То по перше. Покы іде о обсяг моноґрафії, то уж є дїло обєктівного приступу незалежного історика, котрый бы одклепнув правду інформацій опублікованых і інтерпретованых автором у моноґрафії, або їх высвітлив з іншого угла погляду. Ай з прічіны, же і я особно єм ся вецераз стрїчав із недоброжычливостёв і проблемами міджі єрархами василіанів і єпіскопства, быв бы-м радый, кібы хтось компетентный высвітлив стовкам віруючіх ґрекокатоликів і православных де є правда, котров дорогов ідуть чіны і снагы отцїв Тімковічовых і їх надрядженых..? Чісто субєктівно хочу повісти, же по перечітаню моноґрафії не знам дійти к ясному резултату, велё фактів мі не є ясных... Мам таке внуторне чувство, же у дакотрых частях моноґрафії ся обявлюють дость емоційны сітуації, ставляня ся автора ку конкреным і общоназваным субєктам церьковной єрархії од Красного Броду аж по Ватікан. Затоже не знам, што є з боку автора факт а што ёго субєктівно-емоційна позіція, дедукція, погляд, было бы добрї перечітати одборну, зрозумілу рецензію на споминану моноґрафію. Чісто гіпотетічно бы-м повів, же моноґрафія о. Тімковіча є нескуточный фалат роботы і жертвенности (то нихто не може поперти), але з другого боку ся мі видить, же автор не може перекусити ним ідентіфіковану і на нїм зроблену кривду (обсяг публікаціїї наводить чітателя, о кого бы ту мало іти і чом...) і вносить до фактів ай свої емоційно-гіпотетічны позначкы, де даколи то чую аж як нетактну помсту когось комусь. Жебы собі у проблемі неінформованый і неученый чітатель не вытворив кривый образ правды, обертам ся на нашых істориків, редакторів, отцїв василіанів, жебы своёв обєктівнов рецензіов пояснили дакотры пасажы моноґрафії, де барз чутливо чітатель внимать слова автора к історії, Риму, єпіскопству, дакотрым отцям василіанам і под.

Моноґрафія о. Тімковіча ся стане історічным документом (ці ся нам то любить, або не любить) статусу добы, но жебы была ай правдивым глядилом той добы, образом, хыбить мі, нелем до той моноґрафіїї, але ай до веце творів, котры о. Тімковіч выдав, обєктівна (!!!) рецензія, крітіка (без емоцій а под.). Ай зато, же отцёве Тімковічовы суть теперь у неяснім світлї істого проблему у церьковній справі-єрархії, зато, може бы ай тото помогло хрістіаньскій громадї, віруючім порозуміти фундамент того шыткого і дати уж раз конечно правду на папірь, главно тым, котры суть до проблематікы замішаны, ці хочуть або не хочуть віруючі лаїци. Бо і церьков без людей, віруючіх, є як потік без воды. А тота вода подля мене є, словами поеткы Ю. Прокіпчаковой повіджене: Де люде, там село, де село, там церьков.