Прочітав єм сі статю пана Яна Калиняка „О округлім столї Русинів Словеньска“ (інтернетовы новинкы Академія русиньской културы 1/2013). К тому мам дакілько припоминок: 1/ Пан Ян Калиняк пише, же «... нам треба мати єдного офіціалного репрезентанта і з єдным найобщішым поглядом. ... найсилнїше чую роспор у русиньскій народностній політіцї, ... найвеце потребую заложыти даяку розумну єднотну платформу поглядів...».
Мій погляд:
Єдность не мож заложыти, надіріґовати єднотну платформу поглядів. Єдность мож досягнутити при рїшіню конкретных задач (к тому може послужыти округлый стіл). За округлым столом ся може досягнути єдиный погляд (но в ниякім припадї то не може быти найобщішый (?) погляд). Перша задача про нас не може бути ніч інше, як Проґрам Русинів. Автор статї пише, же Русиньска оброда на Словенську то не знать. Выходить так, же пан Калиняк знать, што треба рїшати, чом треба рїшати і як треба рїшати. Значіть може написати свою пропозіцію Проґраму Русинів. Няй Ян Калиняк напише, яка є ёго пропозіція Проґраму Русинів:
– што суть про нёго основны цїнности, котры він як Русин не може стратити, котры він про нас Русинів сохраняти і буде дале сохраняти;
– най він напише конкретнї, што, з кым і як хоче рїшати, хто суть ёго партнеры, што мож розуміти під словами „... робити розумны і хосенны річі“.

2/ Хто ся досправды хоче договорити а іде му о дїло (Проґрам Русинів), не кладе собі подмінкы допереду і з їднаня никого не выключать. Наспак, глядать штонайвеце партнерів.

3/ Дале автор пише, же: «Основным предположінём про успіх даного прінціпу є дати простор главно одборникам на дану проблематіку. В тым є цїлый фіґель».
Мій погляд:
Одборници-шпеціаліисты то є важне дїло. Но они як правило не мають вплив, орґанізацію, за помочі якой мож бы было ідеї реалізовати в жывотї. Кідь їм люде дають мандат, можуть быти членами округлого стола, а кідь нїт, можуть быти прикликаны на засїданя.

4/ Ян Калиняк пише, же «не мож дати до рук судьбу Русинів Словенська людям, котры суть согласны з тым, же сьме Русины-Українцї ... ».
Мій погляд:
Не панови Калинякови тото дїло рїшати. Дїло Русинів дають Русины до рук той орґанізації, тым людям, котрых собі выберуть. Єдна з найвекшых бід Русинів было то, же „воджатаї“ не ходили міджі людей, же ся одторгли од свого народу. Не говорили з народом, не высвітлёвали сітуацію, не высвітлёвали свої ідеї і намірїня. Не знали, што собі о їх роботї думають люде. Рїшали самы „од стола“.

5/ Так, як пише автор статї, хто вшытко мав бы быти за округлым столом, то не може быти. То є тілько людей, же то бы была конференція. На мій погляд, каждый єден член округлого стола бы мав быти воленый і мав бы знати, кого заступує (хто му дав мандат).

6/ Так само бы то мало быти і з Проґрамом Русинів. Мав бы перейти діскусіёв і голосованём на інтернетї, в пресї і во вшыткых русиньскых орґанізаціях.

7/ Ян Калиняк пише, же є членом Выбору про народностны меншыны при Радї влады СР, де заступать Русинів Словеньска. Пише, же треба дати главный простор одборникам на дану проблематіку (русиньску). Він претендує на перше місце за члена округлого стола як одборник. Но ёго статя свідчіть, же то так не є. Шпеціаліста бы мав як мінімум знати списовный русиньскый язык і мав бы в нім писати.