Із 16-членного педаґоґічного колектіву, котрый нас почас штирёх років штудія учів – жыє уж лем єден. Мали сьме велику радость, кідь сьме міджі собов могли привитати послїднёго жыючого нашого професора – доцента Юліуса Мушку, котрый у марцу 2009 ся дожыв 90 років. Так як в минулости при стрїчах, і теперь подаровав каждому образок з ріствянов тематіков.
Наша класа ся вызначовала тым, же была послїднїм матурітным річником у 55-річній історії „Русской учительской академии“. У школьскім роцї 1948/1949 подля нового школьского закона вшыткы учітельскы академії перестали єствовати, а новы учітельскы кадры ся зачали приправлёвати на педаґоґічных і філозофічных факултах. На нашых „Аттестатах учительской зрелости“ ся директор школы Др. Штефан Ґойдіч підписовав і давав округлу печатку з назвов „Русская учительская академия в Пряшеве“ – послїднїй раз. По нас зістали іщі дві класы 3. річника, котрый перевели ку „русской ґимназии“ і в наслїднім школьскім роцї зматуровали, но свідоцтва уж підписовав директор ґімназії Алексей Фариніч а округла печатка уж была з назвов „Русская ґимназия в Пряшеве“. Проґрам стрїчі быв богатый. Зачінали сьме в Музею русиньской културы в Пряшові, на ул. Масаріковій ч. 10. Участници стрїчі іщі в музею не были, бо не бывають в Пряшові, але суть россíяны по цілій Словакії. Директорка музею, ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н., нам старшым, 80-річным участникам стрїчі, вытворила барз добры условія. Великым несподїванём про вшыткых было приятя у віцепріматоркы міста ЮДр. Kaтаріны Дюрчанской в обрядных просторах історічной будовы Містьского уряду в Пряшові. Сполочна фотка при памятнику совєтьской армады нам припомянула давны штудентьскы часы, кідь на ославах 3. роковин ослободжіня Пряшова Совєтьсков армадов у р. 1948 хор нашой школы співав штатны гімны – чеськословеньску і совєтьску під діріґованём штудента Івана Фріцького (автора статї). У ґрекокатолицькім катедралнім храмі св. Іоанна Хрестителя сьме ся поклонили при остатках єпіскопів П. П. Ґойдіча і В. Гопка. Почас высвячованя В. Гопка за єпіскопа в маю 1947 року великый хор нашой школы під діріґованём професора Ґеорґія Бобака співав цілый обряд по церьковнославяньскы. Не забыли сьме ани на нашого будителя Александра Духновіча. К ёго памятнику положыла букету квіток делеґація, бо на окраїну міста нашым уж перестарілым ногам было бы тяжко іти. По скінчіню офіціалной части нашого проґраму сьме в рештаврації Ґранд посїдали за красно припараджены столы, як є при такых стрїчах звыком. На самый перед сьме припили на здравя нашому учітелёви Юліусови Мушкови к ёго 90-цї і заспівали му традічну пісню „На многая і благая літ...“ Потім уж ся розговорили о своїм жывотї окремы участници стрїчі. А было, вера, што інтересного з їх жывота слухати. Почас цілой стрїчі міджі нас ходили репортеркы з русиньской редакції Радіа Патріа і Главной редакції народностно-етнічного высыланя Словеньской телевізії в Кошіцях. Про каждого участника стрїчі на памятку Іван Фріцькый і зо своёв дївков Дашов Тенцер-Фріцьков выготовили ДВД, на котрім мож видїти на фотоґрафіях нашу класу од першого річника аж по матуріту, а потім при поматурітнх стрїчах. Почас позераня ДВД приємну атмосферу дотворюють прекрасны мелодії руськых співанок, котрыма є підфарбеный цілый філм, як напр. Подмосковные вечера, Рябинушка і другы співанкы од Александровцїв. Стрїча по 60-ёх роках была інтересна і протягла ся до пізного вечора. Участници конштатовали, же цілый проґрам быв барз выдареный і же стрїчу треба повторити за два рокы. Надїяме ся, же то так буде і же чісло участників ся барз не зменшыть. Дай Боже, жебы так было. |