Як зазначів у своїм выступі староста села Кленова Душан Гірча, може найвеце ся наша література презентує через радіо. Тадь там сьме могли чути серіал Штефана Сухого Добра вода, ёго стишкы з нижкы Слон на Кычерї, урывкы з творів Марії Мальцовской Манна і оскомина, Під русинськым небом, Зелена фатаморґана, але і творы Марії Ґіровой. Яка але шкода, же русиньске народносте высыланя не чути у Сниньскім окресї. Староста ся правом обернув на представителїв вшыткых споминаных інштітуцій, абы помогли тому дїлу. Діскутуючі выступили і з темами русиньского языка, як, наприклад Юрко Гривнак, якый ся попросив, же де ся з нашого языка подїло о, яке в учебниках з давнїшого періоду ся вжывало на містї етімолоґічного О (напр. конь, стол, нос) і в сучаснім списовнім языку на ёго містї є І (кінь, стіл, ніс), на што ся му снажила компетентно одповісти панї Анна Плїшкова. В діскузії выступили Анна Якубцова, яка повіла, же є горда на то, же Марія Ґірова написала книжку поезій. Доказала то жена, яка вклала до своїх стишків властны чувства, а то каждый не докаже. Порадовав авторку і наш писатель, родак із Стащіна Штефан Сухый фіалками, якый повів, же чітательска громада є зась о дашто мудріша, богатша. Абы ся утримали, фіалкы треба поливати, як і о поезію треба ся старати, наповнёвати єй новыма мотівами, зажытками.

Дістало ся нам чести як зоставительцї выступити із вступным словом о книжцї. Підкреслили сьме, же хоць є то єй перша книжка, в нїй она вылляла свою душу і сердце. Щіро, одкрыто. Простота єй стишків, аж пісенна форма прояву, не застелює важность думок, якы суть презентованы у єй творах. І хоць жыє актівнов културно-освітнов роботов, бере участь в розлічных акціях Русинів свого краю і мімо нёго, вірьме, же єй писательскы резервы іщі не суть вычерьпаны, а же нас порадує, главно по лінії лірічной поезії, котра єй іде, подля нас, добрї. Єден писатель не обсягне вшытко, але в даякій темі може быти силный. Марія Ґірова-Васькова пише горячім сердцём. Записує свої добры і недобры зажыткы. Їмать добу, в котрій жыє. Сочувствує з болями і радостями простых людей. А тото єй поезію робить притягалнов про шыршу чітательску публіку. Моментално Николай Гвозда, Штефан Смолей а найновше і Марія Ґірова то суть люде, якы вносять до русиньской літературы на Словакії новы атрібуты. Вшыткы троє суть єднакы, але, предці є з них каждый інакшый. Панї Ґірова нелем зато, же є жена, але якраз горячоба єй сердця єй ставлять до позіції глубшого вниканя описованого яву.

Книжка із сімболічнов назвов Родне гнїздо была прията міджі людми позітівно. Авторка емотівно прочітала свої стишкы, од чого дакотры притомны сі повтерали ай слызу. Тадь говорила о темах, якы ся дотыкали ай іншых о выстягованю Русинів із стариньской долины, о гати, о роднім селї. Авторка ся представила ай як співачка із ґрупов Яворина. Выступали Ян Яролин зо сыном, Маґда Дубякова, але ай школярї з Основной умелецькой школы із Снины Мартін Руснак (гра на ґітарї), співала Вероніка Кучмашова, яку спроваджовала Анна Гаркотова.

Слово ся черяло із співанков. Авторка ся тїшыла з книжкы, з чітателїв, приятелїв, якы єй пришли підпорити. Така популарізація про каждого автора є солёв жывота. Є іншпіратівнов до далшой роботы. З такого выздвигнутя мож довго жыти. Жычме сі взаємно і підпоруйме выход каждой книжкы, яка отварять новы браны русиньской културы і літературы.