Еміл Кубек – ґрекокатолицькый священик, публіціста, языкознатель, писатель
(З выступу на святочній стрічі в Гомродю в Мадярьску 6. октобра 2007 року к 150. річніцї од народжіня Е. Кубека.)


Ай в США продовжовав у своїй културно-освітній роботї. Про снаківску школу передплатив часопис Недїля. Тот тыжденник про народности в Угорьску выходив у Будапештї. Писав до редакцій новинок і часописів, утримовав літературны контакты з родным краём. В 1908 роцї вышов в Ужгородї ним редаґованый календарь на тот рік Місяцослов. Сполупрацовав з розлічныма періодіками. Найчастїше то было Руське слово, Сокол, як і знамый Американьскый русскій вестник, котрого редактором быв Павел Жатковіч. Кубековы статї ся дотыкали реліґійного, народного і културного жывота америцькых краянів.
Еміл Кубек ся занимав і языком. Вызнамным є ёго штирїязычный Старославяньско-мадярьско-русько-нїмецькый словник, котрый обсягує скоро 30 000 слов. Вышов у 1906 роцї у выдавательстві УНІО в Ужгородї.
 

● 21. октобра 2007 у Снакові, де священиком быв о. Еміл КУБЕК, одкрыли му памятну таблу, перед котров стоять: (злїва) публіціста і актівіста Словеньской асоціації русиньскых орґанізацій ЮДр. Петро КРАЙНЯК, зоставителї недавно выданого зборника повідань „Єдна стріча“ Е. Кубека – ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА і о. ПаедДр. Франтїшек ДАНЦАК.

Фотка: А. З.

Окрем споминаного штирїязычного словника познаме ай штирїтомне выданя ёго творів під назвов Народны повістї і Стихы в штирёх томах. Першый з них обсягує стишкы, 7 повідань і 1 повість в стихах. Далшы три томы творять книжне выданя роману Марко Шолтыс. Першыраз быв выданый роман в 1920 роцї в часописї Сокол в 115 продовжінях. Потім книжно в роках 1922 – 1923. Ілустрації до книг зробив сын Е. Кубека – Антон.
Найвекшов прозаічнов роботов Е. Кубека є споминаный роман зо жывота Підкарпатьской Руси – Марко Шолтыс, котрого подїї ся одбывають на Маковіцї од 70-ых років 19. ст. аж до 1915 року. Главным героём є сирота Марко Фурман, котрый, дякуючі великым способностям, сназї, честній і усиловній роботї, збогатнув. Люде часом забудуть ёго праве мено, назвуть го Шолтысом. Герой має ясны автобіоґрафічны знакы писателя Е. Кубека. Він хоснує свої знаня з польногосподарьства, моделує жывотну путь на фонї міджінародных подїй, зображує зрод „домашнёй“ буржоазії в підкарпатьскім селї.
Міджі далшы роботы Е. Кубека належать: Малый катехізм, Отче наш в словах і образах, стишкы: Нїт уже любви, Марія княгиня Маґдалиньская, Супружество, Материньска любов, повіданя Міклуш Миллый, Хрістос раджаєт ся, Рождественны повісткы, Великый сын, Отець Алексій, нарис Моя подорож до Флоріды, пєса в двох частях Ольґа. Пєсы, якбач, не вышли друком.
Творы Е. Кубека в оріґіналї были написаны кіріліков, „в нарічі підкарпатьскых Русинів“, але в анґлоязычній средї про тых, што были з русиньской области Угорьска і векшынов ходили до мадярьскых школ, ся друковали латиніков, котра была міджі америцькыма Русинами популарнїша, як кіріліка. Е. Кубек то достаточно высвітлив у вступі к свому штирїязычному выданю Народны повістї і Стихы.
Не вшытко му вышло. Сам о тім пише, же єдна часть „про недостаток грошей на выданя уж до пеца пішла, друга часть ся находить в рукопсах, а лем третя часть выдана, а то де-ту, розторгано.“ О тім, же много писаного матеріалу спалив, з гумором писав, же то быв ёго найвекшый „літературный успіх“.
Векшына Кубековых творів є дідактічно заміряна. Як доб-рый знавець чоловіка з валалу мав вплив на людей за помочі своїх творів, чім ся зарядив к великым будителям 19. стороча. Академік Павел Роберт Маґочій, професор історії Торонтьской універзіты в Канадї, о нїм написав, же є „найплоднїшым і найталентованїшым америцько-русиньскым писателём!“
Почас жывота в США не быв рівнодушный к проблемам нашых еміґрантів. Выступав проти денаціоналізації, охранёвав свій яык і културу, і вызывав помагати краянам в Европі. Мотівом ёго повідань і стишків суть зажыткы зо жывота людей в роднім краю і выселеных до США, часто із замірянём проти алкоголізму. Про ёго творы є тіпічный гумор, щастный конець, підсиленый впливом жывота в „країнї необмедженых можностей“. В США робив міджі русиньскыма еміґрантами з выходной Словакії до 1936 року в ґрекокатолицькій фарности в Мегеной Сіті, в штатї Пенсілванія.
О ёго жывотї в Америцї знаме барз мало. З розлічных істочників сьме ся дізнали, же быв конзултором парохів, членом Комісії єпархіалных цензорів. Істый час быв директором Америцько-руськой рады, директором общества Соєдиненія, членом Священицького выбору в Герісбурґу (Пенсілванія), кот-рый в 1919 роцї прияв узнесіня, абы Е. Кубек пішов назад до Европы, де бы выдавав денник „угроруськым“ языком. Чом ся так не стало, дотеперь не знаме. Правда є то, же о жывотї і о творчости Е. Кубека є іщі много незнамого, котре треба высвітлити, і обєктівно.
Од ёго внучкы Терезії (дївкы ёго сына Антона) сьме ся дізнали, же до пензії одышов про хвороту – раковину жалудка. Дуже курив. У фарности быв облюбленый і триманый в почливости. Любив ходити до кіна, ай двараз до тыждня. Быв веселый, мав добрый гумор, оптімізм і дяку до жывота. Видно то ай з ёго автобіоґрафії, котру написав в 1930 роцї. Умер 17. юла 1940. Похованый є у пенсілваньскім містї Мегеной Сіті на містнім цінтерю св. Марії. На ёго містї пароха потім робив ёго сын Антон.
Кідь собі припоминаме 150. річніцю од народжіня Е. Кубека, треба повісти, же не знаме, што вшытко написав, а што вышло друком. Є істе, же написав того намного веце. У своїй автобіоґрафії споминать, же писав про дїтей і дорослых – повіданя і романы. Чом і в Гомродю собі припоминаме річніцю того неправом забытого автора? Зато же до Австро-Угорьска – той монархії в середній Европі – патрило Ґрекокатолицьке єпіскопство, а до нёго патрила і Ґрекокатолицька парохія Гомродь. Тота парохія была першым капланьскым містом Еміла Кубека. Здало ся нам, же тота парохія, ай цїла єй околіця, зістала довго в ёго памяти.
Із сїльской кронікы в Снакові ся дізнаєме, же по приходї до Снакова, перше, што зробив, постарав ся о нову трикілометрову дорогу до села. Дав до села привезти ваґон овоциновых стромиків, котрыма была высаджена велика фарьска загорода, як і загороды остатнїх жытелїв в Снакові. В тім часї в Снакові і на околіцї была велика біда. У фарьскім архіві ся утримали писма, в котрых ся о. Кубек обертать з просьбов на своїх знамых на Долнякы. Наісто ту думав і на своє перше капланьске місто і на ёго околіцю. В єднім із своїх писем із 5. юна 1890 року (під ч. 98/92), адресованім істому священикови на Долняках, пише о жывотї у тых своїх краях. Пише:
„Высокопочітованый пане духов-ный!
Із сердцём, повным вдячности, обертам ся на Вашу Высокопочітованость, із своїма вдячныма рядками, за Вашу ласкаву підпору, котров сьте помагали при збірцї на побудованя школы в моїм худобнім селї...
За тот милосердный дар высловлюю своє щіре подякованя Вашій Высокопочітованости, Вашым кураторам, Вашым добросердечным вірникам, котры на Вашы добры слова зберали милостыню про моїх худобных вірників...
Барз Вас з покоров прошу, абы сьте мою вдяку были такы добры передати своїм статочным вірникам. Заєдно, прошу, абы сьте были такы добры і на відомость дали, же мою вдячность не можу достойнїше сплатити, як тым, же із сердця высланыма молитвами і святов Божов службов, за їх просьбы і за їх помершых, жертвуючі ся к неконечно милостивому Господу Богу.
Ваша Высокопочітованость, котра жыє на благословенных Долняках, не може знати, як жыє ту горї наш бідный, досправды бідный русиньскый люд! То не жывот, але бідованя! На земли ся не уродить ани каждоденный хлїб. Правду має наш бідный ґазда, кідь говорить: „Початок віры, конець хлїба!“ – наш край.
Моя худобна фарность рахує іщі біднїшых 500 душ. Як шаріська пословіця говорить: „Веру, слаба фара, бо сам плебан дзвонить!“ А предцї, із своїма вірниками в 1890-ім, з помочов милосердных і віруючіх людей, приближно за 4 000 форінтів сьме поставили:
1. Шумне бываня про священика.
2. Поправили церьков.
3. Поставили сьме два парадны хресты при дорозї.
4. Про нашу занедбану церьков сьме купили ризы, веце церьковных річей і книжок.
5. Зістає іщі школа з великов утратов, холем два дзоны і фарьскы господарьскы дворы.
За такых условій чоловік знає оцїнити поміч другых і подану помічну руку.
Неконечно милостивый Господь няй благословить каждый Ваш крок і кажду Вашу ступляй, а з Крівощан на Долякы переселеных русиньсыкх братів, же не забыли на нас, котры сьме зістали на земли нашых предків, няй Господь нам буде на помочі в нашій тяжкій сітуації...“
Тото, што Еміл Кубек споминать в тім писмі – было то наісто з вашов помочов – ту на Долняках – што выплывать ай з ёго далшых писем. Была то поміч нелем фінанчна, але і мате-ріална. Ай зато сьме сі желали, абы сьме сі ту вєдно з вами припомянули округлый юбілей писателя, подяковали ся вам, што сьте тогды ай вы, ту на Долняках, зробили про ёго тогдышню парохію в Снакові.
14 років єм робив в селї Грабске, окрес Бардіов, а істый час єм заступовав і в парохії Снаків. Якраз тот час быв про мене можностёв, жебы єм вынїс на світло Боже того вызначного, дотогды скоро забытого священика. Днесь уж знаме того много о ёго особі і дїятельстві. Выдали сьме ай веце публікацій о ёго роботї.
Зато, як у своїм, так і в менї вірників села Снаків, дякуєме вшыткым, котры приготовили тоту милу стрічу, тот праздник при 150. річніцї од народжіня Еміла Кубека.

 

o. ПаедДр. Франтїшек ДАНЦАК