Із 16-членного педаґоґічного колектіву, котрый нас почас штирёх років штудія учів – жыє уж лем єден. Мали сьме велику радость, кідь сьме міджі собов могли привитати послїднёго жыючого нашого професора – доцента Юліуса Мушку, котрый у марцу 2009 ся дожыв 90 років.  Так як в минулости при стрїчах, і теперь подаровав каждому образок з ріствянов тематіков.

При Памятнику Совєтьскій армадї: (злїва доправа) І. Фріцькый, А. Соколова, Е. Петрова, А. Петро, А. Кожухова, А. Роёва, П. Крішфалушіова, З. Вархолова, Ю. Мушка, А. Гоцкова, М. Гоцко, А. Бандура, І. Худік, Ф. Борщ, де положыли быкеты квітїв. То саме зробили і при Памятнику Александрови Духновичови: (злїва доправа) З. Вархолова, М. Гоцко і Ф. Борщ.

Наша класа ся вызначовала тым, же  была послїднїм матурітным річником у 55-річній історії „Русской учительской академии“. У школьскім роцї 1948/1949 подля нового школьского закона вшыткы учітельскы академії перестали єствовати, а новы учітельскы кадры ся зачали приправлёвати на педаґоґічных і філозофічных факултах. На нашых „Аттестатах учительской зрелости“ ся директор  школы Др. Штефан Ґойдіч підписовав і давав округлу печатку з назвов „Русская учительская академия в Пряшеве“ – послїднїй раз. По нас зістали  іщі дві класы 3. річника, котрый перевели ку „русской ґимназии“ і в наслїднім школьскім роцї зматуровали, но свідоцтва уж підписовав директор ґімназії Алексей Фариніч а округла печатка уж была з назвов „Русская ґимназия в Пряшеве“.

Проґрам стрїчі быв богатый. Зачінали сьме в Музею русиньской културы в Пряшові, на ул. Масаріковій ч. 10. Участници стрїчі іщі  в музею  не были, бо не бывають в Пряшові, але суть россíяны по цілій Словакії. Директорка музею,  ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н., нам старшым, 80-річным участникам стрїчі, вытворила барз добры условія. Великым несподїванём про вшыткых было приятя у віцепріматоркы міста ЮДр. Kaтаріны Дюрчанской в обрядных просторах історічной будовы Містьского уряду в Пряшові. Сполочна фотка при памятнику совєтьской армады нам припомянула давны штудентьскы часы, кідь на ославах 3. роковин ослободжіня Пряшова Совєтьсков армадов у р. 1948  хор нашой школы співав штатны гімны – чеськословеньску і совєтьску під діріґованём штудента Івана Фріцького (автора статї). У ґрекокатолицькім катедралнім храмі св. Іоанна Хрестителя сьме ся  поклонили при остатках єпіскопів П. П. Ґойдіча і  В. Гопка. Почас высвячованя В. Гопка за єпіскопа в маю 1947 року великый хор нашой школы під діріґованём професора Ґеорґія Бобака співав цілый  обряд по церьковнославяньскы. Не забыли сьме ани на нашого будителя Александра Духновіча. К ёго памятнику положыла букету квіток делеґація, бо на окраїну міста нашым уж перестарілым ногам было бы тяжко іти.

По  скінчіню офіціалной части нашого проґраму сьме в рештаврації Ґранд посїдали за красно припараджены столы, як є при такых стрїчах  звыком. На самый перед сьме припили на здравя нашому учітелёви Юліусови Мушкови к ёго 90-цї і заспівали му традічну пісню „На многая і благая літ...“ Потім уж ся розговорили о своїм жывотї окремы участници стрїчі. А было, вера, што інтересного з їх жывота слухати.

Почас цілой стрїчі міджі нас ходили репортеркы з русиньской редакції Радіа Патріа і Главной редакції народностно-етнічного высыланя Словеньской телевізії в Кошіцях.

Про каждого участника стрїчі на памятку Іван Фріцькый  і зо своёв дївков Дашов Тенцер-Фріцьков выготовили ДВД, на котрім мож видїти на фотоґрафіях нашу класу од першого річника аж по матуріту, а потім при поматурітнх стрїчах. Почас позераня ДВД приємну атмосферу дотворюють прекрасны мелодії руськых співанок, котрыма є підфарбеный цілый філм, як напр. Подмосковные вечера, Рябинушка і другы співанкы од Александровцїв.

Стрїча  по 60-ёх роках была інтересна і протягла ся до пізного вечора. Участници конштатовали,  же цілый проґрам быв барз выдареный і же стрїчу треба повторити за два рокы. Надїяме ся, же то так буде  і же чісло участників ся барз не зменшыть. Дай Боже, жебы так было.