michala Vaška, 1997, 96 с.).

У своїй творчій роботї много сил присвятив Ф. Данцак духовній літературї, быв трираз шефредактором Благовістника, перекладав жытїя святых, выдав ряд творів о благословеннім Василёви Гопкови, родакови з Грабского, з якым ся добрї знав. Може найзнаміша є ёго книжка Da vsi jedino budut. Aby všetci jedno boli. Reminiscencie na korešpondenciu s ThDr. Vasiľom Hopkom (Prešov : Náboženské vydavateľstvo Petra, 2002, 118 с.).

Каждый з высшеспомянутых людей мав на нёго свій вплив і він ся снажив їм быти зато вдячный і тым, же піднимать їх творчость у книжній подобі, приближує тоты особности духовного жывота векшій людьскій громадї. І кідь у своїх церьковных функціях ся находить дость высоко, є оціненый Золотым хрестом (2004), Золотым хрестом з оздобами як ставрофорный протoієрей, котрый му удїлив Монс. ТгДр. Ян Бабяк, СІ, пряшівскый архієпіскоп і митрополита 1. децембра 2008 року, спокійно ходить по земли. Є то Отець, котрому можете отворити своє сердце. Пережывать жывот обычайного смертелника. І нёго ся дотулили траґедії (в єден рік му вмерла жена Марія і 36-річный сын Владимір), і він мав днї безнадїї, кідь сі думав, же страту найблизшых му ніч не нагородить, же жывот не має ціну. Але не є то так. Жывот має найвекшу ціну, повів собі. Главно тогды, кідь чоловік є другым на хосен. Є про што і про кого жыти. Тото сі усвідомлює, главно теперь, кідь має новы задачі. А потїшить го спомин на тых людей, якы го тримлять в чести. Де бы не зашов, до котрого села, ці до Грабского, Кружлёва або до Снакова, всягды го витають як свого отця духовного.

Ним ся став, може, дякуючі молитвам своёй матери. В р. 1946 роцї, было по войнї, кідь уж ся видїло, же буде мір і покій на земли, пришли енкаведісты до дому Данцаковых і одвели ёго отця Андрія нічнов годинов. Нихто не знав де пішов і чом. Плакала мама Анна, плакав 7-річный Ферко, плакав 10-річный Павлик і 2-річна Анька. В Розгановцях Андрій вышмарив родинну фотоґрафію, на яку написав, же го взяли енкаведісты і ведуть на Донбас до банї. Хтось тоту фотку прочітав і дав знати матери Аннї. Тота бідна ся молила і каждый день обіцяла Богови, же кідь ся єй муж верне, та дасть дакотрого дїтвака за священика. Андрій Данцак ся вернув домів по 11-ёх місяцях, праві 6. дeцeмбра, на св. Никoлая, а тo быв прo ниx вшыткыx найвeкшый дарунoк. Втїк з Донбасу. А хлопцї Данцаковы ся обидвоме стали священиками. І сестра ся выдала за священика. Так то, якбач, мало быти. Жывот пожертвованый Богу, але з отвореныма обнятами про каждого, хто го потребує.

Желаєме о. Франтїшкови Данцакови много сил, здоровя, Божой благодати к ёго вызнамному жы-вотному юбілею. На многая і благая лїта!