Юлій Ставровскый-Попрадов, родак зо села Сулин (днесь окр. Стара Любовна), зохабив засїяне зерно надїю на лїпшу судьбу Русинів у словах увіковічненых у своїй поезії: Пройдет зима лихая і покажется весна. Тоты пророчеськы слова з ёго поезії принесли і про Русинів велику надїю по роспадї Австро-Угорьска і взнику першой ЧСР.

В своїм выступлїню, з оглядом на становленый час, буду лем в основных рисах аналізовати і оцінёвати жывот і творчость юбіланта подля публікованых книжок трёх авторів, котры ся занимали выскумом жывота і творчости Ю. Ставровского-Попрадова в різных історічно-політічных условіях. Іде о погляды Др. Николая Бескида і ёго публікації, котры вышли як выданя Културно-освітного общества А. Духновіча в Ужгородї і Пряшові кінцём 20-ых років 20. ст., доц. Др. О. Рудловчаковой, к. н. і доц. Др. Степана Добоша, к. н., котры свій крітічный і оцінюючій погляд на жывот і творы Ставровского-Попрадова высловили по 2-ій світовій войнї, а то в часї будованя соціалізму в ЧСР по р. 1948.

Приставлю ся і коло дакотрых высловів знамого літературного крітіка в области писменной літературы карпатьскых Русинів з міджівойнового періоду 1-ой ЧСР, др. Евґенія Недзельского на основі ёго книжкы Очерк карпаторусской литературы з р. 1932, де пише тото: Ку 1914 року коли карпаторуська література мала быти замовкнута, то є в роках твердой мадярізації, уж быв к діспозіції обшырный научный матеріал о поетах і писателях, котры входили до літературы карпатьскых Русинів. Але хыбила ёго научна сістематізація. Много матеріалів в тых часах, аж до взнику першой ЧСР, находили ся в різных журналах, новинках, архівах і бібліотеках. Лем по роспадї австро-угорьской монархії, по р. 1918, в зміненых політічных условіях карпатознаня зачало робити великый крок допереду. Зачали ся глядати жрідла, зачала ся велика выскумна робота з боку скромных і знаючіх проблематіку інтеліґентів. Аж од тых часів ся зачінать серьёзна сістематізація матеріалів, глядають ся вгодны научны працовници, а было їх в тім часї мало, котры бы были способны з научного погляду приступити к даній роботї.

Вдяка заложіню Културно-освітного общества А. Духновіча в Ужгородї 27. 12. 1923 року а в Пряшові о рік пізнїше, в р. 1924, было вырїшено зачати выдавати і публіковати матеріалы тых поетів і писателїв, котры жыли і творили на тогдышнїй теріторії Підкарпатьской Руси і Словеньска. Як знаме, до р. 1918 не было меценатів, зато много рукописных матеріалів вышло лем в малым накладом. Много цінных рукописных матеріалів, книжок, публікацій ся скрывало в церьковных єпархіалных, монастырьскых архівах, або і пріватных шуфладках. Были і такы припады, же дакотры цінности были охабены на сплїснїня по подах парохіалных будов, школьскых будов або турнях нашых ґрекокатолицькых церьковлей, де нечутливыма особами часто были вышмарены на зъїджіня мышам, павукам і пергачам. Много цінностей пропало почас першой, але і другой світовой войны. Напр., в часї першой світовой войны згорїв дім Адолфа Добряньского в Чертіжнім, розобратый быв і старый храм в Чертіжнім, знищеный быв Краснобрідьскый монастырь а в нїм знищена цінна книжніця А. Духновіча. Така была реална сітуація, в котрій робили, творили нашы вызначны дїятелї по взнику першой ЧСР.

На вызву общества А. Духновіча зареаґовав у половинї 20-ых років 20. ст. Николай Бескид, котрый в р. 1928 публікує ПОЭЗИЮ ПОПРАДОВА. В єй передслові пише тото: В тій роботї презентують ся стихы єдного з найлїпшых карпаторусиньскых поетів, славного Попрадова, котрый сам підкреслёвав:

Я книги старинны читал

і ссал с них одушевления.

 (Воспоминание Попрада)

Автор публікації пише, же в книжцї поміщує лем коротку біоґрафію Попрадова з оцінков ёго поезії, а же подробнїше о ёго жывотї і творчости напише в самостатнім томі. Тот вышов в р. 1929 під назвов Юлий Ставровский-Попрадов як прилога к журналу Карпатский Свет. Николай Бескид у своїм передслові пише і тото: Снажыв єм ся позберати вшытко, што ся дало, о чім сьме знали і чули. Додає, же половина стишків Попрадова, в кількости 24, в публікації узрїють світ Божый першыраз. Зо 45 стишків в оріґіналі лем 2 суть перекладом з нїмецького языка: Серенада і Увялый листок. Автор пише, же матеріал зґруповав подля предмету поетічного твору: любов, природа, родина, патріотізм а на кінцї суть стишкы різного обсягу.

В другім томі своёй публікації о Ставровскім-Попрадови Н. Бескид уж подробнїше пише о жывотній пути будучого поета, о перспектівах в молодім віцї, о Попрадови на своїм горізонтї, о ёго літературнім дїятельстві. Публікацію доповнює оріґіналныма фотодокументами зо жывота поета і ёго родины. Заслужна робота Н. Бескида є оцінена в знамім Историко-литературном сборнику Пряшевщина, котрый вышов у Празї р. 1848 під редакціов Івана Шлепецького, на стор. 202 206.

У Николая Бескида треба оцінити, же як першый по взнику 1-ой ЧСР зробив велику піонерьску роботу в тім, же позберав поросшмарёваны стишкы Ю. Ставровского-Попрадова по різных часописах і новинках з послїднёй третины 19. ст. а в сістематізованій формі опубліковав у першім томі під назвов ПОЭЗИЯ ПОПРАДОВА (1928). У своїм другім томі під назвов Юлий Ставровский-Попрадов (1929) в перерізї жывота і творчости Ставровского-Попрадова подавать і глубоку аналізу сполоченьско-політічных условій добы, в котрій Попрадов жыв і творив, описує ёго контакты з вызначныма дїятелями нашого културного жывота як і дакотрыма малознамыма сторінками жывота Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії. Тоту роботу Николая Бескида у своїх книжках оцінюють і Степан Добош, і Олена Рудловчакова, ай кідь з дакотрыма меншыма крітічныма позначками к особі Н. Бескида.

В р. 1975 обявує ся серьёзна творча робота з пера Степана Добоша під назвов Юлий Иванович Ставровский-Попрадов очерк жизни и творчества. Публікація є написана на літературнім російскім языку. Автор зо знамых прічін к спрацованю матеріалу о жывотї і творчости Ю. Ставровского-Попрадова приступує з ідеолоґічных позіцій. В тім контекстї го называть закарпатьскым україньскым поетом, крітікує класову обмедженость (Ставровскый-Попрадов быв сыном священька позн. авт.) ёго творчого приступу к літературній і іншій творчости. Автор пише, же Ю. Ставровскый-Попрадов крітікує у своїх творах утиск Русинів за австро-угорьской монархії, але про свою класову обмедженость не быв схопный указати народным масам выход з тяжкой сітуації. Автор публікації ставить і такый вопрос, же де зарядити тых закарпатьскых дїятелїв: історіків, літературознателїв, котры писали на російскім літературнім языку. Мы в сучасности маме ясну одповідь: вшыткы авторы, котры темы про свої літературны творы черьпали зо жывота карпатьскых Русинів, писали про свій народ в своїй добі, належать до русиньской літературы. Степан Добош попри своїх крітічных поглядах высоко оцінює научный труд Ю. Ставровского-Попрадова. В своїй научній роботї реално і здраво аналізує дїтьскы і юнацькы рокы Попрадова, рокы ёго ґімназіалных штудій, рокы прожыты в Пряшові в інтернатї Алумнеум під старостливостёв Александра Духновіча, рокы теолоґічных штудій в Будапеш-тї і ёго душпастырьску роботу як чертіжняньского пароха. Подля нёго, суть в гармонії з ёго Автобіоґрафіов. Цітаты в ёго поезії, оцінка окремых періодів жывота суть дость старос-тливо і на одборній уровни спрацованы. Подля обсягу, Степан Добош у своїй книжцї занимать ся основныма проблемами творчости поета, аналізує путь ёго жывота, формованя назераня на світ у ёго творах, выразовых засобів у поезії і прозаічных творах Попрадова і под. Інтересне є, же Степан Добош в штатнім архіві в Пряшові обявив рукопис Ставровского-Попрадова Русский Букварь. Публікує оріґінал обложкы букваря, подробнїше аналізує окремы ёго три части і оцінює творчу роботу Попрадова так: Русский Букварь Ю. С. П. не был издан печатно, и мы затрудняемся сказать решительное слово о том, какое значение он имел бы в практическом педаґоґическом применении. Но если принять во внимание, что рукопись Букваря была сдана в архив именно в годы сильного наступления мадяризации, то его печатное появление без всякого сомнения сыграло бы только положительную роль для культурного развития русинов, которых уже понемногу лишали славянского происхождения.

Степан Добош в публікації оцінює выскумну роботу Н. Бескида з часів 1. ЧСР а дакілько цітацій о нїм находять ся міджі позначками к публікації. В згодї з тогдышнёв добов Н. Бескида назве буржоазным історіком. Так было в модї писати в добі, коли автор публіковав свою
книжку. В заключіню своёй
научной роботы С. Добош пише тото: Литературное творчество закарпатских украинских писателей и поэтов привлекает внимание критиков и литературоведов, но имена этих писателей, особенно А. Духновича, А. Павловича, Ю. Ст.-Попрадова известны читателю, но их художественные произведения еще полностью не изучены. Подля С. Добоша, літературознателї мають стяжену роботу і тым, же много матеріалів є мало доступных, дакотры суть рострачены або заховали ся нецілы, находять ся в архівах Москвы, Ленїнґраду, Києва, Львова, Прагы або у пріватных особ, дакотры матеріалы суть скорочены, бо жрідла ся стратили або хыблять.

Вызначный вклад до аналізы творчости Попрадова внес-ла Олена Рудловчакова. Єй выгодов было, же ся дістала к доты неопублікованым і незнамым матеріалам о авторови в архівах бывшого СССР Ужгородї, Києві і в Москві. Дакотры матеріалы приобріла і з контактів з Др. Іштваном Удваріом, к. н., професором Высокой школы педаґоґічной в Нїредьгазї (Мадярьско).

На с. 55 своёй публікації Ю. Ставровський-Попрадов (Пряшів, 1984) О. Рудловчакова пише же жывот і творчость Ю. Ставровского-Попрадова не суть докладно выучены а же ёго творчость не є у своїй шыротї і глубинї достаточно оцінена. На адресу Н. Бескида як і С. Добоша пише, же они ся сконцентровали главно на ёго поезію. Олена Рудловчакова припоминать, же совєтьскый ученый Й. С. Дзендзелівський опубліковав найджену в Ленїнґрадї переписку Ю. Ст. Попрадова з україньскым етноґрафом Володимиром Гнатюком і з ёго діалектолоґічныма выскумами. Упозорнює на то, же і словеньскы выскумници, як напр. філолоґ М. В. Симулик, аналізовали языковы шпеціфічности в творчости Ю. Ставровского-Попрадова. З публікованых матеріалів о Попрадови сьме ся дізнали, же в научнім журналї Студия Славика, том 17, ч. 4 (Будапешт, 1971) суть опублікованы дакотры цінны матеріалы зо жывота і творчости Попрадова.

Про нашого чітателя, як і того, котрый ся інтересує о жывот і творчость нашого вызначного културного дїятеля послїднёй третины 19. ст., є ужыточне знати о цінных книжках о Ю. Ставровскім-Попрадови з пера вшыткых трёх авторів: Николая Бескида, Степана Добоша і Олены Рудловчаковой, котры свої творы спрацовавали в розлічных політічно-сполоченьскых условіях. Наконець треба повісти, же творчость Ставровского-Попрадова была детермінована історічныма условіями той добы, в котрій жыв. Она помагала одкрывати проґресівны моменты в жывотї нашого народа під Карпатами і призывала ненавідїти вшытко тото, што было споєне з ёго утиском. До кінця свого жывота Попрадов не стратив віру в свій русиньскый народ. Ёго творчость почас дакількох десяток років выховлёвала чітателя, была зрозуміла і потрібна про карпатьскых Русинів, зато єй зновуодкрываня про сучасне поколїня мать велике значіня.