Недавно пришла смутна спава з Дейтону, штат Огаё (США). 8. октобра 2013 скінчів ся жывот цїнного чоловіка – Штефана Пю (Stefan M. Pugh) – педаґоґа, науковця, котрый ся у своїй професіоналній карьєрї замірёвав на выходны славяньскы языкы, в послїднїх роках передовшыткым на русинськый норматівный язык.

Научный світ сі запамятать Штефана Пю як автора унікатной ґраматікы русиньского языка «The Rusyn Language» (2009), выданой в знамім мюнхеньскім выдавательстві «Lincom Europa». По анґліцькы написана історічна ґраматіка русиньского языка ся стала самобытным пролоґом на обознамлїня ся з тым славяньскым языком анґлоязычного лінґвістічного світа. Карпатьска природа, як і Русины, жыючі в єй лонї зачаровали Штефана, він ся к ним односив з ласков, почливостёв і необычайнов скромностёв. Нераз ту приходив лїпше ся навчіти русиньскый язык – ці то на Лемковину, ці то до пряшівской области, ці на Підкарпатя, жебы в тых областях, міджі людми, котры іщі комунікують по русиньскы спознав докладно нелем їх язык, але ай їх каждоденный жывот, їх душу. При каждій своїй навщіві Штефан з почливостёв і обдивом слїдовав людей, котры мають можность радовати ся з каждоденного жывота, но при тім жертвують свій час на досправды важны дїла. За таке він поважовав возроджіня русиньского языка, котры ся і сам навчів бісїдовати.

До послїдных днїв жывота Штефан боёвав із невылїчітелнов хворотов і тїшыв ся з роботы над новов книжков з русиньского языкознательства; публікацію дописав і штоскоро буде выдана. Мали сьме тоту честь особно ся стрїтити і побісїдовати з Штефаном Пю, скромным, спонтанным чоловіком, котрый з великым інтересом принимав інформації як о возроднім процесї Русинів, так ай о їх норматівнім языку. Як серёзный бадатель, вшытко хотїв спознати сам і докладно, хотїв на властнты уха послухати діалекты, котры ся стали базов про кодіфікацію языка. Наша перша стрїча ся одбыла кінцём лїта 2007 на тогдышнїм Інштітутї народностных штудій і чуджіх языків ПУ, в рамках котрого фунґовало і Оддїлїня про русиньскый язык. Ту сі Штефан награв росповідь, котру хотїв чути оріґіналным діалектом села Пчолине, потім сі награв діалект села Пыхнї. Быв з того несподїваный, бо як здатный лінґвіста порозумів, же тоту діалекты мають досправды свої шпеціфічны знакы, на основі котрых были ґрупов языкознателїв вычленены і наслїдно знормованы до списовной подобы. Штефан оцїнёвав архаічность русиньскых діалектів, котра ся до днешнїх днїв заховала скоро в незміненій подобі. Про нас было тыж велике несподїваня, же з цїлём писати о русиньскім языку припутовав з далекого світа чоловік, котрый ани не має русиньске корїня. О то веце быв про нас взацный. Нашу стрїчу сьме вывжыли на інтервю, котре было опубліковане в часописї Русин. Припомяньме сі Штефана Пю, взацного чоловіка, бадателя, котрый ся записав до історії лінґвістікы ай тым, же написав першу історічну ґраматіку русиньского языка, розговором в такій подобі, як быв надрукованый в 2007 роцї, кідь Штефан Пю припутовав міджі Русинів по першыраз. Тоты, котры сьте го знали, спомяньте сі при чітаню слїдуючіх рядків на Штефана.

● Пане професоре, своїм походжінём сьте Америчан, корїня вашых родічів суть в Европі. но не суть слaвяньскы. Наперек тому сьте професором руського языка і занимате ся славяньскыма языками вообще. 15 років сьте робили на Універзітї в містї Дурґам в Северній Каролінї, теперь сьте тринадцятый рік в Шкотьску на Універзітї Святого Андрія. Выдали сьте першу із серії історічных ґраматік славяньскых языків – часть фонолоґія, де сьте залучіли уж і русиньскый язык, збераєте ся выдати далшы два томы – о морфолоґії Як ся вам в тім дїлї дарить і чім вас збогатило перебываня на северовыходї Словеньска, де часть русиньского народа жыє?
– Про науковця є природне, же ся пересувать з місця на місце, навеце, мій отець быв діпломатом і зато часто сьме жыли на розлічных містах в Европі, де єм спознавав языкы і културы европскых народів. Так єм властно одмала мав зафіксованый тот способ жывота. Што ся тыкать Універзіты Святого Андрія, котра ся находить в невеликім містечку з таков істов назвов, была то про мене выгодна робоча понука, бо тота універзіта є найстаршов у Шкотьску – была заснована в р. 1411 і мать добру традіцію. Вызначать ся міджінародным характером, то значіть, же на нїй штудує може веце штудентів з цілого світа, як самотных Шкотів. Oдносно моїх публікацій з історічной ґраматікы, того року в маю мі вышла перша книжка під назвов „A New Historical grammar of the East Slavic Languages. Vol. 1: Introduction and Phonology“ в нїмецькім накладательстві Лінком в Мнїхові як 27. серія той едіції (Lin-com Studies in Slavic Linguistics). Як сьте спомянули, приправую іщі далшы два томы – морфолоґію. Што ся тыкать мого перебываня на Словеньску, кус єм скламаный, бо ниґде ся не мож дістати к русиньскій одборній літературї, мімо Інштітуту реґіоналных і народностных штудій і редакції Русин і Народны новинкы, котрым хочу подяковати за вшыткы подарованы книжкы. Походив єм і по книжных обходах і по антікваріатах. Хоць в єднім антікватіатї єм предсі лем нашов єдну русиньску публікацію – лем недавно выдану книжку Русиньской оброды під назвов Материне слово гріх забывати. Быв єм з того зачудованый, же така книжка не є в книжковых обходах, хоць вышла недавно, але у антікваріатї. А Пряшів, то є културный центер Русинів, ту бы мала быти в першім рядї література о Русинах доступна. Походив єм і по ґрекокатолицькых книжковых обходах, бо мав єм інтерес і о історію набоженьского жывота, але по русиньскых публікаціях ани слїду.

● Ці роздумуєте, а кідь гей, та до якой міры закомпоновати выслїдкы вашой публікачной роботы о русиньскій історічній ґраматіцї до проґраму вашой педаґоґічной роботы?
– Наісто задумую, не знам іщі до якой міры, але видить ся мі, же до части філолоґічногo курзу. В нашім штудійнім проґрамі маме наприклад закомпонованы такы дісціпліны в рамках вшыткых ґруп славяньскых языків, як наприклад семестер польского языка, білоруського языка і т. д. Може буде інтересно закомпоновати до той понукы і русиньскый язык. А в рамках історії выходославяньскых языків наісто лекції о русиньскім языку в конфронтації з далшыма трёма будуть мати своє місце.

● На Третїм міджінароднім конґресї русиньского языка в Кракові выступите з темов перебераня чуджіх слов до списовных языків У звязи з нёв, кідьже знаме, же є то актуалный проблем ай русиньского языка, як ся вы позерате на інтернаціоналізмы, котры дінамічно проникають до славяньскых языків? Tреба їх акцептовати, або створёвати свої властны еквіваленты?
– Свого часу мав, а може і доднесь мать тенденцію створёвати сі властны еквіваленты польскый язык, но видить ся, же тот модел ся не барз освідчів, бо часто взникали слова, котры ся у практічнім жывотї мало хосновали (познаме многы фіґлї тіпу: знаш, як ся повість по польскы..., позн. ред.). Зато сі думам, же дарьмо будуть лінґвісты „выдумовати“ вшеліякы новы слова, респ. можуть выдумати, але важне буде то, што прийме векшына поужывателїв даного языка, а то є процес спонтанный і не мож го допереду надіктовати, мож лем понукнути алтернатіву, порадити. А што ся у жывім языку прижыє, тото буде платне і мусять то акцептовати і лінґвісты. На кінцю свого перебываня пан професор Штефан Пю завітав і до русиньскых сел на Снинщінї, жебы захопив бісїду жытелїв русиньскых сел. Вірьме, же ся му пощастило, бо, як є знаме, в многых русиньскых селах своїм материньскым языком комунікує уж лем найстарша ґенерація Русинів.