Прошло 18 років екзістенції Світового конґресу Русинів і Світовой рады Русинів. Прошло 18 років років неперестанной роботы, жебы Русины у світї підняли гордо голову і выголосюли: Мы Русины! Дахто говорить, же за тоты рокы много ся не зробило про Русинів. Гей, суть і такы. Але мій погляд є інакшый: днесь о Русинах знають і там у світї, де перед тым ани не хыровали о такім самобытнім народї зо своїма традіціями, културов, языком. А в тім мать немалу заслугу і Світовый конґрес Русинів, і Світова рада Русинів. Тота орґанізація і єй выконный орґан здобыли своє реноме у міджінароднім контекстї. Во вшыткых країнах, де жыє концентровано і русиньске жытельство, Русины были узнаны данов державов і многы з них фінанчно підпорують розвиток їх културно-освітного і народностно-сполоченьского дїятельства. Жаль, лем там, де їх є найвеце, т. є. на Українї, не суть узнаны як самостатна народностна меншына, хоць і наша орґанізація про тото зробила дость, як іщі веце домашнї русиньскы орґанізації. Уж было досягнуто дашто позітівного в тім дїлї на уровни Закарпатьской области, але неузнаваня Русинів на цілоштатній уровни Україны надале продовжує, а то поважую і за наш неуспіх.

Про дотеперїшню роботу нашой міджінародной орґанізації много того было написано, много о тім 18-річнім періодї ся наісто дізнаме з главной справы сучасного председы Світовой рады Русинів Павла Роберта Маґочія, котру приправує про десяте конґресове засїданя в Руськім Керестурї і яку будеме публіковати в далшім чіслї нашого часопису Русин, котрый ся став якбы друкованым орґаном Світового конґресу Русинів.

Зробили сьме много, або мало? Тот вопрос собі даю праві в тых днях перед юбілейным конґресовым засїданём нашой міджінародной орґанізації Русинів. З єдного боку мож повісти, же за 18 років было зроблено дость! А к тому приспів каждый дотеперїшнїй председа (трёх уж єм споминав, а четвертым быв єден дворічный період і Андрій Копча з Польщі), каждый дотеперїшнїй член СРР, кажда членьска орґанізація із девятёх країн (Сербія, Хорватія, Мадярьско, Польща, Україна, Чехія, Словакія, Румунія, США і Канада, послїднї дві країны творять єдну членьску країну Северна Америка), кажде дотеперїшнє конґресове засїданя, што є раз за два рокы інде (было в Міджілабірцях тогдышнёго Чесько-Словеньска, польскій Криніцї, Руськім Керестурї тогдышнёй Югославії, мадярьскім Будапештї, в підкарпатьскім Ужгородї на Українї, чеській Празї, Пряшові в сучасній Словакії, зась у Криніцї і румуньскім Мараморош-Сіґетї).

Але резервы ту суть. Найвекшы виджу в іщі шыршім досягу, як мать теперь, Світового конґресу Русинів і Світовой рады Русинів (хоць сучасный председа СРР тот досяг посунув намного далше у міджінароднім контекстї їднань із амбасадорами окремых країн, де жыють Русины, главно в США, але і інде), у дотримованню термінів приятых пунктів окремых резолуцій із конґресовых засїдань і засїдань СРР, у векшій і частїшій взаємній сполупраці членьскых орґанізацій...

Віриме, же десяте засїданя Світового конґресу Русинів буде далшым кроком допереду в ёго екзістенції, не дозаду...