О тогорічній штатній підпорї найстаршых пореволучных русиньскых періодік на Словакії ся уж писало на сторінках Народных новинок ч. 7/2011. Подля тогорічного рїшіня Уряду влады СР, по 20 роках выдаваня Народных новинок (выходять од року 1991) з первістного тыжденника бы ся мали змінити на обчасник – в тім лїпшім припадї, або просто перестати выходити. Тото саме ся тыкать і двоймісячника – часопису Русин (1990). З того сьме выдедуковали, же на Словакії по 22 роках од „нїжной“ револуції (1989) комусь зась зачінать вадити плураліта поглядів як неоддумный фактор фунґованя так демократічного політічного режіму, як і конштруктівного розвоя каждой громады в нїм.

Нелем мы конштатуєме, же вываженость поглядів, їх аналітічну інтерпретацію і підложену арґументацію, як і плуралітне назераня на способы ефектівного рїшаня актуалных проблемів у русиньскій громадї неперерывно ґарантують якраз найстаршы русиньскы періодіка Народны новинкы і часопис Русин, котрый поступно переріс до научно-популарного періодіка. Такого на Словакії донедавна не было, а ёго потреба назрїла природно – з поступным розвоём русиньского языка, росшырёванем сфер ёго фунґованя, з формованём новой научной дісціпліны дома і в світї – карпаторусиністікы, і з прибыванём карпаторусиністів – ученых, якы ся професіонално занимають дакотров із сфер карпаторусиністікы. На основі дотеперь опублікованых статей од авторів з розлічных країн світа в часописі Русин доволиме собі конштатовати, же русиньска (і нелем русиньска) інтеліґенція реґуларно выужывала і выужывать сторінкы Русина на публікацію оріґіналных выслїдків своїх бадань з карпаторусиністікы, што припомагать формовати автентічный, обєктівный образ о данім етніку і назначовати ефектівне проєктованя ёго будучности, як і розвивати характер самого періодіка як неформалного і незалежного інформатора на тім полю.
Выходячі з повідженого, никого з нас зато не могло потїшыти недавне писмо од ґенералного директора Секції народностных меншын Уряду влады СР Ласла Югаса, адресоване Редакції Русин і Народны новинкы. Аж в третїм кварталї того року, коли было выданых уж шість чісел, пан Югас шефредактора інформує о тім, же в роцї 2011 штат підпорить Народны новинкы сумов 3000 евр, т. є. выданя лем трёх із дванадцятёх чісел, а часопис Русин сумов 6260 евр, т. є. заплатить за выданя лем штирёх із шестёх чісел. На жадость редакції дофінанцовати періодіка пришла од пана Югаса строга і высоко формална одповідь, яка як кібы в скопірованій подобі была послана каждому неуспішному жадателёви о підпору проєктів, враховано нашого інштітуту (жадали сьме о підпору трёх едукачных проєктів – позн. авт.), де Ласло Югас арґументовав рїшінём „русиньской одборной комісії“. Властно, тым цїлу вину і одповідность за „філозофію“ тогорічного роздїлїня штатных фінанцій як кібы зняв зо штатного орґану і зошмарив на девять людей, доволиме собі повісти переважно лаіків у сферї русиньской културы (Осиф Гучко, Івана Сивулькова, Мілан Піліп – вшыткы троє з орґанізації Молоды.Русины, котра є колектівным членом РОС, окрем того М. Піліп – член партії СДКУ-ДС, Алена Мінарьска – партія Наш край, Яна Трущіньска-Сива – ЗІРС, колектівный член РОС, Анна Тренченіова – Пряшівскый самосправный край, Осиф Чокына і Душан Гыряк – Мост-Híd, Ласло Югас – УВ СР).

А одповідь на вопрос, чом „одборна“ комісія ся стотожнила зо значно селектівным приступом к роздїлїню штатных фінанцій выдїленых про русиньску културу, выслїдком котрого суть великы діспропорції в обємі придїленых дотацій окремым русиньскым народностным субєктам, репрезентуючім протилежны погляды на розвой културы Русинів (позерай приложену таблічку), треба глядати праві в зложіню комісії, яку характерізує непропорціоналне заступлїня членів з розлічнов оптіков поглядів.
Правда о шкандалозній підпорї найстаршых русиньскых періодік але наконець вышла наяво і указало ся, же з „одобраных“ фінанцій од Народных новинок і Русина штат – самособов на основі рїшіня „одборной“ комісії – підпорить проєкт цалком нового русиньского кварталного часопису, а то таков істов сумов, як 20-річный двоймісячник Русин. Іде о часопис Світового конґресу Русинів (Голос Русина), т. є. орґанізації, членами якой суть русиньскы орґанізації з девятёх країн світа, враховано Словакії. Новый часопис правдоподобно мав бы выповнёвати роль таку, яку даякый час повнив часопис Русин – быв неофіціалным орґаном СКР. Праві зато, же часопис охоплює русиньску проблематіку не выключно в словацькім, але в міджінароднім контекстї, подобны „одборны“ комісії реґуларно в минулых роках нападали редакцію часопису Русин і рекомендовали не дотовати выдаваня часопису з фінанцій Словацькой републікы, арґументуючі же іде о міджінародну орґанізацію, а то значіть, же і о міджінародный проєкт, котрый бы мали підпоровати вшыткы членьскы орґанізації СКР. Зато оклїщена штатна підпора часопису з боку Міністерства културы СР была каждорічно зъявна, призераючі очівісно на арґументацію дакотрых членів подобных комісій, як была тогорічна. Видить ся але, же од року 2011 тот арґумент уж не платить, а то лем з єдной простой прічіны – бывшы крітіци ся зразу стали функціонарями СКР, точнїше членами Світовой рады Русинів, а із змінов ґарнітуры ся „лоґічно“ змінила і їх політіка, і лоґіка, і назераня на тот істый проблем. І зразу є такый часопис уж потрібный – нелем подля думаня тогорічной „одборной“ комісії, але і штатного орґану! Жебы на то штатны урядници уж забыли? Ведь на Секцію народностных меншин Уряду влады СР перешли робити тоты істы робітнічкы, котры перед тым мали на старости аґенду културы народностных меншин на Міністерстві културы СР?!

В каждім припадї сьме свідками новой сітуації, новой лоґікы і новой політікы: ліквідовати „старе“, котре в нелегкых условіях поступно вызрїло і выпрофіловало ся з боку жанрового, тематічного, авторьского і языкового, ґарантуючі цїлый час плураліту поглядів, а підпоровати „нове“ – зась лем з єдного і тото істого спектра поглядів, і так одсунути „конкуренцію“ і збавити ся полемічных поглядів на сучасный розвой русиньского руху. Жебы „політіка“ Секції народностных меншын Уряду влады СР ся вела в розпорї з офіціалнов політіков сучасной влады і потихы підрывала основны прінціпы демокрації, міджі якыма прінціп плураліты домінує, і як першу собі зась выбрала найменше стабілну русиньску народностну громаду?! Бо не є то по першый раз, коли штатны урядници посередництвом тзв. „одборных комісій“ ся снажать нарушовати періодічность то Народных новинок, то часопису Русин, без елементарной слушности – дати простор на обгаёбу проєктів їх авторам або творцям. Наспак, перманентно створюють новы або модіфікують стары крітерії на зоставлёваня „одборных“ і „незалежных“ комісій, якыма апріорі вылучують з гры творцїв проєктів, котры бы їх могли обгаїти найкомпетентнїше, презентуючі выслїдкы дотеперїшнёй своёй роботы. Но з боку другого самы не вагають і ініціатівно тоты крітерії очівісно порушують (позерай статю ЗОЗУЛЯК, Александер: „Druhý pokus Rudolfa Chmela o likvidáciu prvých porevolučných rusínskych novín – Narodnŷch novynok (v roku 2005 a v roku 2011)!!!“ In Народны новинкы, ХХІ, ч. 7, 14. юла 2011), бо і мы ся стотожнюєме з поглядом, же в русиньскій културї нїт людей, котры бы урядниками зоставлены крітерії сповняли, што значіть, же нияка секція, подля нас, не є способна створити будь-яку незалежну комісію. Може то урядници з УВ СР не знають, або може то аж барз добрї знають, і зато того року лем „потихы“ зачали формовати „незалежну русиньску одборну комісію“, в якій были спершу акцептованы вшыткы членове лем з єдной кошары (Русиньска оброда на Словеньску зо своїма колектівныма членами – Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, Молоды.Русины, Здружіня приятелїв ТАД). Аж по „вызраджіню“ уж помалы кінчаючого і зъявно нетранспарентного процесу формованя комісії, з якого была цїлено вылучена переважна часть русиньскых орґанізацій, на жадость незаступеных і неословленых русиньскых субєктів до того процесу засягла політічна партія Мост-Híd, котрой номінант Рудолф Хмел є віцепремєром влады СР про людьскы права і народностны меншыны, і ініціовала росшырїня комісії о двох своїх номінантів, наслїдком чого первістна комісія ся розросла із семох на девять членів. Інакше, треба повісти, же по першыраз по довгім часї на Словакії можеме слїдовати інтересный яв, же за членів „одборной“ русиньской комісії были акцептованы членове ці номінанты мінімално аж трёх політічных партій (Наш край, Мост-Híd, СДКУ-ДС), што тыж не свідчіть бодай лем о незалежности членів комісії, бо о їх одборности на русиньску културу ту говорити ся не дасть.
Здасть ся але, же подля Секції народностных меншин УВ СР є вшытко в найлїпшім порядку. Подля нас то але в порядку не є, бо в тогорічній комісії з вынятком максімално єдной, і хоць тыж не незалежной членкы (Яна Трущіньска-Сива – бывша геречка УНТ, сучасный ТАД, пізнїше режісерка редакції НЕВ СРо, днесь НЕВ Радіа Реґіна), не было єдиного чоловіка, котрый бы холем куртый час быв актівно і професіонално робив у сферї русиньской културы! Ведь преці не можеме раховати за одборника на русиньску културу молодняка, якый знає співати і ходить выступати на русиньскы фестівалы, або такого, якый кус бісїдує по русиньскы (респ. нияк не бісїдує), але зато є членом ці сімпатізантом выбраных обчаньскых здружінь або політічных партій, респ. їх спонзором, або робітником ці урядником надрядженого штатного орґану русиньской културной інштітуції, і т. д.

Дало бы ся повісти, же сьме ся стали свідками докінця шкандалозной сітуації: нелем простого высміху штатных урядників, але аж ароґантной дегонестації двадцятьрічной роботы многых людей у сферї русиньской културы, наукы, школства, медій, якых днесь досправды сміло можеме означіти за одборників на русиньску културу. Зато сьме того погляду, же русиньска громада через свою інтеліґенцію мала бы конечно офіціално на компетентных місцях ясно настолити тот вопрос і офіціално жадати ёго конштруктівне і сораведливе рїшаня: коли ся скінчать неперестанны пробы штатных урядників дегонестовати або помагати ліквідовати в русиньскій громадї посередництвом квазіодборных комісій тото, што за 20 років в нелегкых условіях ся лем вдяка жертвенности конкретных людей сформовало і выпрофіловало, і што мать змысел і перспектіву? І коли ся конечно перестануть вдяка такым комісіям підпоровати неефектівны і непродуктівны проєкты, котры Русинів не посувають допереду, лем конзервують їх як релікт, котрый ся выставлює коли треба – найчастїше почас щедро підпорованых штатом домінантных проєктів фолклорных фестівалів? Коли штат конечно зачне дбати на професіоналізацію роботы у сферї русиньской културы і масмедій, і так створить условія на формованя досправды одборників на русиньску културу, погляды котрых будуть релевантны і шыроко акцептованы? Бо мы пересвідчены, же нияка ОДБОРНА комісія бы собі не доволила предложыти такы пропозіції проєктів на схвалїня віцепремєрови влады СР і з такыма фінанчныма пропорціями, як то зробила того року „одборна“ русиньска, котра напр. проєкт ІРЯК ПУ міджінародного семінаря к недожытым 60. народенинам русиньской писателькы Марії Мальцовской вырїшыла підпорити сумов може найнизшов споміджі вшыткых проєктів – 1000 евр – т. є. іщі низшов, як выступ на гору Кременець (проєкт СКР) або молодежны русиньскы забавы (Молоды.Русины). Лем кідь комісія зманіпулованых лаіків, якы о історії, сучасности і потребах Русинів ніч не знають, а што є найгірше – ани знати не хотять. Бо двигнутём рукы, і хоць несмілым, за ліквідацію уведженых періодік потенціалной амбіції навчіти ся штось о собі – самы ся збавлюють. Но што, і така є єрархія годнот сучасных „одборників“ на русиньску културу в Словацькій републіцї.
З повідженого высше, думаме собі, намістї є лоґічный вопрос: є русиньскій інтеліґенції досправды єдно – што і як ся ту дїє і зістане лем пасівным позорователём цїленой ліквідації выслїдків 20-річной роботы на полю русиньской културы і русиністікы? Є нам єдно, яку перспектіву про русиньску културу на Словакії проєктують квазіодборны комісії з благословлїнём штатных урядників?