Є добре, кідь ся стрічають братя-Русины з різных країн і вымінюють сі скушености, дознають ся много нового, што їм поможе в културно-народностнім жывотї, а в припадї штудентів і у їх навчаню. Зато треба лем привітати таку акцію, яка ся одбыла 25. – 26. апріля 2012 на Словеньску, а то навщіва штудентів комбінації філолоґія російского языка і лемківского языка на Педаґоґічній універзітї в Кракові. Проєкт на тоту подію приправила учітелька лемківского языка на тій універзітї Др. Олена Дуць-Файфер, знама і як вызначна културно-народностна діятелька.

Навщіва северовыходного Словеньска і інштітуцій звязаных із Русинами зачала першый день участёв на годинї русиньского языка і културы, яку перед лемківскыма штудентками провів Мґр. Марек Ґай на Основной школї Михала Сопіры в Радванї над Лабірцём. Вшыткы были приємно несподїваны з перебігу той годины, а потім мали можность і бісїдовати з учітелём і школярями, попозерати учебникы і методічны помічникы, котры М. Ґай выужывать на годинах русиньского языка і културы.

Дале путь лемківскых штудентів прямовала до Міджілаборець, котре сміло можеме назвати русиньскым містом а з русиньскым языком ту ся мож всягды добісїдовати. Попозерали місто, но главный цїль была навщіва і попезераня екпозіції умелецькых робот найславнїшого у світї уж небогого Русина – Енді Варгола і різны артефакты з ним споєны в Музею модерного уменя Енді Варгоїла. Музей штудентів барз заінтересовав і были несподїваны, же такый музей є в Міджілабірцях, же він є першым з музеїв творчости Е. Варгола і є єдным з двох на світї. Другый є в Піттсбурґу, де ся Енді народив русиньскым родічам-іміґрантам з теріторії Словеньска, конкретно із русиньского села Микова.

Потім штуденты попутовали до Свідника, де хотїли відїти главно сканзен Музею україньской културы, веджіня котрого їм вышло на стрічу і отворило брану до сканзену, хоць ёго сезона іщі не зачала. За дверями їх чекало мале село із тіпічнов деревянов русиньсков архітектуров. Были ним зачарованы і навщівили і докладно попозерали кажду хыжу ці господарьску будову. Далша путь штудентів ішла до културно-освітного, народностного і набоженьского центра Русинів, якым є уж пару сторіч. Быв вечур, также то быв час навщівити даякый театр, самособов, же сі выбрали русиньскый – Театр Александра Духновіча, де сі попозерали пєсу Прінцовы галушкы, яку герцї заграли в русиньскім языку.

Потім переночовали в Пряшові, в Інтернатї Александра Духновіча, котрый тыж несе мено нашого русиньского будителя, добрї знамого своїм діятельством скоро вшыткым Русиным. Переночовали, жебы рано їх крокы повели до єдиного такого тіпу інштітуту, а то Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, де взяли участь на годинї русиньской літературы, яку вів екстерный учітель того інштітуту з Ужгороду, конкретно Мґр. Валерій Падяк, к. н. Віриме, же собі з той годины взяли дость про себе, же ся їм росшырив обзор їх знань. Наслїдно к лемківскым штудентам проговирила директорка іїнштітуту доц. ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., котра їм, коротко росповіла о історії інштітуту, а главно о можностях штудованя ту русиньского языка і културы в бакаларьскій і маґістерьскій формі штудій у комбінації з різныма іншыма предметами. Были зачудованы, якый шырокый діапазон можностей має тот інштітут і штуденты Пряшівской універзіты. На конець лемківскы штуденты дістали дарункы у формі русиньской періодічной і неперіодічной пресы і сфотоґрафовали ся на памятку перед входом до інштітуту. По обідї і короткім переглядї міста сіли до свого автобуса і одышли до родного Польска. Тота акція была хосенна і выдарена а подля єй прикладу на другый рік Інштітут русиньского языка і културы ПУ хоче подати проєкт тыж на таку акцію.