Уж ся з ним не стрїтиме на русиньскых акціях

Є правда, же до періоду револучных подїй року 1989, т. є. до нїжной револуції у бывшім Чеськословеньску, нам особность Н. Ляша резоновала в памяти главно як герця професіоналного Україньского народного театру, сучасного Тетру Александра Духновіча в Пряшові. На сценї того театру за 50 років выступав у великім множестві незабытных ролей, із котрыма обышов може вшыткы села северовыходного Словеньска, в котрых компактно жыють Русины, про котрых в першім рядї тота професіонална сцена в Пряшові была створена. Але свій умелецькый талент міг указати ай на іншых професіоналных сценах дома і за граніцями. Ёго популарность міджі Русинами лем зміцнило реґуларне выступаня в дакотрых облюбеных забавных релаціях Словеньского розгласу, перед тым Україньского штудія СРо в Пряшові, пізнїше Редакції народностно-етнічного высыланя СРо в Кошіцях. Споміджі них уведеме главно Бісїду Кумів – забавно-публіцістічну релацію, котра черьпать темы зо жывота русиньскых сел, їх обывателїв. Кум Мачанка в інтерпретації Николая Ляша ся став неоддумным довгорічным гостём многых родин почас святочных днїв і неунавным супутником каждоденных старостей і радостей жытелїв окремых сел. Попри тых двох інштітуціях, нашов своє місце ай у філмі.

Но сценов, котра му може была суджена, жебы ся проявив як знаменитый модератор, але і барз одважна особность, стала ся револучна трібуна в Пряшові почас новембровых і децембровых днїв року 1989. Слїдуючі уважно тоты події, з нашого погляду, ішло о жывотну роль Николая Ляша. Він не быв лем пасівным позорователём вызнамных змін в нашій історії, але ай їх актівным сполутворцём із вызнамным голосом при їх проєктованю і наслїдній реалізації. Зато про многых з нас, участників револучных змін сперед 19 років в центрї Пряшова, навсе мено Николая Ляша буде асоціовати сімбол Новембра 1989.

Н. Ляш быв єдным із тых скромных револуціонарїв, котрый жыв у Пряшові як пензіста без даякых шпеціалных выгод, як рядовый чоловік, скромно, без того, жебы ся о нїм знало. Не зробив нияку політічну карьєру, окрем того, же єден волебный період быв посланцём Містьского заспупительства в Пряшові. Докінця ай зо своёй „материньской“ Демократічной партії часом выступив, затоже уж перестала сповнёвати ёго представы. Доднесь собі споминаме, як в розговорї про Народны новинкы (ч. 47/1999) при 10. річницї нїжной револуції характерізовав своє актуалне поставлїня: „Жыю абсолутно нормално, спокійно, в ночі добрї сплю, бо од никого не єм завіслый, з револуції єм ніч не здобыв, затоже до нёй єм не вступав з такым заміром, але ішов єм до нёй, абы єм людём поміг збавити ся такого ярма, якым є тоталіта.“

Слобода про Н. Ляша, як і про каждого нормалного чоловіка, была в ёго жывотї найосновнїша. Праві тот выслїдок револуції в одношіню ку своїй особі оцїнёвав найвысше. А тыкало ся то і слободы в одношіню к ёго русиньскій народности. Ведь возроджіня русиньской народности в посткомуністічнім обществі нелем в рамках нового Чеськословенська, але і бывшых сателітных штатів Совєтьского союзу в середнїй і выходній Европі, є єдным із здобытків праві Новембра 1989. Є то призначне, же ай тота тема мала своє місце на револучній трібунї Н. Ляша. Русины на Словеньску і в світї при писаню своёй новодобой історії на то николи не забудуть.

Із Н. Ляшом сьме ся мали можность особ-но спознати аж у роцї 1991, кідь в Пряшові зачали выходити новинкы в русиньскім языку – Народны новинкы. Тема револучных подїй і їх „пряшівского сімболу“ – Николая Ляша при округлых роковинах Новембра 1989 ся на сторінках тых новинок реґуларно обявлёвала. Зато наконець, характерізуючі особ-ность того чоловіка, рады бы сьме поужыли ёго автохарактерістіку, з котров ся в повній мірї стотожнюєме: „Чоловік у своїй основі не є планый, але стане ся такым, якым го сформує сполочность. Кідь є планый, треба сі поставити вопрос – де ся стала хыба? Але і так собі думам, же треба ся намагати говорити з каждым. Зато бы єм собі желав єдно: абы сьме ся взаємно тримали в почливости, абы сьме схопнїшым не завидїли, а кідь можеме дакому помочі, та му поможме, кідь є прічіна дакого похвалити, та го похвальме. Кідь ся так будеме в жывотї справовати, та вшыткы проблемы ся нам подарить вырїшыти без конфліктів, спокійно, а то ці уж в сполочности, або в рамках народности...“

На Твої слова будеме памятати і нима ся рядити, бо то суть слова скусеного чоловіка. Будеме і на Тебе, Николаю, все памятати, а о то веце, кідь будеме славити каждый новембер...

Вічная Тобі память!

Анна ПЛЇШКОВА, 22.4.2008