І за тот куртый час пожадала о схвалїня наслїдуючіх богослужебных текстів в русиньскім языку:

8. 3. 2004:

Тропарі і кондакы на неділі і свята (Молитвеник „Радуйте ся в Господї“)

Погріб – Парастас

Выбраны часткы св. Літурґії

29. 3. 2004:

Крестна дорога

Просьбы в єктенії Рцем всі при св. Літурґії по русиньскы

Требник (русиньска верзія)

Молебень священомученикови Павлови Петрови Ґойдічови

8. 2. 2005:

другый раз жадане: Тропарі, Крестна дорога, Просьбы, Погріб – Парастас, Молебень, Акафіст.

21. 5. 2005:

оправленый Требник І. часть, жадане заслати до Рима на Восточну конґреґацію через епарху.

23. 1. 2006: третїй раз жадане схвалїня: Тропарі, Крестна дорога...

13. 3. 2006: Тетраєвангеліє про літурґічну комісію. Владыкови была адресована жадость ускорити процес схвалёваня перекладів.

Зо вшыткых предложеных были схвалены 6. 3. 2006: Крестна дорога, Акафіст священомученикови П. П. Ґойдічови і Просьбы в єктенії Рцем всі.

13. 3. 2006: было заслане подякованя Владыкови за схвалїня.

 

• Обалка ТЕТРАЄВАНГЕЛІЯ Мафтей, Марек, Лука, Йоан (Пряшів : Світовый конґрес Русинів, 2009), переклад о. Ф. Крайняк і О. Кудзей.

• Обалка Погробу – Парастасу (Выдала Свідницька друкарня про Словеньску асоціацію русиньскых орґанізацій, 2008), переклад: о Ф. Крайняк, О. Кудзей і о. Я. Поповець.

Особитов перекладательсков роботов быв переклад Тетраєвангелія (св. євангелія од Марка, Мафтея, Лукы і Йоана), котрый перешов пересмотрїнём (рецензіов) зо стороны Літурґічной комісії і быв у книжній подобі надрукованый перед 10. Світовым конґресом Русинів (юн 2009) і жадость о ёго благословлїня была заслана вшыткым єпіскопам (братїславскому, кошіцькому) і архієпіскопови Пряшівской метрополії.1

По кус довшім вступі теперь бы-м хотїв повісти, же на подобну тему, т. є. хоснованя русиньскых перекладів, выступив о. Франтїшек Крайняк в Кракові (14. 9. 2007) на 3. Меджінароднім конґресї русиньского языка.2 У своїм выступлїню повів і тото: „Є то дїло проблематічне, а то зато, бо скоро 1 200 років наш народ, як і остатнї славяньскы народы, хосновав у церькви язык старославяньскый і зроснув з ним, прияв го за свій. Но тот (старосл.) язык зістав лем языком церьковных обрядів, законзервованый в рамках реліґійного жывота. Правда є така, же старославяньскый язык в днешнїх часах не є літературным языком ниякого славяньского народа. Каждый народ часом сформовав свій літературный язык на основі свого материньского языка.“

А то правда. На порівнаня верну ся до часів, а може буду дакус особный, кідь як зачінаючій молодый богословець в р. 1980 на Богословскій факултї в Братїславі (тогды была лем єдна, латиньска, де штудовали нашы богословцї), єм быв свідком того, як зачінали зо запроваджінём словеньского языка до літурґічного жывота ґрекокатолици-Словаци. Зо Святым писмом не мали проблем, бо перебрали го з выдрукованого Сполком св. Войтєха, не перекладали го зо старославяньского языка, но св. Літурґію ці часткы Требника (святы Тайны), взяли з выдрукованого (без уведжіня автора перекладу) 30. 9. 1970 року, котрый під ч. 2693/70 дав без проблемів хосновати в церьквах тогды ордінарь Ян Гірка. Пізнїше, в р. 1973, быв надрукованый новый текст про „Vysluhovanie sviatostí a svätenín – výber z Trebníka“, де была позначка: „Pre vnútornú potrebu Gr. kat. cirkvi. Č. j. 1203/73 Prešov 27. 9. 1973 Ján Hirka, ordinár, apošt. administrator:“ Аж омного пізнїше быв словеньскый язык уведженый і офіціално на вжываня в єпархії Пряшів як літурґічный язык по языку старославяньскім. Офіціално Требник в словеньскій верзії (схваленый Восточнов конґреґаціов) выдрукованый быв аж в р. 2006.

Тым прирівнанём хочу лем назначіти, же про хоснованя богослужебных-літурґічных текстів у русиньскім языку при їх уводжаню до практічного жывота, при їх приправі на перекладаня і при самотнім схвалёваню – удїлёваню імпріматуру (ці точнїше посыланю на Восточну конґреґацію), было од початку і теперь є, в порівнаню напр. зо словеньскым перекладом, менше доброй дякы, менше охоты. Напр., в Кошіцькій єпархії быв про переклады до літурґічного словеньского языка выдїленый єден священик єпархії (може мать і сполупрацовників – о. Марцел Ґайдош), котрый ся занимать лем перекладами до словеньского языка. Єпарха так наповнять што мать становлене церьковным законом – старати ся о віруючіх, жебы мали вшытко потрібне про літурґічный жывот. Так бы то мало фунґовати і односно літурґічных потреб віруючіх Русинів.

Зато ставлям такый вопрос: Чом бы не мав быти як третїй або далшый  літурґічный язык хоснованый ру-
синьскый
, а може, кідь є то потрібне, і мадярьскый ці іншы в нашій метрополії, то значіть в Пряшівскім архієпіскопстві, в Братїславскім або Кошіцькім єпіскопствах?

На перекладах до русиньского языка сістематічно ся робить уж 25 років. Покы не быв кодіфікованый язык, взяв ся за фундамент лабірьскый діалект, котрый быв найчістїшый в бісїдї а і прото, бо основателём той дорогы перекладів до русиньского языка і їх потрібности быв о. Франтїшек Крайняк, котрый в тім часї быв на Лабірчінї священиком. Можу сам досвідчіти, же переклады із языка старославяньского, котрый є фундаментом про русиньскы переклады, не є дїло легке. Перекладательскый тім, котрый ся формовав од 80-ых років 20. стороча, стояв перед цалком новов задачов. На Словеньску жыючі Русины, як другы з той народности, можуть днесь чути дакотры літурґічны (богослужебны) молитвы у своїм материньскім языку (першы были бачско-сримскы Руснаци у Войводинї, Сербія). І в Польску  дакотры священици про нашых Лемків (Русинів) перебрали головно євангелія і апостол до своёй пасторачной роботы. Нашы братя-Руснаци у бывшій Кріжевацькій єпархії мають уж переложене ціле Святе писмо Нового завіту, котре переложыв, ці найвеце ся заслужыв о переклад, о. Тадей Войновіч (франтїшкан – інтересне про нашых монахів), далше проф. Янко Рамач, писатель Михал Рамач. О. Тадей Войновіч таксамо быв ведучім перекладательского тіму.3 Владыка Ґеорґій Джуджарь 14. 3. 2006 із радостёв торжес-твенно поблагословив тото дїло, жебы ёго віруючі могли чім скорїше чути слова Ісуса Хріста у своїй бісїдї. На тій подїї повів і такы слова: „До тераз зме ше служели зоз Святим писмом на церковнославянским язику, або зоз приватным прекладом без церковного оддобреня. Тота Библия, Нови завит, ... ма урядове церковне дошлєбодзенє і зоз нєй ше тераз чита у церкви і других месцох на богослуженю. То велька подїя, историйна подїя, котрей зме ище нєсвидоми.“ Такой можеме і мы радостно повісти, же міджі тыма 2 378-ыма перекладами, в якых Святе писмо (хоць не ціле) є переложене, належить і русиньскый переклад вшыткых євангелій (Тетраєвангеліє).

Не так давно в Ґрекокатолицькім словеньскім часописї Slovo (ч. 18- 19/2009, с. 4 – 5), мав катехезу (проповідь) святїшый Отець Бенедікт XVI. На кінцї той катехезы, котра была присвячена св. братам Кірілови і Мефодіови уводить: „Cyril a Metod predstavujú naozaj klasický príklad toho, čo sa dnes označuje termínom inkulturácia: každý národ musí vpustiť do svojej kultúry zjavené posolstvo a vyjadriť jeho spásonosnú pravdu jazykom, ktorý mu je vlastný. To predpokladá veľmi náročnú prekladateľskú prácu, lebo si to vyžaduje nájsť výrazy, ktoré vhodne preložia bohatstvo zjaveného Slova bez toho, aby sa zmenil jeho zmysel. Títo svätí bratia o tom zanechali veľmi významné svedectvo, na ktoré Cirkev hľadí i dnes, aby z neho čerpala inšpiráciu a usmernenie“ (переклад Марія Спішіакова – позн. авт.).

Слова святїшого Отця, думам, не треба коментовати. Суть точны. І Русины хотять чути тото „zjavené posolstvo“ властным языком.

Што ся тыкать хоснованя перекладів у нас, хоснують ся благословены єпіскопом Яном Гірком Євангелія і апостолы на неділі і свята, таксамо і Тайны. Чекаме на Требник (русиньску верзію), причім хочеме додати, же іщі 1. октобра 2006 в Пастырьскім писмі, котре ся чітало в церьквах при уведжіню словеньской верзії Требника, Владыкове Ян Бабяк і Мілан Хаутур написали: „Zároveň Vám s radosťou oznamujeme, že je pripravený aj rusínsky preklad tohto Malého trebníka. Čakáme už len na schválenie z Ríma, aby sme ho tiež mohli uviesť do praxe.“ Віриме, же так ся стане уж скоро. Суть докінця і такы голосы, же Требник є схваленый Римом, лем не є уведженый до практічного жывота!.. В богослужінях, точнїше при святых Літурґіях, русиньскы отцёве духовны, але і священици, котры суть на русиньскых селах, можуть хосновати в єктенії Рцем всі молитвы на вшелиякы намірїня. Велё раз єм быв свідком, же дакотры отцёве духовны собі самі выдумовали даякы просьбы, самособов по словеньскы, котры мішали міджі просьбы старославяньскы в єктенії Рцем всі, но барз тяжко їм было хосновати Владыком Яном Бабяком схвалены русиньскы (а притім суть оріґіналны – позн. авт.)! Послухайме холем єдну або дві: Служба за подорожных: Ты, Господи, котрый ведеш крокы чоловіка, посмоть мілостиво на твого раба (твою рабу, твоїх рабів; повість імя) і одпусть ёму (їй, їм) вшыткы добровольны і недобровольны провины. Благослов добрый задум ёго (єй, їх) намірїня, а ёго (єй, їх) подорож там і назад щастливо доведь до ціля, прязно ся ті молиме, выслухай нас і помілуй. Або служба благодарственна: Іщі ся ті, Господи Боже наш, молиме, жебы-сь мілостиво прияв ку своёму небесному жертвенику днешнє подякованя і умоляня од свого недостойного раба (од своёй недостойной рабы, од своїх недостойных рабів; повість імя) і поміловав вшыткых, выслухай нас і  помілуй.

З іншых богослужінь співать ся Акафіст священомученикови Павлови П. Ґойдічови, молиме ся Крестну дорогу, главнї в часї посту. Віруючі (і молодеж) можуть ся учіти співати перед св. Літурґіов або по нїй, ці на одпустах, причащанях, кермешах, посвячінях храмів... духовны піснї автора Осифа Кудзея, котры были і надрукованы.4 При погробах вірници можуть на пояснїня погробных співів учіти ся змысел тых співів, кідь їх співають по старославяньскы, бо мають на другій сторонї переложены тексты в русиньскім языку. Маме і про дїти святый ружанець, котрый хоць в некодіфікованій бісїдї – покы зробить ся в кодіфікованій нормі – можуть хосновати і молити ся зо священиком і людми в церькви на вшыткы маріяньскы свята або в місяцях май, октобер, ці при академіях. На хоснованя і навчаня реліґії є выдрукованый і схваленый катехізм про русиньскы діти,5 якый в сучасности ся переписує до кодіфікованой нормы.

Найновшым дїлом, котре ся докінчує, є переложена до русиньского языка Літурґія св. Йоана Златоустого, вєдно із проскомідіов (початковыма молитвами на приготовлїня дарів на жертвенику), котре буде послане таксамо Літурґічній комісії. Віриме, же комісія найде у своїм проґрамі час пересмотрити тото літурґічне дїло. Дакус нас знеіщує факт, же в Літурґічній комісії в сучаснім зложіню перекладами до русиньского кодіфікованого языка ся нихто не інтересує ани не штудує тот язык, ани го не хоснує в літурґічній практіцї при пасторації у своїх парохіях! Тых літурґічных текстів про богослужіня в русиньскім языку не є много, но при добрій волї може і  днесь тоты, котры суть, каждый отець духовный, якый любить своїх вірників, головні, кідь прийде до русиньской парохії а він не Русин, взяти до рук і хосновати на благо людей і чісте своє сумлїня, же дав каждому вірникови што ёму належить. Кідь тото не порозумить, як пише апостол Павел: „Перед Господом буде стояти“.

 

Вопрос перспектів до будучности

 

Може бы-м то згорнув до трёх пунктів:

1. Учіти ґенерацію старшых священиків, котры суть душов і тїлом за старославяньске, но не суть закамянїло проти русиньскым перекладам, але і тых, котры хотять вести пасторацію про русиньскых вірників, жебы самы не заміняли кодіфікованый язык, кідь чітають євангелія або іншы молитвы. Они суть (молитвы і євангелія) в порядку. Мусять ся учіти кодіфікованый язык. (Ту бы могли помочі світьскы інштітуції, кідь бы книгы о языку заслали холем про священиків, якы тому процесу суть нахылены – позн. авт.).

2. Повзбуджовати молодых священиків, котры ідуть дорогов кодіфікованого русиньского языка, жебы розвивали го, хосновали при каждій можности і раз вступили до перекладательской роботы, якій напомагать і Общество св. Йоана Крестителя. Таксамо в тім дїлї може велё зробити Інштітут русиньского языка і културы ПУ, де почас штудія русиньского языка можуть вырости помічникы із рядів інтеліґенції, котры бы ся інтересовали церьковныма перекладами, а то значіть – добрї і тїсно сполупрацовати з інштітутом.

3. Научати нашых вірників, а то і молоду ґенерацію, жебы не сановали купити собі книжочку, часопис, ці Святе Писмо, котре выходить про них, чітали їх і писали статї на опублікованя до Ґрекокатолицького русиньского календаря і часопису Артос, жебы їм русиньскый кодіфікованый язык вошов „до крови“, учіли ся свій язык они і їх дїти хосновати не лем в співах на славностях, фестівалах, но і при молитвах і богослужінях.

 

Самособов, найголовнїше про пе-
рекладательскый тім є не заставити ся на перекладательскій пути, не заспокоїти ся із тым, же маме переложеных може найвеце літурґічных і богослужебных дїл до русиньского языка, в порівнаню з навколишнїма країнами, де жыють Русины, на дати ся ослабити неохотов дакотрых священиків. Бо чекать нас до будучности переклад Псалтыря, утренї, вечурнї, пасхалных ці рождественных богослужінь.

На закінчіня свого реферату уведу, же до великых богатств належить і то, же кажде переложене літурґічне (богослужебне) церьковне дїло – то нелем переклад, але і молитва. Хосновати тоты дїла значіть – молити ся. А як нас учіть св. апостол Яков через своє писмо: „Велику силу мать спомагаюча молитва справедливого.“

Зато чім веце нашых священиків і вірників буде тоты дїла хосновати – то значіть молити ся, будуть ся молити ся за тото дїло, просити Господа Бога, жебы допомагав тому дїлу, благословив ёго і тых, што про нёго роблять, і так чім скорїше дав ся дочекати плодів того намаганя.

 

Позначкы:

1  В контекстї русиньскых перекладів на тім містї бы пасовало увести інтересну курту інформацію пресканцеларії Конференції єпіскопів Словеньска, в якій было перевзяте з твору Život Cirkvi, Bratislava, 42 (2002), с. 9, слїдуюче: „Argentínski Indiáni kmeňa Vichi si môžu čítať celé Sväté písmo už vo vlastnom jazyku. Podľa najnovších údajov žije v Argentíne asi 50 000 Vichiov. Tento kmeň je ohrozený pre stále väčšiu expanziu pasienkov v severnej Argentíne.“

2  Поз. Крайняк, Франтїшек: Русиньскый язык у конфесійных текстах. In Русин, XVIII, 1, 2008, с. 23-24.

3  Поз. Планчак-Сакач, Олена: Остали сме вирни жридловому тексту. In Русин, XVI, 1-2, 2006, с. 23-24.

4  Kudzej, Josif: Duchovny pisňi. Obščestvo sv. Joana Krestîteľa, 2008.

Малый ґрекокатолицькый катехізм про русинськы діти. Зоставитель о. Франтішек Крайняк. Пряшів : Русинська оброда, 1992.