 |
|
|
|
Перша стрїча в третїм тісячрочу Найлїпше єй пасує роль Русинкы „Порожнїма бісїдами ся не зробить ніч, а так єм попробовав многы річі змінити...“
СНИНA
ПРЯШІВ
МІДЖІЛAБІРЦЇ „Порожнїма бісїдами ся не зробить ніч, а так єм попробовав многы річі змінити...“
Дня 4. апрїля 2006 ославив 60 років свого жывота пріматор міста Міджілабірцї – Мірко КАЛИНЯК. Округлый любілей є часто часом, кідь ся люде звыкнуть обертати дозаду і оцїнёвати свій жывот, свою роботу. Зато сьме і мы задали панови пріматорови пару вопросів:
● Пане пріматоре, у функції ґазды міста Міджілабірцї сьте уж другый волебный період, кідь ся в думках вернете на зачаток, як сьте пришли к думцї – кандідовати на місце пріматора а чом сьте ся тогды так рїшыли?
– Каждый чоловік мать якысь представы о містї, в котрім жыє, а я єм в Лабірцї жыв а жыю уж довгы рокы. На основі свого познаня, на основі того, што чоловік перечітать, зо жывотных скусеностей, з того, же чоловік ся стрїчать з розлічныма людми, прийде раз к думкам: тото бы-м зробив інакше, тото бы єм хотїв змінити, тот бы ся могло докінчіти, зачати, зробити єдно, друге... Можности суть, лем їх не знаме хосновати. А так сі раз чоловік повість: треба попробовати, бо бісїдовати ся дасть велё, но порожнїма бісїдами ся не зробить ніч. А так єм попробовав і я.
● А як то было на самім зачатку пріматорьской дорогы? Істо сьте мали свої планы, представы о тім, што бы сьте хотїли робити а як. Но яка была скуточность по Вашім насупі до функції? Дарило ся робити вшытко так, як сьте собі перед тым думали?
– Люде мі дали свої голосы а з надїйного кандідата ся став пріматор. Уж оставало лем ся пустити до роботы. Но нараз пришла тверда реаліта: хыбовали пінязї, были ту довгы, о котрых перед тым нихто не бісїдовав, были ту проблемы, котры ся рокы не рїшыли, а требало їх вырїшити чім скорше а чім ефектівнїше. То уж не были даякы візії або представы, же вшытко піде як по маслї. Пришов твердый, каждоденный жывот і бой.
● Подарило ся Вам сповнити то, што сьте на зачатку хотїли? Як оцїнюєте свою роботу теперь, з одступом часу? – Першы два рокы были барз тяжкы, быв то час стабілізації, фінанцій было мало, но і так ся нам подарило докінчіти дакотры річі, котры ту были розробены уж рокы: докінчіла ся чістічка, котра по семох роках зачала фунґовати; докінчіли сьме складку одпадів а направили ся і дакотры далшы недостаткы, чім ся вырїшив главный проблем міста, а то еколоґія. Тото вшытко были проблемы, котры были барз важны, но про обычайных жытелів міста были невидимы.
Найважнїшым проблемом міста была, но жаль доднесь і остала – высока незаместнаность. Тото поважую за великый неуспіх. А ай кідь ся нам подарило надвязати добру сполупрацю з польсков сторонов і притягнути до міста даякы інвестіції, і так є незаместнаность надале высока. Я собі добрі усвідомлюю, же такых меленькых міст як Міджілабірцї є на Словеньску велё, а кажде з охотов привітать інвесторів, котры дадуть людём роботу. Жаль, мы сьме далеко од центра штату, на кінцї републікы, а знам, же ся ту людём жыє тяжко, но не перестаю вірити і робити вшытко прото, жебы і наш кут „русиньского світа“ быв обявеный. Вірю, же і через турістічный рух, через нашу русиньску културу, наше містечко дакус ожыє, і же то буде в будучности на хосен людём і місту.
Як другый нейвекшый проблем ту віджу ромску популацію. Не є проблем забезпечіти фінанції, через проєкты або ґранты. Не є проблем поставити хыжы, оправити будовы, высадити паркы, але перевыховати чоловіка, котрый мать інакшу менталіту, културу, звыкы, способ жывота, ся не дасть. Фурт буду гварити, же тот проблем ся дасть закрывати, але тяжко є го рїшыти. А главнї ся до того никому не хоче: ани мімовладным орґанізаціям, ани самому штату. І так собі думам, же є великым успіхом, кідь сьме доказали заместнати коло 200 Ромів на актівачны роботы, за помочі котрых ся каждоденно утримує чістота міста.
● Є дость медіалізоване, же в Міджілабірцях ся в тім часї реалізує проєкт „Варгол Сіті“, як Вы видите до будучности тоту перспектіву міста? Дость велё ся всягды бісїдує о плусах того проєкту, о розвиваню турістічного руху, о перемінїню міста. Але кажда паліця мать два кінцї: кідь мать дашто плус, мусить мати і мінус, або в нашім припадї то не платить?
– Самособов, є то проєкт, котрый може в значній мірї помочі при розвиваню не лем міста, але і нашой културы. Но мы не хочеме, жебы тот Лаборець вызерав як ціркусове місто. Хочеме выбудовати місто, в котрім ся будуть добрі і приємнї чути нелем гостї, турісты, але і нашы домашнї люде. В чім я ту віджу проблем: люде не барз знають, же мы можеме хосновати пінязї з проєкту лем в становеных рамках, можеме мінити лем тото, што належить місту, можеме поправляти лем містьскы будовы, ходникы і т. д. Теперь не роздумую над тым, яка буде друга або третя етапа переміны міста, але думам на то, як будуть вызерати пріватны будовы, котрых ся наш проєкт не може дотулити. Будуть бітовы сполоченства схопны приспособити ся сполочній концепції міста? Будуть способны забезпечіти собі холем затеплїня будов із новыма фасадами, чім бы ся хоць лем маленько змінив взляд уліць? Знам, же то є великый тиск на фінанції жытелїв міста, але на другім боцї, може пінязї ся їм вернуть в подобі меншых накладів на тепло. Знам і то, же в тых бітовках жыють люде векшинов старшы, котры роздумують кус інакше як молоды, а треба глядати компромісы і способ, як тоту сітуацію вырїшыти. Теперь то може нє вызерать аж таке актуалне, але єдного дня ку тому прийде.
● Міджілабірцї суть русиньскым містом, видите в тім даяку перспектіву міста до будучности?
– Перспектівных планів може быти велё. Є ту велё роботы в каждїй области жывота міста. Я єм рад, же конечнї ся в нашых людёх розрушав процес істого самоусвідомлёваня. Жыєме в Европі, котра є мултікултурна, а праві такы малы народы як сьме мы Русины, мають в днешнїм світї зелену, лем то треба знати выужыти. Єм рад, же ся в нашых школах учіть русиньскый язык, же ся розрушала і робота на полю културы. Самособов, то не є заслуга моя, є то заслуга главно русиньскых священиків і учітелїв, т. є. русиньской інтеліґенції. Я особнї підпорую тоты актівіты, а єднов із перспектів в розвиваню міста може быти праві дорога через розвиваня нашой русиньской културы. Але ту віджу велику задачу главно про Русиньску оброду на Словеньску.
● Кібы сьте іщі раз стояли на самім зачатку пріматорьской дорогы, пішли бы сьте до того іщі раз?
– По правді, кідь бы єм іщі раз мав стояти на зачатку, ішов бы єм до того зясь. Думам собі, же моя робота не была марна, зробило ся того досправды велё. Но треба повісти, же то не є вшытко лем чісто моя заслуга. Фурт ту были а суть і далшы люде, просты обывателї міста, люде зо своїма старостями і радостями, котры собі все честно робили свою роботу, а притім помагали розвивати місто, за што їм вшыткым од сердця дякую.
І мы дякуєме за розговор а до далшых років жывота желаме пріматорови Міджілаборець вшытко найлїпше! Розговор вела: Алена БЛЫХОВА, фотка: А. З. |
