5. – 8. децембра 2011 представителї карпатьскых Русинів: професор Торонтьской універзіты, академік Павел Роберт Маґочій і директор ужгородського «Видавництва Падяка», учітель Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові, кандідат наук Валерій Падяк навщівили Меджлїс кримско-татарьского народу в Сімферополї і стрїтили ся з председом Меджлїсу, знамым обранцём прав Мустафом Джемільєвом, а тыж із представителями інтеліґенції і духовенства кримскотатарьского народу.

Як і карпатьскы Русины/Лемкы в Польску, почас року 1944 кримскы Татары сталіньсков владов СССР были без прічіны депортованы зо своїх історічных земель на Кримскім півострові і роспорошены на теріторії пятёх совєтьскых азіайскых републік. Лем в часї краху тоталіты кримскым Татарам было доволено вернути ся на свої історічны землї, але і дотеперь тот проблем не є цалком дорїшеный. Кримскотатарьскы переселенцї часто зіставають на Кримі самы зо своїма проблемами; остро стоїть вопрос ксенофобії, освіты в роднім языку, будованя матерьскых і основных школ, як і высокых школ, не бісїдуючі уж о тяжкых (даколи страшных) жывотных условіях людей, якы ся вернули на отчізну і мусять „боёвати“ з містнов владов, яка собі желать ростягнути процес закорїнёваня того етніка на своїх етнічных теріторіях на максімално можный термін. О тім ся говорило почас стрїч з представителями кримскотатарьского народу – у Сімферополї, Бахчісараю, Євпаторії, Старім Кримі, Карасубазарї (Білогорську) ітд. Почас тых стрїч у Меджлїсї з преседом Мустафом Джемільєвом і ведучім одлїня вонкашнїх односин Меджлїсу Алі Хамзіном, у Сімферополю – зо заступцём директора Репуліковой кримскотатарьской бібліотекы І. Гасприньского п. Лейлеёв Кадировов і історіком кримскотатарьской літературы Наріманом Абдулваповом, у історічнім главнім містї Криму Бахчісараю – з директором-заснователём недавно отвореного Кримского історічного музею «Ларішес» Ґулівером Алтином, причім ся підкреслёвала сполочна історічна судьба карпатьскорусиньского і кримскотатарьского народів у ХХ. – ХХІ. сторочах. Конштатовало ся, же тоты два народы днесь в Українї суть двома найвекшыма (по Росіянах), боюючіма в Українї за своє місце під сонцём. (При Русинах все іщі актуалным є вопрос узнаня народности «Русин»). Притім обидва народы мало знають о собі, хоць маме ся чому приучіти од себе. (Унікатным є скушеность функціонованя Меджлїсу, якый представлять кримскотатарьскый народ перед централнов і кримсков владов). На знак почливости ку кримскотатарьскому народу П. Р. Маґочій і В. Падяк подаровали почас стрїч дакілько екземларів «Енциклопедії історії та культури карпатських русинів» і книгу «Народ нізвідки: Ілюстрована історія карпатських русинів». Лідер кримскых Татарів Мустафа Джамільєв, принимаючі дарунок-енціклопедію, высловив свій давный сон – мати подобну енціклопедію, яка бы репрезентовала в Українї історію і културу ёго народу.