Гра є іншіпірована леґендами зо старозаконных пророцькых книг і навернутём до часів біблічного старого віку – до Бабілоньской імперії в часї панованя мудрого і пышного, але і гордого, добивачного Набуходонозора (І. Латта), котрый ся прославив тым, же в 7. сторочу перед Хрістом добив Єрусалим. Бог покарав ёго наростаючу пыху:...„выгнаный быв споміджі людей і їв быля, як худобина“ – пише ся в Біблії. Аж кідь ся ёго тїло перетворило до звірячой подобы, зачав ся каяти і узнавати вшемогучость Бога, котрый му одпустив. Праві тот основный і вічный мотів вины і кары, котрый выплывать з нарушіня моралных прінціпів і догоды міджі світьскым і божскым, розвинув Дуренмат до властного і выразно актуалізованого алеґорічного повіданя о жобракови і кралёви, котрый жобрать. Ангел (Л. Миндош) із своёв сполочнічков Куррібі (В. Брегова) приходять до Бабілона, абы в богатій і добрї зорґанізованій країнї, де панує дісціпліна і порядок, нашли послїднёго жобрака (В. Русиняк). Парадоксно ся вказує, же праві він – жобрак є тым послїднїм непідкореным, слободным чоловіком, причім слободомысельна „жобрацька пыха“ заінтересує і пановника, котрый сі роль жобрака хоче выпробовати. Гра міджі „кралём і жобраком“ ся так ставать основнов лініов представлїня і ключом к порозуміню того філозофічно-ґротескного „біблічного коду“ – подобенства о беспомічности міцных і силї слободного духа. Тота опозіція ся крішталізовала выразно через главны поставы гры. Набуходонозор (І. Латта) мать в руках міць, але хыбує му штатницька мудрость, розважность. Ёго маскованя выкликує сміх, часто аж співчутя. Наопак, жобрак Аккі з себе выдавать множество жывотной енерґії, быстрости, але і мудрости. Герецька креація В. Русиняка выходить з приповідкового архетіпу валальского фіґляря, котрый все переведе свого пана. Обидвоме герцї суть бесконкуренчны комедіанты і майстрове словных грачок, што ся в грї наповно выужыло, але містами дакус аж „знеужыло“. Молодый режісер ся у многых моментах зохабив унести „лем “ кабаретным комедіантством і фрашковитым сміхом і мінімално посував герцїв до тяжшых полог абсурдной ґротескы, котра є намірена аж до роздумованя о змыслї людьской екзістенції, котра є лімітована божыма і світьскыма законами. Тот метафізічный розмір ся вказав і в заключній сценї, де пановник вызывать народ, абы зачав будовати „нову“ бабілоньску вежу. Мудрый жобрак вітрить, же то є лем далша небезпечна „гра з Богом“, прото втїкать з грішного міста вєдно з „чістов небеснов“ дамов, ангелом Куррубі, абы сі захранив свою тварь, „жобрацьку“ слободу і людьску достойность. Треба повісти, же подобно, як швайчарьскый автор, і режісер представлїня інтересно актуалізує біблічны темы і мотівы. Найвыразнїше то видно при (трой)поставі – Теолоґ, Міністер і Кат, де суть перепоєны розлічны подобы ідеолоґії, але і інштітуціоналізованой моци і насилства. Роль „переболїкача ґероків і костімів“ перфектно звладнув Е. Либезнюк, котрый може найвеце проникнув до глубшых верьств драматічного тексту. Праві в ёго поставах ся під траґічныма, комічныма, іронічныма і сатірічныма верьствами скрывало натякованя на таёмство людьской пыхы, злобы і насилства.

Была то незвычайна сугра околностей, але премєра ся одограла якраз в часї „кулмінації“ презідентьской кампанї, в котрій вшыткы кандідаты бісїдівали як кібы словником біблічного Набуходонозора, всягды довкола припоминали снагу забезпечіти стабіліту державы і благо вшыткых єй жытелїв. Передволебна кампань ся уж скінчіла, але можете зайти до пряшівского ТАД, де увидите намного пестрішу, ціннїшу і інтереснїшу пановницьку „толк шов“, але і нечекану сітуацію, кідь пановник-краль жобрать...