В Кошіцях в новім розбудованім храмі (на уліцї Чехословацькой армады) о 16. годинї быв перед святыма остатками одслуженый акафіст к святому Александрови Нєвскому.

По скінчіню богослужбы делеґація із святыма мощами одпутовала до Москвы.

Про православных вірників на Словакії є то велика духовна радость, затоже із святыма мощами пришов к нам святый, котрый своїм жывотом, покоров, терпезливостёв, щіров і великов службов своїй отчізнї і церькви є прикладом наслїдованя віры нелем про высокопоставленых людей, але і про каждого з нас.

Святый Александер Нєвскый быв руськым князём, котрый своёв службов зъєдиняв вшыткы народы, што жыли в тогдышнїй Руси. Своёв жывов віров, жертовностёв Хрістовому Євангелію, доказав хранити Русь од насилства і духовного утиску чуджой надвлады. Вірив, же морално і духовно слободный чоловік в сполупраці з Хрістом переможе в бою з неправдов і насилством. Ёго служба є моралнов вызвов про каждого з нас, абы сьме зістали вірны Хрістовому Євангелію, нашли змірїня в духовній, културній і народній ідентітї і знали сполупрацовати при утриманю покоя у світї, при утриманю условій здорового духовного розвоя поєдных особ і общества. Святе православіє зъєдиняло многонародность тогдышнёй Руси. Такым способом мож было розумно одбити в тогдышнїй Руси неприятельскый утиск споза граніць.

Ласков к ближнїм, приятелям і неприятелям, духовнов силов святый Александер Нєвскый доказав ословити неприятеля так, же хрістіаньска любов нераз отупила ёго остру шаблю.

По ёго смерти ся утримали справы о ёго чудотворній силї при охоронї Руси.

Короткый жывотопис святого

Святый Александер Нєвскый ся народив 30. мая 1219 р. у Переславі-Залеськім як сын великого князя владимірьского Ярослава Всеволодовіча. В р. 1236 ся став князём в Новґородї. По перемозї над Шведами на ріцї Нєва 15. юла 1240 быв названый Нєвскым.

Святый Александер вклав вшыткы свої силы і дары од Бога, талент началника, діпломата, мудрого справователя святого дїла до охраны Руси і святого православія перед чуджіма утискователями. При підписованю договору із Золотов Гордов – монґоло-татарьсков надвладов понукнув свій властный жывот – за утриманя міру на Руси.

По четвертій выснажливім нашестю Золотой Горды, князь Александер тяжко похворїв. 14. новембра 1263 р. прияв монашество під меном Алексей і занедовго, 23. новембра 1263 р., умер. Быв похованый в монастырї Народжіня Ісуса Хріста в містї Владимір.

По смерти Александра Нєвского ся одбыло пару незвычайных подїй, котры говорять о ёго оріґіналности і засягованю до історії Руси. Наприклад, 8. септембра 1380 р., т. є. 117 років од смерти, при гробі святого Александра ся самы запалили свічкы. Было то тїсно перед тым, кідь Димітрій Доньскый зачінав переможну битку на Куликовім полю. Тота подїя была прічінов отворїня гробу Александра, де нашли ёго остаткы непорушаны.

Царь Петро Великый по своїй перемозї над Шведами 10. марца 1706 р. дав у Петроградї побудовати Александро-Нєвску Лавру, де 30. авґуста 1724 р. были покладжены святы мощі.

В р. 1922 совєты отворили труну і взяли єй до музея. Святы мощі были одложены до фондів Музея історії реліґії і атеізма, а труна была дана до Ермітажа. Дякуючі добрым вірникам, часть мощей ся находить в Троїцькій катедралї Александро-Нєвской Лавры.

В маю 1988 р. святы мощі были переданы Руській православній церькви, а 3. юна 1989 р. перенесены до Свято-Троїцькой катедралы Александро-Нєвской Лавры в Петроградї, т. є. на первістне місце.