26. новембра 2009 в Музею русиньской културы у Пряшові быв научный семінарь з нагоды 190. выроча од дня народжіня будителя Русинів – Александра Павловіча під назвов Одказ жывота і творчость Александра Павловіча про сучасность.
Пан Мґр. Гавриіл Бескид знова вказав, же ёго енерґію му можуть завідїти і молоды. Як єден із орґанізаторів семінаря отворив выставку з творчости Александра Павловіча – вшытко мав належно хронолоґічно ушорене і як добрый оратор цілу выставку окоментовав, причім залучав до бісїды і публіку, што ся мі любило найвеце. Єдным з найкрасшых способів презентованя вірша є через народну співанку. Так то зробила співачка Анна Барнова, котра якраз такым способом запрезентовала творчость А. Павловіча – маковицького соловя. Ку єй співу ся придали вшыткы притомны і выникла така атмосфера, котра ся не дасть словами описати. Просто, каждый ся чув, же ту належыть, же є неоддїлнов сучастёв семінаря. Быв то і про мене барз емотівный момент.
Веджінём семінаря была повірена ПгДр. Кветослава Копорова з Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, котра і сама выступила з рефератом на нетрадічну тему – о языку Павловіча, котрый є властно, як авторка сконштатовала, зафіксованый в орфоґрафічнім словнику русиньского языка, причім вказала на факт, же дакотры слова, котры хосновав у свій час А. Павловіч, требало бы до словника іщі доповнити, хоць і з позначков – реґіоналізм, ці діалектізм, бо они суть доднесь жывы і значно фреквентованы, главно в маковицькых діалектах. Мене особно заінтересовав реферат ПгДр. Марії Мальцовской на тему А. Павловіч як дїтьскый поет. Авторка вказала на факт, же Павловіч много поезій писав о дїтёх, причім в них находиме моралны поучіня про родічів – як выховлёвати своїх дїтей. Тема, котра, думам сі, є актуална і днесь. Як необычайного священика, а заєдно будителя народа представив Павловіча ПгДр. Ґабріел Секель, ПгД. Предпокладам, же черьпав із церьковных архівів, выповів о детаілах зо жывота Павловіча, котры іщі не были презентованы.
Хоць то буде вызерати неувірительно, слово належало і Павловічови. І Павловіч пришов бісїдовати о Павловічови. Быв то Інж. Рудолф Павловіч з Пряшова, котрый ся жывотом свого предка занимать уж понад десять років. Быв то реферат цалком інакшой сорты, як тоты перед ним. Пан Павловіч побісїдовав о своїй пути до мадярьской Нїредьгазы, де ся стрїтив з Іштваном Удваріём і нараз ся ёго доволенка змінила на робочо-історічный выязд. На нїм з паном Удваріём розоберали архівну документацію, котру пан Павловіч понаходив у розлічных архівах. З повідженого выплинуло, же пан Рудолф Павловіч мать в планї выдати книжку о ґенеалоґії роду ґрекокатолицькых священиків Павловічів зо Шарішского Чорного.
З темов важности збераня матеріалів і артефактів односно А. Павловіча выступила директорка Музею русиньской културы у Пряшові ПгДр. Олґа Ґлосікова, др. н., котра спомянула притомным, же музей бы мав мати од далшого року свої властны просторы, в котрых буде мати місце ціла русиньска історія, ці то світьска, або церьковна і вызвала притомных ку сполупрацї над заповнёванём музею. Позітівным быв факт, же на семінарю взникли і добры думкы односно памяткы А. Павловіча до будучности. Єднов із них была думка зробити бусту А. Павловіча і дати єй на Павловічове намістя у Пряшові, або дати на будову бывшого Алумнеа у Пряшові памятну таблу. Тоту думку підпорила і представителька Матіцї словеньской – Др. Терезія Темковіцова з Пряшова, котра прияла позваня на семінарь.