З приводу 75-річного юбілею од отворїня Памятника Александрови Духновічови в Пряшові і 205. народенин того нашого будителя вжыйме ся до атмосферы тых святочных незабытных про Русинів днїв. Свято отворїня памятника ся одбыло в рамках Днїв руськой културы 10. і 11. юна 1933. Тот датум ся став традічным в орґанізованю Днїв руськой културы. Орґанізовали їх тогдышнї чіталнї при Руськім културно-освітнім обществі А. Духновіча при Руськім домі в Пряшові. Такы Днї руськой културы ся одбыли в Міджілабірцях, Тополї, Чірчу, Сабинові і інде. Послїднїраз їх орґанізовало общество в р. 1947 в Стропкові, на якых взяв участь зо шыроков громадов і помічный ґрекокатолицькый єпіскоп Василь Гопко і Др. Сімеон Смандрай, прелат і председа Руського клубу і Общества А. Духновіча в Пряшові. На трібунї, коло котрой переходили маніфестуючі Русины, стояли і тогдышнї представителї русиньского руху: Василь Караман, Василь Капішовскый. Почас тых Днїв руськой културы были оцінены успіхы, котры досягли Русины в области културы, освіты, школства почас років, тїшыли ся, же поминула страшна война, а вірили, же далшы рокы про Русинів принесуть іщі векшый успіх в націоналнім жывотї.

 

Свято отворїня Памятника Александрови Духновічови в Пряшові ся одбыло в рамках Днїв русиньской културы 10. і 11. юна 1933. І так 12. юна 1933 року была у Пряшові маніфестація по тогдышнїй Масаріковій уліцї, в першых рядах котрой ішли члены Руського културно-освітного общества Александра Духновіча у своїх уніформах.

На Площі леґіонарїв у Пряшові ся в тот день зышло множество людей, но главно Русинів, котры пришли такым способом дати честь свому Будителёви.

 

Днї руськой културы ся зачали 11. юна 1933 року. До Пряшова ся зышло много русиньского народа на возах, влаками, автами. Были то люде з Чірча, Ястрабя, Кыёва, Орлова при Плавчі, з Комлошы (Хмелёвой), Камюнкы і з іншых нашых сел і містечок. Преса тогды писала, же коло 110 людей пришло з Міджілаборець в народных кроях на челї із своїма учітелями В. Коленком і Йосифом Подгаєцькым. Пришли і гостї з Підкарпатьской Руси, з Ужгороду, Невицького, Хуста, Мукачева, Чинадїєва і з іншых сел і міст. Місто Пряшів было в повній парадї.

Всягды ся трепотали заставы-прапоры. Першый день додобіда одбыла ся свята літурґя в Катедралнім храм св. Іоана Крестителя, котру за асістенції каноників і священиків одправляв владыка Павел Ґойдіч. Свята літурґія і панахіда была одправлена за А. Духновічом. Пообідї на гріщу днешнёго Татрана-Пряшів грали фотбаловы команды. З великым аплавзом люде привітали грачів ШК Русь з Ужгорода. Пообідї быв богатый културный проґрам аж до пізных годин. По нїм ся гостї одобрали до Руського дому, де їх щіро і гостинно прияли членкы Союзу руськых жен при Обществі А. Духновіча в Пряшові.

На другый день, 12. юна 1933, быв святочно одкрытый Памятник А. Духновічови в Пряшові. Ёго ексцеленція Павел Ґойдіч одправив архієрейску святу літурґію, де проповідав пряшівскый каноник, знамый русиньскый дїятель і меценаш Теодор Ройковіч. О пів єденадцятой ся зачала маніфестація на містї бывшого торгу (днешня ул. Купельна) а продовжовала ся на теперішнїй Главній уліцї в напрямі на Площу леґіонарїв к памятнику А. Духновіча. На челї маніфестації ішли членове Общества А. Духновіча у своїх уніформах, а за нима іншы участници в народных кроях, членове орхестру і іншы. Маніфестація ся заставила перед трібунов недалеко од будовы Ґрекокатолицькой богословской семінарії, клали ся вінцї і свіжы квіткы к підножю памятника А. Духновіча. В першых рядах было видно прапоры Общеста А. Духновіча із Ужгорода, Пряшова, Міджілаборець. Коло памятника стояла честна варта руськых скавтів з Ґрекокатолицькой руськой учітельской препарандії. Перед Ґрекокатолицьков богословсков семінаріов стояли представителї розлічных сфер, урядів штатной і містьской делеґації. Міджі нотабілітами были Павел Ґойдіч, ґубернатор Підарпатьской Руси Др. Антоній Бескид, найвысшый велитель воєньского горізонту м. Пряшова плуковник Матоушек, презідент Судной табулы і член Уставного суду ЧСР Др. Константін Мачік, Русин з Камюнкы, римокатолицькый прелат А. Заборьскый, начелник окресу Др. В. Галай, міщаноста Др. А. Духонь з репрезентантами містьского заступительства і уряду. З правого боку од памятника была збудована трібуна, проповідалніця, злїва стояв орхестер міста Пряшова. Коло підножя памятника стояла авторка і реалізаторка проєкту Елена Степановна Мандічова. При нїй стояв знамый русиньскый поет Андрій Карабелеш і іншы.

 

 Mаніфестація Русинів нелем із Пряшова і околитых сел і міст, але і споза граніцї тогдышнёй першой Чеськословеньской републікы ся заставила перед будовов Ґрекокатолицькой богословской семінарії, жебы святочно одкрыти Памятник А. Духновіча од скулпторкы Елены Мандічовой. Тото свято отворив председа Общества А. Духновіча Сімеон Смандрай.

 

 На достойнім і краснім місцю Площі леґіонарїв у Пряшові стояв Памятник Александрови Духновічови. Справа будова тогдышнёй Ґрекокатолицькой богословской семінарії, злїва бывша пошта.

 

Фоткы суть з архіву Г. Бескида

 

Свято отворив председа Пряшівского руського културно-освітного общества А. Духновіча Сімеон Смандрай, котрый оцінив заслугы А. Духновіча в історії Русинів і ёго односины із вшыткыма Славянами. Зo славностныма проявами выступили: А. Духонь, тогдышнїй пріматора міста Пряшова, др. І. Петрик, котрый в менї Підкарпатьской Руси одовздав поздрав жытелям Пряшова і цілого реґіона. Потім хор Ґрекокатолицькой учітельской препарандії заспівав кіріло-мефодьску гімну Слава вшыткым Славянам. Тым ся святочный акт отворїня памятника скінчів. Пообідї ся гостї зышли в салї Чорного орла, де ся одбыла 11. сполочна громада Общества А. Духновіча і конґрес.

Пряшів перед 75 роками пережыв незвычайно красны днї. Народ, підсиленый націоналным русиньскым духом, вернув ся домів. А о тых подїях в родиннім архіві нашли сьме лем штири фоткы, котры свідчать о маніфестації на Днях руськой културы. Шкода, же ся не затримало веце фоток, як і філм, котрый быв накрученый. Могли бы ся озвати тоты, котры такы документы мають, їх моралнов повинностёв бы было їх дати на опублікованя або передати до Музею русиньской културы в Пряшові.

Памятник А. Духновічови має 75 років. Днесь стоїть уж в парчіку при Торисї на Площі Духновіча в Пряшові. Кінцём 60-х років минулого стороча памятник быв розобраный і перевезеный до сканзену Музея Словеньской републікы рад. Мусив уступити ставбі нового Театру Йонаша Заборьского. Лем по многых урґенціях пряшівскы штатны і партійны орґаны зачатком 80-ых років 20. стороча памятник поставили на сучасне місце.

Каждый свідомый Русин при навщіві міста Пряшова желать собі попозерати тот памятник. Приходять делеґації і окремы особы, приносять свіжы квіткы, кладуть вінцї і кланяють ся нашому великанови, котрого послав Господь Бог нашым Русинам. Вшыткы позерають на будителя і на хлопчіка, што тримать отворену книжку і днесь одказує вшыткым знамы пророчі слова: Я Русин был, єсьм і буду... Часто чути з уст навщівників памятника, же было бы добрї тот памятник очістити, обновити і дати му таку красу, яка му была дана перед 75 роками при ёго отворїню. Шкода, же дотеперь не нашов ся ани єден меценаш, ани русинька, ани містьска орґанізація, котра бы ся взяла за тoтo дїло. Надїєме ся, же тоты слова ся стануть імпулзом нелем на задуманя, але і на конкретны дїла при обнові памятника А. Духновічови, якый є уж дуже пошкодженый зубом часу.