Подля погляду многых, рїшіня тзв. членьской громады і пропонованы зміны станов суть ЗМАНІПУЛОВАНЫМА і ЦІЛЕНЫМА КРОКАМИ ЁГО ВЕДЖІНЯ, А ТО БЕЗ УЧАСТИ і ЗНАНЯ ШЫРОКОГО КРУГУ ЧЛЕНІВ ГРОМАДЫ РУСЬКОГО КЛУБУ – 1923.

Перед споминанов маніфестаціов перед Руськым домом была стрїча з новинарями у салї Пряшівской реґіоналной орґанізації Словеньского сіндікату новинарїв, котру, як і споминану маніфестацію, ініціовала Містна орґанізація Русиньской оброды в Пряшові на челї з єй председом Федором Віцом. На нїй ся говорило о кавзї Руськый дім і протестній маніфестації перед ним по новинарьскім бріфінґу. О тім участників інформовали: Федор Віцо, Мґр. Гавриїл Бескид і ЮДр. Петро Крайняк.

Єден із выступаючіх перед Руськым домом МУДр. Василь Янко, посланець Містьского заступительства в Пряшові, презентовав погляд застанцїв Гавриїла Бескида і слова на вывішенім транспарентї – РУСЬКЫЙ ДІМ НЕ СЛУЖЫТЬ ЦІЛЯМ, ПРО КОТРЫ ГО ПРЕДКЫ ПРЯШІВСКЫХ І МІМОПРЯШІВСКЫХ РУСИНІВ КУПИЛИ У 1925 РОЦЇ ЗА ПОМОЧІ ПУБЛІЧНОЙ ЗБІРКЫ і ЗА ПОМОЧІ ҐРЕКОКАТОЛИЦЬКОЙ ЦЕРЬКВИ. ГЛАВНЫЙ ЦІЛЬ ДОМУ МАВ БЫТИ – РОЗВИВАТИ КУЛТУРНЫЙ ЖЫВОТ РУСИНІВ ПРЯШІВСКОЙ ОБЛАСТИ.

О взаємнім спорї, в котрім ся чує єдна сторона укривджена і підведжена, має вырїшыти суд. Але ёго рїшіня є в недогляднім часї. Без належного одзыву зістала і скарга адресована міністрови внутрішнїх дїл СР Робертови Калинякови на незаконность поступу ёго резорту в процесї реґістрації і посуджованя змін станов Руського клубу – 1923. ПРИЯТЕЛНЇШЫМ БЫ МОЖЕ БЫЛО МІМОСУДНЕ РЇШІНЯ СПОРУ, причім бы ся скликали вшыткы членове з боку председы Г. Бескида, але тыж членове ґрупы навколо Ш. Секерака і на сполочній членьскій громадї бы ся голосовало о новім председови Руського клубу – 1923 і о судьбі цілено створеной надації. Не є несподїванём, же сучасный „кастелан“ Руського дому в Пряшові не має о таку стрїчу інтереc. (Позн. ред.: В новинках „Prešovský korzár“ з 19. 2. 2009 на стор. 2 Ш. Секерак отворено говорить: „Можность, жебы ся скликала сполочна громада вшыткых заінтересованых обществ, поважую за нереалну по тількох надавках, выступах, вылучінях, обвинїнях – вы бы сьте прияли таку понуку? Міг бы єм то акцептовати, кібы там были іншы, цалком новы люде...“ Не знам, якы? Може лем такы, котры бы у вшыткім притаковали Ш. Секеракови і тричленній Справній радї Надації Руськый дім – 1923?!)