Судьба байкаря

 

Прикладам рукы ку дїлу,

жебы ся Европа

дізнала уж правду цїлу

о смерти Езопа.

 

То собі повіли звірї

од Левів по Раків:

Чом він в так великій мірї

робить з нас дураків?

 

Чом нам звірям приписує

людьскы недостаткы,

чом нас тот раб обвинює

за їх непорядкы?

 

І зазвучав голос з лїса:

Зробме з ним порядок,

жебы веце не написав

ани єден рядок!

 

А так вытрясли кісточкы

з байкаря Езопа,

зістали ёго баёчкы,

а він навсе пропав.

 

Так быв быдлинов убитый,

но люде так гварять:

З тым ся не дасть ніч

робити

то судьба байкаря!

 

Страшены были звірями

Лафонтен і Крылов,

і з іншыма байкарями

так подобно было.

 

А так єм скричав: Геурека!

Кідь є правда така,

холем знам, што теперь чекать

мене і Ксеняка.

 

 

Модерна доба

 

На ґаздівстві в Спонзорові

повідав Пес Когутови:

Чом уж тебе, камарате,

рано не чути співати?

 

Не чути мою співанку,

бо надарьмо дру гортанку.

Люде ня уж не слухають,

сплять, аж на обід уставають.

 

Але я ся тыж чудую,

же тебе так мало чую.

Чом уж ня вночі зо спаня

не будить твоє бреханя?

 

Шкода ся мі надерати

і ночами вартовати.

То не так, як колись давно

днесь ся краде водне, явно.

 

Што возьме доба модерна

назад ся барз тяжко верне.

Няй не счезнуть з нашых країв

красны стародавны звычаї!

 

 

Проблем

 

Раз ледове Медведича

просить ся свого родіча:

Повідж, татку дваметровый

єм Медведик я ледовый?

 

Ясно, повів отець на то,

єсь ледовым Медвідятём.

Як можеш похыбовати,

кідь я ледовый і мати?!

 

На другый день Медвідятко

знова ся звідує татка:

Не робиш сі з мене сранды,

не мам я в жылах кров Панды?

 

А ёго отець му знова

повів тоты самы слова:

Як можеш таке думати,

кідь ледовый я і мати?!

 

Третїй день в ледовім морї

малый отцёви говорить:

Така думка ня напала

не єм я Медвідь Коала?

 

Отець повів Медвідятю:

Перестань ня розъїдати!

Мушу ті все повторяти,

же ледовый я і мати?

Чом тобі мому сынови,

таке ходить по голові?

 

А малый Медведик на то

зареаґовав завзято:

Бо мі є так страшна зима,

же ту довго не вытримам!

 

Дїти ся даколи в нічім

не подадуть на родічів,

як стануть на свої ногы,

глядають властны дорогы

родічовскы традіції

вычеряють за дачії.

 

 

Пророцтво

 

В малім містечку при торзї

ідуть Мачкы по дорозї.

Одразу найстарша рече:

Днесь уж маме по серенчі!

Та то прошто? іншы на то.

Не видите? Чорне авто

праві теперь, як нароком,

пішло поперед нас боком,

а з того добрї не буде,

я то знам з бісїды людей

так само як мы з автами

мають они проблем з нами.

 

Де є абсенція Віры,

там є простор про повіры

а чоловік-неборачок

набывать мудрость од Мачок.

 

 

 

Імуніта

 

В густій траві близко кряка

сїв царь звірїв на Їжака,

поранив задню часть тїла

і жовч у нїм закыпіла.

Зарычав міцно: До шляка!

і копнув лабов до Їжака,

но тот є з іглами табу

а Лев поранив і лабу.

Теперь уж не маш милости!

зарычав царь повный злости,

зъїжыв на собі серстиско

і пробовав атак пыском.

 

Лемже уж по першій пробі

мусив дати покій собі,

зъїв бы Їжака, но смола

з пыска тече кров, як з вола.

 

Ту царь злостно задудроче:

Їжаку, страть ся мі з очей

давам ті милость як дар,

жебы-сь знав, же-м добрый царь.

 

Кідь собі не храниш скору,

але станеш до позору

не все то добрї допаде

як на тя твій шеф засяде.

 

 

Решпект

 

В ночі при світлї місяця

натрафив Вовк на Заяця,

котрый ся через Кычару

вертав пяный домів з бару.

 

Вовк не їв од позавчера,

і думав: Буде вечеря.

Лемже не выбабрав з постом,

бо Заяць закричав злостно:

 

Страть ся, потворо бахрата,

бо закличу камарата

а выторгне ті черева!

Знаш з кым пю? Зо сыном Лева!

 

Ту собі повів Вовк лютый:

Не треба мі баламуты,

бо з Левами ту в природї

лїпше жыти є в злагодї.

 

Так Вовк намісто вечерї

одвів Зайка аж під дверї,

помалы, крочок за крочком,

жебы мав у Лева очко.

 

Чітателю, запамнятай:

Хто мать Лева камарата,

звірї решпектують ёго,

хоць він сам слабшый омного.

 

 

Оптічный клам

 

В теплім краю, там на югу,

видить єдна Муха другу

лежати міджі палмами

і потрясати лабками.

А так сама собі тайно

повідать: Смоть, як їй файно!

 

Прилетить ку нїй набік

і бзучіть: То аеробік?

Ой нїт, діставать одповідь

нїт, сестрічко, то біоліт!

 

Наконець мам добру раду:

Не вірьте першому погляду!

 

 

Обїднавка

 

Ку продавачцї змерзлины

прибіг Заяць із долины:

Прошу вас, мате морквову?

Нїт покывала головов.

 

На другый день Заяць знова

просив ся, ці є морквова,

но продавачка повіла,

же іщі таку не їла.

 

Коли надышов день третїй,

Заяць быв знова в буфетї:

Мате морквову змерзлину?

Уж буде. Прийдь за годину,

обїднала-м єй три сачкы

одповіла продавачка.

 

Як поминула година,

Заяць рїк: Уж є змерзлина?

Є, уж маме і морквову,

теперь нам привезли нову.

Возьмеш вшыткы три баличкы?

просила ся обходнічка.

Але Заяць повів так:

Но, гейже мать страшезный смак?!

 

Несерьёзность заказника

є банкротом обходника.

Про єдного Заячіка

не пущай ся до різіка.

 

 

Страх з отравы

 

З місця, де є каждый радый,

плазять ся два пяны гады.

У ярузї за дорогов

просить ся єден другого:

Повідж, колеґо опитый,

сьме мы гады їдовиты?

 

Ясно, ты немегло руде,

зато ся нас боять люде.

Но чом ті по файнім румі

тото ходить по розумі?

Зато, бо ся ня то тыкать

вкусив єм ся до языка!

 

Клин ся выбивать із клином.

Часто напоїме вином

отравного чоловіка,

бы сі загрыз до языка,

бы ся в нїм демон лукавый

став жертвов властной отравы.

 

 

Апокаліпса

 

В правіку на полонинї

повів Бронтосаурус женї

як были самы окреме:

Не будь така, бо выгынеме!

 

Она собі не дала речі

а выслїдок быв о ничім,

зістали просто на нулї.

Была така. І выгынули.

 

Про завзятость той потворы

выгынули тоты творы.

Не поучам, напоминам:

Грозить то і нам Русинам!