Высокочестована презідія, участници Всезакарпатьского зъязду, дамы і панове!
Довольте мі, жебы єм ся на самый перед подяковав за запрошіня на Вашу святочну подію, на котрій днесь можеме быти участны і таксамо вас поздравив од Русинів Словакії.
Наш народ терпить єднов довгорічнов і важнов ранов. Тов ранов є, же вдяка історічным діям Русины роздїлены до дакількох держав і не маєме властной. Наслїдкы такой раны на себе самособов не зохабили довго чекати. Проявлюють ся так, же хоць бісїдуєме, же сьме єден народ, внутрї себе ся дїлиме. Дїлиме ся на гентых із Україны, на гентых із Польщі, Сербії ... Якось у нас пропало чутя соналежности, рїшаме лем тото, што маєме на очах мы, інше нас не інтересує. Лемже так ся не справують люди, котры бісїдують, же суть єден народ. Так ся справують чуджі. Кідь судили і катовали Русинів у Марамуреші за австро-угорьской монархії, то предцї не катовали гентых, але нас, Русинів. Кідь Підкаратя насилно по войнї припоїли до Совєтьской Україны, то не припоїли гентых землю, але нашу землю, Русинів. Кідь насилно выселили Русинів із Лемковины, то не выселили гентых, але выселили нас, Русинів. Кідь збаламутили цїлы села на Словакії і зробили тзв. оптації, то не збаламутили гентых, але нас, Русинів. Кідь не хоче Україна узнати Русинів, то не узнавать нелем гентых, але не узнавать і мене.

Тото є соналежность, тото чутя бы в нас мало быти, бо сьме єден народ. Народ – то єдно тїло. Вєдно дыхать, вєдно робить, вєдно жыє. Рука не може жыти сама, ани нога, ани голова. Зо жывота ся найвеце можеме тїшыти, кідь є тїло цїле. Кідь не є хворе, не хыбує му ани рука, ани нога ... Мы не знаме, яка буде ґеополітічна сітуація за пару років, што буде з нами, ці стрітнеме ся під єднов стріхов в Европі. Але знаме, же перед нами суть многы невырїшены вопросы. Найважнїшым є, самособов, вызнаня русиньского народа на Українї, але треба нам рїшати і наше школство, медії, возроджіня ... Чекать нас довгый маратон, жебы вырїшыти тоты дїла. Лемже маратон мож біжати, лем кідь є тїло цїле і здорове. Зато на дразї к тым метам мусиме робити довєдна. Надію ся, же і тото позваня на зъязд не є лем сімболічным, але же є зачатком новых одношінь і сполупраці міджі нами.

Мукачево, 26. октобра 2013