Здасть ся тыж, же за евентуалну підпору лідры нового конґресу поважують лем представителїв Руськой федерації, чім ся одлишують, наприклад, од погляду словеньскых Русинів, котры будучность Підкарпатьской Руси видять в рамках середнёевропского простору а ідеї навернутя той бывшой чеськословеньской провінції до граніць помыселного Угорьска в духу гесла: „При Ясинї кінчіть западна Европа.“ А тыж треба повісти, же без підпоры днешнёй Европской унії і США важны розговоры о судьбі (а тыж може о узнаню самостатного Підкарпатя) наісто ся не зачнуть.

Так істо є важне, жебы офіціалным языком такых конґресовых засїдань быв язык русиньскый а лідры до будучность жебы мали інтерес кодіфіковати сучасный русиньскый язык, котрым говорять Русины днешнёго Підкарпатя. Думка кодіфікації карпаторуського языка з половины 20. стороча ся здасть быти в днешнїй добі великым кроком назад. До школ на Підкарпатю треба безусловно завести сучасный русиньскый язык!

Так істо ся вказує, же про здобытя реалной підпоры векшыны жытелїв бывшой Підкарпатьской Руси (Русинів, Українцїв, Мадярів, Словаків, Русів і далшых) ся тот конґрес мав одбыти на Підкарпатю (наприклад, із погляду історії в смутно прославленім Хустї) як фронталный зачаток снажінь з цілём узнати Русинів на Українї як окрему народность і здобыти народностну самосправу, причім не є вылучена ани леґітімна пожадавка перетворїня Україны на федерацію з узнанём русиньской автономії в Закарпатьскій облас-ти Україны, котра мать вшыткы історічно-політічны передусловія про таке рїшіня. Або треба радікалне рїшіня, а то взник незалежного штату Підкарпатя (Podkarpatsko) подля моделу дакотрого з малых европскых штатів, як, наприклад, Данії або недалекой Естонії. (І многы Словаци на выходї Словакії розумлять тоты снажіня і підпорують рух за нове Підкарпатя.)

Послїднїм слабшым елементом пардубіцького конґресу была неучасть воджатаїв даного руху: о. Димитрія Сидора, Михайла Алмашія і „тїнёвого премєр-міністра“ Підкарпатьской Руси Петра Ґецка. Без участи тых людей не мож наповно розбігнути роботу конґресу, і кідь неучасть є даколи веце як участь...

Великым позітівум мож але видїти в тім, же представителї новоконштітуованого конґресу мають інтерес рїшати неедобру позіцію ґрекокатольцьикой церькви „sui iuris“ русиньской у Мукачовскій єпархії, з котрой ся поступно вытрачать в богослужбах старославяньскый язык і священици уж у векшынї говорять по україньскы. Тот тренд треба заставити, і Русинам на Підкарпатю треба вытворити такы набоженьско-културны условія, якы мали в часї владыкы Теодора Ромжы. Подля прикладу словеньскых Русинів ся тыж і з Підкарпатя приправує делеґація, котра хоче навщівити Святого Отця у Ватіканї. В церьковнім вопросї бы ся мали споїти, і свої пожадавкы бы мали Русины зо Словеньска і Підкарпатя предъя-вити наступникови св. Петра вєдно.

Зістає лем вірити, же 10-членна делеґація із Підкарпатьской Руси, котра є приправлена попутовати на юбілейный, 10. Світовый конґрес Русинів (буде 4. – 7. юна 2009 у Сербії і Хорватії), буде діпломатічна, не прийде з цілём буряти то, што ся выбудовало, але здобуде підпору про далшы уважливы крокы (і політічны), котры поведуть к рїшіню леґітімных жадань дотеперь штатнов політіков незасімілованых жытелїв Підкарпатя (Мадярів, Русів, Ромів ці Словаків), якы треба взяти тыж до увагы. На Підкарпатьскій Руси все жыли і жыють тыж представителї іншых народностей а і з їх представителями треба говорити о евентуалнім політічнім прямованю того реґіону. Наприклад, таке Мадярьско може до дїла прінціпіално проговорити...