Павел Роберт Маґочій, Toронто, председа Світовой рады Русинів

Досягнутя, пробемы і задачі Світового конґресу Русинів

(Главный выступ, прочітаный на 1. пленарнім засїданю 10. Світового конґресу Русинів,

Рускый Керестур, Сербія, 5. юна 2009.)

Днесь собі припоминаєме вызначну подїю. За послїднїх двадцять років ся одбыло девять Світовых конґресів Русинів, днешнїй конґрес є десятым. Ці може быти вгоднїше місце на орґанізованя юбілейного конґресу, як є Рускый Керестур і Петровцї, серед нашых сестер і братів – Руснаків Сербії і Хорватії? До револуції 1989 р. войводиньско-сримскы Руснаци были єдинов офіціално признанов ґрупов карпатьскых Русинів на світї. Без огляду на приязне одношіня влады бывшой Югославії к своїм жытелям русиньской народности, они бы не были пережыли як окрема народность, якбы самы не мали достаток народной гордости і хотїня робити на благо културы своїх предків і передавати тоту културу наступным поколїням. Поздравляєме нашы сестры і братів з Войводины і Сриму і од сердця їм дякуєме за їх терпезливость у плеканю своёй русиньской/руснацькой ідентічности. Дякуєме їм за приклад, якый дають своїм покровным сестрам і братам в Карпатах, котры аж по роцї 1989 могли ся припоїти к ним і отворено задекларовати свою приналежность ку карпаторусиньскому народу.

При десятім, юбілейнім конґресї, котрый значіть тыж завершіня конґресовой капітолы в моїм жывотї, хотїв бы єм ся з вами подїлити з думками на слїдуючі три темы:

– досягнутя Світового конґресу (головно за послїднї штири рокы);

– проблемы і недотягнуты дїла, котры іщі все стоять перед нами;

– а окреме: цілї і задачі, котры будеме мусити досягнути в будучности.

далe

Стрїчі председы Світовой рады Русинів у Вашінґтонї

Вашінґтон, США. Председа Світовой рады Русинів (СРР), професор Павел Роберт Маґочій вєдно з делеґаціов Америчанів русиньского походжіня навщівив посолства Румунії, Хорватії, Україны і Сербії. Тота навщіва є уж четвертов, котру зреалізовала делеґація Світового конґресу Русинів (передтым были у Вашінґтонї і Києві), і были орґанізованы вашінґтоньсков філіов Карпаторусиньского общества в США. Професора П. Р. Маґочія спроваджали Джон Ріґетті, презідент Карпаторусиньского общества, і членове філіалной орґанізації: Ларрі Бріндза, професорка Елейн Русинко і Крісті Сліфкей.

У Посолстві Румунії карпаторусиньску делеґацію прияв посол Косміном Вєріта. Професор Маґочій поінформовав посла о успіхах Девятого Світового конґресу Русинів (СКР), котрый ся одбыв в містї Мармарoш-Сіґет в Румунії 21. – 24. юна 2007, і тыж о теплім приятю представителїв СРР у румуньскім парламентї 5. фебруара 2008. Але делеґація америцькых Русинів высловила свою неспокійность у звязи з неґатівнов одповідёв представителїв міста Мармарoш-Сіґет на пропозіцію іншталовати меморіалну таблу (в русиньскім і румуньскім языках) на стїнї бывшого окресного суду (днесь будова містьского уряду), котра є памятков на перенаслїдованя православных Русинів у роках 1913 – 1914. Посол Вєріта приобіцяв, же він особно ся сконтактує з представителями влады в Букурештї, жебы зробили вшытко потрібне на вырїшіня даного проблему.

У Посолстві Хорватії карпаторусиньска делеґація ся стрїтила з першов таёмнічков Сандров Штетіч. Професор Маґочій єй поінформовав о тім, же попершыраз од свого взнику будучій 10. СКР ся одбуде часточно і в Хорватії, конкретно в селї Петровцї, 6. юна 2009. Председа СРР тыж поставив офіціалный вопрос о вызначіню народностной меншыны в Уставі Хорватії і поставив конкретный вопрос, ці є важным фактором того вызначіня екзістенція „матерьской країны“ даной народности за граніцями Хорватії.

Окреме знепокоїня выкликує статус орґанізації Дружтво Руснак, котре репрезентує Русинів (Руснаків) Хорватії і є гостительсков орґанізаціов 10. СКР у тій державі. Професор Маґочій офіціално пожадав выяснити прічіны владной політікы, подля якой Дружтво Руснак не має право діставати фінанції прямо од Рады народностей Хорватії, але лем через проукраїньскы орьєнтоване Дружтво Русинів і Українцїв Хорватії.

У Посолстві Україны делеґацію прияв радця посолства Олександр Александрович. За послїднї три рокы то є уж третя навщіва Америчанів русиньского походжіня на україньскій амбасадї в США. Делеґація высловила неспокійность з фактом, же не дістала одповідь на вопрос, ці „План заходів щодо вирішення проблеми українців-русинів“ з 1996 року іщі все є платный. Одбыла ся тыж дость інтензівна дебата о недавных розпорных акціях Україны односно вызначіня Русинів як окремой народности. Професор Маґочій подав меморандум на тоту тему під назвов „Нерішучість України призводить до екстремізму“. (Будe oпублікoванe у наступнім чіслї.)

У Посолстві Сербії председу СРР і делеґацію Америчанів русиньского походжіня прияв шарже дафер Владімір Петровіч і першый радця посолства Дєрдь Матковіч. Делеґація поінформовала посолство о будучім 10. СКР, котрый буде на другый рік уж другый раз у Руськім Керестурї, але по першыраз в незалежній державі Сербії. Пан Петровіч высловив велику вдячность за тоту інформацію, а тыж приобіцяв підпору з боку посолства в тім, жебы ся конґрес одбыв успішно. Передушыткым приобіцяв забезпечіня доданя віз делеґатам країн, котры потребують вступны віза до Сербії (іде о делеґатів з Україны). Професор Маґочій тыж опаковано поставив пожадавку одповісти на вопрос односно вызначіня народности в сучасній Сербії: ці потребують Русины мати „матерьску землю“ на то, абы мали право на статус народности.

Карпаторусиньскый научный центер в США, 01.07.2008

ОТВОРЕНЕ ПИСМО-ВЫГОЛОШІНЯ
о діштанцованю ся од екстремізму в карпаторусиньскім русї

За послїднї рокы карпаторусиньскый рух у світї досяг немалых успіхів. Під жывотодарныма лучами слободы по Револуції 1989 року і падї тоталіты в Централній і Выходній Европі русиньскый народ помалы, але істо розвивать свою, скоро страчену, културу. Карпатьскы Русины суть узнаны як самостатна націоналность в пятёх державах Европы, русиньскый язык, історія і култура ся учіть у школах на розлічных уровнях освіты, в тім чіслї і на універзітах. Учены з цїлого світа проявляють інтерес о розлічны аспекты минулого і сучасного карпатьскых Русинів. В тім одношіню много бездержавных народів Европы і світу можуть в добрім завидїти карпатьскым Русинам.
Таке поставлїня є выслїдком каждоденной дрібной роботы многых особ, жен і мужів, патріотів свого народу і културы. То было досягнуто чісто еволучнов путёв, без схоснованя силы і проллятя кровли, а тыж без грозбы насилства. І тот факт є великым позітівом, што підтверджує тезу о „мірній нашій русиньскій пути“, высловлену іщі перед „третїм карпаторусиньскым націоналнім возроджінём“ такой по 1989 роцї.
На превеликый жаль, в послїднїм часї зачали ся обявлёвати выголошіня з боку дакотрых особ і орґанізацій, котры ставлять під вопрос основный прінціп вірности ідеалам демокрації, ненасилства і слободы, якый вообще доміновав у карпаторусиньскім русї почас послїднїх десятьріч. Може не выкликує зачудованя факт, же такого роду декларації чути на Українї – в єдиній державі, яка не узнала карпатьскых Русинів за самостатну націоналность.

далe

Проф. Др. Павел Роберт МАҐОЧІЙ,
председа Світовой рады Русинів, академік Канадьского кралёвского общества – Канадьскых академій уменя, гуманітарных і природознательскых наук, академік Міджінародной славяньской академії наук (Києв, Україна)
Стівен ЧЕПА,
председа Світовой академії русиньской културы, презідент корпорації „Norstone Financial Corporation“ (Торонто, Канада)

„Історія України“ П. Р. Маґочія очами отчізняных науковців

Як ся уж писало в „Трембітї“ в половинї юна того року, председа Світовой рады Русинів, професор Торонтьской універзіты, член Канадьской кралёвской академії наук Павел Роберт Маґочій абсолвовав служобну дорогу по Українї. В рамках той навщівы одбыла ся презентація ёго книжкы „Історія України“, яка вышла у выдавательстві „Критика“. На презентації взяли участь автор, выдаватель, науковцї, історици. Пару думок о тім:

Академік Валерій СМОЛІЙ, директор Інштітуту історії НАНУ: „Грїх говорити, же днесь не є історії Україны“.

■ Почас послїднїх років на Українї вышло много історічных великого і малого формату книжок, учебників, популарных публікацій, універзалных высокошкольскых выдань, і перевыдань. Гріх говорити, же днесь не є історії Україны.

„Історія України“ професора Маґочія – оріґінална і інтересна книжка. Она ся одрізнює од той сорты історічных книжок, якы маєме днесь, змістом, характером, напрямом, композіціёв. Оберну увагу на наповніня етносами, якы заселяли теріторію під назвов Україна. Кажда єй доба є проаналізована в дінаміцї. Автор має свої думкы, погляды. З дакотрыма мож полемізоти, сугласити або нї. Але так ці інакше, дїло зроблене, а днесь маєме научный предмет, навколо котрого мож говорити і діскутовати. Главно хочу указати на картосхемы, котрі ся не находять в іншых выданях. Мапы Маґочія – то візуалный ряд, якый указує на тото, яков была Україна колись і яков теперь.

Григорій ГРАБОВИЧ, директор выдавництва „Критика“: „Я проти того, абы історія была канонічна“.

■ Од самого зачатку історічна робота ся стала про „Критику“ першоряднов. Мы выдали „Історію Одеси“, „Історію Османської імперії, „Російські історичні міфи“. Думаєме, же історіоґрафічный напрям про історіків барз важный і барз потребный.

Одностно книжкы Маґочія. Першыраз она вышла по анґліцькы в Канадї перед 10 роками і одразу заняла честне місце в колах, де ся професіонално занимають україньсков історіёв.

Кідь говорити о писаню історії обще, то дїло потрібне, она ся має оновлёвати. В науцї нїґда не мож поставити точку і говорити: „В тім напрямі вже вшытко зроблене, выскумане і выдане“. Кажде поколіня має потребы на свою історію. Свого часу я ся дость крітічно высловлёвав о можности, потенціоналї літературы з історії. Мі ся видїло, же ня тогды не барз порозуміли. Я не быв проти писаня історії. Я быв проти того, абы конкретна історічна робота ся поважовала за канонічну, якбач, она завершує процес. Подля мене, „історії“ Маґочія по україньскы і по анґліцькы конкурують міджі собов. „Історія“ по україньскы написана дінамічнїше, она є плоднїша. То є дуже здорове про дісціпліну, і про чітацьку громаду. Мій колеґа Рікардо Піків говорив так: „Кажда історія – то є лем збір історіофрафічных формул, і зато она не має право на канонічне слово“. І тоты формулы суть барз важныма, мы їх перероблюєме і переосмыслюєме.

Окрем іншого, в анґлоязычному світї пару років як ся появлює нова робота о Шекспірови, принаймі почас послїднїх 15 років такых вышло аж три.

Професор Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ: „Книга Маґочія лем зачінать жыти“.

■ Назва книжкы, хоць ай штандартна, обычайна, але книжка як така, є необычайна. З паном Маґочіём ся давно знаме, стрічали сьме ся в Торонтї в 1990 і в 1995 роках, а тыж на Українї. У 1997 роцї він мі подаровав „Історію України“ по анґліцькы. Она ся находить в моїй робочій канцеларни, а кідь треба увести якесь посыланя, то я єй хосную.

Хочу дашто порівнати. Почас двох десятиріч науковцї україньской діаспоры зробили великый крок допереду. Книга Ореста Субтельного, яка вышла у 1988 р. была розрахована на Українцїв за граніцёв. Він і не думав, же ёго книжка ся дістане на Україну і буде мати велику вагу. Так ся стало, же на ёго книжку я написав рецензію „Під прапором ленінізму“. І то была перша рецензія в тім журналї на книжку „україньского буржоазного націоналісты“. А днесь маєме другого заокеаньского „україньского буржоазного націоналісты“ – профсора Маґочія. Кідь днесь історіоґрафія Субтельного стратила даякый вызнам, то книжка Маґочія лем зачала жыти.

Аналіза про історіка – то є основа. Тота книжка Маґочія од іншых аналоґчных книжок ся одрізнює тым, же она – не є о історії україньского народу, але о людях, якы жыли на теріторії 3 000 квадратных кілометрів. Автор описав не лем політічну історію Україны, але і демоґрафічну, соціалну, економічну, бытову. І то є барз цінным.

Олександр ГАЛЕНКО, кандідат історічных наук, працовник Інштітут історії НАНУ: „Проблем історії Україны з погляду світовой історії іщі не є поставленый“.

■ Суглашу з думками попереднїх рецензентів, же в книжцї є представлена історія теріторії. Силнов сторонков выскуму є знаня історіоґрафії. А з іншого боку, кідь говориме о сінтезї трёх частей Україны, то ту не є історіоґрафія. На поміч сі бере автор пару парадіґм, якы ся снажить подати як позітівны, главно мір, стабілность, контакты, розвой торгу. Але не вшыткы явы мож оцінёвати єднозначно. Наприклад, торг у книжцї ся обявує на 91. сторінцї, де ся говорить о тім, же тота теріторія торговала з рабами. Перед тым автор оддїлює рабів із супису товарів. Маґочій поставив свій проблем і одходить од націоналістічной парадіґмы і снажить ся го перетворити на веце універзалный. Але є іщі векшый універзалный уровень розвязаня погляду на історію Україны, – то є погляд на історію Україны з точкы світовой історії. Чім была Україна про світ – то є великый проблем, котрый стоїть перед україньсков історіёґрафіёв. І над тым треба шпеціално робити.

Сергій БІЛЕНЬКИЙ, докторант Торонтьской універзіты (зробив переклад „Історії України“ з анґліцького на україньскый язык): „Націоналны меншины „Історію України“ можуть трактовати як часть своёй властной історії“

■ Книжка пана Маґочія репрезентує теріторіалну парадіґму. Одповідно наслїдком такого приступу є тото, же націоналны меншины, котры жыють на Українї, можуть трактовати „Історію України“ професора Маґочія як часть своёй властной історії. Автор не одчуджує націоналны меншины, але їх інтеґрує до сполочности. Тото, подля мене, є єднов з найвекшых переваг той книжкы над іншыма історічныма выданями, котры вышли почас послїднїх двох сторіч.

Марта БОГАЧЕВСКА-ХОМ’ЯК, історічка, бывша професорка Торонтьской універзіты:

■ О тій книжцї буду говорити з погляду чітателя. Я все хотїла мати такый учебник у свой лекційній практіцї, з котрым бы єм не сугласила. І така нагода ся мі трафила. „Історію України“ Маґочія по наґліцькы я выужыла при своїй роботї в америцькых універзітах. З паном Маґочіём ся знаме давно, а не хочу повісти, же з ушыткым, што він написав, не суглашу. Ку прочітаню книжкы хочу притягнути мудрого чітателя-выкладателя. Бо чітаня лекцій – то є высокый уровень научной і выскумной роботы. Перед штудентами выкладатель аналізує, порівнує роботы своїх колеґів, а то не так просто.

Олександер КРЕСИН, выкладатель Інштітуту державы і права Україны: „Схемы суть. А де матеріал? “

■ Видїв єм спробу написати теріторіалну історію Україны, але саму теріторіалну історію єм не видїв. Кідь говориме о Кієвскій Руси, позераме на красну схему з картов Кієвской Руси, де пів Україны творять Половцї. А де матеріал? Мы ся позераме на тоту істу схему – і видиме Закарпатя в составі Угорьского кралёвства. А де є о нїм матеріал? Видиме Крім. А де крімскы провінції? Вшытко зазначено лем фраґментарно.

На выступ пана Кресина професор Кульчицький верг репліку: „Тото вшытко ся находить у 15-томнику Історії України“.

Павел Роберт МАҐОЧІЙ, автор „Історії України“: „Історія України“ онедовго выйде по турецькы“.

■ Тоту книжку єм писав про чоловіка, котрый о Українї знає дуже мало, або нияк о ній не чув. Уникнув єм од написаня чорно-білой історії, бо ниякый яв не мож подавати в єднїй фарбі. Хотїв єм описати ровноправно вшыткы народы, якы жыли на теріторії Україны. І не описовав єм їх як неприятелїв, приятелїв, але як людей Бо чоловік, што ся інтересує історіёв Україны, мусить знати про Євреїв, Русів, Поляків на теріторії Україны і о тім, же як они єй обогатили і якый слїд охабили в україньскій історії, сполочности.

Много сьме діскутовали з выдавателём одностно обалкы. І хоць обалка – то є економічный вопрос і дїло выдавателя, а не автора, але я быв катеґорічно проти „мірных козаків на конях в степі“. Выдаватель выслухав мої пропозіції, рады. Наслїдком того на обалцї книжкы зображене пару ілустрацій з героями розлічных часів ексзістенції Україны.

Одностно познамок, же не вшытко написане. Знаєте, я як професор знаю нелем много бісідовати, але і много писати. Але найтяжше з много выбрати мало, тото головне. Онедовго выйде іщі єдна моя книжка – про нову історію Україны – по анґількы, по українськы і по турецькы. Буде то выданя із 350 ілустраціями.

Тетяна ГРИЦИЩУК, 30. 10. 2007

Стрічі председы СРР із представителями амбасад у Кієві

В днях 18. – 19. юна 2007 председа Світовой рады Русинів (СРР) Павел Роберт Маґочій абсолвовав робочу дорогу до Кієва, в рамках котрой были дві стрічі з представителями амбасад Европской унії і Споєных штатів Америкы в Українї. Спроваджали го председа Світовой академії русиньской културы Штефан Чепа, председа Русиньского народного дому в Ужгородї Валерій Падяк і председове двох найбівшых асоціацій русиньскых културных орґанізацій Закарпатьской области – председа Сойму підкарпатьскых Русинів, тогдышнїй член Світовой трады Русинів о. Димитрій Сидор і председа Народной рады Русинів Підкарпатя, посланець Закарпатьской областной рады Євген Жупан.

На стрічі в Заступительстві Европской комісії 18. юна делеґацію Русинів прияв амбасадор, председа заступительства  Іен Боуґ, притомна ту была і панї Фабіола Ді Клементе, політічный аташе Заступительства Европской комісії на Українї. Ту председа СРР П. Р. Маґочій поінформовав амбасадора о шпеціфіках жывота і дїятельства русиньскых громад у вшыткых державах Европы, де жыють Русины на своїх історічных теріторіях, а тыж о позітівных змінах у контактах міджі Русинами Польщі, Словакії, Мадярщіны і Румунії од часу вступу тых штатів до Европской унії.

Участници стрічі п. І. Боуґа поінформовали тыж о шпеціфіках жывота і дїятельства Русинів у Закарпатьскій области, функціонованю недїльных русиньскых школ, културно-освітных і обчаньско-політічных орґанізацій. Підкреслёвало ся, же 7. марца 2007 Закарпатьска областна рада схвалила рішіня узнати на теріторії Закарпатьской области Україны націоналность Русин. Было підкреслено, же треба, абы  жытелї Европской унії і Україны были  штонайшырше інформовабы о карпатьскых Русинах, їх културі, языку, традіціях, історії і сучаснім жывотї.

                                                                                    х х х

В Амбасадї США у Кієві 19. юна делеґацію Русинів прияв міморядный і повномочный посол США в Українї пан Вільям Тейлор. Председа СРР П. Р. Маґочій го поінформовав о історії карпаторусиньского народу, якый в половинї 20. стороча зажыв діскрімінацію у вшыткых тоталітных державах Централно-Выходной Европы, а лем од часу заматовых револуцій в Польску, Словеньску, Мадярьску і Румуньску тому народу было вернуто ёго карпаторусиньску націоналность. На Українї націоналность Русин доднесь не є офіціално узнана. Підкреслёвало ся, же в авґустї 2006 року Выбор Орґанізації споєных народів на ліквідацію діскрімінації, проштудовавши реґуларны справы Україны як участника Міджінародной конвенції односно ліквідації вшыткых форм діскрімінації, у своїх конечных припоминках підкреслив знепокоєность над неузнанём на Українї русиньской народностной меншины і рекомендовав державі-участникови вырішыти вопрос о єй узнаню.

Передаючі амбасадорови В. Тейлорови свої репрезентатівны выданя (Енціклопедія історії і културы Русинів і Народ нивыдкы: ілустрована історія карпатьскых Русинів), котры вышли в анґліцькім языку, П. Р. Маґочій підкреслив, же то є часть той вытырвалой роботы, котру в сучасности веде Світова рада Русинів із цілём захованя і повноцінного функціонованя карпаторусиньского народу в Европі.

Міморядный і повномочный амбасадор США в Українї В. Тейлор подяковав участникам стрічі за обсяжны інформації односно жывота і дїятельства Русинів на Українї.

Прес-центер Ужгородьского Общества А. Духновіча

Дві найглавнїшы задачі – школы і списованя людей

(Главный выступ  на 9. Світовім конґресї председы Світовой рады Русинів Павла Роберта Маґочія, Марамуреш-Сіґет, Румунія, 22. юна 2007.)

Дорогы делеґаты і гостї конґресу,

довольте  мі зачати своє выступлїня пропозіціов, жебы сьме в минутї тиха дали почливость двом членам Світовой рады Русинів, якы од послїднёго конґресу в роцї 2005 одышли з нашого земского жывота: Василёви Туркови, бывшому председови  Русиньской оброды у Словакії і першому председови Світового конґресу Русинів, і Михайлови Варґови, бывшому председови Руськой маткы в Сербії і довгорічному членови Світовой рады Русинів.

Мій реферат,  як председы Світовой рады Русинів, має три части. У першій части ся замірям на оцінїня роботы Світовой рады Русинів од послїднёго світового конґресу, в другій части – на проблемы, якы стоять перед світовым конґресом в сучасности, а в третїй части ся замірям на найважнїшы задачі, якы бы сьме мали реалізовати в наступных двох роках і в будучности.

Дїятельство Світовой рады Русинів у роках 2005 – 2007

● Председа СРР Павел Роберт Маґочій під русиньсков заставов, вправо втогдышнїй підпредседа СРР і ґазда 9. Світового конґресу Русинів у Румунії Юрій Фірцак. Фотка: А. З.

Од послїднёго конґресу Світова рада Русинів ся зышла три раз: у септембрї 2005 в Руськім Керестурї, в маю 2006 в Криницї, і в фебруарї 2007 в Мараморош-Сіґетї. Мушу повісти, же ня тїшить, же на засіданях у Криницї і в  Мараморош-Сіґетї взяли участь вшыткы членове Світовой рады Русинів, што сіґналізує чутя одповідности членів рады в одношіню к Світовому конґресу Русинів. Тыж хочу підкреслити факт, же за оцінёваный період  председа Світовой рады Русинів ся особно стрітив з представителями рядных членьскых орґанізацій у  Сербії, Польщі, Мадярщінї, Румунії, США, Українї, а тыж з представителями двох асоціацій, членове якых суть делеґатами того конґресу за Словакію.

Резолуцію, яка была прията  8. Світовым конґресом Русинів  в Криницї у роцї 2005, творило сім задач про світову раду і єй председу. З потїшінём можу конштатовати, же пять зо семох задач были холем счасти сповнены. Выконный секретарь рады Александер Зозуляк  в рамках  веб-сторінкы Академії русиньской културы в Словеньскій републіцї створив самостатну рубріку Світового конґресу Русинів. По  першыраз од свого взнику в роцї 1991, Світовый конґрес Русинів надвязав офіціалны контакты  з владами вшыткых  країн, в котрых жыють Русины. В тім часї розвиваєме свою роботу в двох главных містах: у Вашінґтонї і в Кієві. Председа Світовой рады Русинів вєдно з делеґаціов Америчанів русиньского поводу быв приятый у девятёх посолствах в америцькім главнім містї, а то: в амбасадах Чеськой републікы, Мадярщіны, Польщі, Румунії, Сербії, Словакії, Україны, в заступительствах Европской  унії і Ватікану. Притім, в посолствах Україны і Румунії сьме были на авдіенції по два раз. У вшыткых амбасадах нас прияли амбасадоры, папскый нунцій або высокопоставленый представитель каждого штату. Посолствам Україны і Сербії сьме писомно адресовали вопросы, тексты котрых были пізнїше опублікованы в друкованім орґанї Світового конґресу Русинів – часописї Русин. 

Окрем навщів амбасад, членове америцькых русиньскых орґанізацій ся стрітили з представителями Міністерства загранічя США і з дакількома америцькыма конґресменами, враховано председы комісії конґресу про вопросы контактованя з Українов, і з вплывным членом  Комітету  про загранічны контакты Сенату США Джоном Мек-Кейном. Вдяка спомянутым навщівам, вшыткы нашы припоминкы, як позітівны, так і неґатівны,  ся дістали к владам каждой країны, а в припадї сенатора Мек-Кейна, то він сам їх  дав презідентови  Україны Вікторови Ющенкови.  Подобный лобінґ будеме у Вашінґтонї робити і надале, окреме при пересвідчованю Конґресу США, жебы высловив  знепокоїня над статусом Русинів на Українї. Подобны стрічі председы Світовой рады Русинів бы мали зорґанізовати члены світовой рады з представителями влады каждого штату, де жыють Русины, то значіть у Варшаві, Братїславі, Будапештї, Беоґрадї, Букурештї і так далше.

У фебруарї 2007 председа Світового конґресу Русинів ся стрітив в Ужгородї з представителями Закарпатьской областной рады і штатной адміністрації, якым передав меморандум з вызвов, жебы підпоровали процес узнаня Русинів на Українї за окрему народность. Без огляду на звязь міджі тов навщівов і наслїдныма подїями, за два тыжднї, 7. марца, Закарпатьска областна рада скоро єдноголосно прияла рішіня – узнати Русинів за окрему народность на Закарпатю, і вызвала централну владу зробити тото саме в рамках  цілой Україны. Бісідуючі о тім, довольте мі высловити велике подякованя вшыткым русиньскым актівістам Закарпатя, без огляду на то, ці суть, або не суть,  офіціално звязаны  світовым конґресом, за їх поміч при  узнаню Русинів за окрему народность. Тот тыждень  єм ся, як председа Світового конґресу Русинів (вєдно з делеґаціов Закарпатя і Канады) стрітив у Кієві з амбасадорами США і Европской унії в Українї, і з повіреником Верьховной рады Україны у вопросах людьскых прав (омбуц.маном).

Вдяка такому лобінґу в главных містах США і Україны, наш конґрес, фактічно ся став узнаваным голосом Русинів у світї. Тоту честну ношу повинны сьме нести з одповідностёв.

Далшов задачов, яка стоїть перед Світовов радов Русиніві єй председом, є поміч  при орґанізованю 3. Міджінародного конґресу русиньского языка. То значіть, в тім роцї, у септембрї, орґанізуєме іщі єден конґрес – третїй языковый конґрес у польскім Кракові. Вдяка ініціатіві докторкы Олены Дуц-Файфер, сполуорґанізаторами языкового конґресу ся стали наш Світовый конґрес Русинів, Фундація „Рутеніка“ і Педаґоґічна академія в Кракові.  Буде то найбівшый языковый конґрес із вшыткых дотеперішнїх, на якім  выступить 30 реферуючіх, а участь на нїм возьме 40 учітелїв і 10 гостїв з 12 країн.

З другого боку, у кус приземленїшім тонї бы-м  хотїв спомянути, же в оцінёванім періодї од 2005 року  світова рада, но в першім рядї єй председа, мусили рішати нелегку задачу – заступлїня у світовім конґресї двох країн – Мадярщіны і Словакії. Подля єдной з попереднїх резолуцій світового конґресу, яка становила, жебы,  в рамках можностей, членове світовой рады з каждой країны были репрезентантами асоціацій русиньскых орґанізацій, а не лем єдиной орґанізації, не без проблемів сьме ся добили того, же Мадярщіна і Словакія пішли таков путёв, як перед нима Україна і США; то значіть Мадярщіну в Світовій радї Русинів у сучасности  заступлять  репрезентант Асоціації русиньскых орґанізації Мадярщіны, а Словакію – репрезентант, як єден колектівный член, і  Русиньской оброды на Словеньску (в алтернації), і Словеньской асоціації русиньскых орґанізацій.

Без огляду  на то, же далшый вопрос не є в проґрамі світового конґресу, председа світовой рады ся став добровольным коордінатором  збераня фінанцій про школы в Европі, в якых ся учіть русиньскый язык. За послїднї штирї рокы сьме позберали  фінанції на забезпечіня ходу чотырёх клас з навчанём русиньского языка в Словакіії. Але слїднїшы суть успіхы в Закарпатю, якы ся досягли в  кооперації з паном Василём Сарканичом і з другыма делеґатами конґресу з Україны, якы сучасно суть членами Рады русиньскых школ на Закарпатю. Перед штирёма роками ся проґрам зачінав з восьмома „недїльныма школами“. Каждый рік тото чісло росло, аж в школьскім роцї 2006/2007 на цілім Закарпатю фунґує 27 русиньскых клас. Ту бы-м хотїв подяковати нелем Радї русиньскых школ, але і спонзорам зо США і Канады (з якых дакотры ани не мають русиньске коріня), щедрость якых доволила реалізовати освіту в русиньскім языку на історічній Підкарпатьскій Руси.

Проблемы, якы стоять перед нами

В другій части свого реферату, як єм уж споминав, буду говорити о проблемах. Подля мене, Світовый конґрес Русинів ся дістав до крізы. Многы з нас мають все бівшы пожадавкы і все веце чекають од конґресу, і зато є лоґічне думати о тім, же реалізовати бы їх мали і дакотры новы особы, котры сидять міджі делеґатами. Але і так конґрес має  серьёзный недостаток кадрів. Я думам на штось цалком конкретне, а може найважнїшым проблемом в тім аспектї є сама світова рада.

Наприклад, кідь світовый конґрес вызвав к створіню інтернетовой  сторінкы, вызвав тыж к створіню календаря  планованых акцій. З девятёх членів світовой рады максімално двоми зробили таку інформацію.   Кідьже сьме ся рихтовали на стрічу з представителями влады каждой країны, де жыють  Русины, в рамках конціпованя поданя про них, не єден раз сьме просили каждого члена світовой рады приправити інформацію, обсягом якой мали быти два найболючішы проблемы, якы мають Русины в каждій країні. З девятёх членів таку інформацію нам дали лем троє. Подобно, просили сьме каждого члена світовой рады приправити список вшыткых орґанізацій в даній країнї, якы суть звязаны зо світовым конґресом. Одповідь сьме дісталли лем з єдной країны. На Девятім світовім конґресї Русинів у Мараморош-Сіґетї є найменше фолклорных ґруп споза граніцї, якы мають выступити на концертї. Чом? Наприклад, Україна – бо є найближе, лем через ріку Тісу –  дістала прівілёґіє  на найдовшый час про своє выступлїня. Орґанізаторы конґресу докінця забезпечіли фінанції  на стравованя 100 гостїв з Україны, якы мали выступити на святочнім концертї  в суботу. Але, выступаючі з Україны не пришли з такой простой прічіны, же з орґанізачного боку про їх прихід не было вшытко порядно пририхтоване, без огляду на то, же перешли штирї місяцї од послїднёго засіданя світовой рады, яка акцентовала потребу реалізованя такых  кроків. А міг бы-м спомянути іщі веце прикладів такой сорты, але не буду, бо і так єм пересвідченый, же дакотры з вас ня будуть обвинёвати з вымітованя смітя з властной хыжы перед поріг. Але, думам собі, же то суть серьёзны вопросы, без вырішіня котрых не віджу можности про порядне фунґованя світового конґресу  в будучности.

Кідь ся ня звідують, што то значіть про чоловіка быти председом делеґації країны на світовім конґресї, я одповідам, же такый чоловік мусить быти в першім рядї адміністратором, секретарём. Я не думам на ґенералного секретаря бывшых комуністічных партій, ани на выконного секретаря бізнісовых корпорацій, якы діспонують множеством робітників. Я думам   на чоловіка зо способностями секретаря, якый хоче, має інтерес, можности і способности робити кропітку орґанізачну роботу  – а што є найважнїше  – дотримовати терміны становлены  выконным секретарём Світовой рады Русинів. На тім містї, думам же є вгодне   повісти, же Світовый конґрес Русинів почас минулых 15 років за своє фунґованя вдячіть міморядній орґанізаторьскій роботї Александра Зозуляка. Саша за свою роботу не дістає ниякы грошы, не має право голосованя, але робить вшытко, чім го повірить Світова рада Русинів або  єй председа. То є тот самый Саша, котрого дакотры участници минулого конґресу жадали одкликати з функції.

Завтра пообідї термін мандату каждого члена Світовой рады Русинів ся кінчіть. Я думам, же делеґація каждой країны выбере споміджі себе до світовой рады таку особу, котру поважує  за  найодповіднїшого репрезентанта. У звязи з тым, вызывам каждого кандідата на членство в світовій радї, жебы тот мандат прияв, або прияла,  лем в тім припадї, кідь є  охотный робити ефектівну секретарьску роботу. Самособов, тото саме платить ай про особу, яка ся стане новым председом.

Задачі до будучности

Третїй і послїднїй вопрос: яка наша перспектіва? Якы мають быти главны задачі Світового конґресу Русинів і  ёго представителїв у каждій країні? Я собі думам, же мали бы то быти дві задачі: школы і списованя людей. Не хотїв бы єм уж повторяти то, што каждый добрї знає, же будучность карпатьскых Русинів як народности залежить од молодых людей, якы знають русиньскый язык, а што є окреме важне, же ясно собі усвідомлюють факт, же Русины суть окремым народом, без огляду на то, же не мають властну державу.  Як знаме, досягнутый ступінь формалной освіты є єдинов путёв на забезпечіня языковой і културно-історічной самосвідомости.  Зато вызывам орґанізацію з каждой країны, жебы сформуловала стратеґічный  план, цілём  якого буде збівшыти чісло клас з навчанём русиньского языка в основных школах, ґаранція приступности і якости учебників і  ґаранція адекватной высокошкольской формації будучіх учітелїв русиньского языка і културы.

Самособов, у послїднїх роках были досягнуты дуже вызначны успіхы в каждій  уж спомянутій сферї, але зробити треба іщі    веце. Наприклад, в Польщі є Оддїлїня лемківско-русиньского языка і културы в Педаґоґічній академії в Кракові. Лемже стає ся, же екзістенція того оддїлїня є час од часу огрожена, а то ці внаслїдку внуторной політікы універзіты, або наслїдком недостатку штудентів. Чом Стоваришыня Лемків і другы лемківскы орґанізації в Польщі не поставлять собі за пріорітный ціль свого дїятельства – высокошкольску приправу учітелїв, і не пожадують створити нелем  оддїлїня, але інштітут або катедру на сталій основі?

В Словакії сітуація вызерать діаметрално протилежно. Словеньска влада і Пряшівска універзіта  доволили реалізовати по успішній акредітації  учітельскый штудійный проґрам  на сталій основі. Але де суть школы? У Словакії є лем 8 школ із навчанём русиньского языка. Їх  чісло ся не збівшыло од зачатя  штудійного проґраму в роцї 1999, наопак, ся зменшило, было їх 12. Што є гірше, в штирёх школах учітелї русиньского языка суть плачены за годины материньского языка не з школьской касы, а зо спонзорьскых пінязей од Русинів зо США. Вопрос: Чом є так мало клас? І чом за годины русиньского языка у штирёх школах учітель мусить быти заплаченый з  фінанцій  загранічных спонзорів? Видить ся мі, же прічіна є в тім, же Русины в Словакії вымітують веце часу і фінанцій на судны споры о право на справу Руського дому в Пряшові або о право на назву новинок ці часопису. То є марнотратство! Чом радше не выужыти вшыткы індівідуалны і орґанізачны силы на лїпшы цілї, а то в першім рядї на сістематічну – підкреслюю, не єдноразову, але сістематічну – роботу у селах , жебы пересвідчіти родічів, же їх дїти мусять мати приступ до навчаня материньского языка, бо мають на то право.  Русиньскый язык і култура мусить быти повинным, а не неповинным, не факултатівным предметом.

У Закарпатю хоць евідуєме росшырёваня  сіти русиньскых недїльных школ, але тыж лем вдяка загранічным фінанціям, якы в далшім школьскім роцї досягнуть за 33 школы суму 20 тісяч америцькых доларів. Вопрос стоїть: як довго будуть мочі Русины зо Северной Америкы  каждорічно підпоровати такы недїльны школы? Русиньскы орґанізації Закарпатя вызывають створити катедру русиністікы в Ужгородьскій універзітї. Але ці роздумовав хтось о тім, як ся то може стати? Наприклад, створіня катедры не мусить быти аж таков тяжков задачов. Але як то буде з реалізаціов штудійного проґраму? Ці можеме з істотов повісти, же учітелї той катедры  не зачнуть представляти Русинів з їх културов –  не як окремый народ, а лем як етнічну ґрупу Українцїв, а  їх язык – не як окремый язык, лем як діалект україньского языка? А як то є з русиньскыма школами в Румунії і в Мадярщінї? Я не знаю, ці екзістують, а кідь екзістують,  то на якій педаґоґічній і концептуалній уровни?

Сумарізуючі повіджене, повторюю, же членьска орґанізація каждой країны мусить сформуловати стратеґічный план навчаня нелем русиньского языка, але і прияти такый концептуалный модел, якый русиньску історію і културу не  видить лем в рамках граніць будь-котрого сучасного штату, але як часть бівшой културно-історічной теріторії з назвов „Карпатьска Русь“, яка ся тїгать од Попраду на западї – по вышню Тісу і ріку Рускова на выходї.

А теперь к списованю людей. Уж не маме аж так много часу. Наступне списованя людей буде в роцї 2010, респ. в роцї 2011. То значіть, же маме лем три і пів аж штирї рокы. Зато мусиме зачати роботу уж теперь, а не чекати  на час тїсно перед списованём. Чом  ся маєме так занимати списованём людей?            

В першім рядї, вшыткы знаєме, же нияка штатістіка не є така, якій можеме цалком вірити. Але кажда влада зберать штатістічны інформації і выходить з них при приниманю важных рішінь. Фактом є то, же одношіня к меншинам і роздїлёваня про них фінанцій ся реалізує на базї з тых штатістік, притім не є важне, до якой міры адекватно тоты ціфры копірують реалну сітуацію. Зато нашов задачов є збівшыти чісло Русинів у каждій країні, де жыють. А треба памятати, же нихто нам  то не поможе зробити, окрем нас самых.

Не хоче ся мі вірити, же в Польщі жыє лем 5 тісяч Лемків, а в Закарпатьскій области Україны – лем 10 тісяч Русинів? Кідь знаме, же 55 тісяч людей в  Словакії задекларовало русиньскый язык як свій материньскый, так людей з русиньсков народностёв мусить быти таке саме, або приближне чісло. Зато, чісло вышше 24 тісяч людей русиньской народности, зафіксоване списованём людей в роцї 2001 в Словакії, при далшім списованю в роцї 2011 мусить быти хоцьбы лем 55 тісяч, кідь не бівше. , людей русиньской націоналности.

Также, я вызывам русиньскы орґанізації у вшыткых країнах уж теперь створити стратеґічный план приправ к списованю людей на далшы штирї рокы. В тій роботї шпеціфічну роль мусить мати молодеж. Кідь єм быв крітічный на адресу Світового конґресу Русинів і світовой рады, доволю сі быти крітічный і к Міджінародному форуму русиньской молодежи. Задачов ани світового конґресу, ани світовой рады нїґда не было, ани не є діктованя условій молодежному форуму, але ани не є  неприпустне позвідовати ся: а што досяг молодежный форум до днешнёго дня (окрем громад), а окрем того, якы має форум задачі? Окрем того, кідь єм добрї порозумів,  нихто другый, як секретарь світовой рады, (тот самый „всягдысущій“ Саша Зозуляк), быв мушеный орґанізовати молодежну делеґацію; а кідь єм збачів  неофіціалный варіант списку молодых делеґатів з Підкарпатьской Руси (Закарпатя), нашов єм в нїм лем єдно призвіско з позначков, же далшы  двоми „незнамы“ репрезентанты молодежи будуть іщі доданы до делеґації русиньской молодежи Україны. Ці у цілім Закарпатю не мож найти пять молодых людей – делеґатів? А што зо 656 школярями русиньскых недїльных школ?

Може, Міджінародный форум русиньской молодежи потребує мати ціль своёй роботы? Такый вам можу порадити: аґітація в селах, де жыють Русины, за отваряня клас з навчанём русиньского языка і за декларованя русиньской народности при далшім списованю людей. У фебруарї того року єм ся стрітив з представителями молодежи в Словакії і запропоновав єм їм, жебы 200 русиньскых сел у Словакії роздїлили на 4 ґрупы по 50  сел, і жебы до каждого села із каждой ґрупы завітали кажде лїто – од року 2007 аж до року 2010.  Ідийте  міджі народ, дуркайте до дверей, повіджте му, хто є і призвукуйте, же сьте горды на то, же сьте Русины, і же так само і они мусять быти на то горды. Выслїдком такой, підкреслюю – сістематічной роботы почас далшых штирёх років не може не быти бівше чісло Русинів і клас з навчанём русиньского языка.

А наконець, пару слов к нашому девятому конґресу в Мараморош-Сіґетї. Треба зазначіти два моменты. Першый ся дотыкать поносів многых делеґатів минулых конґресів, же мы ся лем сходиме і говориме, точнїше, слухаєме,  што говорять другы. Другый ся дотыкать смутного факту, же лем 300 людей в цілій Румунії ся приголосило за Русинів в послїднїм списованю людей в роцї 2001. Притім, з одгадом  можеме повісти, же Русинів лем у Мараморошу може быти  не менше як 34 тісяч. Та де же ся подїли румуньскы Русины? Як ту можеме помочі? Перед конґресом єм запропоновав, жебы днесь пообідї вшыткы делеґаты, а є їх 90, вєдно зо  45 молодыма людми завітали до штирёх  русиньскых сел і зробили там роботу з цілём двигнути народне самоусвідомлїня. Такым способом будете мочі ся стрітити з правыма румуньскыма русинами на їх властній земли. Бісідуйте з нима. Повіджте їм – хто сьте, скады сьте пришли і чом сьте горды на свою русиньску културну і народну ідентічность. подаруйте їм книгы і брожуркы о історії і културї Русинів написаны по русиньскы або по румуньскы.

Самособов, повинны сьме собі усвідомлёвати конкретны реалії. Дакотры Русины із споминаных сел поважують ся за Українцїв, або не відять роздїл міджі русиньсков і україньсков народностёв. Мы не будеме сі ставляти за ціль –   деукраїнізовати їх. Нашым цілём має быти інформовати людей о тім, же мають на выбір, і же ексзістує окрема русиньска народность і култура. Вы, жытелї сел Марамороша, мусите знати, же можете собі выбрати, а як жытелї Европской унії  і Румунії можете ся ідентіфіковати як карпатьскы Русины, значіть єден з многых державных і бездержавных народів цілоевропской родины.

Наконець бы-м хотїв высловити якнайкрашшы пожеланя вшыткым делеґатам, гостям і сімпатізантам Світового конґресу Русинів і Міджінародного форуму русиньской молодежи як днесь, так окреме в  наступных штирёх роках.

Далшый „ужгородьскый“ проґрам быв заміряный на сферы школьску і културну. В першім рядї ішло о стрічу з членами Школьской рады русиньскых недїльных школ на челї з Василём Сарканичом (першый злїва) із Свалявы, котра мать на старости  27 русиньскых недїльных школ на Підкарпатю. Участници засіданя діскутовали о можностях росшыріня кількости школ, але і о актуалнім проблемі выданя учебників русиньского языка, взявши до увагы главный проблем на Підкарпатю – в якім варіантї русиньского языка їх приправлёвати (?!).

Далша стріча ся реалізовала на теріторії Ужгородьской народной універзіты, де была приправена  стріча ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД. (злїва),  і академіка, проф. П. Р. Маґочія, ПгД., із штудентами Ужгородькой універзіты, котры  їх інформовали о можностях навчаня русиньского языка у основных, середнїх і высокій школах на Словеньску і в іншых країнах, і о можностых стажованя  на Торонтьскій універзітї з цілём перспектівного заміряня на русиністіку. Обидвой охотно одповідали на многы вопросы штудентів, котрым, недїєме ся,  холем мало ся одкрыли очі у вопросах екзістенції і решпектованя у світї русиньского списовного языка.

Русины і україньска діаспора

В северній Америцї жыє веце як два міліоны Америчанів і Канадянів україньского коріня. Традічно, тота велика діаспора была актівно заінтересована в дїлах Україны почас десяток років, протестуючі протїв совєтьского режіму і підтримуючі створіня незалежной Україны у 1990 роцї, як і Помаранчову револуцію у 2004 роцї. Україньска влада барз добрї сі усвідомлює важность ролї діаспоры, што лобує за інтересы Україны міджі америцькыма і канадьскыма політічныма кругами.
Од 1967 року векшу часть україньской діаспоры репрезентує Світовый конґрес Українців, коаліція, де патрять стовкы орґанізацій за граніцями Україны, враховано і орґанізацій, представляючіх інтересы тзв. Русинів-Українців в середній і выходній Европі.
Почас своёй послїднёй навщівы Торонта презідент Світового конґресу Українців Асколд С. Лозиньскый ся стрітив з председом Світового конґресу Русинів професором Павлом Робертом Маґочіём. Обидвоме лідры отворено і інформатівно бісідовали о карпатьскых Русинах і о їх поставлїню в країнах, де они жыють, враховано Україны. А. Лозиньскый, адвокат з Ню Йорку, теперь на пензії, із зачудованём ся дізнав о народностнім возроджіню карпатьскых Русинів по 1989 роцї в їх історічній домовинї. Главно го знепокоїв „План мір односно вырішіня проблемів Українців-Русинів“ – політічна декларація, яку выдав у 1996 роцї Выбор на рішіня вопросів націоналностей і міґрації на Українї.
Презідент Світового конґресу Українцїв высловив свій погляд о тім, же націонална самоідентіфікація є єдным з основных прав людей і індівудуума. Лідры обидвох орґанізацій сугласили з тым, же політічны наміры, выповіджены в споминанім „Планї мір односно вырішіня проблемів Українців-Русинів“, суть порушінём людьскых прав і мали бы быти офіціално анулованы.

-ур-   20.12.2006

Председа Світового конґресу Русинів – у Вашінґтонї

Вашінґтон, США. В часї триденного побываня у Вашіґтонї (од 15. до 17. новембра 2006), котре мало за ціль їднаня з діпломатічныма представителями америцького главного міста, председа Світового конґресу Русинів Павел Роберт Маґочій вєдно з делеґаціёв америцькых Русинів навщівив амбасады Румуньска, Україны, Сербії і Ватікану. Окрем проф. Маґочія делеґацію творили представителї Карпаторусиньского общества в Америцї – презідент вашінґтоньской філіалкы сполку Др. Віктор Габурчак, віцепрезідент філіалкы проф. Елейн Русинко, Др. Мікулаш Поповіч і презідент філіалкы сполку в Новій Анґлії Орестес Мігалі.

Влада Румуньска мать інтерес партіціповати на приправах СКР
Цілём навщівы председы Світового конґресу Русинів Павла Роберта Маґочія і делеґації америцькых Русинів на Румуньскій амабасадї было упреснїня планів орґанізації 9. Світового конґресу Русинів, котрый бы мав быти 21. – 24. юна 2007 року в містї Сіґет (Sighetul Marmatei). На минулорічный вопрос проф. Маґочія, котрый ся дотыкав нового мосту через ріку Тісу працовникы амбасады ознамили, же офіціалне отворіня мосту є наплановане на конець рока 2006. Новый міст споїть нелем Україну і Румуньско, але тыж Карпаторусинів, котры жыють по обидвох берегах Тісы і котры дотеперь были оддїлены міджінароднов граніцёв. Предметом діскузії быв тыж вопрос загранічных гостїв на русиньскім конґресї. Румуньска амбасада высловила заінтересованость влады своёй країны на успішнім ходї форуму і приобіцяло поміч в підпорї офіціалных позвань про гостїв, котры будуть репрезентовати як розлічны державы, тяк і Европске сполоченство на конґресї.

Влада Україны узнавать Русинів лем як „сунетнос українського народу“
Уж по другыраз того року навщівила делеґація америцькых Русинів амбасаду Україны в США. При своїй другій навщіві їх прияв заступця председы місії, старшый порадця амбасады Др. Віктор Нікітюк. Професор Маґочій ту передав офіціалне писмо адресоване на мено амбасадора Олега Шамшура, в котрім высловив просьбу обяснити явны протиречіня у політіцї Україны односно Русинів. Напр. в писмі Міністерства юстіції той державы з дня 7. юла 2006 посланім як одповідь на вопрос узнаня Русинів як самостатной народности ся вказовало, же „подля норм міджінародного права а тыж законодарства Україны, кажда особа мать право на народностну самоідентіфікацію“, навеце, „Україна не має ниякого норматівно-правного акту, котрый бы быв суписом народностей, якы Україна узнає“. Тото тверджіня протиречіть дакотрым засадам політікы Україны, зображеным в „Плані заходів щодо розв’язання проблеми українців-русинів“, якый быв задекларованый у 1996 роцї; як і реферованю представителїв той державы перед Радов Европы у 1999 роцї, де Русинів означують як „субетнос українського народу“. Ани в опублікованім списку конкретных народностей Україны в послїднїм списованю людей у 2001 роцї про Русинів ся не нашло місця. Америчанів русиньского походжіня інтересовав вопрос, ці „План заходів щодо розв’язання проблеми українців-русинів“ іщі все мать платность на днешнїй Українї. Одповідь на тот вопрос буде вызначным фактором в будучіх діскузіях Світового конґресу Русинів, представителїв Европского сполоченства і влады США.

Русины в Сербії – єдна з пятёх народностей країны
На Сербскій амбасадї делеґація русиньскых Америчанів мала довгу і хосенну дебату з послом Іваном Вуячічом. Проф. Маґочій высловив успокоїня з підпоры, котру тота держава придїлять вшыткым аспектам жывота Русинів у Войводинї, де они мають статус єдной з пятёх офіціалных народностей той країны. Знепокоїня делеґатів але выкликав вопрос, ці сучасне законодарство Сербії іщі все выжадує од народностной ґрупы мати такзвану „материньску землю“ (по сербскы: матична земля, то значіть незалежну державу за границями Сербії) на то, жебы ся дана народность акцептовала. Офіціалный вопрос у звязи з даным проблемом поставив професор Маґочій амбасадорови Сербії (позерай копію писма). Якбы Русинам была „потрібна“ „матерьска земля“, то нёв подля лоґічных фактів бы мало быти Мадярьско або Словеньско (бо предкове переважной векшины войводиньскых Русинів походять із сел, котры ся находять в тых державах), а не Україна. Зато омного важнїшым фактом є тот, же войводиньскы Русины мають свою історічну отчізну. Нёв є Карпатьска Русь (знама міджі Русинами Сербії і Хорватьска як „Горнїца“), якы вєдно з Фландріёв, Каталоніёв і Країнов Басків є єднов з узнаных історічных земель бездержавных народів Европы. Історічна Карпатьска Русь, котра ся роспрістерала в дакількох днешнїх незалежных державах, є історічнов отчізнов вшыткых карпатьскых Русинів.

Одношіня Ватікану к Русинам припоминать політіку бышого Совєтьского Союзу
У Ватіканьскій амбасадї делеґацію америцькых Русинів і председу Світового конґресу Русинів прияв апостольскый нунцій, архієпіскоп Пєтро Самбі. У бісідї апостольскый нунцій быв поінформованый о Русинах (знамых у ватіканьскых кругах під назвов Рутены), як о окремім народї в централній Европі. Діскузія ся в основнім концентровала на політіку реалізовану Пряшівсков ґрекокатолицьков єпархіёв односно Русинів – ґрекокатоликів на Словеньску, і Мукачевсков ґрекокатолицьков єпархіёв на Українї. Кажда з тых інштітуцій офіціално преферує хоснованя штатного языка, то значіть словеньского, і в другім припадї україньского, на шкоду церьковнославяньского і русиньского языка. Внаслїдку того, крокы пряшівского і мукачевскый єпіскопа доднесь роблять політіку Ватікану барз подобнов на політіку бывшого Совєтьского союзу. Інакшыма словами, Ватікан може узнать Русинів (Рутенів) за етнічну ґрупу, але в ниякім припадї не за самостатну народность із своїм властным списовным языком.
Важне знепокоїня выкликує політіка словакізації з боку представителїв Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії і поступне заводжованя україньского языка як літурґїчного в Мукачевскій єпархії. Делеґація выявила своє зачудованя над фактом, же до Мукачевской єпархії – інштітуції выходного обряду быв придїленый за апостольского адміністратора римокатолик (іде о єпіскопа Мілана Шашіка). Такым способом тота єпархія, яка ся находить в Закарпатьскій области Україны, теріторія котрой є домовинов многых вірників, материньскым языком котрых є язык русиньскый, мать днесь за єпіскопа етнічного Словака, котрый тым языком не комунікує. Тот момент бы не быв натілько проблематічным, кібы єпархія решпектовала нелем духовны, але і културны потребы своїх русиньскых вірників. Делеґаты были спокійны, же вчули погляд папского нунція на потребу выбераня кандідатів на пост єпіскопа на основі ключового крітерія – акцептованя културной шпеціфікы і способности комуніковати языком векшины жытельства теріторії юрісдікції, яку має рядити. Наконець, нунцій быв згодный дати інформацію до ватіканьской пресы і радія, жебы в будучности ся не хосновав термін „росіяни“ в одношіню ку Русинам.
Далшы стрічі у Вашінґтонї, подля інформацій професора Маґочія, председы СКР будуть з представителями Хорватьской амбасады, Штатного уряду США і з членами америцького Конґресу, котрый ся інтересує о Україну.

(Інформації подав пресс-центер Ужгородьского Общества ім. Александра Духновіча.)

13.12.2006

П. Р. МАҐОЧІ – НОВЫЙ ПРЕДСЕДА СВІТОВОЙ РАДЫ РУСИНІВ

Мено академіка, професора Торонтьской універзіты Павла Роберта Маґочія є добрї знаме вшыткым чітателям нашых новинок і многым, што ся інтересують русиньскым рухом по 1989 роцї, бо о ёго дїятельстві і о нїм самім за 15. рік выдаваня Народных новинок  і Русина сьме писали нераз. Послїднїй раз о нїм сьте собі могли прочітати статю В. Падяка під назвов Юбілуючій вызнамный русиніста в Народных новинках 1 – 4/2005. Зато теперь не будеме о нїм обшырно писати, лем припомнянеме основны даны.

П. Р. Маґочій ся народив  26. 1. 1945 в Енґлвудї, штатї Ню Джерзі, в США, штудовав і здобывав свої тітулы на Рутґерьскій, Прінстоньскій, Гарвардьскій і Торонтьскій універзітї а днесь є членом Канадьской кралёвской академії наук, ведучім катедры українознавчіх штудій Торонтьской універзіты. Окрем того, є од зачатку презідентом Карпаторусиньского научного центра в Окалї, в США, од взнику Світового конґресу Русинів у 1991 роцї є членом Світовой рады Русинів і ведучім делеґації Русинів Северной Америкы. Але што головне, він робив на полю русинства нелем як пропаґатор словный, але і научный, бо о тій проблематіцї написав множество статей, научных робот і моноґрафій. Велику цїну про нас мать главно Енціклопедія русиньской історії і културы, котрой вышли уж дві выданя (2002, 2005) у сполуавторстві з Проф. Іваном Попом.Теперь ся робить над україньскоязычнов верзіёв той енціклопедії а потім буде выдана і в русиньскім языку. Маґочій є автором коло 600 научных робот і пару десяток цїнных моноґрафій, міджі котрыма на першім містї суть роботы о Русинах, зо сферы русиністікы, зато му патрить правом означіня – найвызнамнїшый русиніста 20. і 21. стороча, ці ся то дакому буде любити, або нїт!

Зато не є великым несподїванём, же праві П. Р. Маґочій быв зволеный за нового председу Світовой рады Русинів на 8. Світовім конґресї Русинів у польскій Криницї. Тота функція му была понукнукта і перед тым, але нїґда ю не прияв, бо, як говорить,  про нёго є першорядна научна робота. Але на послїднїм конґресї під тиском сітуації у СРР тоту фукцію прияв і мы віриме, же під ёго веджінём СРР і СКР зроблять далшый крок допереду! І він у тім є пересвідченый, бо інакше бы тоту фукцію за даных условій не прияв.

К новій функції му было адресованых много ґратулацій, также і мы, членове редакції Народных новинок і Русина, ся к ним придаєме. Чекають го нелегкы задачі, при повнїню котрых му желаме много сил. Нашым сполочным цїлём є, жебы світовый рух Русинів не стаґновав, але ішов допереду.

А. З., фотка автора

Про Русинів зробив много
(Перед роком умер Василь Турок-Гетеш)
 

● Бывшый довгорічный драматурґ ТАД в Пряшові, председа Русиньской оброды, першый председа Світовой рады Русинів – Василь ТУРОК-ГЕТЕШ, родак із русиньского села Габура, 1. выроча кончіны котрого сьме собі припомянули 7. 11. 2006. Фотка: А. З.

7. 11. 2006 перешов рік, кідь в пряшівскім шпыталю дотовкло сердце педаґоґа, драматурґа, перекладателя і найвызначнїшого пореволучного представителя Русинів Василя Турка-Гетеша (1940 – 2005). Ёго одход быв приятый з великым зачудованём і сочувствіём, бо з ёго роботoв ся раховало, главно в русиньскім Театрї А. Духновіча в Пряшові. Лемже смерть не знає быти благосколонна, навернутя із шпыталю до жывота не было можне, як ся то ставало нераз передтым.
Погріб Василя Турка ся одбыв у пятніцю 11. 11. 2005 року на Пряшівскім містьскім цінтерю подля обряду ґрекокатолицькой церькви за участи представителїв міста Пряшова, реґіоналной самосправы, пряшівской інтеліґенції, представителїв Світовой рады Русинів і русиньскых орґанізацій з дому і зо світа, артістів пряшівскых театрів, великого множества новинарїв, ёго приятелїв, родаків з Лабірьской долины, родины...
Народив ся Василь Турок 8. януара 1940 в Габурї, Міджілабірьского окресу. Основну школу скінчів в Габурї, середню школу в Братїславі. Высоку школу скінчів в 1963 роцї на Універзітї Яна Коменьского в Братїславі. Од 1964 до 1985 року учів як середнёшкольскый і высокошкольскый педаґоґ словеньского і руського языка в Пряшові. Од 1985 року аж до своёй смерти робив як драма­турґ в Театрї А. Духновіча в Пряшові. В 1989 роцї ся поставив на чело русиньского возроджіня, причім од 1991 до 2001 року быв председом Світовой рады Русинів, быв председом Русиньской оброды на Словеньску. Ёго заслугов Русины мають на Пряшівскій універзітї своє властне оддїлїня, в словеньскій телевізії, в Словеньскім розгласї окреме высыланя, выдають властны новинкы, а в ТАД ся грає по русиньскы. А ёго заслугов ся театер выпрацовав на уровень мінімално середнёевропского простору.
Знамый словеньскый режісер Мілош Карасек, котрый 14. юна 2006 одкрыв памятну таблу Василёви Туркови в рештаврації Аґат, на Флоріановій уліцї в Пряшові, ся о нїм так высловив: „Василь Турок быв про мене єдиным практічным філозофом, котрый мав крітічный погляд на весмір, але і на людей. Ніч од людей не чекав, брав їх з їх неґатівами і позітівами як штось природне. Знав світови наставити зеркало. А нелем наставити. Він го ай порядно росколысав, а рад ся бавив на людькій глупости, фарізействі і малости людьского духа...“
Василь Турок охабив на тім світї шыроку родину. Сын Роман вєдно з Мілошом Караском дав вітцёви на цінтерю в Пряшові поставити мраморовый нагробок, на котрім суть написаны по русиньскы слова з роману Дон Кіхот де ла Манча. На челнїй таблї є іщі єден квадратный кус чорного мрамору, де є вырыте великыма буквами азбуков мено „Василь Турок-Гетеш 8. 1. 1940 – 7. 11. 2005“.

● Отець духовный із Камюнкы і знама особность у русиньскім і церьковнім русї – Франтїшек КРАЙНЯК з нагоды 1. выроча смерти Василя Турка пришов особно помолити ся ку ёго гробу на цінтерю в Пряшові. Фoтка: М. К., мoл.

Василь Турок быв чоловік, котрый ся знав сміяти, за молода шпортовав, грав фотбал за ШК Карпатія Пряшів, як педаґоґ вплывав на молодеж, формовав єй. В театрї нашов свою музу, заспокоїня своїх духовных потреб. Про русиньскый народ того зробив много, твердив, же ай малый народ може ся стати великым народом. Не быв тіпічным манжелом і родічом, але свою родину над вшытко любив. Знав ся высловлёвати остро, але і погладив. Доказав ся максімално увольнити, але і певно ся концентровати. Потребовав колектів і людей, але і тихо, і самоту. Робив наповно, часто на граніцї можностей орґанізму. Цілу ніч доказав писати, а на другый день рано на сценї реалізовати своє нічне віджіня світа. Грошы не грали про нёго роль. Не быв їх рабом. Ішов певно за своїм цілём. Хто ся му поставив до дорогы, того не сановав. Кого любив, того вдячно обнимав. Звонка ся явив як непереможный боярь, але сердцём быв чутливый, а мав і страх...
Редактор ТАСР Осиф Юрчішін написав перед роком до аґентурной справы о єго смерти:
„... в пряшівскім шпыталю умер цінный чоловік. Драматурґ par excellence... велике сердце дотовкло, перестало бити про найближшых, про приятелїв, про артістів, про позерателїв. Є конець дебатам о вічности, о красї, о слободї духа...“
Василь Турок є вже на другім березї жывота понад 365 днїв. Ёго дух ходить по ходбах Театру А. Духновіча, блудить у памяти своїх приятелїв, краде ся до історічных аналів, ёго гры ся грають в театрї, а міміка і ґеста, котры поужывав, жыють в ёго сынах, ёго ґены суть їх ґенами.

В тихости собі на нёго спомяньме!
Петро КРАЙНЯК, мол., Пряшів, 17.11.2006

Умeр пeршый прeдсeдa Вaсиль Tурoк

Василю, Ты быв єден з першых,..

... котры по роцї 1989 похопили, же конечно ся слободно можеме приголосити ку своїй – русиньскій народности, ку свому русиньскому языку. Але Ты то похопив нелем своїм розумом, но і серцдём, бо Ты быв Русин із Габуре, котрый ту узрів світло світа в найтяжшых войновых часах – 8. януара 1940.

Хоць єсь походив з бідной рольницькой родины, Ты ся хотїв учіти, любив чітати, зато єсь за науков пішов по середнїй і на высоку школу – на філозофічну факулту аж до Братїславы, де-сь ся міг набажыти нелем наукы, але і културы вообще.

Потім єсь ся вернув на выход, зачав єсь учітелёвати в середнїй школї в Пряшові, а праві ту сьме ся першыраз стрїтили, кідь єсь заступовав хворого учітеля на годинах словеньского языка і літературы. Мы вшыткы тогды зістали несподїваны Твоїма мімоучебниковыма знанями, главно о словеньскій літетатурї і єй творцях, были сьме несподїваны Твоїм неформалным приступом ку штудентам і інтересным выкладом учебного матеріалу.

Потім нашы дорогы ся розышли: я пішов на высоку школу, потім до україньской редакції, а Ты дале єсь учітелёвав нелем у середнїй школї, але і на Православній богословскій факултї. Лемже, як знам, уж тогды Тя тїгало до театру, што наконець ся Ті выповнило, і міг єсь наступити на місто драматурґа. Но а з Твоїм приходом до пряшівского театру ту задув і свіжый вітор. Ты зачав сполупрацовати і з іншыма, як домашнїма режісерами, зачав єсь до драматурґічного плану выберати новы, нетрадічны, модерны гры а тыж зачав єсь перекладати їх до русиньского языка, дакотры творы драматізовати. Ты принїс до театру нелем модерну, але єсь доказав, же в русиньскім языку ся дасть грати і світова класіка, а тым єсь несподївав нелем театралну публіку в Пряшові, по русиньскых селах, але і роспещеного театралного позерателя в Братїславі і інде у світї. Припоміг єсь значнов міров тому, же русиньскый Театер Александра Духновіча ся став узнаваным, єдным із найлїпшых на Словеньску і досправды высоко професіоналным театром, бо тыж мав єсь ніс і щастя на добрых сполупрацовників – авторів і режісерів гер, авторів музикы, сцены ці костімів а в непослїднїм рядї на малый герецькый колектів, як ся каже, мала грудка – самый сыр. А ту, в театрі сьме ся по довгых роках зась стрїтили – Ты як драматурґ, пізнїше режісер, а як редактор україньскых новинок.

Але як Ты іщі перед баршановов револуціёв похопив, же кідь театер хоче служыти свому народу, русиньскому, мусить грати по русиньскы. Так і мы тїснo по револуції похопили, же новинкы, часопис, книжкы про Русинів треба выдавати по русиньскы. А Ты нам то уможнив вєдно з тогдышнїм діректором театру Я. Сисаком, кідь сьте нам в театрї выдїлили єдну північну містность, потрібный канцеларьскый бутор і пару машинок на писаня – і ту взникла нова русиньска редакція, котрой Ты быв отцём-створителём при нашых дебатах у театралнім буфетї.

Але Ты быв нелем на зачатках русиньской періодічной і неперіодічной пресы, але скоро при вшыткім в области русиньской културы ці масмедій. Памятам як у 1990 р. тя у Лабірцю зволили за председу першой русиньской културно-народностной орґанізації – Русиньской оброды а на єй челї єсь стояв найдовше а в найтяжшых часах, кідь сьме мали копу нежычливцїв у тім, што сьме зачали творити. Памятам і на першый Світовый конґрес Русинів, тыж у Меджілабірцях, кідь тя зволили за першого председу і тїгав єсь тоту нелегку кару повных десять років. Тїгав єсь і цїлу кару русинства, мож образно повісти – театер, редакцію, Оброду, Конґрес, і пустив єсь ся здобывати далше скоро неможне: жебы Русины кодіфіковали свій материньскый язык на літератрурный, жебы ся не ганьбили признати ку свому роду і речі при списованю такой у 1991 роцї, жебы Русины мали своє русиньске высыланя в розгласї і телевізії, жебы мали свій музей, в якім є на 99 процент експонатів русиньскых, лем не несе чісто русиньску назву. Аж на тото послїднє за помочі твоїх сполупрацовників, а я мав тоту честь і можность быти твоїм сполупрацовником-таёмником як у Русиньскій обродї, так у Світовім конґресї Русинів, ся Тобі і нам подарило за рокы тяжкого снажіня досягнути вшытко, что сьме сі перед себе поставили як головны цїлї. Кібы сьме і тото досягли, міг бысь днесь іщі спокійнїше спати у вічнім снї. Але може Тя грїти при сердцю то, же сьме русиньскый язык нелем кодіфіковали, завели до масмедій, але главно до школ – основных, середнёй і на высоку школу. Шкода, же не будеш при тім, кідь на зачатку нового року будуть принимати першых штудентів, котры будуть ся мочі