Знаме нелем „конґресовати“, але і забавляти ся

Цінна публікація про вшыткых русиністів

ПЕРШЫЙ СВІТОВЫЙ РУСИНЬСКЫЙ МАШКАРНЫЙ БАЛ

Підпредседа влады СР Д. Чапловіч дістав до рук – 11 найпекучішых проблемів Русинів

Світовый конґрес Русинів змінив штіл роботы

Книжка вышла уж в четвертім языку

Зачали ся приправы 3. конґресу русиньского языка

Вышла третя книжка Світового конґресу Русинів...

„З того місця геройскы атаковав марность бытя...”

Председа Світовой рады Русинів зась у Вашінґтонї

Председа Світовой рaды Русинів ся стрїчать з діпломатами

Два вызначны юбілеї в жывотї Русинів

Знаме нелем „конґресовати“, але і забавляти ся 1. Русиньскый світовый машкарный бал у Пряшові короткыма выступами отворили: (злїва) председа Світовой рады Русинів П. Р. Маґочій, председа приправного выбору балу А. Зозуляк і пріматор міста Пряшова П. Гадярі. Потім уж зачала добра забава на танечнім паркетї.   Теперь конкретно думам на 1. РУСИНЬСКЫЙ СВІТОВЫЙ МАШКАРНЫЙ БАЛ, котрый зорґанізовав 13. фебруара 2009 од 19.00 год. у готелї Дукля в Пряшові Світовый конґрес Русинів, якый мать центер праві у Пряшові. На балї пановала барз добра атмосфера, о чім свідчіть факт, же дакотры гостї ся не могли з тов забавов „розлучіти“ аж до шестой годины рана. О добру забаву ся постарали вшыткы выступаючі, вшыткы участници, а „дакус“ і 6-членный приправный выбор: А. Зозуляк, І. Копор, М. Репчік, А. Сервіцька, В. Фірьєшова і С. Станїслав. З пропозіціов зробити такый бал пришов Інж. Михал Репчік, а іщі навеце з тым, жебы главнов цінов вылосованой вступенкы было авто (таке дашто, думам, у Пряшові не было). Лемже ідея – то єдно дїло, і хоць яка інтересна, але зреалізовати єй в днешнїх часах економічной крізы – то друге дїло, або, просто повіджено – мукарина. далe А. З., фоткы С. Шімоняка

Цінна публікація про вшыткых русиністів Кінцём децембра 2008 вышла перероблена і доповнена публікація в русиньскім языку директоркы Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові – ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД.: Русиньскый язык на Словеньску (Короткый нарис історії і сучасности), котру як свою 6. публікацію выдав Світовый конґрес Русинів із центром у Пряшові (204 стор.). Тоту публікацію в скороченій формі (116 сторінок) в словеньскім языку выдав у р. 2007 Методічно-педаґоґічный центер у Пряшові. В роцї 2009 выйде двоязычно – по анґліцькы і русиньскы у Выдавательстві Колумбійской універзіты в Ню Йорку в перекладї до анґліцького языка проф. Патріції Крафчік. Докторка Плїшкова нелем за тоту публікацію, але і іншы, як і за свою дотеперішню научно-педаґоґічну роботу в сферї русиністікы дістала ся в минулім роцї до знамой персоналной енціклопедії Who is Who v Slovenskej republike. Oбсяг найновшой книжкы Русиньскый язык на Словеньску (Короткый нарис історії і сучасности) творять дві основны капітолы: 1. Списовный язык як інштрумент народной ідентіфікації Русинів, 2. Основны сферы фунґованя русиньского списовного языка на Словеньску, якы суть роздїлены до підкапітол. На кінцї книжкы є образова прилога. далe A. З., 27.1.2009

Цінна і прекрасна книжка о Русинах –  за барз выгодну ціну   Так бы сьме могли повісти о публікації проф. Павла Роберта Маґочія – НАРОД НИВЫДКЫ: ілустрована історія карпаторусинôв (Выдавательство В. Падяка, Ужгород – 2007). Є то коротка, але уцілена історія Русинів на 120 сторінках із множеством ілустрачного матеріалу, котра бы не мала хыбовати в жадній книжніцї того, котрый ся занимать історіёв, тым веце у книжніці каждого Русина, жебы знав о своїй історії. Єй ціна є 500 Ск, але зато, жебы была доступна многым, понукаме ю за половину реалной ціны – 250 Ск. Обїднати собі ю мож на адресі: Світовый конґрес Русинів, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, на тел.: 0905 470 884, aбо на нашій мейловій адресі: rusyn@stonline.sk.  Kнигу Вам пошлеме на добірку.

Книжка вышла уж в четвертім языку   О яку книжку іде? О публікацію Павла Роберта Маґочія Народ нивыдкы:  ілустрована історія карпатьскых Русинів, котра вышла перше в англіцькым языку, потім в україньскім, дале русиньскім, а теперь – у румуньскім. Чом праві у румуньскім языку? Бо 21. – 24. юна 2007 у містї Мараморош-Сіґет у Румуньску буде 9. Світовый конґрес Русинів і 3. Світовый форум русиньской молодежи, а в рамках них будуть і супроводны акції. Єднов з них буде і святочна презентація той книжкы під румуньскым назвом Poporul de niciunde: іstorie îmagini a rutenilor carpatici, а то 21. 6. 2007 у тім містї. Книжка вышла у Выдавательстві В. Падяка (Ужгород – 2007), в перекладї з україньской на румуньскый язык Елвіры Хілару. Публікація о історії Русинів принесе нелем Русинам, але і іншым народностям у Румунії знаня про общу історію карпатьскых Русинів. Віриме, же у многых Русинів, котры не суть певны у своїм пересвідчіню, пробудить векше чутя русинськой сполуналежности. А в молодых Русинів – русиньску самоідентіфікацію ся. Того року тота публікація П. Р. Маґочія бы мала выйти іщі в іншых языках тых країн, де жыють у значній мірї Русины. Также уж є зробленый переклад до словеньского языка, а зась, віриме, же перед 3. Міджінародным конґресом русиньского языка 13. – 16. септембра 2007 у польскім Кракові выйде і по польскы. Най і там ся Поляци як маёрітный народ веце дізнають о карпатськых Русинах, котры жыють і в їх країнї - аз -  13. 6. 2007

Зачали ся приправы 3. конґресу русиньского языка

В історії розвоя языка карпатьскых Русинів по 1989 роцї своє вызначне місце мали два міджінародны конґресы русиньского языка. Обидва были орґанізованы на Пряшівщінї і обидва мали вызначный вплыв на процес кодіфікації варіантів русиньского языка в окремых країнах. Курто собі припомяньме, о чім были.

Першый міджінародный конґрес русиньского языка быв зорґанізованый з ініціатівы Світового конґресу Русинів 6. – 7. новембра 1992 року в Бардіёвскых Купелях. Ёго главным орґанізатором была Русиньска оброда в ЧСФР, вєдно з Карпаторусиньскым научным центром в США. Конґрес підпорила тыж Шведьска академія зо Штокголму, Романшска ліґа (Romansch League) зо Швайцарії і Академія діалектных языків з Монака. Ёго цілём было коордіновати зачаты роботы на формованю штандартного русиньского языка. Проходив у двох частях: научно-теоретічній і в практічній, в якых вызначны світовы славісты, соціолоґы й історіци говорили о скусеностях іншых народів з кодіфікації, повіджено словами професора Александра Дуліченка з Естонії, тзв. малых списовных языків. Памятны зістали про нас слова у світї знамого америцького соціолінґвісты професора Джошуа Фішмена (Єшівска і Станфордьска універзіта), бісідуючого о феноменї першых языковых конґресів у 18 народів Европы, Африкы, Америкы і Азії в роках 1849 – 1984, якый підкреслив, же крітеріём успіху першых конґресів не быв ани так їх обсяг, але сформованя на них сталых комісій і іншых орґанів, якы в далшых роках сістематічно робили. Уведжены практічны приклады з кодіфікації языка і ёго фунґованя в школьскій, але і в іншых сферах, малых народів у Европі, як Ретороманів у Швайцарії (проф. Джордж Дармс, Універзіта у Фрайбурґу) і Монеґасків в Монаку (проф. Елейн Молло, Універзіта в Ніс), послужыли як можны пути рішіня языкового проблему карпатьскых Русинів. 12 пунктів Резолуції з першого языкового конґресу свідчіло о тім, же Русины можуть піти путёв подобнов, як скоро 40-тісячова народность Ретороманів, якы понад 50 років хосновали шість варіантів списовного языка (каждый з властнов ґраматіков і словником) а шість варіантів ся тыж учіло в школах. На їх основі аж в 1982 р. сформовали сполочный списовный язык rumantsch grischun, якый од 1996 р. ся став четвертым урядным языком Швайцарії попри нїмецькім, французькім і таліаньскім.

Русиньскый списовный язык ся мав зачати формовати аналоґічно на основі говореных варіантів тых реґіонів (штатів), де жыють Русины, спочатку окреме про каждый з них, а поступно на їх основі ся мав зачати творити єден сполочный, цілорусиньскый, списовный язык. Першый конґрес окрем того, же ініціовав сістематічну роботу над кодіфікаціёв, сучасно вырішыв тыж найважнїшы концепчны вопросы кодіфікації русиньского языка, а то:

1.     кодіфікація русиньского языка бы мала быти основана на жывім языку,

2.     каждый зо штирёх русиньскых реґіонів бы мав узаконити свій властный варіант списовного языка, заснованый на найросшыренїшім діалектї,

3.     русиньскый язык бы мав вжывати азбуку.

Вызначным выслїдком першого конґресу было установлїня інтерреґіоналной лінґвістічной комісії, яка в далшых двох роках сістематічно робила над сполочнов языковов термінолоґіёв (попозерай Панько, Ю.: Русиньско-русько-україньско-словеньско-польскый словник лінґвістічных термінів, Пряшов: Русиньска оброда, 1994) і орфоґрафіёв будованов од самого зачатку на прінціпах зближованя реґіоналных варіантів русиньского языка Словеньска, Польска і Підкарпатя. (Тзв. цілорусиньскы знакы як резултат рішіня інтерреґіоналной лінґвістічной комісії з того часу суть захованы в обидвох дотеперь выданых орфоґрафічных правилах на Словеньску, попозерай: Ябур, В., Панько, Ю.: Правила русиньского правопису, Пряшів: Русиньска оброда, 1994; Ябур, В., Плїшкова, А.: Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка, Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2005.)

Другый міджінародный конґрес русиньского языка з ініціатівы проф. Др. Павла Роберта Маґочія і вдяка фінанчній підпорї Карпаторусиньского научного центра в США, быв зорґанізованый 16. – 17. апріля 1999 на Пряшівскій універзітї у звязи зо взником Оддїлїня русиньского языка і културы в рамках Інштітуту народностых штудій і чуджіх языків ПУ як научно-педаґоґічной інштітуції. Тот конґрес у приятій Резолуції потвердив основны прінціпы прияты на першім конґресї односно будованя языка, і кажда з реґіоналных секцій (Словеньско, Підкарпатя, Польско, Мадярьско) собі поставила за ціль старати ся о росшырёваня функціоналных сфер вжываня окремых варіантів русиньского языка, причім за пріорітну ся становила сфера школьска. Резолуція (в пунктах д, є) підкреслила вызнам нововзникнутой научно-педаґоґічной інштітуції в далшім розвою русиньского языка і културы. Наслїдно Мі­джінародна рада про выскум і выміну (IREX) становила Пряшівску універзіту за освітный центер про академічных працовників, занимаючіх ся русиністіков.

Приправы на Третїй міджінародный конґрес русиньского языка ся зачали в тых днях в Пряшові. Хоць конґрес буде аж на другый рік в польскім Кракові, ёго приправнов фазов – зоставлёванём проґраму – ся занимав інтерреґіоналный Проґрамовый выбор, якый 28. – 29. септембра 2006 засідав у сaлoнику Інтeрнaту A. Дуxнoвічa. Выходячі з актуалного функціонованя окремых варіантів русиньского языка, і з вызначности школьской сферы про народностный жывот Русинів у цілім, ёго членове ся згодли в тім, же далшый конґрес бы мав мати зясь двояке заміряня: як научно-теоретічне, так главно педаґоґічно-практічне. Выбор творили научны і педаґоґічны робітници з каждой країны, де Русины жыють: зо Словеньска – доц. Др. В. Ябур, к. н., Др. А. Плїшкова, Мґр. А. Блыхова, Мґр. М. Ґай, Мґр. Ш. Сухый; з Польска – проф. Др. габ. Г. Фонтаньскі, Мґр. М. Хомяк; зо Сербії проф. Др. М. Фейса; з Україны Мґр. В. Падяк, к. н., Мґр. М Алмашій; з Мадярьска доц. Др. М. Капраль, доц. Др. Ґ. Бенедек (позн. авт. – жаль, не вшыткы могли прийти на засіданя, але свої пропозіції дакотры з них послали). Ёго задачов было за каждый реґіон представити проблемы, з якыма ужывателї окремых варіантів русиньского языка ся стрічають, і запропоновати лінґвістів, котры бы к даным проблемам выступили на третїм конґресї. Споминали ся проблемы главно з переберанём чуджіх слов до русиньского языка і з нима повязаны проблемы їх правопису. Кідьже єднов з тем наступного конґресу буде і проблематіка цілорусиньской нормы, были запропонованы темы зближованя русиньского алфавіту, якы в окремых варіантах не суть тотожны. Окремы варіанты вжывають тыж роздїлну лінґвістічну термінолоґію, а то наперек тому, же словник лінґвістічных термінів з 1994 року быв выслїдком консензу інтерреґіоналной лінґвістічной комісії і быв предложеный як єдна з основных публікацій ку кодіфікації варіанту русиньского языка на Словеньску. Вызерать так, же к дакотрым языковым проблемам, вырішеным уж на минулых конґресах, ся буде зясь вертати і третїй конґрес. Новов буде тема функціонованя русиньского языка в едукачнім сістемі окремых країн, к якій ся будуть высловлёвати главно учітелї русиньского языка од матерьскых аж по высоку школу. Єй цілём буде тыж звoлити поступ зближованя основных методічно-педаґоґічных документів з русиньского языка і літературы, при конціпованю учебників, при выробі учебных помічників і штудійной літературы, з методікы навчаня і под.

Основный корпус запропонованых тем выходив з основных цілїв наступного конґресу, якыма є процес зближованя русиньскых языковых варіантів і зміцнёваня позіції русиньского языка в едукачнім сістемі окремых країн. Рахує ся, же дакотры далшы пропозіції тем прибудуть в процесї приправ конґресу. Нима ся буде поступно занимати Проґрамовый выбор, за вызначный выслїдок засіданя котрого мож поважовати тыж згоду ёго членів продовжыти роботу інтерреґіоналной языковой секції, котра фунґовала перед кодіфікаціёв русиньского языка на Словеньску.  

А. ПЛЇШКОВА, 4.10.2006

Вышла третя книжка Світового конґресу Русинів...

... під назвов Сповідь Русина (2006) од автора Николая Гвозды, котра наслїдує по перед тым выданых книжках нового выдавательского субєкту, обчаньского здружіня – Світовый конґрес Русинів, а то по книжках Біда Русинів з дому выганяла Миколая Ксеняка (2002) і Вызнамны про Русинів (2005) зоставителїв Гавриїла Бескида і Александра Зозуляка. Найновша книжка СКР є зборником-выбером із найновшой поетічной творчости народного поета Н. Гвозды, де ся на першім місцї презентує патріотічнов поезіёв, як наприклад Родный край, Голос Русина, Будьте на них горды, Правый Русин  і ін. Книжку літературно і языково управили: ПгДр. Марія Мальцовска і ПгДр. Анна Плїшкова. Книжка вышла по русиньскы, была фінанцована Міністерством културы СР, мать 64 сторінок і за ціну 100,- Ск ю мож собі обїднати або купити на адресі: Svetový kongres Rusínov, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov.

„З того місця геройскы атаковав марность бытя...”

І такым речінём мож курто характерізовати може найвеце контроверзну а заєдно найзнамішу особность русиньского возродного руху, котрый ся зачав по револуції у 1989 роцї – Василя ТУРКА-ГЕТЕША. Меморіална табла з такым надписом тому вызначному чоловікови в новодобім народностнім жывотї Русинів была одкрыта 14. юна 2006 (коли подля світьского календаря менины має Василь), на призначнім про Василя Турка місцю – в рeштaврaції Аґат.

Нa святї oдкрытя тaблы В. Tуркoви быв і тoт ёгo пoртрeт oд Миxaлa Рeбeя ● На одкрытю меморіалной таблы Василёви Туркови-Гетешови притомных привітав і пару слов о міморядній особности театралной драматурґії повів Мілош КАРАСЕК  і сын Роман ТУРОК ● Панї Елена ТУРКОВА жертвовала свій жывот мужови і своїм двом сынам. Хоць Василь Турок не быв прикладным тіпом про родинный жывот, панї Елена была про нёго островом істоты до послїднёго дня жывота, розуміла ёго жывотному посланю і з необычайнов терпезливостёв толеровала ёго слабости. За то єй патрить огромна вдяка.

Зышла ся ту родина, знамы, приятелї, близкы сполупрацовници як з Театру А. Духновіча, так і ёго сполубоёвници на полю возродного процесу Русинів нелем зо Словеньска, але і споза граніць, бо мено пана Василя Турка є спяте нелем з русиньскыма актівітами на Словеньску, але і зо Світовов радов Русинів, котрой быв довгы рокы председом, світовыма конґресами Русинів, орґанізаціёв „Maisons de Pays“ і множеством актівіт, якы пересягли граніцї Словеньской републікы. Быв то чоловік, котрый про свої ораторьскы способности доказав за свою правду привернути на свій бік много Русинів, з котрых в тім часї (тїсно по револуції) мало хто знав так просто а заєдно зрозуміло і ясно формуловати думкы, але і плановати будучность Русинів нелем на Словеньску, але і за ёго граніцями. Єдным з памятных є в тім часї выступлїня Василя Турка в телевізії, кідь вшыткым ясно высвітлив роздїл міджі народностями Русин і Українець так, жебы то порозуміли нелем самы Русины, котрым была їх минулость довгы рокы замолжована, але і Словаци. Стачіли на то дві просты речіня: „Матерьсков шыфов Русинів є Словеньско, николи нёв не была Україна. Ту ся народили нашы предкове, ту жыєме вєдно із Словаками і мы.“ По такых словах было вшытко ясно, стратили ся похыбности, не было місця про шпекулації ці якысь додаткы, доповнїня, высвітлёваня што значіть народность Русин.

Під зорґанізованя стрічі ся підписав Мілош Карасек, котрый з драматурґом Василём Турком сполупрацовав на театралнім полю. І ту драматурґ Театру Александра Духновіча записав ся приступом собі властным, драматічне уменя робив способом, на котрый ся кінцём вісемдесятых і зачатком девятдесятых років мало хто одважыв. Театер А. Духновіча мав тоту честь і щастя, же і заслугов Василя Турка зачав як єден з першых неісту, експеріменталну путь, котров проразив нелем на словеньскых сценах, але быв жаданый і в загранічу. Як ся на тоты рокы позерать пан Мілош Карасек?

– Нову еру в ТАД зачав тогдышнїй директор Ярослав Сисак, котрый понукнув місце драматурґа В. Туркови. Тот властно розбігнув наштартовану машыну і тренд театру зміцнив, притягнув до нёго такых драматурґів і сценоґрафів як Йозефа Пражмарія, Блага Углара, але і мене. Споминам собі на першу гру „Сашко“, котра выкликала бурливы реакції нелем зато, же ся там на сценї вказав голый чоловік, што дотогды было табу, але главно прото, же там быв зображеный совєтьскый вояк в неґатівнім світлї. А як собі споминам на сполупрацу з Василём? Робив єм з ним 5 років як інтерный сценоґраф. Часто сьме были в конфліктї, надавали єден на другого, самособов у професіоналній ровинї, што было про Василя призначне. З одступом часу єм го порозумів. Василь мав дар повісти річі ясно, зрозуміло, без будьякых похыбностей і в тім часї быв про мене як зъявлїня. Потім єм похопив. Закы я базіровав на умелецькім выконї, Василь быв у тім інтеліґентнїшый. Про нёго быв пріорітов чоловік, котрого доказав вытягнути на верьх ёго способностей. Так вытяг на світло світа забытого драматурґа Пражмарія. Василь Турок про мене быв єдиным практічным філозофом, котрый мав прісный погляд на весмір, але і на людей. Ніч од них не чекав, брав їх з позітівами і неґатівами як штось природне. Знав світу наставити зеркало. А нелем наставити. Він го і порядно розгомбав і любив ся побавити на людьскій тупости, безоглядности, фарізействі, малости людьского духа...

Рeштaврaція Аґат ся стала про Василя Турка місцём ёго каждоденного перебываня. Каждый, хто го хотїв стрітити, знав, же го там найде і пан Турок буде охотный жертвовати му свій час, одповідати на ёго вопросы, діскутовати, полемізовати на будьякы темы. Быв то властно якыйсь ненасилный діскузный клуб про тых, котры хотїли комуніковати, котры мали што повісти, або глядали одповідї на свої вопросы.

Таков природнов, без будьякых офіціалностей была і стріча в Аґатї в день Василёвых менин. Не падали там помпезны слова, люде, котры ся хотїли зыйти, пришли, діскутовали, споминали... Так, як за часів Василя Турка-Гетеша.             

Кветослава КОПОРОВА, фоткы авторкы

14.06.2006

Председа Світовой рады Русинів зась у Вашінґтонї

24. марца 2006 року председа Світовой рады Русинів – проф. Павел Роберт Маґочій зась навщівив главне місто США – Вашінґтон і стрїтив ся з діпломатічныма представителями розлічных країн. Професора Маґочія спроваджала делеґація актівістів громады Америчанів русиньского походжіня, в котрій были: презідент цїлодержавного Карпаторусиньского общества в США – Джон Ріґетті і члены вашінґтоньской філії той орґанізації: професор Елейн Русинко, доктор Николай Поповіч, Лeррі Бріндза і Крісті Сліфкей. Делаґація ся стрїтила з прадставителями Амбасады Чеськой републікы, Амбасады Польской републікы і делеґації Европской унії.

В АМБАСАДЇ ЧЕСЬКОЙ РЕПУБЛІКЫ актівісты громады Америчанів русиньского походжіня припомянули, же міджі Русинами і Чехами были все барз добры односины, главно в роках 1919 – 1938, коли Підкарпатьска Русь (теперїшня Закарпатьска область Україны) была частёв Чеськословеньской републікы. Тоты односины суть надїёв, же Чеська републіка буде і надале  заставати права Русинів у рамках Европской унії, але тыж в рамках взаємных односин з Українов. Обговорёвала ся тыж сітуація обчанів Україны, што жыють у Чеській републіцї, главно тых, што роблять у Празї. Делеґація высловила желаня, абы влада Чеськой републікы приязно ся односила к жытелям Підкарпатя, якы жадають поволїня на роботу і право на довготрывале перебываня у тій країнї.

В АМБАСАДЇ ПОЛЬСКОЙ РЕПУБЛІКЫ професор Маґочій підкреслив, же Америчане русиньского походжіня мають інформації о політіцї той державы односно націоналных меншин од часу наступу в країнї демократічной влады у 1989 роцї. Русины были узнаны як самостатна етнічна меншина і де юре мають єднакы права з іншыма народностныма меншинами Польска. В практіцї, о чім  свідчать факты, якы дають прічіну припомянути, же польскы штатны орґаны в повній мірї не здолали авторітарну тенденцію поважовати Русинів/Лемків за часть україньского народа, котра тырвать од комуністічных часів.

В менї Світового конґресу Русинів професор Маґочій высловив знепокоїня над недавным рїшінём Міністерства внутрїшнїх дїл Польска односно двох недавно выбраных представителїв Русинів/Лемків до Міністерьской рады у дїлах націоналных меншин. Єден із тых представителїв быв просто одкликаный зо своёй функції і выміненый іншов особов, яка твердить, же Лемкы суть частёв україньского народу. Тото рїшіня мож поважовати за діскрімінацію лемко-русиньской громады Польска. Професор Маґочій так само высловив надїй, же по пару роках неясностей і судных тяганин польска держава верне властництво културного центра „Руска бурса“ в містї Ґорліце єй законному властникови – Обществу „Руска бурса“ (Stowarzyszenie „Ruska Bursa“).

Наконець, делеґація Русинів ся дотулила тыж вопросу Акції „Вісла“ з 1947 року, в котрій Лемкы были насилно выстягованы зо своёй отчізны в Карпатах. Обидві стороны ся згодли в тім, же то є барз комплікованый проблем, звязаный із конфліктом міджі Українцями і Поляками, котрый ся зачав на Волинї в послїднїх роках другой світовой войны. Русины/Лемкы Польска не мають терпіти за історічну дїдовизну Українцїв і Поляків, але в ниякім припадї не Лемків. Представителї амбасады дали пропозіцію, жебы Русины/Лемкы інформовали о своїм положіню Штатну комісію історічной памяти Польска.

В ЗАСТУПИТЕЛЬСТВІ ДЕЛЕҐАЦІЇ ЕВРОПСКОЙ КОМІСІЇ В США Америчане русиньского походжіня были щіро прияты політічным радцём, паном Райнголдом Брендером. Председа Світовой рады Русинів, професор Маґочій коротко го поінформовав  о поставіню Русинів у країнах Европской унії і за єй граніцями. Окреме ся говорило о Українї, єдиній державі, яка не узнавать Русинів як самостатну націоналность. В одповідї пан Брендер зазначів, же дана інформація выкликує важне знепокоїня, бо ся тыкать порушіня людьскых прав. Европска унія розробила тзв. „Европскый проґрам кооперації зо сусїдами“ заміряный на кооперацію з країнами, котры не суть членами Европской унії на єй выходных і южных граніцях. Україна є ключовым елементом у тій новій політіцї кооперації. Односины міджі ЕУ і Українов ся будуть будовати на основі дотримованя людьскых прав, а неузнаня Русинів за самостану націоналность буде мати неґатівный вплив на тоты односины цїлково.

Професор Маґочій порівнав Русинів з Каталанцями, Фрізами і іншыма бездержавныма народами Европы. Затоже тоты народы не мають властный штат, котрый бы їх охранёвав,  мусять ся сполїгати на міджінародны інштітуції, подобны як Европска унія. Іншыма словами, Европска унія ся може поважовати за отчізну вшыткых карпатьскых Русинів.  Днесь ЕУ є отчізнов про Русинів Словеньска, Чеська, Польска, Мадярьска а в недалекій будучности – Румуньска, а теоретічно може ся поважовати  за сімболічну отчізну і про Русинів Україны. Пан Брендер інформовав членів делеґації о множестві европскых інштітуцій, на котры ся мож обертати з проблемом неузнаваня Українов карпатьскых Русинів за самостатну народность.

Од новембра 2005 року председа Світовой рады Русинів вєдно з представителями Карпаторусиньского общества в США навщівив амбасады векшины штатів, де жыють Русины. В апрїлю 2006 року ся о поставіню Русинів буде діскутовати зо сенаторами і конґресменами, котры ся занимають вопросами односин міджі Українов і Споєныма штатами америцькыма.

Председа Світовoй рaды Русинів ся стрїчать з діпломатами

Вашінґтон, США. 14. новембра 2005 року председа Світового конґресу Русинів Павел Роберт Маґочій, вєдно з делеґаціёв Америчанів русиньского поводу  стрїтив ся з представителями посолств Україны, Румуньска, Мадярьска, Словеньска, а тыж Штатной адміністрації США. Членами делеґації Америчанів з русиньскым корїнём были: Джон Ріґетті, презідент Карпаторусиньского общества і іншы членове той орґанізації – Проф. Елейн Русинко, Др. Николай Поповіч, Др. Віктор Габурчак, Дін Полока і Карен Варян. Цїлём стрїчі было інформовати представителїв загранічных держав, а тыж Штатной адміністрації США о сітуації Русинів в дакотрых европскых країнах.

Николай Поповіч, Дін Полока, Джон Ріґетті, Елейн Русинко, Павел Роберт Маґочій перед Посолством Словеньской републікы у Вашінґтоні.	Проф. П. Р. Маґочій з послом СР в США Ростіславом Качером.

В Посолстві Україны, яке ся находить в елеґантнім історічнім будинку Джорджтавньского окресу америцького  главного міста, професор Маґочій описав велику радость Америчанів русиньского роду з роспаду СССР і зроду незалежной Україны а тыж з недавных подїй помаранчовой револуції,  яка у януарї 2005 року настолила прозападну владу на челї з Віктором Ющенком. Председа Світового конґресу Русинів припомянув представителям Посолства Україны, же Русины Підкарпатя, на роздїл од іншых народностей того реґіону, были міджі найодданїшыма прихылниками кандідата на презідента Ющенка, а же Русины северной Америкы брали участь в кампанї на підпору помаранчовой револуції. Він додав, же Русины в Америцї, як і Русины европскых країн, сімпатізують із снажінём Україны вступити до Европской унії. Членство Україны в тій орґанізації зніщіло бы нову „желїзну опону“, котра оддїлять тоту державу од остатной Европы і тягне ся через історічну Карпатьску Русь, роздїлюючі Русинів Закарпатя і їх братів у сусїднїх державах – членах Европской унії – Польска, Словеньска і Мадярьска.

Міджі проблемами, якы не доволюють  розвою тїснїшых контактів Україны з Европсков уніёв, і надїёв на будуче членство в нїй, є позіція того штату односно русиньского жытельства Закарпатя. Україна є єдинов країнов в Европі, котра не узнає Русинів як окрему народность. Русины не суть „субетносом Українцїв“, підкреслив професор Маґочій, а така позіція, на якій іщі все стоїть Кієв по помаранчовій револуції,  є порушованём основных людьскых прав. Она огрожує снагу Україны зближыти ся  з Европсков уніёв, де Русины  суть узнаны як окрема народность.

Професор Маґочій тыж поінформовав україньске посолство о тім, же почас минулых десятёх років общество америцькых Русинів актівно посылало лїкы і здравотны потребы до шпытaлїв на Підкарпатю. Доводом к тому, же якраз Підкарпатя ся стало обєктом той хосенной місії є то, же америцькы спонзоры хотїли помочі отчізнї своїх предків-Русинів. Наприклад, жытель міста Бінґамптон, штат Ню Йорк,  Америчан русиньского походжіня Майкл Кундрат, зорґанізовав засылку 12 контайнерів здравотницькой помочі в цїнї понад 4 міліоны доларів. Ці не є то дивне, попросив ся проф. Маґочій, же, не позераючі на такы великы добродительскы скуткы, о панови Кундратови не была нияка інформація в україньскій пресї, не говорячі уж о даякім честнім оцїнїню або іншій премії з боку містных орґанів. Што значіть тото тихо? Ці была бы реакція така іста, кібы, наприклад, Америчан україньского походжіня, предкы якого ся народили в Галичінї, послав таку істу поміч до шпытaлїв у Львові?

В Посолстві Румуньска делеґація америцькых Русинів высловила заспокоїня з лібералной політікы того штату односно націоналных меншин і пожелала владї той державы успіхы перед вступом до Европской унії, напланованым на 2007 рік. Главнов темов розговорів быв 9. Світовый конґрес Русинів, якый  має быти в Румуньску в юлу 2007 року, в містї Сіґетї, коло україньскых гранїць, в історічнїм реґіонї Марамороша.

Румуньско высловило приправеность указати ся в найлїпшім світлї почас будучого Світового конґресу Русинів. Представитель посолства запропоновав позвати на конґрес урядників Европской унії, якы ся занимають проблемами меншин, людьскыма правами і сполупрацы міджі пригранічныма теріторіями.

Проф. Маґочій высловив желаня односно інфраштруктуры Сіґета, яку бы ся жадало здоконалити, збудовати новы готелы, великы салы і рештавровати  місця історічной памяти Русинів, як напр. будинок суду, де у 1914 роцї быв ганебный процес протїв православных Русинів, і просторы, де засїдала Марамороська руська народна рада в 1918 роцї.

Діскузія ся тыж дотулила недавно збудованого моста через Тісу, якый зъєдинять Сіґет і Солотвино на севернім закарпатьскім березї Тісы. Тот міст має нелем великый практічный вызнам, але і сімболічный, бо понад півстороча він дає можность Русинам, якы жыють по обидвох боках граніць, слободно ся контактовати.  Дїло уж цалком готове, але іщі не служить свому цїлю.

Затриманя отворїня моста є звязане із вступом Румуньска до ЕУ і повинностёв дотримовати прісны правила той орґанізації при контролї граніць ЕУ, котра ся має росшырёвати. Проф. Маґочій запропоновав, жебы холем міст быв отвореный про русиньску делеґацію з Україны, яка бы го могла перейти пішо, ідучі на конґрес в 2007 роцї. Ці може быти лїпша путь на підкреслїня транспарентности граніць, як отворїня моста з Українов в роцї вступу Румуньска до ЕУ?

В Посолстві Мадярьска делеґація америцькых Русинів высловила спокійность із створїнём в Мадярьску автономных самосправ етнічных меншин. Русины суть узнаваны в тій державі як окрема народность і мають 32 меншиновы самосправы, а тыж цїлоштатный коордіначный центер в Будапештї. Делеґаты з представителями посолства поговорили о проблемах, якы Мадярьско має у звязи з крітеріями належности той абой іншой особы до конкретной народностной ґрупы.

Окремый вызнам мала пропозіція Посолства Мадярьска у Вашінґтонї о сполупраці з орґанізаціями Америчанів русиньского поводу, а главно при орґанізованю в будові амбасады выставок, културных проґрамів, якы бы демонштровали успіхы Русинів в днешнїм Мадярьску. Тота ідея, самособов, выжадує сполупрацу Америчанів русиньского поводу з челныма орґанами русиньской меншиновой самоуправы в Будапештї.

Орґанізованя проґрамів русиньской културы тыж запропоновали представителї Посолства Словеньской републікы. В центрї бісїды в амбасадї было знепокоїня  делеґатів над недавныма подїями, звязаныма із Русинами на Словеньску. З єдного боку, была высловлена спокійность із значныма успіхами Русинів на Словеньску, як узнаня їх за самостатну народность, штатна підпора професіоналного Театру А. Духновіча, кодіфікація літературного русиньского языка, выданя многых публікацій по русиньскы, отворїня Оддїлїня русиньского языка і културы на Пряшівскій універзітї і клас з выучованём русиньского языка і културы в пару основных і середнїх школах (ґімназіях).

Але векшу діскузію выкликали екзістуючі проблемы. Председа Світового конґресу Русинів професор Маґочій вказав на серьёзны недостаткы в роздїлёваню фінанцій зо штатного розпочту Словеньска,  выдїленых на културну роботу народностных меншин, такых  як Русины. Наприклад, фінанції ся дїлять у януарї даного  фінанчного року, але к народностным орґанізаціям ся дістануть  аж найскорше в юну, а даколи аж в юлу, авґустї або аж у септембрї. Кідьже тот яв ся повторює почас минулых десятёх років, взникать підозрїня, же в тім припадї доходить ку скрытій діскрімінації етнічных меншин в тій країнї. Посол Словеньска в США пан Растїслав Качер, якый говорив скоро пів друга годины з русиньсков делеґаціёв, арґументовано одповідав на тот вопрос. Він признав, же роздїлёваня розпочту Словеньской републікы  є досправды проблематічне, але тоты проблемы ся нияк раз не обмеджують лем на націоналны меншины. Така  іста сітуація є і при фінанцованю словеньской армады.

З другого боку, повів посол Качер, представителї влады повинны признати, же Русины, ся находять  у  „шпеціфічній сітуації“. Прічінов той шпеціфічности є факт, же на роздїл од іншых народностей, Русины не мають державу, од якой бы могли чекати поміч – фінанчну або моралну. Также, Русины сі выжадують окрему увагу од представителїв словеньской влады і політіків.

Професор Маґочій тыж ся дотулив вопросу роздїлёваня пінязей про народностны меншины. Не желаючі брати на себе пряму одповідность за тото дїло, Міністерство културы СР створило конзултатівну раду, яка ся складать з представителїв Русинів і єдного урядника міністерства. Функціёв рады є вызначіти орґанізації і проєкты, якы мають быти фінанцованы. Але кого репрезентує тота конзултатівна рада? Чом, наприклад, двоми з штирёх членів-Русинів жыють в Братїславі, кідь абсолутна векшина Русинів жыє на самім выходї Словеньска?

Дакотры членове делеґації Америчанів русиньского поводу высловили окрему неспокійность з фактом, же найстаршы і найавторітнїшы русиноязычны новинкы, якы зачали выходити по револуції 1989 року -- Народны новинкы – знамы далеко за граніцями републікы, у 2005 роцї не дістали ани коруну зо штатной дотації. Місто того, вшыткы пінязї пішли на недавно заложены новинкы InfoРусин,  якых дакотры чісла мають аж до  40 процент матеріалів публікованых в словеньскім языку! У звязи з тым єден з делеґатів припомянув, же пінязї, якы ся дають на выдаваня прекрасного часопису  „Русинский світ“ в Мадярьску, ся пропорчно зменшують, кідь журнал публікує на своїх сторінках матеріалы іншым языком, як русиньскым. Бесспорно, політіка Міністерства културы Словеньской републікы і ёго „русиньскых“ конзултантів скорїше спохыбнює факт, же тот штат знепокоює  „шпеціфічна“ сітуція ёго обчанів-Русинів.

Наконець професор Маґочій і іншы делеґаты высловили серьёзне знепокоїня з фактом, же Міністерство школства Словеньской републікы фінанцує лем вісем клас в основных школах з выучованём русиньского языка і културы, а  остатнї штирї суть фінанцованы з іншых істочників. Інакше повіджено, на Америчанів русиньского поводу Русины зо Словеньска ся обертають з просбов фінанцовати платы  учітелїв штирёх екзістуючіх клас, шестёх далшых планованых клас і выхователїв 12 матерьскых школок, якы ся планують отворити там, де екзістують основны школы з русиньскым языком выучованя. Як є то можне, же країна-член ЕУ з економіков, яка ся бурливо розвивать, о чім говорять масмедії, має быти залежна од Русинів США і Канады в дїлї фінанцованя невеликого множества клас в основных школах з выучованём материньского русиньского языка і в матерьскых школках? Словеньскый посол акцептовав тоты арґументы і приобіцяв преднести тоты вопросы, о якых ся говорило на стрїчі, перед компетентныма орґанами в Братїславі.

Стрїчі з  14. новембра 2005 у Вашінґтонї были першы, якы зреалізовав председа Світового конґресу Русинів з офіціалныма представителями влад країн, де жыють Русины. Містны орґанізаторы послали жадость стрїтити ся тыж Посолству Польска, але, на шкоду, то была єдина країна, котра на тоту жадость не одповіла. Вшыткы стороны были согласны, же сполупраца Світового конґресу Русинів і орґанізацій Америчанів русиньского корїня з представителями Україны, Румуньска, Мадярьска і Словеньска ся мусить продовжовати. Самособов, мы будеме продовжовати робити з тыма державами, а тыж в будучности хотїли бы сьме надвязати контакты з Польском, Хoрвaтьскoм, Чеськов републіков і Сербском і Чорнов Горов.

Два вызначны юбілеї в жывотї Русинів  

1. октобра того року у великій салї Руського дому, на Главній уліцї 62 в Пряшові ся зышло до 50 Русинів з розлічных сфер жывота і з розлічных кутиків нашого краю, абы ославили два вызначны юбілеї в жывотї Русинів – 80 років од куплїня Руського дому в Пряшові і 110 років од заложіня Ґрекокатолицькой руськой учітельской семінарії (академії) так істо в Пряшові. Часть участників міджінародного научного семінара, якый быв присвяченый споминаным юбілеям, перед ёго роботов взяли участь на Службі Божій в Монастырю отців василіанів, яку служыв о. Маркіян, о. Ёсафат і о. Ґоразд а Євангелія і Апостолы ся чітали по русиньскы. По прекрасній духовній потраві, яку одухотворив Божым словом і піснёв о. Маркіян і поздравив участників семінара, ся гостї песунули до Руського дому, абы сі выслухати рефераты і потїшыли ся културным проґрамом.

Злїва доправа: модератор акції і підпрeдсeдa РК – 1923 Н. Ляш і душа акції і прeдсeдa РК – 1923 Г. Бескид.

Културный проґрам ся зачав выступом нашой співачкы і працовничкы в културній сферї Марії Ґіровой, яка задекламовала стишок присвяченый Руському дому і заспівала піснї в дуетї з Янком Яролином. Своїм выступом співаци із Снины зробили навели приємну атмосферу. Порадовали в проґрамі і сестры Ґерберіёвы із села Дячів, скады походить і славный басбарітоніста світового мена Серґей Копчак. Закінчіла проґрам своїма задушевныма співанками Анна Барнова, солістка Пульсу в Пряшові.

Модератор проґраму Николай Ляш привітав вшыткых участників міджінародного семінара, реферуючіх, гостїв, меджі якыма были і представитель міста Пряшів п. ҐОБАН, знамый словеньскый дітьскый педіатер МУДр. Василь ЯНКО, посланець містьского парламенту, абсолвентів учітельской семінарії, міджі якыма сьме могли відїти п. Рачка, п. Янковічову ці Николая Дзурінду, отця председы влады Словеньской републікы Мікулаша Дзурінды, якого познаме як автора русиньскых маріаньскых співанок і поезії, і з якым радость была бісїдовати по русиньскы.

По перечітаню телеґраму од председы Пряшівского самосправного края МУДр. Петра Худїка, якый зажелав успіх семінару і русиньскій історіоґрафії, семінар зачав своїм выступом Мґр. Гавриїл БЕСКИД, председа Руського клубу – 1923, якый обшырно і зо знанём дїла поінформовав притомных о културно-освітній роботї обществ Руського клубу, окреме Общества А. Духновіча. Він высоко оцінив факт куплїня Руського дому перед 80 роками такыма ентузіастами, як Іван Кізак, Теодор Ройковіч і іншы. Міджі підпорователями куплїня были і благореченый Павел Петро Ґойдіч. Ґ. Бескид выступив і другов темов під назвов: Роль Ґрекокатолицькой руськой учітельской академії в културно-освітнім жывотї Русинів. Тема, розроблїня якой сі заслужить похвалу за деталну аналізу акту заложіня і фунґованя школы аж до єй роспаду. Лектор высоко оцїнив роль школы у формованю і выхові русиньскых дїтей в данім часї. Такой паралелы доднесь не є. ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА выступила з темов: Вызначны дїятелї і меценашы Русинів в русиньскых културно-освітных обществах в Руськім домі в Пряшові в міджівойновім часї. Лекторка підкреслила роль меценашів в минулости при підпорованю русиньской громады і културы, главно коло Руського дому в Пряшові. Там ся світять такы мена, як: Іван Кізак, Теодор Ройковіч, Йосиф Збіглей, Іван Ґендер, Штефан Ґойдіч і цїлый ряд іншых, якы жертвовали свої духовны силы і матеріалны средства, жебы підпорили ставляня памятників русиньскым будителям, выдаваня книжок, новинок, а главно куплїня будинку про Русинів – Руського дому. Честь і слава такым людям, якы думали про будучность свого народа. З ёму властнов ерудіціёв і отвореностёв выступив із своїм рефератом Културно-освітне Общество А. Духновіча і Русины в міджівойновім часї ПгДр. Станїслав Конєчні, к. н. Він порівновав общество з обществом св. Іоанна Хрестителя, Обществом Василія Великого і Пряшівскым літературным заведенієм. Є знаме о ПгДр. Конєчнім, же він ся дотыкать нелем културных сувязей Русинів, але паралелно і економічных, і політічных. На базї такой діалектіты глядать правду, о котру ся в минулости Русины усиловали. Інтерес выклав у притомных выступ ПгДр. Анны Плїшковой, ведучой Одділїня русиньского языка і културы, яка обшырно пінформовала притомных о сітуції в русиньскім школстві в минулости і в сучасности. Пришла з дуже позітівнов новинов, же од далшого академічного рока ся зачіть бакаларьске штудіум русиньского языка і літературы з акредітованыма комбінаціями на Пряшівскій універзітї. Выступаюча закликала на підпору школства Русинів русиньскы інштітуції, родічів, але і вшыткых, кому лежыть на сердцю русиньске дїло. О русиньскім обществі Будителї, як о продовжователёви традіцїй Общества А. Духновіча в Пряшові і Ужгородї, говорив далшый докладач – Др. Тібор Міклош Поповіч, діректор Научного русиньского інштітуту з Будапешту.

Семінар ся закінчів діскузіёв, наконець вольнов дебатов, яка ся дотыкала актуалных проблемів Русинів нелем културного, але і економічного характеру. Єдным з них є і выужытя Руського дому на културны цілї Русинів. В минулости нашым предкам тот проблем ся дарило рішати. Є на нас, як ся ку тому поставиме днесь. Навязаность минулости із сучасностёв в области културы і освіты, – то была главна думка семінара, чого ся ай дотримовали реферуючі. Як выплынуло з окремых рефератів, нашы предкы сі знали веце порадити з проблемами. Много в чім суть іншпіратівны і про днешню русиньску громаду.

Споминаный семінар ся міг одбыти вдяка главным орґанізаторам: Світовому конґресу Русинів, Руському клубу – 1923, Обществу А. Духновіча в Пряшові і фінанчній підпорї Міністерства културы СР і Пряшівского самосправного края. Прочітаны і непрочітаны матеріалы на семінарї найдуть місце у зборнику, якый буде присвяченый даній темі.

Марія МАЛЬЦОВСКА,

фоткa М. Дронова