Заставив єм ся при нашій добі темна, бо тогды русинство зосмішнёвали, неузнавали і научно поперали, но наперек вшыткому понижованю жыла в Русинах култура дїдів-прадїдів, нашых попередників, коловала в кровли почливость ку свому, ласка к материньскому языку, взаємна підпора, віра, дотримовали ся з поколїня на поколїня звыкы, обряды, співы...

Вам, отче духовный, наш юбіланте, належить сердечне подякованя за гляданя, одкрываня і приближованя споминаной нашой славной історії, сприступнёваня дїятельства нашых будителїв і їх продовжователїв. Маю на думцї вашы роботы о благореченім єпіскопови Василёви Гопкови і Емілови Кубекови. Своїма публікаціями, выступами на бісїдах, семінарях сьте нам припомянули, же нашы попередници то не мали легке, але ся не здавали. Не здавали ся... Тото бы мало быти про нас поучне. Своёй роботов, сьте доказали, же кідь колись было тяжко а были і перзекуції то наше Я нихто не доказав з нас выкорїнити, нихто не доказав нам нашу славну минулость зо сердець выторгнути і намісто нашой минулости засадити ці налляти якусь іншу, чуджу. Такы або подобны ліквідаторы найдуть ся і днесь, ай міджі духовнов інтеліґенціов. Сучасны ліквідаторы забыли, же ніч ся не зродить там, де нїт глубокого корїня, де не суть міцны силы духа, віры, де не суть стары-престары традіції. Вашы роботы нам тоту правду зась припомянули.

Вы своїма роботами о минулости, як археолоґ, одкрывате невидиме, занесене, припадане порохом... А мы таке дїятельство барз потребуєме, бо не вшыткы нашы люде знають свою історію, славну минулость. Тыкать ся то і высокошкольскы школованых людей. А де абсентує тот феномен, там, як правило, абсентує і народна гордость. І за тото одкрываня нашой проґресівной історії дякуєме.

При тій нагодї належить похвала і тым, котры майстерно осучаснили добовый язык Еміла Кубека, бо осучасненый язык є свіжый, жывый, актуалный. Є то заслуга Др. Марії Мальцовской і Доц. Др. Юрія Панька, к. н.

Ваше дїятельство, отче духовный, свідчіть о тім, же доцінюєте навязованя вывоя сполочности в історії. Своёй книжков о поетови, моїм краянови Василёви Кочембови, сьте доказали, же ініціатівно штудуєте і сучасность і собі усвідомлюєте, як є міцно і закономірно перевязане наше минуле із сучасностёв, же істо без певной минулости є наша сучасность росколысана, розгойдана. Доказали сьте, же ся в тім дїлї вызнате.

Вашы книжкы належать к літературї факту. В них, як в зеркалї, видиме факты з жывота нашых людей: їх роботоспособность, нашы ремесла, школы, обряды, біду і віру.., то, што є тіпічне про вшыткых Русинів ці уж жыють в Чехії, Польщі, Мадярії, Румунії, на Українї, в Америцї і в іншых штатах. Зато ґеоґрафічный чітательскый простор доброй русиньской книжкы є великый. Треба вірити, же вашы книжкы в тых просторах найдуть своїх чітателїв. Ай ваш філм їх силу підкреслює.

Почливый отче духовный!

Довольте мі од СРПС, од панї директоркы МРК і од мене подяковати вам за неперестанну роботу на збогачованю русиньской літературы, културы, реліґії. Притім вас хочеме попросити, жебы сьте нашли і повіли там, де треба, слово обгаёбы за наш старославяньскый і русиньскый богослужебный язык і за тых отцїв духовных, котры го дотримують або хотять дотримовати. Довольте пожелати вам певне здоровя, вірных приятелїв, велё оптімізму, і жебы сьте надале ходили міджі нас воодушевляти себе і нас. На многая і благая лїта!