24. дeцeмбра 2010 в aмерицькім Піттсбурґу вмер Русин – Джoн Варгола, брат, кoтрому повіли: „Твоёв задачов є постарати ся о Ендія“ (поз. ред.: Варгола). Передтым, як Андрій Варгола вмер в наслїдку поужытя контамінованой воды на ставбі, де робив, заволав ід собі свого сина Джона (нaрoдив ся 31. мая 1925) дo iзбы, жебы з ним поговорив о будучности родины.
Кідьже Джонов брат – Пол воёвав на фронтї 2. світовой войны, Джон Варгола, котрый тогды мав 17 років, мусив ся постарати о молодшого брата Ендія і матїрь. Окрім того теперь дістав і далшу шпеціалну задачу. Ёго нянькови ся подарило зашпоровати достаток фінанцій на першы два рокы высокой школы про наймолодшого сына. Звышок зістав на Джонови.
Доналд, сын пана Варголы, говорить: „Мій дїдо повів свому отцёви: Твоёв задачов є постарати ся о Ендія і о то, абы штудовав, бо раз з нёго буде успішный чоловік“. Почас наслїдуючіх років Джон робив і старав ся о матїрь і молодшого брата. Післав Ендія на Технічну універзіту в Карнеґі а потім до Ню Йорку, де собі скоротив призвіско і став ся з нёго Енді Варгол. Умелцём ся чоловік мусить народити, але даколи треба мати і старшого брата, котрый ся постарать, жебы умелець „не вмер у бідї і од голоду“... Джон Варгола з Фрідому в Бевр Кантрі вмер в алеґеньскім мшпыталю на запал плюц на самый Святый вечур у віцї 85 років. Доналд Варгола споминать: „Знам, же Енді Варгол є лем єден. Знам але і то, же мій нянько бы собі не хотїв присвоїти Ендіёвы успіхы, але дав му ненаградительну поміч, абы ся міг стати тым, чім хотїв. Робив то зо щірой любви“.
Енді Варгол вмер у роцї 1987 і ёго желанём было, жебы брат Джон быв у радї надації, котра ся постарать о варголївску дїдовизень. Пан Варгола ся став тым членом комісії, котра доглядала на Надацію Енді Варгола і быв вызнамнов особностёв при заложіню музею Енді Варгола в Міджілабірцях (Словеньско) і Піттсбурґу (США). „Приходиме о свого нянька, свого основателя", повів Михал Бицко, куратор Музею модерного уменя Енді Варгола в Міджілабірцях. „Наглым одходом Джона Варголы наш музей страчать душу." Попри роботї про умелецьку надацію пан Варгола ся старав і о свою жену Марґарет, котра была постигнута од року 1995, кідь дістала мозґову мертвицю. Вмерла в 2007 роцї. Хоць їх далшый брат, Пол Варгола, ся став умелцём у старшім віцї і ёго выставлёваны роботы заінтересовлёвали позерателїв, Джон Варгола ся веце занимав о обидва музеї і свої три дїти. Oкрім сына Доналда з Кранбері і брата Пола з Вест Гомстеду, пана Джона Варголу пережыли сынове Марк із Кранбері і Джефрі з Ню Вілміґтону в Лоренс Кантрі. Родина, приятелї і знамы із помершым Джоном Варголом ся пришли розлучіти 27. і 28. децембра 2010 дo Дoму смутку Томаса П. Кунсака в Норт Сайдї. Погріб быв 29. децембра 2010 у Католицькій церькви візантійского обряду св. Яна в Ню Кастл. Тїлесны остаткы наслїдно были уложеных до гробу на цінтерю коло той церькви.