Русины на Словеньску по роцї 1989: розвой, сучасный став і перспектівы

 

МАЛА ЕКСКУРЗІЯ ДО ІСТОРІЇ РУСИНІВ ДО РОКУ 1989, ЖЕБЫ СЬМЕ ПОХОПИЛИ РОЗВОЙ ПО ТІМ РОЦЇ

 

Абы сьме могли о тій темі писати, мусиме ся холем в короткости верниути і до старшой історії, котра є звязана з подїями міджі Русинами по нїжній револуції в 1989 роцї.

Култура Русинів на теріторії теперїшнёго Словеньска екзістує і розвивать ся уж дакілько сторіч, подля першой письмовой інформації о Русинах принайменшім од 11. стороча, также русиньска култура мать холем тісячрічну традіцію.  В ходї того періоду Русины а з нима і їх култура зажыли різны влады а з боку пануючіх народів і їх владной машінерії в минулости зажыли все лем утиск, даколи векшый, даколи меншый, але скоро все были на періферії інтересу пануючіх і міцных. Но і наперек тому Русины і їх култура пережыли до днешнїх днїв.

Перескочме стороча і заставме ся при новшій історії. Такой по другій світовій войнї і знову обновлїню Чеськословеньской републікы, але уж без єй выходной части – Підкарпатьской Руси, настала внутрополітічна кріза. Хоць на чело штату зась став послїднїй меджівойновый презідент Едуард Бенеш, але найвпливнїшов політічнов силов была комуністічна партія на челї з єй воджатаём і по вольбах в 1946 роцї председом влады – Клементом Ґоттвалдом. А праві під ёго веджінём Комуністічна партія Чеськословеньска у фебруарї 1948 року зробила пуч і перевзяла міць до своїх рук, і Чеськословеньско ся дало на путь будованя соціалістічной сполочности подля взору і інштрукцій Совєтьского союзу. І так занедовго зачали россяглы політічны і соціалны зміны, з них три выразно вплинули на Русинів, главно в северовыходній части Словеньска: колектівізація, декатолизація і українізація, котры  проходили в роках 1949 – 1953. Вшыткы тоты процесы охабили великы слїды, часто і страты міджі русиньскым жытельством пряшівского реґіону, де жыла і жыє найвекша енклава Русинів на теріторії теперїшнёго Словеньска.

І хоць колектівізація і декатолизація заслужать собі самостатну аналізу, я ся хочу ближе і шырше приставити праві при процесї українізації, котрый мав великый вплив на становлїня ідентіфікації, розвой културы і школства Русинів. Вопрос народной ідентічности быв на приказ із Москвы „выбавеный“ адміністратівнов путёв. О русиньскім жытельстві ся зачало офіціално говорити як о Українцях а ку русиньскій народности Русины ся уж не могли голосити, респектівно,  кідь ся голосили к русиньскій народности, мали немалы проблемы, докінця многы были зато і перзекуованы. Также офіціално зразу по многых сторочах Русины ту уж не были, лем „Українцї“. Назва Русин ся стала лем старым етнонімом Українця. При такій адміністратівній насилній формі українізації, становлїня їх ідентічности дакым другым, не самым собов, настала сітуація, же найвеце Русинів ся зато зачало голосити ку Словакам а часть ся приспособила і стотожнила з народностёв україньсков.  Тот процес ся выострив іщі єдным адміністратівным наряджінём, самособов, тыж під діктатом вітязного у войнї і надрядженого выходному блоку Совєтьского союзу, а то в 1949 роцї заведжінём до руськых школ україньского языка як навчалного а потім в юну 1952 Комуністічна партія Словеньска нарядила, жебы ся українчіна як навчалный язык поужывала у вшыткых школах основных русиньскых і серенїх руськых, од 1953 року ся україньскый язык став навчалным языком у вшыткых предметах. А ту настав одлив Русинів найвеце ку Словакам, але не ку Українцям.

Далшы „моровы раны“ русиньскому жытельству ся завдало  і тым,  же вшыткы русиньскы ці русофільскы културны орґанізації і інштітуції были поступно ліквідованы, зістав лем „Український національний театр“ (заложеный в 1945 роцї) і розгласова станіця, котры перешли з руського языка на язык україньскый. Пізнїше інтеґралнов частёв театру ся в 1955 роцї став новозаложеный „Піддуклянський український народний ансамбль“ (черьпаючій з богатого студника русиньскых народных співанок, якы ся  презентовали як україньскы). Завершінём того періоду українізації было заложіня в 1951 роцї якбы неполітічной, але соціалізму приятельной єдиной културной орґанізації  – „Культурного сполку (пізнїше) союзу українських трудящих“ (КСУТ) в Чеськословеньску. Цїлём той орґанізації было „плекати в українських трудящих українське національне усвідомлення і гордість, прищеплювати їм  приналежность до великого радянського українського народу і наповнювати їх ідеалами чехословацького соціалістічного патріотізму і пролетарського інтернаціоналізму“1.  В сназі повнити уведжены задачі КСУТ зачав выдавати свою періодічну і неперіодічну пресу, міджі іншым і тыжденник „Нове життя“, котрый зачав выходити од 1952 року і выходить дотеперь і в редакції котрого єм мав можность робити 15 років (1976 – 1991).  Пізнїше на базї русиньскых експонатів у Краснім Бродї в 1956 быв заложеный „Музей української культури“, якый быв нескорше перенесеный до Свідника, а в 1953 роцї была заложена „Кафедра української мови і літератури“ і єй кабінет як научновыскумне оддїїлїня (створене  1954 року) на Універзітї П. Й. Шафаріка в Пряшові. Зачали ся орґанізовати „україньскы“ фоклорны свята і фестівалы з презентаціёв русиньскогого фоклору, презентуючого ся як україньскый. Так істо єм абсолвентом споминаной катедры (1972 – 1976), де о Русинах ся все говорило як о старій назві нового в чеськословеньскых условіях етноніму – Українець і же Русины в пряшівскім реґіонї суть „невід’ємною частиною“ великого україньского народа а русиньске жытельство говорить діалектами українського літературного языка. Нїґда ся  не споминало о снажіню, наприклад, у 19. сторочу кодіфіковати русиньскый літературный язык. Также вшытко было замолжоване і прикрыване україньскым „пальтом“ у згодї з актуалнов ідеолоґіёв.

Чом тото вшытко споминам? Абы ся дало порозуміти чом і якы зміны настали міджі русиньскым  жытельством в Чеськословенсьску по роцї 1989. Хоць першы, але такой придушены спробы о зміны были в 1968 роцї, но знаме, як зась Совєтьскый союз із войсками своїх соціалістічных сателітів і з помочов домашнїх комуністічных воджатаїв ся о то причінили. Але то, што ся  не подарило нелем у нашій сполочности, але і в одношіню ку Русинам в 1968 роцї, то ся зреалізовало аж по нїжній револуції 1989 року. Але неуспіх в політічній области і при рїшіню народностного вопросу Русинів, котры ся в тім часї зачали пробуджати, ся часточно выкомпензовав розвоём у реліґійнім вопросї, котрый ся дотыкав і Русинів. А тым, же в юну 1968 ґрекокатолицька церьков (векшину віруючіх творили праві Русины) была зась леґалізована, кідь перед тым у 1950 роцї была заказана. Але тота інштітуція не была способна обновити історічну задачу зъєдинюючой силы в інтересах Русинів, бо такой ся замотала до спору з православнов церьквов односно поужываня церьковных обєктів, і зо словеньскым духовенством у властнных рядах у вопросї, котрый язык бы ся мав поужывати як літурґічный і котрой народности бы мав быти новый єпіскоп, бо первістно ґрекокатолицька церьков была лем русиньска, але то днесь нихто зо словеньской найвышшой церьковной єрархії і дакотрых русиньскых священиків не хоче чути, або ся боїть признати.                                                

 

Снагы Русинів о навернутя ідетіты і заложіня русиньской орґанізації

 

А так ся дістаєме к переворотному року 1989 і подїям, што ся тыкають Русинів в Чеськословеньску, днесь у самостатнім Словеньску, котре взникло в 1993 роцї. 17. новембра 1989 масовов демонштраціёв у Празі, пізнїше в іншых містах, ся розрушав комплекс подій в цїлій країнї. Скоро без даякого векшого одпору комуністічного веджіня, котре штирї десятьроча контролёвало країну і по свому рішало і народностный вопрос Русинів, было вытиснуте і на ёго місце стали політічны дісіденты, замовчаны воджатаї Празькой яри в 1968 роцї і одбойны інтелектуалы на челї з такыма особностями як Вацлав Гавел (кінцём децембра 1989 го зволили за дочасного презідента, 1990 року за рядного презідента Чеськой і Словеньской федератівной републікы) ці Александер Дубчек, зволеный за председу Федералного згромажджіня ЧССР.

„Русини пряшівского реґіону не промарнили много часу і на взник новой сітуації зареаґовали такой. Уж 10 днїв по револучных подїях у Празї ся 27. новембра 1989 стрїтили в Пряшові русиньскы актівісты і заложыли сі нову орґанізацію – Ініціатівну ґрупу Русинів-Українцїв Чеськословеньска за перебудову. На своїм першім мітінґу ся ясно высловили в тім змыслї, же наперек попереднёму тверджіню комуністічных функціонарїв мож конштатовати, же народностный проблем Русинів у Чеськословеньску не быв нїґда вырішеный“2. А праві період од 27. новембра 1989 до 25. марца 1990 быв барз роспорный, рушный і богатый на взник різных зоскуплїнь, тзв. ініціатівных ґруп Русинів і Українцїв у рамках спочатку Обчаньского фора а пізнїше Верейности протів насилства. Мав єм можность з многыма далшыма быти в тых ґрупах, пізнїше орґанізаціях, а тот період є мало проштудованый, стояв бы за деталнїшу і самостатну штудію ці обшырну статю, але то не є главнов темов моёй статї.

Інтересно холем телеґрафічно увести як ся крішталізовали дїла покы взникла перша русиньска і прорусиньска орґанізація без вшелиякых україньскых додатків. Скоро в тім самім часї взникли подобны ініціатівны ґрупы в Міджілабірцях, Пряшові, Бардіёві і в Кошіцях. Кажда з них хотїла зміну тогдышнёго ставу, кідь Русинів не узнавали, русиньскый язык не быв кодіфікованый, кідь тогдышнїй „Культурний союз українських трудящих“ ведженый комплетно комуністами і сполупрацовниками штатной беспечности, робив таку народностну політіку, котра ся од них жадала а кажде выбочіня было підозривым і неприятельным. Аж по новембрі1989 настали можности зміны як в цїлій сполочности, так і в културно-народностнім жывотї Русинів. Также пізнїше взникла Ініціатівна ґрупа Русинів і Коордіначна рада ініціатівных ґруп Русинів-Українцїв у Чеськословеньску, потім Ініціатівна ґрупа Русинів-Українцїв за перебудову (пізнїше за демокрацію) прямо в лонї „Культурного союзу українських трудящих“ із центром у Пряшові. Вшыткы хотїли зміны, але не вшыткы то істе: єдны хотїли заложыти Русиньску народну раду, іншы Україньску народну раду, вшыткы высловлёвали свої пожадавкы змін, але не вшыткы єднотно і то саме, также поступно ся выпрофіловало русиньске і україньске крыло тых актівістїв. Під тиском тых актівістів было 6. децембра скликане міморядне пленарне засіданя „Цетрального комітету КСУТ“, наслїдно – на 20. януара 1990 до Пряшова міморядный зъязд „Культурного союзу українських трудящих ЧССР“. Ту такой на зачатку впала пропозіція, же в першім рядї треба змінити назву орґанізації і потім далше єй смерованя. Такой першый речник П. Мурашко (притім україньской орьєнтації) дав пропозіцію, жебы нова орґанізація мала назву „Союз Русинів і Українців Чеськословенська“, але ведучій першого дня засіданя М. Мушинка і далшы проукраїньскы лідры одшмарили тоту назву і дали пропозіцію, жебы старо-нова орґанізація несла назву „Союз Русинів-Українців Чехословаччини“, бо іде о єдно етнікум. Ведучій того дня засіданя і ёго колеґове то твердять доднесь. Але уж з тов назвов не была согласна аґілна ґрупа русиньскых актівістів притомна на зъяздї, бо знала, же така назва – то лем камуфлаж а же смерованя старо-новой орґанізації буде проукраїньске, што і в сучасности є, также ся не мылили. На протест протїв неприятю, респ. неодголосованю наперед пропонованой новой назвы і прорусиньскому смерованю той орґанізації міджілабірьска ґрупа актівістів одышла зо салы засїданя зъязду. Наслїдно дома зачала розвивати діятельство, котре бы было завершене заложінём чісто русиньской орґанізації з єднозначнов назвов, котра бы была выражінём єй прорусиньской орьєнтації і снажїня,

Так по многых засїданях приправного выбору на день 25. марца 1990 до Міджілаборець было скликане закладаюче зобраня руху (пізнїше орґанізаціїї) – Русиньска оброда. На зобраню было 103 представителїв русиньскых ініціатівных ґруп з окресів Бардіёв, Гуменне і Свідник, як і міст Братїслава, Міджілабірці, Прага і Пряшів. Учатсници прияли Выголошіня, в котрім были высунуты окрем іншого тоты цілї:

1. Узаконїня самостатной русиньской народности.

2. Узаконїня назвы русиньскых народных школ.

3. Жебы в русиньскых церьквах служыла ся літурґія по церьковнославяньскы а змінны части (апостолы, єваєнгелія і проповідї) в русиньскім языку.

4. Абы дошло до зміны назвы културной інштітуції „Українського національного театру“ в Пряшові на Театер Александра Духновіча а „Музею української культури“ у Свіднику на Музей русиньской културы. Тыж было жадано, жебы ся зрушыли назвы главных орґанів, котры были выплодом тоталітной ідеолоґії.

5. В припадї, жебы в будучности Русины мали створити орґанізацію, до котрой бы мали вступити і Українцї, тота орґанізація бы ся мала звати Союз Русинів і Українцїв.

6. На роздїл од дотеперїшнїх репрерзентантівных орґанізацій (КСУТ, Союз Русинів-Українців) новый русиньскый репрезентатівный орґан буде мати у своїм проґрамі старостливость о підвышіня економічной і соціалной уровни жывота Русинів (позн. автора: быв то шляхетный ціль, але днесь знаме, же нереалный і доднесь незреалізованый, бо културно-народностна орґанізація не мать такы можности ани компетенції).

7. Покы не взникне русиньскый друкованый орґан, у дотеперїшнїм тыжденнику „Нове життя“ жадали, жебы половина простору была придїлена Русинам (позн. автора: тота пожадавка была сповнена вдяка прорусиньскы орьєнтованым редакторам тым, же ся по русиньскы зачала публіковати найперше єдна, потім веце сторінок під назвов Голос Русинів, потім тыж вдяка прорусиньскы орьєнтованым актівістам і новинарям было в лїтї 1990 року выдане в Міджілабірцях нулте чісло нового прорусиньского і по русиньскы писаного часопису Русин).

8. Рух Русиньска оброда быв згодный зо вступом до Унії народностных меншин і наслїдно до Паневропской унії народностных меншин.

Інтересным є факт, же такый важный ціль, якым є кодіфікація русиньского літературного языка на основі діалекту Міджілабірщіны, котрый бы ся як повинный предмет учів у школах з великов кількостёв Русинів – не быв у данім Выголошіню, хоць перед таым фіґуровав як єден із главных у многых выголошінях і пожадавках міджілабірьской інціатівной ґрупы русиньскых актівістів а пізнїше як єден із централных ся обявив і на 1. сеймі уж не руху, але новоствореной културно-народностной орґанізації Русинів – Русиньска оброда, котрый быв зорґанізованый на перше выроча заматовой револуції – 17. новембра 1990 в Міджілабірцях. Тым ся зачала історія рядно зареґістрованой орґанізації Русинів Міністерством внутрішнїх дїл СР.

  

Зрод першых русиньскых орґанізацій припоміг ку зновувозроджіню ідентіты Русинів

 

Хоць перше конґресове засїданя новоствореной міджінародной орґанізації – Світового конґресу Русинів было на Словеньску, конкретно 22. – 23. 3. 1991 в Міджілабірцях, думка взнику такой орґанізації ся зродила у послїдного ґубернатора Підкарпатьской Руси – Івана Парканія а з реалізаціёв конґресу ся уважовало спершу в Іршаві на Підкарпатю, пізнїше в Руськім Керестурї у Войводинї, але вшыткы тоты увагы про розлічны прічіны ся наконець мусили одверсти. І так орґанізатором першого міджінародного конґресового засїданя Русинів із розлічных штатів і практічно ай ініціатором заложіня новой міджінародной орґанізації наконець была Русиньска оброда, тогды  з центром у Міджілабірцях, днесь у Пряшові, а то за фінанчной помочі штату, конкретно тогдышнёго председы влады Словеньской републікы Яна Чарноґурьского.

Взник четвертой русиньской орґанізації в Европі і Америцї (спершу руху) по роцї 1989  – Русиньской оброды в Чесько-Словеньску в марцу 1990, (по Русиньскій асоціації (Rusyn Assotiation) в 1983 р. в Міннеаполісї у США, Стоваришыню Лемків у апрілю 1989 в Польску і Обществі карпатськых Русинов у фебруарї 1990 в Ужгородї на Підкарпатю) і взник першой міджінародной цїлосвітовой орґанізації Русинів – Світового кон-ґресу Русинів тыж на теріторії Чесько-Словеньска, высунутя їх цілїв, міджі котрыма на першім місцї было узнаня Русинів як самостаной народности без вшелиякых додатків (Українцї (Русины), Русины-Українцї або Русины/Українцї), зачатя процесу зновувозроджіня ідентіты Русинів і розвой дїятельства і аґітації тых орґанізацій своёв немалов міров припомогли к тому, же першыраз од ІІ. світовой войны ся Русины могли слободно записати до гарків списованя людей у Чесько-Словеньску 1991 року лем як Русины а свій материньскый язык уваджати лем як русиньскый. І хоць было мало часу і фінанцій на даяку велику пропаґаторьску роботу, ай їх заслугов ся 16 937 обывателїв приголосило лем ку Русинам і 49 099 лем ку русиньскому материньскому языку, што было єднозначно веце, як ся приголосило к Українцям і україньскому материньскому языку. Также і то є доказ, же ани выше штиридцять років комуністічного тоталітного режіму, за помочі котрого міг проходити процес українізації, не доказало зломити Русинів і они встали з попілю як байный птах Фенікс. Были штатом узнаны як самостатна народностна меншина, што жыє в Чесько-Словеньску (од 1. януара 1993 в самостаній Словеньскій републіцї), і уж ніч на тім не змінили ани не змінять ниякы Русины україньской орьєнтації, українофілы ці українофобы. Днесь каждый мать право голосити ся або к народности Русин, або Українець, к русиньскому материньскому языку ці україньскому материньскому языку, бо то є выслїдок процесу самоідентіфікації людей, не ідентіфікації дакого дакым іншым. А не обстоять ани тверджіня проукраїньскых особностей, же Русины і Українцї – то єдна народностна меншина. Кібы сьме были согласны з тым тверджінём, же є єдна народностна меншина, та скоріше русиньска, але не україньска. Но Русины никому не внучують свій погляд, є то демократічне і слободне рїшіня каждого обчана. А же пересвідчованя українофілів не мать ниякый змысел, то потвердило і далше списованя людей у 2001 роцї, де Русины зазначіли звышіня чісла жытелїв, што ся приголосили к русиньскій народности (24 201) і к русиньскому материньскому языку (54 904), а Українці – рапідне зменшіня чісла жытелїв, што ся приголосили к україньскій народности, але главно к україньскому материньскому языку. З чого єднозначно выходить, же процес зновувозроджіня ідентіты Русинів мав і мать вызнам і же ай многы з тых, котры ся голосять к Українцям або Словакам, увели русиньску реч за свою материньску. Русины при послїднїм списованю людей мали найвекшый процентуалный нарост од попереднёго списованя в 1991 роцї (41 %).  Фактом є, же при послїднїх двох списованях жытельства ся нихто не приголосив ку гібрідній народности Русин-Українець, хоць така можность была у вольній рубріцї під назвов „Inα nαrodnos“ а Русины україньской орьєнтації на челї зо своїм „союзом“ все неправом оперують з назвов той неекзістуючой народности.    

 

Задача Світового конґресу Русинів при коордінації розвиваня културно-народностного жывота Русинів на теріторії теперішнёго Словеньска

 

Мено недавно помершого Василя Турка (8. 1. 1940 – 7. 11. 2005) є споєне зо скоро вшыткыма вызнамныма дїлами нелем міджі Русинами на Словеньску, але і в країнах, де Русины жыють і суть объєдинены у Світовім конґресї Русинів (Україна, Польско, Мадярьско, Чесько, Сербія, але і Северна Америка). Недавно к ним прибыли Румуньско і Хорватьско, но то уж В. Турок по десятьрочу свого актівного дїятельства не быв на постї председы выконного орґану Світового конґресу Русинів (СКР), котрым є Світова рада Русинів (СРР). Главным цілём СКР была і є коордінація дїятельства і сполочного снажіня русиньскых народностных орґанізацій, то значіть і роботы тогды єдиной у Чесько-Словеньску, пізнїше на Словеньску русиньской културно-народностной орґанізації – Русиньской оброды. Стояв при зродї Русиньской оброды, як і Світового конґресу Русинів вєдно з ґрупов русиньскых актівістів і челных представителїв Русиньской оброды. Од главного ціля СКР – коордінації роботы русиньскых орґанізацій в Европі і Америцї „ся одвивають далшы задачі конґресу і рады – створёвати належны условія про роботу русиньскых орґанізацій так, жебы настала ренесанція русиньской народности в окремых штатах, обновило ся народностне школство, розвивала ся русиньска култура і язык... Попри коордінації дїятельства русиньскых орґанізацій важнов задачов є шыріня русинства у світї, то значіть і на Словеньску... Правда, у нас были начінены многы кривды, главно в другій половинї 40. років і в першій половинї 50. років минулого стороча, котры ся у великій мірї доткли праві Русинів... У вшыткых тых европскых штатах, де жыє автохтонне обывательство Русинів, пановав комуністічный режім, якый Русинам нелем не доволёвав ся стрічати, але были од себе так одорваны в окремых країнах, же наприклад ани не знали, же в сусіднїм Мадярьску тыж жыють Русины. Тот режім сперав взаємным контактам як і шыріню інформацій о правах Русинів як народностной меншины в окремых штатах. По 1989 роцї є то так, же тоты найглавнїшы акції, котры реалізують русиньскы орґанізації у своїх країнах, ся не заобыйдуть без участи представителїв остатнїх русиньскых енклав. Также днесь Русины нелем же о собі знають,, але єдны другым помагають докінця до такой міры, же во вшыткых европскых штатах, де жыють, были узнаны за самостатну народностну меншину, котра є підпорована штатом, окрем єдной країны, котров є Україна і котра іщі до днешнёго часу не дозріла к познаню, же Русины суть самобытным народом і є потребне приступати к ним рівноцінно, так як к іншым народностным меншинам, а не їх утисковати і робити з них дакого іншого, як они суть. Але віриме, же ся то раз змінить...“

На каждім з дотеперішнїх конґресовых громад Світового конґресу Русинів (суть кажды два рокы в другім штатї) были прияты узнесіня, котры міджі конґресами реалізовали окремы членьскы орґанізації СКР, міджі нима і Русиньска оброда на Словеньску, або їх реалізовала і контролёвала їх повнїня Світова рада Русинів. Притім все дакотры пункты ся тыкали і Русинів Словеньска. На Словеньску было і семе конґресове засіданя СКР, конкретно од. 4. до 8. юна 2003 у Пряшові, котре было довєдна з допроводныма културныма акціями Русинів дотеперь найвекше. На нїм  было тыж прияте узнесіня делеґатів, у котрім окрем іншого быв і пункт дотыкаючій ся неспокійности з перестїгованём Главной редакції народностно-етнічного высыланя Словеньского розгласу з Пряшова до Кошіць. Наперек протестам рядовых жытелїв і участи в них ай дакотрых посланцїв Народной рады СР на челї з председом Выбору про людьскы права, народности і дїла жен Ласлом Надём і іншыма впливныма функціонарями, тото перестїгованя і так  ся зреалізовало. Окрем того, же не дошло к сповнїню того важгого пункту узнесІня, важнїшым наслїдком є оддалїня ся русиньского тіму того высыланя од реґіону, де жыє найвеце Русинів, то є од пряшівского реґіону. Навыше, Русины были окламаны, же перестїгованём до Кошіць ся зашпорять фінанції, котры ся поужыють на выробу новых проґрамів і на звышіня якости уж екзістуючіх. Але не стало ся так,  скоріше ся зачінать „шептати“ о редукції проґрамів а тым і часу на народностне высыланя.

Далшым із пунктів споминаного узнесіня было высловлїня неспокійности з выменованём вікаря (сінкела) Ґрекокатолицькой церькви на Словеньску про Русинів, хоць Русины рокы боёвали і дале будуть боёвати за властного єпарху (єпіскопа). До того снажіня ся найперше запоїла Русиньска оброда на Словеньсску, потім Світовый конґрес Русинів а пізнїше і іншы русиньскы орґанізації, котры поступно взникали на Словеньску. З церьковнов проблематіков Русинів є звязаный і далшый пункт узнесіня, в котрім делеґаты СКР пожадовали од компетентных церьковных орґанів і інштітуцій, жебы акцептовали факт, же Русины суть хрістіанами выходного обряду (православны і ґрекокатолици). Сучасно жадали і дале жадають, абы в русиньскых селах священиками были Русины, а не Словаци, жебы чітали проповідї, апостолы і євангелії по русиньскы, кідь сі то русиньскы віруючі жадають, бо суть до того языка переложены. Далшым пунктом узнесіня СКР односно церьковной тематікы было, жебы попри світьскых школах взникали і церьковны школы з навчанём церьковнославяньского і русиньского языка. Была адресована вызва русиньскым православным і ґрекокатолицькым віруючім, жебы были актівны нелем в реліґійнім, але і в културно-народностнім жывотї Русинів. То суть найважнїшы пункты з узнесіня 7. засіданя Світового конґресу Русинів у Пряшові, котры ся тыкали церьковной проблематікы. Але тота проблематіка і снажіня  в тій области СКР і СРР бы собі заслужыли самостатну довшу штудію ці россяглїшу статю.

Послїднє, восьме засіданя Світового конґресу Русинів было вєдно з допроводныма културныма акціями од 23. до 25. юна 2005 у польскім містї Криниця. І ту ся оцінёвало повнїня узнесіня з пряшівского конґресового засіданя, причім было конштатовано, же много пунктів із нёго ся сповнило, але дакотры нїт. У новім узнесіню деле­ґатів 8. засіданя СКР ся окрем іншого уводжають і пункты, што ся тыкають Русинів на Словеньску. Найважнїшым є пункт, у котрім ся делеґаты конґресу обертають на тоты штаты, де жыють Русины і де іщі не быв приятый закон о народностных меншинах і закон о їх фінанцованю, жебы їх штонайскорше прияли. При тім пунктї є важне припомянути, же споминаны законы дотеперь не были прияты ани на Словеньску, а суть потрібны зато, же порішыли  бы многы проблемы, главно штатной фінанчной підпоры, котра ся днесь декларує з боку Міністерства културы СР у тій подобі, же штатну дотацію на окремы проєкты жадати мож, але не є „нароковательна“, т. з. МК СР ї придїлити на мусить! Русины ся бранять і опонують тым, же суть рядныма обчанами штату, до котрого одводять данї, і на дотації зо штатного роспочту мають право?! Притім суть у шпеціфічнім поставіню – Русины не мають свій матерьскый штат, за нёго поважують праві Словеньску републіку, котра бы мала тот факт брати до увагы при роздїлёваню штатной дотації на розвой културы і школства той народностной меншины, но в сучасности то не є правда. Многы політіци і штатны урядници то узнають, але не реалізують. За каждой влады і каждый рік ся тото фінанцованя мінить, зато є потрібный ясный закон о фінанцованю народностных меншин, про Русинів о то веце, бо прокламації і реалность в їх припадї суть діаметрално інакшы.

„Внаслїдку приятого прінціпу, роздїлёваня штатной дотації про народностны меншины ся реалізує в залежности од чісла людей, котры ся при послїднїм списованю жытельства приголосили к даній меншинї. Подля нёго веце як 50 процент із каждорічного роспочту про меншинову културу в СР (што є коло 50 міліонів Ск, з вынятком року 2003, рік перед вступом до Европской унії!, тота дотація наросла на 80 міліонів Ск) все припадать на розвиток мадярьской културы, а звышных менше як 50 процент (бо іщі з того міністер културы убере на резерву і про іншы меншиновы ґрупы жытельства, но не етнічны) ся роздїлює міджі остатнїх 11етнічных міноріт. Выходячі з того, наприклад у 2004 роцї штат дотовав 20 тітулів періодічной пресы в мадярьскім языку, в роцї 2005 то было 14, а 101 тітулів неперіодічной пресы в мадярьскім языку в роцї 2004, а коло стовкы і в роцї 2005. Лем на порівнаня – в припадї русиньской меншины суть штатом підпорованы каждорічно 2 тітулы періодічной пресы (од  року екзістують три русиньскы періодікы, так єдно з них штат в роцї 2005 одмітнув підпоровати, затоже Секція меншиновых култур МК СР в одношіню к іншым меншинам – окрем мадярьской – акцептує правило о підпорї мінімално 1 перідодіка, притримуючі ся мініма,  про кажду народностну меншину, а максімално 3 тітулів неперіодічной пресы. Аналоґічна сітуація є і в одношіню к іншым малочіселным меншинам. Зато собі думаме, же є на місцї вопрос переоцінїня способу фінанцованя меншиновых култур, причім  є важне брати до увагы і іншы факторы, нелем чісло людей, што ся голосить к даній народностній меншинї, наприклад і чісло людей, котры ся голосять к материньскому языку, спобность меншины задоважыти сі фінанції , повіджме, од матерьскых країн, што не можуть зробити Русины і Ромове. У такых припадах бы штат мав мерьковати при становлёваню вышкы штатной дотації, затоже є неспроведливе, кідь Русины, котры почас скоро 40-річного періоду українізації не мали можность выдавати пресу в своїм материньскім языку, ай у сучасности суть примушены терпіти рештріктівны крокы. В сучасности є то о то парадокснїше, же  в СР на етнічну културу не давать ся аж так мало фінанцій, скоріше є неминуче змінити концепцію їх перероздїлёваня“.

Было бы інтересно зробити подрібну аналізу 14-річного дїятельства СКР і СРР, проаналізовати їх узнесіня, але тота орґанізація і єй выконный орґан не мають таке поставлїня, яке бы собі залужыли, хоць ся все з їх боку декларує потреба веджіня діскузії о проблемах Русинів на найвышшій владній і штатній уровни даной країны, де жыють Русины, враховано Словеньска, але часто ся стрічаме з неохотов ці докінця неінтересом компетентных такы делеґації прияти і зреалізовати з нима важны стрічі з выводжінём належных рішінь на хосен Русинів.

 

Цілї і досягнутя першого русиньского обчаньского здружіня – Русиньской оброды

 

Кідь на зачатках рух Русиньска оброда (тогды іщі в Чесько-Словеньску) поставив перед себе першы цілї, то ясны і дефінітівны цілї ся выпрофіловали по зачатю дїятельства уж не руху, але орґанізації Русиньска оброда по роцї 1990, котра тогды была єдиным репрезентантом Русинів главно на теріторії Словеньска. Першых десять років єй дїятельства были найплоднїшы, зато, же на єй челї стояла найдов-ше в нїй діюча авторітатівна особность – Василь Турок-Гетеш. Тогды орґанізація мала ясны цїлї а єй веджіня было концепчне, также цілї ся реалізовали поступно, сістематічно. Тых главных цілїв было 12:

1. Узнаня Русинів за самостатну народностну меншину зо вшыткыма правами, котры єй ґарантує устава.

2. Кодіфікація русиньского літературного языка.

3. Обновлїня навчаня русиньского языка в реґіонах, де жыють Русины і кідь o тo родічі проявлять інтерес.

4. Створіня катедры русиньского языка і літературы з цілём приправы кваліфікованых педаґоґів і працовників про іншы сферы културно-народностного жывота жытелїв русиньской народности.

5. Створіня редакції періодічной і неперіодічной пресы в русиньскім языку в Пряшові.

6. Переменованя професіоналного „Українського національного театру“ в Пряшові на Театер Александра Духновіча зо замірянём на репертоар у русиньскім языку.

7. Створіня самостатной русиньской редакції в рамках народностного высыланя Словеньского розгласу.

8. Створіня высыланя про Русинів у Словеньскій телевізії.

9. Розвинутя шырокоспектралного дїятельства міджі Русинами з цілём розвоя русиньской културы і фоклору реалізаціёв у тім дусї културных актівностей.

10. Надвязаня і розвиток контактів з іншыма русиньскыма ор-ґанізаціями з цілём їх інтеґрації до Світового конґресу Русинів.

11. Надвязаня контактів із мінорітныма орґанізаціями в Европі і інтеґровати ся до них.

12. Навернутя народностного музею у Свіднику ёго пертвістному цілю – жебы то быв музей русиньской културы і жебы служыв інтересам русиньской народностной меншины.

Єдным речінём можеме повісти, же за першых десять років дїятельства Русиньска оброда і русиньскы актівісты досягли вшыткы цілї, окрем двох, котры не суть сповнены доднесь. При спомянутых дванадцятёх цілях бы єм ся хотїв самостатно приставити.

1. Русины были узнаны владов і штатныма орґанами тогдышнёго Чесько-Словеньска а пізнїше самостатного Словеньска по першім слободнім списованю жытелїв у 1991 роцї, кідь русиньскы лідры просаджовали, жебы ся Русины могли в самостатній колонцї Листу списованя записати лем як Русины. Днесь Русины патрять к 12 на Словеньску узнаным і штатом підпорованым самостатным народностным меншинам. Правда, за каждой влады і каждый рік штатна дотація на розвой русиньской културы придїлёвана Міністерством културы СР є інша. Єднов із найлїпшых была в 2002 роцї, т. є. перед вступом Словеньска до Европской унії, кідь Словеньско потребовало штонайлїпше прокламовати, як богато підпорує народностны меншины. Уж о рік тота підпора была слабша і жадателї ю дістали барз пізно. Але к сучасній штатій підпорї ся іщі пізнїше верну подробнїше.

2. Кодіфікація русиньского літературного языка є другым найвекшым успіхом русиньскых лідрів і актівістів по узнаню Русинів за самостатну народностну меншину. З єй приправов ся зачало вдяка сістематічному выдаваню періодічной і неперіодічной пресы в русиньскім языку од 1991 року, причім вдяка взнику Інштітуту русиньского языка і културы при Русиньскій обродї в роцї 1993 была ґарантована і научна уровень тых робот. Тоты два елементы были при приправі і выданю главных публікацій про выголошіня русиньского языка за літературный, норматівный, што ся святочно стало 27. януара 1995 у Братїславі. Але покы к тому дошло, русиньскы лідры мусили здолати много перешкод з боку тзв. Українцїв, т. є. Русинів україньской орьєтації, котры дезорьєнтовали і дакотрых ведучіх працовників Міністерства културы СР. Але вшыткы тоты перешкоды были здоланы і наконець святочный акт выголошіня кодіфікації хоч-нехоч фінанцовало Міністерство културы СР. Перед святочным выголошінём кодіфікації і міджінародным научным семінарём у Братїславі з тым споєным были выданы в 1994 роцї Правила русиньского правопису, Орфоґрафічный словник русиньского языка, Русиньско-русько-україньско-словеньско-польскый словник лінґвістічных термінів, першый повойновый русиньскый Букварь і Чітанка. Днесь є русиньскый літературный язык узнаный нелем на Словеньску, але і у світї, окрем пару Русинів ці Українцїв, котры зо „шоку“ з кодіфікації ся не можуть спамятати доднесь і спохыбнюють акт кодіфікації русиньского літературного языка на Словеньску. По кодіфікації уж не екзістовали перешкоды, котры бы сперали зачати з навчанём материньского русиньского языка в основных школах, ёго вжываню в масмедіях і в русиньскых културных інштітуціях. Самособов, же то зясь не ішло легко, бо українофобы робили у вшыткім перешкоды, лем жебы ся тот язык ниґде не поужывав і не розвивав. Але зясь їх снажіня вышло навнивоч, як дотеперь скоро у вшыткім. По десятёх роках од кодіфікації чула ся уж потреба дакотрых змін у правилах правопису, котру выкликало практічне поужываня русиньского літературного языка на Словеньску. Реалізовала їх на основі 50 пропозіцій, языкова комісія при Інштітутї реґіоналных і народностных штудій. Іновованы правила русиньского правопису під назвов Русиньскый язык у зеркалї новых правил про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка у роцї 2005 выдало обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы.

3. Кодіфікованый русиньскый язык ся подарило завести до школ (нажаль, доднесь ся учіть лем у 10 основных школах а в єдній середнїй школї) у школьскім роцї 1997 ∕ 1998. Про них Русиньска оброда, пізнїше самостатне обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы, як выдавателї выдали цілу серію потрібных учебників русиньского языка і літературы про основны школы з навчанём русиньского языка од 2. (бо подля платных учебных основ од той класы ся дїти зачінають учіти русиньскый язык) аж по 9. класу і про 1. аж 4. класу середнїх школ із навчанём русиньского языка. Мерзить нас але то, же лем в тількох школах ся предмет русиньскый язык і култура учіть, што є наслїдок слабого інтересу родічів по скоро 40-річній насилній українізації і преферованю україньского языка, як і сучасного великого інтересу родічів скоріше о навчаня їх дїтей чуджіх языків на укор материньского.

4. Створити Катедру русиньского языка і літературы найперше на Універзітї П. Й. Шафарика а пізнїше на Пряшівскій універзітї ся Русинам дотеперь не подарило. Актівісты з рядів Русиньской оброды досягли холем то, же в 1999 роцї было заложене Оддїлїня русиньского языка і културы в рамках нововзникнутого Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків як ректоратной цілоуніверзітной научно-педаґоґічной інштітуції, котра зачала реалізовати навчаня предмету русиньскый язык і култура главно про штудентів Педаґоґічной факулты Пряшівской універзіты в академічнім роцї 2000 ∕ 2001 а мать уж дакілько абсолвентів, першых кваліфікованых учітелїв того предмету про 1. – 4. класу основных школ. Недостатком в области школства Русинів є, же офіціално не екзістує сіть русиньскых матерьскых школ, од котрых было треба зачінати з приправов дїтей на навчаня русиньского языка і културы, то є але задача днешнїх і будучіх днїв про русиньскых актівістів. Веце бы ся чекало од Русиньской оброды, котрой веджіня ся в послїдніх роках в тім дїлї перестало анґажовати, хоць од штату дістає споміджі русиньскых орґанізацій найбівшый обєм фінанцій на планованы актівіты. За успіх поважуєме то, же в 2005 роцї здобыв акредітацію бакаларьскый штудійный проґрам Русиньскый язык і література на Пряшівскій універзітї, котрый ся ту зачне реалізовати в академічнім роцї 2006 ∕ 2007 в комбінації з іншыма штудійныма проґрамами, што, віриме, выкличе інтерес русиньскых штудентів а наслїдно росшырить їх уплатнїня в далшім жывотї. Од академічного року 2005 ∕ 2006 ся Оддїлїня русиньского языка і културы стало інтеґралнов частёв новоствореного Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты.

5. Створіня редакції русиньской періодічной і неперіодічной пресы ся подарило досягнути в юну 1991, а то з пятёх редакторів україньскых новинок „Нове життя“ і україньского часопису „Дружно вперед“, котры были членами Ініціатівной ґрупы за перебудову, пізнїше за демокрацію у „Союзі Русинів-Українців Чехо-Словаччинни“ (о нїй єм писав у 2. части статї під назвов Снагы Русинів о навернутя ідентіты і заложіня русиньской орґанізації в НН. ч. 6 – 9 ∕ 2006) і котры хотїли зміну языка выдань і языковой орьєнтації з україньской на русиньску, а тоты тенденції проявляли уж в україньскоязычных періодіках. Внаслїдку обштрукцій заместнавателя, котрый ся не стотожнёвав з їх пожадавками, вырішыли одыйти з україньскых редакцій і заложыли нову русиньску редакцію, котра здобыла свої першы просторы (єдну пивнічну містность і скромный канцеларьскый бутор) вдяка тогдышнёму директорови Театру Александра Духновіча в Пряшові – Ярославови Сисакови і тогдышнёму председови Русиньской оброды і зарівно драматурґови того театру – Василёви Туркови-Гетешови праві в будові спомянутого театру. В тім часї ся главно споминаному председови Русиньской оброды подарило выдобити в другій половинї 1991 рока першы фінанції од Міністерства културы, вдяка чому 21. авґуста 1991 ся могло выдати перше чісло културно-сполоченьского двойтыжденника, пізнїше тыжденника Русинів Чесько-Словеньска – Народны новинкы і наслїдно перше рядне чісло културно-хрістіаньского двоймісячника Русин. До кінця рока новы русиньскы новинкы і часопис выходили реґуларно. В 1992 роцї штат уж дав рядну штатну дотацію на выдаваня тых періодік посередництвом Міністерства културы СР. Тота підпора была достаточна, як і в далшых роках 1993 – 1994, але в 1995 роцї ся сітуація змінила: по наступі Мечіаровой влады в рамках „протївмадярьского тяжіня“ штат знижыв дотаціїю о половину ай Русинам, і остатнїм народностным меншинам, нелем Мадярам на Словеньску. Але здасть ся, же „выховный“ аспект той „кары“ быв неучінный, бо тота міноріта мать іншы можности здобытя фінанцій. Словеньско тым кроком собі важно пошкодило мено в міджінароднім контекстї у дїлї дотримованя прав народностных меншин. Кідьже Русины в порівнаню з Мадярами были і суть діаметрално в іншій позіції, тот період про выдаваня пресы в русиньскім языку быв найкрітічнїшый і здало ся, же дїятельство першой пореволучной русиньской редакції ся ближыть ку свому кінцю. Але было то праві наопак, тот неприязный став зактівізовав єй членів, котры вдяка здобываню фінанцій од спонзорів, переважно русиньской народности, періодіка утримали. І подарило ся їх утримати до днешнїх днїв. Хоць по 1999 роцї, по наступі Дзуріндовой влады ся штатна підпора звышыла, але уж нїґда не досягла уровень років 1992 – 1994. Окрем новинок і часопису, редакція выдавала і неперіодічну пресу в русиньскім языку (перша книга Мирна наша русиньска путь Володимира Фединишинця вышла в 1992 роцї). Од того часу редакція выдала 70 публікацій белетрії і учебників, котры вєдно з уж спомянутыма перодіками зограли вызначну роль в процесї возроджіня ідентічности і гордости Русинів, при списованю людей, кодіфікації і зновузаведжіню русиньского языка і літературы до навчалного процесу, стали ся кроніков історії і сучасности главно културно-народностного жывота Русинів нелем на Словеньску, але і в іншых країнах. Треба спомянути, же од року 2000 ся обновило і выдаваня Русиньскых народных календарїв (алманахів), популарных іщі з часів Александра Духновіча в 19. сторочу, але є велика шкода, же тота обновлена традіція ся зясь мусила перерушыти, а то внаслїдку зміны внутрішнїх „правил“ фінанцованя неперіодічной пресы народностных меншин з боку Міністерства културы СР, котре вырішыло офіціално не підпоровати выдаваня календарїв і алманахів. Правда, новы правила Міністерство културы СР не дотримує докладно і селектівный приступ к предложеным проєктам окремых выдавательскых субєктів народностной меншины важно пошкоджує цілу меншину.

6. Іщі коли Театер Александра Духновіча в Пряшові мав назву „Український національний театер“, як першый зачав пропаґовати русиньскый язык, кідь зо зачатку дакотры, а пізнїше вшыткы гры нелем у Пряшові, але главно по русиньскых селах, зачав грати в русиньскім языку, а то уж од 1985 року, значіть іщі перед револучным 1989 роком – на жадость русиньского жытельства. Пізнїше, кідь МК СР 15. октобра 1990 схвалило театру нову назву – Театер Александра Духновіча, зачав грати лем по русиньскы і пустив ся до гер сучасных авторів, але і до світовой класікы, котру драматурґ театру В. Турок-Гетеш перекладав до русиньского языка а ку режії были позываны многы гостюючі режісеры. Театер так здобыв реноме успішного театру нелем на Словеньску, але і за ёго граніцями. А главно драматічный колектів доказав, же русиньскый язык є штандартным языком, посередництвом котрого мож передати позерателям і найвызначнїшы творы найзнамішых драматіків, же то не є лем „реч кухнї і корчмы“, як о нїй, главно в зачатках – перед і по кодіфікації, ганливо говорили нежычливцї, котры дома і міджі собов тыж не говорять „кришталево чистою українською мовою“ (языком), лем по русиньскы.

7. Довгорічне было снажіня русиньскых актівістів, главно з рядів Русиньской оброды і Світовой рады Русинів, жебы в Главній редакції народностно-етнічного высыланя Словеньского розгласу в Пряшові ся завело самостатне русиньске высыланя, бо тота інштітуція была поважована за „найпевнїшу башту і інштрумент“ українізації, котру українофілы ай адекватно бранили. Але од 1. септембра 1989 ся предці подарило зачати русиньске высыланя, к чому в рамках своёй передволебной кампанї припоміг тогдышнїй підпредседа влады СР, што мав на старости народностны меншины – Йозеф Калман. Но хоць ся высылало по русиньскы, своїм духом то не было русиньске высыланя, котре поступно ся і вернуло до старых україньскых коляй, кідь переважно лем барз незрозумілы про містных слухачів україньскы слова заміняли русиньскыма. Друга проба зачати не самостатне высыланя, але створити лем русиньскый редакчный тім, котрый бы зачав реґуларно высылати по русиньскы, была успішна аж од 1. мая 2002, а тот тім забезпечує якостнїшы русиньскы релації, але главно в прорусиньскім духу. Єдиным недорішеным проблемом дотеперь є высыланя релації про русиньскых юбілантів в україньскім языку з примішанём містной русиньской лексікы. (Правда, істы перетензії суть і до недослїдного дотримованя кодіфікованой нормы русиньского літературного языка. Але то ся тыкать ай Театру А. Духновіча, русиньскых народностных маґазінів у Словеньскій телевізії, нового періодіка InfoРусин ці выдань Сполку русиньскых писателїв Словеньска, но то є уж інша капітола, котра бы собі заслужыла самостатну аналітічну статю.)

8. В рамках телевізных проґрамів Русины не досягли своє реґуларне высыланя в такій подобі, як го познаме напр. про мадярьску меншину на Словеньску, лем спорадічный Русиньскый народностный маґазін, котрый ся высылать з кошіцького штудія Словеньской телевізії. Русиньскый позератель є і за то вдячный, але якостёв і выбером тем даколи тот маґазін „шкынтать“, што є запрічінене, може, недостаточныма інформаціями ёго творцїв о найважнїшых і найактуалнїшых народностных темах, также є ту што злїпшовати. Но главно треба становити ёго реґуларну періодіціту, певный час высыланя, бо і то мало, што Русины мають, не приносить так свої плоды.

9. В розвитку русиньской културы і фоклору выужывають ся многы русиньскы културны актівіты, котры суть в сучасности дость богато фінанчно дотованы Міністерством културы СР, але при їх реалізації ся барз мало выужывать можность приговорити ся к русиньскым позерателям і апеловати на актуалны потребы в процесї ренесанції русинства, русиньской ідентічности і народной гордости. Розвой културы Русинів у сучасности не мать свою концепцію а фоклорны і іншы културны акції даколи орґанізаторы роблять „лем як акцію про акцію“, не про досягнутя высунутых цілїв у сучаснім русиньскім смерованю, не про піднятя свідомости Русинів, главно у молодой ґенерації. Ту видиме найвекшы недостаткы, бо такы русиньскы културны акції, главно фоклорного характеру, не суть способны забезпечіти певный фундамент про розвиток найосновнїшых сфер, котры мусять быти ефектівны – в інтересї будучой екзістенції Русинів як етнічной міноріты.

10. Як даколи Русиньска оброда, так днесь новы русиньскы орґанізації, респ. русиньскы народностны обчаньскы здружіня (Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, Сполок русиньскых писателїв Словеньска, Сполок русиньской молодежи Словеньска, Русин і Народны новинкы, Світовый форум русиньской молодежи, а главно Світовый конґрес Русинів), як і обновлены русиньскы орґанізації (Русиньске културно-освітне общество Александра Духновіча, Руськый клуб – 1923 і Общество св. Йоана Крестителя) надвязали добры контакты з новыма русиньскыма орґанізаціями у світї, хоць жадало бы ся їх росшырити і проглубити. Же суть тоты контакты добры, то можеме документовати і на росшырёваню членьской базы Світового конґресу Русинів о новых членів – русиньскы орґанізації з Румуньска, Хорватьска ці Асоціацію русиньскых орґанізацій із Мадярьска. Тоты контакты ся реалізують вымінов участи окремых особ, делеґацій із тых орґанізацій або умелецькых колектівів на културных акціях Русинів дома і у світї. Але ту суть іщі великы резервы, бо кідь на єднім боцї фактічно перестали екзістовати граніцї міджі Русинами членьскых штатів Европской унії (Словеньско, Польско, Чесько, Мадярьско), не суть потребны віза ани до Румуньска або Хорватьска, но істы обме-джіня екзістують в контактах із Русинами в Сербску, Канадї ці США, бо ту платить візова повинность; часточно на Українї, хоць там не потребуєме віза, але з україньского боку гей.

11. В 1993 роцї лідры Русиньской оброды надвязали конкакт і розвинули сполупрацу з Европсков федераціёв народностных меншин – Maisons de Pays із центром у французькім містї Кан а 21. новембра 1993 были участны на першім конґресї і сімпозію о языках, културах і ідентітї европскых міноріт у французькім Антіб. Наслїдно 2. конґрес Maisons de Pays в днях 22. – 25. авґуста 1996 приправили і зреалізовали тогдышнї лідры Русиньской оброды в Пряшові на Словеньску. (Днесь контакты з тов орґанізаціёв, котрой Русиньска оброда є членом, суть перерваны.) В днях 1. – 12. новембра 1997 представителї русиньскых орґанізацій, враховано Русиньской оброды зо Словеньска, навщівили Даньско і Нїмецько, де надвязали сполупрацу з Даньскым інштітутом културы в Коданї, так істо і з Европскым центром про выскум меншин у нїмецькім Фленсбурґу, взяли участь на міджінароднім колоквію о сучасній сітуації русиньской меншины в окремых штатах під назвов Заміряне на Русинів (З того быв выданый на Словеньску зборник за помочі нашой редакції і фінанчной підпоры Даньского інштітуту културы у Коданї.) О поставлїню Русинів на Словеньску на споминанім колоквію інформовав тогдышнїй председа Русиньской оброды Василь Турок-Гетеш.

12. Другым несповненым цілём у повнім россягу є, же ся не подарило русиньскым актівістам навернути музей у Свіднику ёго основному посланю – жебы то быв Музей русиньской културы з ґалеріёв русиньского вытварного уменя і сканзеном русиньской народной архітектуры. Іде о музей, в котрім є сконцентровано 99 % русиньскых експонатів, окрем колекції україньскых книжок. Парадоксом є, же вшыткы русиньскы експонаты працовници музею презентують як україньскы і не припущають ніч русиньске, лем шпекулатівно переменовали „Музей української культури“ на „Музей українсько-руської культури“, але основа ся не змінила. Є то єдна з послїднїх башт Українцїв, українофобії і перемінёваня вшыткого русиньского на україньске, як то было за часів тоталітного комуністічного режіму. Также сміло можеме тот музей назвати баштов тоталітной українізації. Іщі добрї, же в Міджілабірцях взникнув музей далеко знамый у світї – Музей модерного уменя родины Варголовых, пізнїше переменованый на Музей модерного уменя Едні Варгола, котрый за участи тогдышнёго міністра културы Ладїслава Снопка і брата Енді Варгола – Пола Варголы быв святочно отвореный 6. юна 1991, але лем як часть Містьского културного центра (правну субєктівіту музей дістав 1. септембра 1991). Тот музей зо своїма умелецькыма творами і артефактами світознамого умелця поп-арту – Енді Варгола, як і роботами Пола і Джеймса Варголовых, котры мають русиньске коріня в русиньскім селї Микова при Міджілабірцях, прославив Русинів у світї найвеце. А своє посланя повнить доднесь, лем жаль, же тот музей як модерну святыню русинства навщівлять веце загранічных обдивлятелїв і туріс-тів, як самы Русины. І то є образ културы Русинів на Словеньску.

Наконець той капітолы бы єм хотїв зацітовати слова єдиного концепчного в історії русиньского руху на Словеньску председы Русиньской оброды – В. Турка, по котрім коротко „розвивали дїятельство“ далшы пятеро (теперь шестый) председове той орґанізації, але ани єден не мав свою стабілну і ясну концепцію дїятельства русиньской орґанізації і розвитку културно-народностного жывота Русинів на Словеньску, хоць дакотры ся снажыли дашто зробити про Русинів, але то было вшытко хаотічне, неконцепчне, также без перспектівы, допереду одсуджене на короткый жывот. При 10. народенинах Русиньской оброды В. Турок высловив тоты слова, котры суть актуалны і днесь, кідь Русиньска оброда мать 16 років за собов, лем бы ся жадало, жебы ся стали азбуков про каждого председу Русиньской оброды (але і председів остатнїх русиньскых обчаньскых здружінь):

„Десять років у жывотї народа є мало, але в жывотї чоловіка дость. За тот час ся нам подарило піднести народностне усвідомлїня у тых Русинів, котры в минулости были дость холодны к своїй народностній приналежности. Чім ся нам то подарило? Главно тым, же сьме кодіфіковали свій язык, же ся став рівноцінным міджі остатнїма европскыма языками. Же сьме дістали простор в телевізії. Же можеме говорити по русиньскы в розгласї, хоць ся нам ту не подарило выдобити самостатне русиньске высыланя або самостатну русиньску редакцію. Же можеме нашы дїти учіти русиньскый язык і културу в школах. А яку віджу перспектіву русиньского народностного жывота? Кідь будеме мудры, будеме знати, што маме робити, не загынеме. Але є потребно нам вшыткым приложыти руку к дїлу, бо лем тілько досягнеме, кілько самы, каждый з нас, до сполочного дїла внесе. А нам вшыткым Русинам бы мало залежати на тім, што буде з нами, з нашым културно-народностным жывотом. О тім можеме вырішыти при найближшім списованю людей у маю 2001 року, але ай каждоденным снажінём ся на културно-народностнім полю Русинів“.

 

Сучасный став културно-народностного жывота Русинів Словеньска

Послїднї шість років (2001 – 2006) суть характерістічны тым, же перша русиньска културно-сполоченьска орґанізація на Словеньску – Русиньска оброда страчать своє поставлїня єдиного „боёвника“ за права Русинів, досягнутя їх цілїв і за реалізацію окремых задач, „окрем“ Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, котре было заложене в 1995 роцї і взникло на підпору дїятельства Русиньской оброды. Але поступом часу ся зачало ставляти до позіції „ведучой“ орґанізації міджі Русинами, хоць за собов мать лем горстку інтеліґенції з Братїславы і выужывать потенціал русиньского жытельства і членів Русиньской оброды зо северовыходного Словеньска, де жыє ґро Русинів. Но снажыть ся переберати скоріше задачу „надрядженого про выход“ (такый малый братїславскый русиньскый цен­тралізм), як задачу орґанізації, котра бы мала розвивати своє културно-народностне і освітно-возродне дїятельство главно у своїм центрї – Братїславі, а аж на другім місцї на теріторії цілого Словеньска, а на тот ціль выужывати немалый потенціал русиньской інтеліґенції по цілій републіцї.

Поступно в тім часї зачали взникати новы русиньскы обчаньскы здружіня (общества), як Сполок русиньскых писателїв Словеньска (2001), Сполок русиньской молодежи Словеньска (2001), обновили своє дїятельство Руськый клуб – 1923 (розумій русиньскый), Русиньске културно-освітне общество Александра Духновіча (обидві од 2002 року), Общество св. Йоана Крестителя (2004), а в непослїднім рядї вызначным быв взник Світового форуму русиньской молодежи з центром у Пряшові (2003), котрый подля прикладу Світового конґресу Русинів зъєдинять русиньскы орґанізації з окремых штатів, але молодежны. Редакція Русин і Народны новинкы ся претрансформовала на обчаньске здружіня (2003). В найновшім часї взникла Словеньска асоціація русиньскых орґанізацій (2006), котра зъєдинять шість з вышше спомянутых орґанізацій  і мать амбіцію быти коордінатором сполочной роботы на благо Русинів Словеньска. Также часом у тім періодї окремы задачі і їх реалізацію дотогды скоро геґемонной Русиньской оброды зачали переберати вышше уведжены общества Русинів, кажде во векшій ці меншій мірї зачало розвивати своє дїятельство в окремых областях културно-народностного, реліґійного і школьского жывота Русинів Словеньска. Але єдно є істе і неминуче, же Русиньска оброда в Словеньскій републіцї перестала мати своє высостне поставлїня єдиной орґанізації Русинів на Словеньску.

В новій сітуації Русиньска оброда мусила ся приспособити реалітї роздїлїня штатной дотації од Міністерства културы СР на розвой русиньской културы ай із далшыма обществами Русинів. Притім тота дотація про Русинів зістала в основі єднака, лем ся зачала дїлити на веце частей, а то закономірно выкликало неволю у челных представителїв той орґанізації, што в неґатівнім зыслї позначіло міджілюдьскы односины, як і односины міджі окремыма русиньскыма орґанізаціями, што є на шкоду сполочного дїла – передовшыткым далшого розвитку возроджіня ідентічности Русинів, їх културы і языка. Хоць Русиньска оброда в СР і надале дістає, кідь уж не цілу, но найвекшу часть зо штатной підпоры выдїленой на розвой русиньской културы, але єй челны представителї і надале бы хотїли, абы їх орґанізації припала, так як перед тым, ціла штатна дотація. Но то суть лем желаня, вывой ся загамовати не дасть, каждый мать право заложыти общество і пожадати о штатну дотацію, кідь є рядно зареґістроване на Міністерстві внутра СР. А вшыткы вышше спомянуты обчаньскы народностны общества зареґістрованы суть, также бы мали мати єднакы права з Русиньсков обродов на Словеньску. Але правдов є, же не вшыткым ся дістає належна фінанчна підпора од штату, не вшыткым справедливо і в достаточній мірї.

Взник новых і обновлїня дїятельства дакотрых староновых орґанізацій принїс істый розкол у русиньскім русї, не тїснїшу сполупрацу міджі окремыма русиньскыма обществами, як бы ся чекало, кідьже поле роботы є про вшыткых шыроке і каждый ся може выпрофіловати, котрій области дасть перевагу і буде ся в нїй анґажовати. Дакотры з тых орґанізацій так ай зробили і роблять, але іншы ся не знають погнути з місця і стаґнують. Міджі тоты найактівнїшы належать попри Русиньскій обродї в СР Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, Руськый клуб – 1923 (з председом Гавриїлом Бескидом), Общество св. Йоана Крестителя, обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы ці Світовый конґрес Русинів.

Русиньска оброда (сучасный председа Владимір Противняк) ся замірює главно на орґанізованя културных актівіт, переважно фолклорных, але часточно ай на выдавательску роботу, бо зачала выдавати далше русиньске періодікум – InfoРусин (од 2004 року), але не чісто в русиньскім языку, бо векшына чісел тых новинок мать аж до 40 % статей у словеньскім языку. То бы мало відїти і Міністерство културы СР, котре тому обществу придїлять штатну дотацію на розвой русиньской културы і русиньского языка, не словеньской културы ани словеньского языка! Наісто то можеме оцінёвати як выразный крок дозаду в змыслї главных цілїв Русиньской оброды, котры перед себе поставила на зачатках возродного дїятельства перед 16 роками. Кідь такый вывой буде продовжовати, реално ся може стати, же тото періодікум, хоць буде публіковати статї о Русинах, але уж лем у словеньскім языку. А то є в роспорї з возродныма ідеалами Русинів на Словеньску, але і у світї.

Руськый клуб – 1923 і Русиньске културно-освітне общество Александра Духновіча, главно заслугов їх председы Мґр. Гавриїла Бескида, зачали і дале розвивають културно-освітну роботу  зо замірянём на історічный одказ Русинів. Общество св. Йоана Крестителя (председа о. Ярослав Поповець) ся заміряв на русиньскых ґрекокатолицькых віруючіх в реліґійно-народностнім дусї, а в тім дїятельстві собі помагать ай выдаванём Ґрекокатолицького русиньского календаря (од 2004 р.)  і часопису-кварталника Артос (од 2005 р.). Сімпатічно зачав своє дїятельство Сполок русиньской молодежи Словеньска (сучасна председкыня Мґр. Алена Блыхова), приправив пару културных акцій про русиньску молодеж, быв  ініціатором заложіня Світового форуму русиньской молодежи  на 7. Світовім конґресї Русинів у Пряшові 2003 року. В роцї 2005 як часть 8. Світового конґресу Русинів у польскій Криніцї было уж друге цілосвітове засіданя русиньской молодежи, на котрім дошло к росшыріню членьскых русинськых молодежных орґанізацій форуму зо Словеньска, Польска, Мадярьска, Україны, Сербска о нову орґанізацію зо США і за нового председу быв зволеный Микола Медєші. Сполок русиньскых писателїв Словеньска (председа доц. ПгДр. Василь Хома, к. н.) ся замірює на орґанізованя громад членів общества, бісід із писателями і на выдавательску роботу. Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска (председа доц. МУДр. Михал Штенё, к. н.) орґанізує главно бісіды з русиньскыма особностями, часточ-но выставкы, а зачало і з неперіодічнов выдавательсков роботов, але часто ся „прижывує“ на роботї іншых русиньскых обществ на северовыходї Словеньска, де жыє главна маса Русинів.

Обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы (председа Александер Зозуляк) ся в повній мірї орьєнтує главно на выдавательску роботу:  періодічну і неперіодічну пресу (выдавать Народны новинкы і часопис Русин, як і белетрію.) Шкода, же по пятёх роках Русиньскый народный календарь у формі алманахів, котры были выдаваны на рокы 2001 – 2005, од Міністерства културы СР на далшый рік уж не дістали штатну дотацію, як і в роцї 2005 Народны новинкы, котры были перед тым 14 років дотованы Міністерством културы СР (т. є. штатом), але і наперек тому выходили і выходять доднесь, як і културно-хрістіаньскый часопис Русин. Вдяка штатній дотації Міністерства школства СР обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы выдає і учебникы русиньского языка і літературы. В меншій мірї орґанізує културны актівіты, котры суть звязаны з пропаґаціёв русиньского языка і літературы, главно міджі школярями, про котрых подля фінанчных можностей ся снажыть од року 2000 выдавати в Народных новинках і прилогу під назвов Русалка і сполуорґанізує літературны конкурзы під таков істов назвов у писаню властной поезії, прозы і публіцістічных  творів молодых талентів.

Світовый конґрес Русинів (сучасный председа академік, проф. Др. Павел Роберт Маґочій, ПгД.) на Словеньску орґанізує културны акції тыж заміряны на пропаґацію русиньского языка і літературы, зачав ай із выдаванём неперіодічной пресы, але недостаточна підпора з боку штату му не доволює єй шырше розвинути. Ёго першы выданя суть на світї вдяка фінанціям од спонзорів, главно од знамого русиньского філантропа Штефана Чепы з канадьского Торонта, котрый дав пінязї і на выданя єдной маґнетофоновой паскы і двох компактных дісків із русиньскыма народныма співанками. Выданя далшых двох книжок уж фінанцовало Міністерство културы СР (2005 і 2006). Ш. Чепа од 1994 року фінанцує і передає бронзову сошку карпатьского медвідя як „русиньского Оскара“, а то Премію Александра Духновіча за русиньску літературу. А од 2001 року фінанцує і передає Премію за вызначне дїло про Русинів тыж у фінанчній подобі і в подобі нашого Оскара. Вдяка ёго ініціатіві і фінанчній помочі 10. септембра 2005 взникла нова русиньска академічна і харітатівна русиньска інштітуція – Академія русиньской културы в Словеньскій републіцї як перша „філіалка“ Світовой академії русиньской културы, котру Ш. Чепа заложыв 2002 року в Торонтї і є єй презідентом. Підпорує і вебову сторінку Академії русиньской културы в СР – www.rusynacademy.sk у трёх варіантах: русиньскій, словеньскій і анґліцькій, котра приносить множество інформацій із жывота Русинів Словеньска в розлічных сферах, главно  културно-народностной роботы. Главным посланём той інштітуції є „стімулація дїятельства на поли русинства і захованя богатства і красы русиньской културы на хосен цілого людства“.6

Барз хосенну роботу розвивать уж од року 1999 Оддїлїня русиньского языка і културы (в сучасности на челї з одборнов асістентков ПгДр. Аннов Плїшковов) теперішнёго Ін­штітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты (перед тым Інштітут народностных штудій і чуджіх языків). Інштітут розвивать научно-педаґоґічне дїятельство, робить на здоконалёваню русиньского літературного языка, ёго пропаґації і уводжованю до школьского сістему а од школьского року 2000 ⁄ 2001 ёго інтерны і екстерны працовници самы беруть участь в освітї педаґоґів про предмет русиньскый язык і култура. В авторстві працовників споминаного оддїлїня інштітуту і в їх языковій редакції выходять учебникы русиньского языка про основны і середнї школы, як і многы іншы выданя, де є важне дотримованя норматівного русиньского языка. Тото оддїлїня як педаґоґічне робоче місце дотеперь реалізовало лем проглубену респ. росшырену форму штудія предмету русиньскый язык і култура в рамках „Учітельства про І. ступінь основных школ“ на Педаґоґічній факултї Пряшівской універзіты. „В припадї універзітного штудія проглубена форма штудія даный предмет класіфікує до катеґорії повинно волительных, што значіть, же по ёго выбраню штудентами ся про них стає повинным і творить інтеґралну часть штатных заключных екзаменів; штуденты мають право так істо зволити сі з даного предмету і тему діпломовой роботы... Покы іде о забезпечіня рівноправной позіції з іншыма штудійныма проґрамами на універзітній уровни – зо закона – може ся так стати по успішній акредітації Акредітачнов комісіёв як порадного орґану влады СР,... што ся наконець успішно стало в юні 2005 року... а 28. юна 2005 міністер школства признав Пряшівскій універзітї право удїлёвати академічный тітул „бакаларь“ абсолвентам денной і екстерной формы штудія трирічного бакаларьского штудійного проґраму „Учітельство предмету русиньскый язык і літератрура  в комбінації з біолоґіёв, ґеоґрафіёв, словеньскым языком і літературов, вытварнов выховов, музичнов выховов, тїлеснов выховов, реліґійнов выховов (на обидвох богословскых факултах – ґрекокатолицькій і православній), анліцькым языком і літературов, історіёв, руськым языком і літературов, нїмецькым языком і літературов“. Также од академічного рока 2006 ⁄ 2007 Пряшівска універзіта зачала даный штудійный проґрам реалізовати в комбінації з дакотрыма зо споминаных штудійных проґрамів у рамках одбору „Учітельство академічных предметів“. Ґестором ёго навчаня ся став Інштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты. Удїлене право платить на 3 рокы, в нашім припадї до 31. авґуста 2008. Бесспорно є то найвекшый успіх – по кодіфікації русиньского языка, котру собі Русины выдобили 27. януара 1995 – на поли фунґованя свого материньского  языка в школьскім сістемі в СР по роцї 1989“ 7

Также розвой русиньского языка, ёго поужываня в школьскім сістемі, масмедіях, в русиньскых інштітуціях, робота з русиньскыма дїтми і молодежов, приправа кваліфікованых кадрів про школство і русиньскы інштітуції, выдаваня русиньскых учебників і публікацій, періодічной пресы в русиньскім языку азбуков і сістематічна освітна робота міджі Русинами суть в сучасности пріорітами в їх народностнім жывотї! Не орґанізованя  лем културных акцій, главно на базї фоклору, к чому в послїднїх роках сховзла Русиньска оброда в Словеньскій републіцї, проєкты котрой надрамково – непозераючі на їх якость і вплыв на перціпєнта – підпорує ай Міністерство културы СР. Ябач, є то наслїдок абсенції компететных лідрів з яснов концепціёв на ведучіх постах у тій орґанізації, наісто є то і наслїдок абсенції професіоналных працовників у народностных орґанізаціях вобще, кідьже од року 2004 штат ся збавив повинности їх прямого фінанцованя, наприклад, у редакціях, a іщі в роцї 1995 то было в народностных орґанізаціях! Народностна робота в даній сітуації є лем на плечах доброльників, переважно пензійного віку, котрых силы на важнїшы проєкты уж не стачать, очівісно суть спокійны з такым дїянём, котре але не дає нияку перспектіву про тоту ентічну меншину на Словеньску! Свята і фестівалы з русиньскым фолклором ся в переекспонованій мірї орґанізовали і перед Русиньсков обродов, ай за помочі бывшого „Союзу українських трудящих Чехословаччини“, а будуть ся орґанізовати і в будучности без Русиньской оброды ці іншых русиньскых орґанізацій, тадь і так їх главныма орґанізаторами все были, суть і будуть містьскы і сільскы уряды і центры ці домы културы в реґіонї, де во великій мірї жыють Русины. Єдно мусить быти нам вшыткым ясне: „Тады путь не веде.“ 

 

Заключіня і перспектівы в културно-народностнім жывотї Русинів на Словеньску

 

На основі спомянутых фактів у попереднїх частях той статї мож зробити общі заключіня, од котрых є залежна далша перспектіва розвоя културно-народностного жывота Русинів на Словеньску:

 

1. В першім рядї треба, жебы так, як у сусіднїм Польску ці в Мадярьску, конечно уж быв і на Словеньску приятый Закон о народностных меншинах, котрый бы ясно дефіновав поставлїня узнаных народностных меншин, їх права і підпору, але тыж компетенції і повинности конкретных резортів при реалізації той підпоры.

 

2. Важне є тыж прияти Закон о фінанцованю народностных меншин, якый бы становив, котры міністерства, рес. резорты, якым способом і на якый ціль (ϊθel) мають забезпечовати фінанчны дотації про окремы народностны мешины. Абы то было ясно законом задефіноване, а не жебы окремы міністерства принимали внуторны предписы, што будуть і што не будуть фінанчно підпоровати. Ту  не можу не спомянути єден з найяснїшых прикладів, котртый ся односить к внуторным предписам Міністерства културы СР, котре каждый рік выдумує новы предписы і главно обмеджіня в черьпаню фінанцій зо штатной дотації, чім роботу народностных обчаньскых здружінь вертать до возродного часу   19. сторіча, котрый проходив на принціпі добровольности і народностного усвідомлїня, мав характер „аматерьскый“, не професіоналный. То мож документовати тым, же каждорічно Міністерство културы СР (часточно і на основі інштрукцій Міністерства фінанцій СР) мінить прінціпы придїлёваня штатной дотації, респ. укроює зо шкалы перед тым нормално підпорованых частей (položiek) в рамках підпоры розвоя културы народностных меншин. Найприятелнїша підпора народностных меншин посередництвом Міністерства културы СР была в роках 1992 – 1994, враховано Русинів на Словеньску. Потім од 1995 року зачали обмеджіня, нескорше, од 1999 року, настали зміны к лїпшому, але поступно МК СР зачало укроёвати з „выгод“ або потреб народностных меншин. Зрушыло черьпаня зо штатной дотації такых „положок“, як одводы з платів редакторів народностной пресы, зрушыло платы працовників народностных обчаньскых здружінь (обществ), поужываня фінанцій із дотації на бензин про служобны авта народностных обществ ці редакцій народностной пресы і т. д. Вершинов обмеджінь, а то в ходї 2004 року, без писемного варованя, лем посередництвом інтернету, было про народностны меншины заказане черьпати в редакціях народностной пресы фінанції на платы ці премії зо штатной дотації, фінанції на поштовне, телефон, інтернет, факс, докінця купованя канцеларьскых потреб. МК СР к діспозіцї охабило черьпаня лем трёх положок зо штатной дотації, наприклад, про народностну пресу: фінанції на поліґрафічну выробу, авторьскы гонорарї і на остатнї особны наклады, то значіть, же конкретный чоловік може дістати лем даяку одміну за приправу културных актівіт народностных обществ ці періодічной і неперіодічной народностной пресы! Наслїдком такого наряджіня настала повна аматерізація розвитку народностной културы і пресы.  Холем у припадї Русинів на Словеньску уж ся то так дїє, бо они не мають свій матерьскый штат, котрый бы їм тот фінанчный дефіціт міг выкрыти. Вертаме ся до часів Людовіта Штура, кідь ся вшытко народне ці народностне робило на базї добровольности, без нароку на одміну і зо здобытых тогды фінанцій од меценашів-добродителїв, днесь модерно повіджено – спонзорів. А де є штат?! Де є перед вступом до Европской унії прокламована Словеньсков републіков надштандартна підпора народностных меншин із боку штату?! Была то лем передвступова прокламація, днесь реалность є інша. Наприклад, в нашій редакції русиньской періодічной і неперіодічной пресы в сучасности роблять лем троє добровольници без нароку на будь-якый реґуларный належный плат ці одміну, лем за сімболічну одміну ці гонорар. Тот став фінанцованя ся мусить в першім рядї змінити з боку Міністерства културы СР, кідь не хоче „поховати“ цілу народностну културу і пресу, котру не є можне робити хаотічно.

 

3. Важнов задачов до будучности, але і в сучасных днях, є то, же Русины на Словеньску не мають адекватных респ. скоро ниякых лідрів, котры бы мали ясну концепцію далшого розвоя културно-народностного жывота Русинів на Словеньску, не мають высунуты ясны цілї, котры іщі треба сповнити, їх дїятельство є веце-менше хаотічне і несістематічне. То ся тыкать главно даколишнёго „передвоя“ і главного „боёвника“ за права Русинів – Русиньской оброды в Словеньскій републіцї.

 

4. Без сістематічной роботы з русиньскыма дїтми і молодежов не екзістує нияка перспектіва далшой роботы Русинів на полї културно-народностнім, бо теперішня середня і главно старша ґенерація русиньскых „лідрів“ уж не є ґаранціёв далшого проґресованя.

 

На конець хочу згорнути пріоріты русиньской народностной меншины у выховно-освітнім сістемі СР, бо розвой школьской сферы поважую про будучность русиньской народностной меншины на Словеньску за першорядый:

 

„1. Є важне в практіцї акцептовати і реалізовати прияту Концепцію освіты дїтей обчанів Словеньской републікы русиньской народности (1996).

 

2. Выходячі з той Концепції, є важне зачінати з выховно-освітным процесом у материньскім русиньскім языку уж од матерьскых школ, то значіть в селах із перевагов по русиньскы говорячого жытельства офіціално декларовати матерьскы школы з выховным языком русиньскым.

 

3. Выходячі з точкы 2, є важне зачати з приправов педаґоґічных кадрів про матерьскы школы з выховным языком русиньскым. (Позн. А. З.:„ Учебны основы про середнї педаґоґічны школы уж были зроблены і схвалены Міністерством школства СР.“). Концепція предпокладать створіня клас у середнїх педаґоґічных школах у Пряшівскім краю з навчанём русиньского языка (жаль, але дотеперь ся то іщі не зреалізовало).

 

4. Пропонуєме, абы основны і середнї школы з навчанём русиньского языка ся перетрансформовали на школы з навчалным русиньскым языком. (Позн. А. З.: „Так істо і учебны основы про двоякый тіп спомянутых школ были уж зроблены і схвалены МШ СР а в авґустї 2006 року Русин і Народны новинкы выдали про них уж і три першы учебникы, а то про 2. класу ОШ (од той класы ся зачінать учіти предмет русиньскый язык і култура): Букварь, Робочій зошыт із русиньского языка і Чітанку.“)

 

5. В інтересї захованя русиньского языка і звышіня якости ёго навчаня є важне, жебы в пактіцї ку ним  змінити приступ і абы ся неповинный предмет русиньскый язык і култура зарядив до катеґорії навчаня материньского языка як повинного в школах у реґіонах із мінімалным 20-процентным заступлїнём русиньского жытельства.

 

6. Выходячі з того, же в школах із навчанём русиньского языка навчаня предмету русиньскый язык і култура забезпечують векшинов некваліфікованы про тот предмет педаґоґы, є важне в інтересї звышованя якости їх роботы выдавати в русиньскім періодіку Народны новинкы методічну прилогу (єй проєкт быв Міністерству школства СР даный іщі в 2003 роцї, жаль, без одзыву).

 

7. В інтересї розвиваня позітівного одношіня к материньскому языку дїтей обчанів СР русиньской народности і як додаток к ёго навчаню є так істо важне зачати выдавати і фінанчно підпоровати з боку Міністерства школства СР часопис про дїти і молодеж в русиньскім языку. (Проєкт на такый часопис під назвов Русалка быв даный найперше на Міністерство школства СР а потім на Міністерство културы СР, але ниґде не быв схваленый). (!!!)

 

8. Жебы заховати і розвивати материньскый язык Русинів на Словеньску, є про Русинів на Словеньску важне росшырёвати чісло школ з навчанём і з навчальным языком русиньскым. То выжадує адекватне персоналне і фінанчне забезпечіня той орґанізаторьской роботы. Бо доднесь ся тото дїє лем на базї добровольности окремых членів русиньскых обчаньскых здружінь, также цілый процес росшырёваня мать тенденцію стаґнації. Зато є треба вытворити фонд з боку Міністерства СР, із котрого бы ся таке дїятельство фінанцовало.

 

9. В рамках высокых школ є важне, жебы ся чім скоріше зачав реалізовати штудійный проґрам русиньскый язык і култура – бакаларьскый і маґістерьскый – і жебы ся выховлёвали кваліфікованы педаґоґы про тоту шпеціалізацію – про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка (Позн. А. З.: „Але теперь і про тіп школ із навчальным языком русиньскым, кідь ся подарить дакотры перестрансформовати або створити. Окрем того, треба припомянути, же од зачатку академічного року 2006 ⁄2007 ся уж на Пряшівскій універзітї зачало з реалізаціёв бакаларьского штудійного проґраму Русинськый язык і култура з далшыма предметами, а то є великый успіх!)

 

10. Є барз потрібне і желательне перепоїня і сістемность роботы Міністерства школства СР і Міністерства културы СР, котры вєдно беруть участь на забезпечованю реалізації прав народностных меншин, то є і  жытелїв русиньской народностной меншины на Словеньску, беручі притім до увагы єй пріоріты і шпеціфічности“8.

 

Тота статя не претендує на повне вычерьпаня проблематікы главно в области културно-народностного жывота і освіты Русинів на Словеньску, указує лем короткый переріз вывоём по 1989 роцї, коротко указує на сучасный став і давать дакотры пропозіції до будучности, а тым ай істы перспектівы у жывотї Русинів на Словеньску по роцї 1989.

 

Пoужыта література:

2 Павел Роберт Маґочі, Paul Robert Magocsi: Русины на Словеньску, Rusνni na Slovensku, Русиньска оброда, Пряшів 1994, стор. 177.

6 Штефан Чепа: Наше посланя, www.rusynacademy.sk

7 ПгДр. Анна Плїшкова: Материньскый язык у школьскім сістемі СР по роцї 1989, www.rusynacademy.sk

8 ПгДр. Анна Плїшкова: Материньскый язык Русинів в освітнім сістемі по роцї 1989.  In: Мґр. Гавриїл Бескид і Мґр. Александер Зозуляк (зоставителї): Вызнамны про Русинів, Світовый конґрес Русинів, Пряшів 2005. Так істо на нашій вебовій сторінцї в русинській і словеньскій верзії, в рубріках ЯЗЫК, JAZYK.

 

Мґр. Александер ЗОЗУЛЯК