А за тот час Русины на Словеньску в дїлї русиньского школства зазнали великы страты: векшына школ ся стала словенськыма а друга часть україньскыма, котры поступно заникали єдна по другій про неінтерес ці аж аверзію к ним з боку Русинів, причім днесь не є уж ани єдной школы з чісто навчалным україньскым языком! Незмыселный приказ тогдышнёго Повереництва школства на Словеньску в 1952 роцї, жебы од школьского року 1953/54 школы з навчалным русиньскым языком змінили ся на школы з навчалным україньскым языком, принїс Русинам такы страты, котры уж нияк не мож направити на Словенську уж николи не буде скоро 265 русиньскых школ! Але перша ластівка (як школу у Чабинах назвав єден із великых помічників того дїла, домашнїй священик о. Мілан Ясик) уж вылетїла до світа. Няй бы такых ластівок у нашім підкарпатьскім краю прибывало все веце і веце...

Але вернийме ся к тому святочному дню 2. септембра 2008 отворїню Основной школы Анатолія Кралицького з навчалным русиньскым языком у Чабинах. Тото рано было залляте сонечныма лучами, также і добра хвіля підкріплёвала святочность того дня, коли до выновленой Ґрекокатолицькой церькви в Чабинах (котра была высвячена по реновації в недїлю, 7. септембра 2008) ся сходили містны жытелї, позваны гостї того свята, родічї школярїв і школярикы-першокласници, котры в тот день ся стали першыма школярями новоотвореной малокласной школы, а то русиньской. Вшыткых в храмі привітав домашнїй парох о. Мілан Ясик, котрый підкреслив значіня отворїня русиньской школы і навчаня материньского русиньского языка про народностну перспектіву Русинів. Важность такого кроку порозуміли уж нашы будителї у 19. сторочу, наприклад Александер Духновіч, Адолф Добряньскый і іншы, котры у 1862 роцї заложыли Общество св. Йоана Крестителя, жебы помагати у здобываню освіты русиньскым дїтём і молодежи. В тій лінії ідуть і русиньскы священици, котры вєдно з о. М. Ясиком одслужыли святочну Службу Божу: Ярослав Поповець із Чірча (сучасный председа Общества св. Йоана Крестителя), Франтїшек Крайняк із Камюнкы, Владимір Панчак із Олькы, Іґор Панчак із Воліцї, Владимір Лапігуска з Руськой Порубы і Іван Барна зо Светліць (потомок А. Кралицького по непрямій лінії, по братови А. Кралицького). Сїм статечных, сїм із нашых честных і усвідомленых русиньскых священиків, котры тій літурґії і цілій акції дали належный славностный характер. По прекрасній літурґії і незабытных патріотічных словах о. М. Ясика у своїм привітаню і проповіди по русиньскы вшыткы сьме одходили з церькви духовно підкріплены. Од церькви колона людей перешла загородов перед будову школы, де над єй входом стояв із великыма буквами новый надпис ШКОЛА АНАТОЛІЯ КРАЛИЦЬКОГО, а по обидвох боках при входовых дверях далшы три таблічкы, котры говорять, же ту ся находять основна і матерьска школа з навчалным русиньскым языком, як і то, же отворїня русиньской школы ся зреалізовало вдяка фінанчній помочі з фонду при Торонтьскій універзітї русиньского філантропа із Канады Штефана Чепы.

Уж стоять люде перед вступнов бранов школы, котра была заперта про школярїв основной школы 14 років (фунґовала ту лем матерьска школа), теперь обновлена єй зряджователём Сільскым урядом у Чабинах під ве-джінём старосты Маріана Шковрана. Тот перед школов святочным прословом отворив першу пореволучну русиньску школу, у якім привітав главно першых сїм першокласників: Радку Ясикову, Крістінку Цвикликову, Станка і Сандру Цапцаровы, Діянку Костілникову, Янку Куськову і Зузку Сірикову, як і їх учітельку і директорку в єдній особі ПаедДр. Марію Ясикову. Щіро привітав і притомных родічів школярїв: Марію і о. Мілана Ясиковых, Мірослава і Моніку Сіриковых, Йозефа і Любіцу Цвікликовых, Татяну Костілникову, Александру Цапцарову і Даріну Куськову (на святочнім отворїню хыбовали лем родічі Станїслав Цапцара, Мартін Костілник і Іґор Кусько). Вшыткым спомянутым патрить нелем вдяка старосты села, але і нас вшыткых, котры ся анґажуєме в дїлї русиньского школства ці навчаня русиньского языка. Староста М. Шковран привітав і гостїв того свята: посланця Пряшівского самосправного края за Міджілабірцї Інж. Івана Солея, предносту Обводного уряду в Міджілабірцях РСДр. Василя Ґавулу (родака з Чабин), выконного секретаря Світовой рады Русинів (СРР) Мґр. Александра Зозуляка, директорку Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові ПгДр. Анну Плїшкову, ПгД., председу Русиньской оброды на Словеньску (РОС) і члена СРР Владиміра Противняка, председу Окресной орґанізації РОС у Гуменнім Александра Фецуру, методіка про русиньскый язык Методічно-педаґоґічного центра в Пряшові Мґр. Штефана Сухого, директора Выскумного центра карпатістікы в Ужгородї і члена Рады русиньскых недїльных школ на Підкарпатю Валерія Падяка, к. н., председу Лабірьского здружіня міст і сіл і старосту Воліцї Мілана Глогінця і старосту села Рошківцї (одкы суть тыж першокласници чабиньской школы) Томаша Качура. Потім повів пару щірых слов на адресу першокласників і слова вдякы тым, котры припомогли отворїню першой русиньской школы. Подяковав главно добродителям Ш. Чепови і Обществу св. Йоана Крестителя, главным орґанізаторам отворїня той школы о. М. Ясикови, М. Ясиковій і А. Зозулякови (позн. ред.: самособов, же велика вдяка патрить одважному старостови М. Шковранови). Потім задекламовала вірш О. Кудзея Я Русин быв... і заспівала русиньскы співанкы Станїслава Ясикова вєдно зо своїм няньком (акордеоністом і співаком в єдній особі, братом о. М. Ясика) Ладїславом Ясиком. Дале староста дав честь перерїзати пантлик зо словеньсков триколоров перед дверями до выновленой І. класы той школы І. Солеёви і А. Зозулякови.

Так вшыткы притомны вошли до класы, де выступили гостї: І. Солей, А. Зозуляк, Я. Поповець, А. Плїшкова, В. Противняк (позн. ред.: шкода, же не выступив В. Падяк, котрый міг притомным повісти о русиньскых недїльных школах на Підкарпатю), але і домашнї: М. Шковран і М. Ясикова. З тых выступів найвеце ся мі запамятало речіня о. Я. Поповця, котрый повів: Є нас ту сїм русиньскых священиків і сїм першокласників чабиньской русиньской школы, той першой ластівкы, і так каждый з нас возьме собі єдного з тых першокласників під своє охранне крыло. Віриме, же під охранныма крылами тых священиків і їх учітелькы-директоркы з тых першокласників выростуть люде нелем із належнов освітов, але і люде честны, справедливы, горды на свій род і материньску бісїду, добры вірници, може, і священици, якыма суть і семеро высше спомянуты отцї духовны. А, може, дакотрый із тых першокласників ся стане штудентом русиньского языка в комбінації з далшым предметом на Пряшівскій універзітї ці пізнїше працовником Інштітуту русиньского языка і културы ПУ в Пряшові, як підкреслила директорка того інштітуту А. Плїшкова, і додала, же тот, 2008 рік про Русинів Словеньска є двараз вызначным взникнув самостатный Інштітут русиньского языка і културы на ПУ і взникла перша русиньска школа в новодобій історії.

І так наконець зажелайме школї, єй учням, учітельцї-директорцї, жебы так як прекрасно зачав першый день у новій школї, были прекрасныма і на хосен школярам і далшы днї, тыжнї, місяцї, рокы. Няй перша школа-ластівка не зістане в нашім русиньскім краю лем самотнов, але няй к нїй каждым роком прибывають далшы! Але о то ся мусиме причінити вшыткы, котрым не є легковажна судьба русиньского школства, навчаня русиньского языка і културы, судьба нашого молодого поколїня Русинів, котры бы мали іти по нашых слїдах і дале розвивати свій русиньскый материньскый язык, свою русиньску културу, єдным словом вшытко родне.