|
Чекать ю велика робота на ниві културы Русинів
● Довгы рокы ся занимаєте научно-педаґоґічнов роботов, велё сил сьте дали выхові молодого поколїня. Як ся розвивав ваш дотеперішнїй научный жывот? Досягли сьте научный ступінь доктора наук, а то не є мало про жену. Што є центром Вашого научного світа? -- Родина, родне село, учітелї в Основній школї в Камюнцї, а самособов ай мій інтерес о учітельство ня привело на Середню педаґоґічну школу в Пряшові, а по єй скінчіню єм продовжовала в штудіях на Філозофічній факултї УПЙШ в Пряшові в одборї філозофія – історія. По скінчіню єм наступила на Середнє одборне хімічне учіліще у Світї, а по нецілых штирёх роках єм ся вернула до Пряшова до тогды (ак. рік 1979/80) взникаючого Деташованого працовиска Стройницькой факулты в Пряшові Технічной універзіты в Кошіцях. Належу к засновуючім педаґоґам технічного высокого школства в Пряшові, а то сі выжадовало ай звышіня кваліфікації, наперед формов повинного научно-педаґоґічного стажованя в Московскій державній універзітї Ломоносова в Інштітутї звышованя кваліфікації, а пак у формі научной приправы, котра была закінчена обгаёбов і здобытём научного тітулу кандідата наук. Процес ціложывотного школованя, а главно, кідь ся їднать о высокошкольске, чоловіка все конфронтує з підвышованём кваліфікації. Моя далша загранічна научна приправа ся у 2004 роцї реалізовала в Міньску, де єм здобыла ай научный тітул доктора наук. Сполупрацую з многыма загранічныма высокыма школами, научныма центрами (враховано історічных), главно у славяньскых штатах і їх народами в области соціокултурных реалій. ● Што Вас іншпіровало вступити до сферы музейництва? – Моя освіта в области історії, научно-педаґоґічна і сполоченьска практіка, а, главно неефектівны конфронтачны способы, якы суть коло заложіня Музея русиньской културы міджі Українцями і Русинами на Словеньску з єдного боку, а з боку другого – неєднотна концепчна профілація в одношіню к проблематіцї Музея русиньской културы в рамках русиньскых културных орґанізацій на Словеньску ня привели к тому, же єм реаґовала на конкурз на місто директора Музея русиньской културы в Пряшові, выписаный Словеньскым народным музеём в Братїславі, під справу котрого належать вшыткы народностны музеї на Словеньску. Задачов кандідатів на директора было выробити Пропозіцію концепції ряджіня Музею русиньской културы в Пряшові. Приголосити ся міг каждый, хто знає русиньскый язык, має свою властну представу о концепції ряджіня Музея русиньской културы, а є сполягливый (безугонный). В конкурзї, в якім взяли участь двоє кандідаты, была успішнїша моя пропозіція концепції, а пак слїдовало ай менованя до функції директоркы Музея русиньской културы в Пряшові. Тот факт може быв несподїванём про дакотрых людей. Но при такых рішінях все буде хтось неспокійный – мам на думцї дакотрых функціонарїв русиньскых културных орґанізаціїй, котры собі думають, же мають право на детермінацію того – хто може, а хто не може быти Русином, а, докінця, дакотры роздумы сягали аж так далеко, же ся пасовали до позіцї єдиных компетентных, котры мають право вырішовати о судьбі такой важной русиньской културной інштітуції, яков є СНМ – Музей русиньской културы в Пряшові. Якбач, призабыли на то, же зряджователём і тым, хто фінанцує ёго роботу, не суть русиньскы обчаньско-културны орґанізації, а просаджовати свої представы мож лем в рамках законів СР. А окрем того зачали выступовати в менї СНМ – Музея русиньской културы в Пряшові, а то без будь-якого повіріня і „забезпечовати“ збіркы артефактів од русиньскых авторів, абы ся „не дістали“ до музея в Пряшові. Подля нима выготовленого писмового документу, артефакты ся мають кумуловати до рук єдного председы русиньской орґанізації на Словеньску. Ниякы выгваркы ту не суть на містї, бо ту уж іде о засягованя до компетецій директора СНМ – Музея русиньской културы в Пряшові як штатутаря правного субєкту, а на таку роботу нияка народностна културна орґанізація із закона не має право. Шкода, же так собі выбиваєме енерґію, але жывот іде дале, а я преферую позітівны людьскы цінности, котры створюють основу про новы приятельства ці професіоналну актівіту і пересвідчують ня в тім, же моє рішіня приголосити ся до конкурзу на тот пост было на містї. ● Выграня конкурзу – то є лем зачаток, ай кідь успішный. Почінате з нулы. Не боїте ся того, же русиньскы артефакты уж вызберав выше 50-річный Музей україньской културы у Свіднику, якый ся сховав за русинство і, здасть ся, успішно собі жыє? Якый є Ваш погяд на тоту проблематіку? – Я ся на то позерам реалістічно. Кідь музейнов роботов ся дотеперь професіонално занимав теперішнїй СНМ – Музей україньской културы у Свіднику, то є лем доказ о тім, же так быв наставленый музейный механізм на уровни штату, а же споминаный музей собі повнив, як найлїпше знав, свою роботу, котра му былa довірена. Дякуючі тому музею ся доказало таке велике богатство Русинів здокументовати і захранити про далшы ґенерації, а за тоту роботу му патрить подякованя. Є то доказ о тім, яка є богата култура Русинів на Словеньску на артефакты, а же жывотаспособность Русинів має „міцный корінь“, тоты уж пережыли і омного гіршы часы. Єм пересвідчіна о тім, же в музейництві є того дость, што чекать на обявлїня, здокументованя і презентацію. То є вызва про молоду ґенерацію Русинів. Лем будучность може дати обєктівну одповідь на то, до якой міры сьме в сучасній добі доказали справно роспознати і рішыти жывотом нагромаджены проблемы і до якой міры їм розумить молода, наступаюча ґенерація Русинів. Мене трапить іншый проблем – докаже сучасна ґенерація Русинів научіти своїх потомків писати і чітати в азбуцї?! Бо в тім є змысел і основа цілой нашой роботы при ухованю духовного богатства Русинів про будучі ґенерації. Про будь-якых носителїв духовных цінностей є барз мало знати лем свою домашню, говорову реч, але то што думають, што чують, што роблять, жебы знали выразити своїм родным – а в лїпшім припадї і списовным -- языком. Написати ці порівновати через чітаный текст свої знаня з розлічных сфер людьского дїятельства з єствуючіма знанями в рамках културы Русинів і културы іншых народів, народностей і етнічных ґруп – то є мотор, якый посувать людьске познаня допереду і формує културне богатство каждого народа. Думам, же то бы мав быти главный ціль роботы вшыткых русиньскых народностно-културных орґанізацій, а нелем на Словеньску. ● Мате спрацованый проєкт кадрового забезпечіня музея одборниками зо сферы русиньской културы, літературы, вытварництва, етноґрафії...? Рахує Ваш проєкт зо сталов експозіціёв? Буде частёв музея ґалерія вытварництва? – Концепція ряджіня СНМ – МРК в Пряшові выходить з реалных фактів і акцептованя волї русиньского жытельства, проявленой в послїднїм списованю людей на Словеньску і укріпленой процесом кодіфікації русиньского языка. Ясно ся потвердило, же на Словеньску жыє русиньска етнічна меншина, яка має мати єднакы права і повинности з другыма народностныма меншинами жыючіма в тім штатї. Під вплывом тых арґументів 11. децембра 2006 было прияте рішіня Міністерства културы СР ч. МК – 5631/2006 – 110/21651, на основі якого по змінї орґанізачной штруктуры Словеньского народного музея од 1. януара 2007 взникне самостатна орґанізачна часть СНМ – Музей русиньской културы в Пряшові. Концепція ряджіня СНМ – МРК в Пряшові є дінамічным моделом, якый в першій етапі реаґує на основны потребы, главно просторы про інштітуцію в Пряшові, а ниґде інде. Говорю о роздобытю будовы про сталу роботу СНМ – МРК в Пряшові, котра бы была маєтком МК СР або СНМ в Братїславі. Пряшів є історічным културно-освітным центром Русинів, центром духовным двох конфесій – православной і ґрекокатолицькой, к якым ся переважно Русины на Словеньску голосять, є ту много середнїх школ, высокых школ, в котрых штудує і русиньска молодеж, є ту русиньскый театер, і могли бы сьме продовжовати в рахованю. Выходячі з того контексту, думам собі, же о кадры про СНМ – МРК ся бояти не треба. Рахуєме, же музей буде мати сталу експозіцію русиньской културы, ґалерію вытварництва і просторы про гостюючі експозіції другых музеїв. ● Як собі представуєте сполупрацу зо словеньскыма і загранічныма музеями, главно з країн, в котрых жыють Русины? Як оцінюєте сполупрацу з веджінём СНМ? – Сполупрацовати з музеями на Словеньску, якы суть в справі СНМ, думам, же не буде проблемом. Орґанізують ся реґуларны порады директорів музеїв, на котрых ся стрічаме як колеґове і в многім сі можеме порадити, помочі ці взаёмно пожычіти артефакты. О СНМ – МРК, як наймолодшый музей на Словеньску, ся веджіня СНМ належно інтересує. У вызначній мірї нам помагать Спіськый музей в Левочі, котрый діспонує дакотрыма компетенціями і про дїятельство нашого музея. На роздїл од другых народностных музеїв в рамках СНМ, маєме свою шпеціфічность: вшыткы остатнї музеї ся формовали наперед як оддїлїня СНМ, аж пізнїше ся стали самостатныма правныма субєктами. Музей русиньской културы не перешов тзв. приправнов фазов свого взнику, але од самого зачатку фунґує як самостатный орґанізачный субєкт. Як ся говорить, вшытко має свої выгоды і невыгоды. Але я ся не скаржу, бо много людей створіня музея підтримує, помагають мі реалізовати нашы планы, а кідь чуєте підпору – людьску і професіоналну – ай од СНМ, думам собі, же ай тот найбівшый проблем ся буде дати вырішыти, лем вшытко хоче свій час. Покы маю говорити о сполупраці зо загранічныма музеями, главно в країнах, де жыють Русины, ту сьме зробили першы крокы, котры поведуть к першым робочім стрічам. Вірю, же помічным в надвязаню сполупрацы про нас буде ай 9. Світовый конґрес Русинів в Румунії, на котрім возьму участь як гость. Розговор вела: Марія МАЛЬЦОВСКА 13. 6. 2006 |