Марія Ґірова ся в Руськім, Сниньского окресу, народила 11. 9. 1943 року як найстарша із семох дїтей. Основну школу выходила в роднім селї, міщанку у Великій Полянї. Є абсолвентков Єденадцятьрічной середнёй школы в Снинї. Як сьме уж спомянули, інкліновала ку културї, любила співати, танцёвати. У сферї културы робила аж до передчасного одходу на пензію в р. 1993. Єй слїд было видно міджі молодежов і дорослыма, з котрыма закладала співацькы клектівы (Стащінчанка, Старинчанка, Дубравка, Яворина), писала до радія, публіковала свої творы в пресї. Вела Окресну орґанізацію Русиньской оброды в Снинї, днесь є председкынёв Окресной орґанізації Русиньского културно-освітного общества А. Духновіча в Снинї, яке має свій центер у Пряшові. І надале єй видно на културно-освітых русиньскых акціях, як в окресї, так і в Братїславі, але ай за граніцями нашой републікы.

При презентації своёй першой книжкы прямо в редакції Народных новинок і Русина в Пряшові, панї Ґірова сіяла радостёв і оптімізмом. Пришла вєдно із своїм мужом Антоном Ґіром і погос-тила притомных властныма делікатесами. Было видно, же выход книжкы єй наштартовав на нову жывотну струну. У своїм творчім арзеналї має ай прозаічны творы. Не знати, чому дасть перед. Єдно але є ясне, же така особа, як она, покы буде жыти, як твердить, буде вірно служыти свому русиньскому народови. А то з помочов розлічных актівіт. Вірьме, же тоты літературны ся стануть про ню домінантны.

В тій роботї єй желаме много здоровя, щастя, радости з дїтей, внучат, благодати в цілій родинї. Бо лем тогды ся може жена реалізовати, кідь має в сердцю мір, покій, кідь вшыткы суть здоровы і щастливы. Тогды таку жену, матїрь, манжелку, писательку наповнює і творча туга. Або жебы то было навспак? Чім веце старости, тым веце творчіх порывів? Може ай так, панї писателько. Каждый день приносить дашто нове. Задачов автора є го звічнити про іншых. А тото панї Марія робить.