У передвечур втогды штатного свята ослободжіня Чеськословеньска Совєтьсков армадов у крайскім містї Пряшів 8. мая 1957 были даны вінкы вдякы ку памятньку павшым совєтьскым воякам в парку на Главній уліцї. Наслїдно было святочне засїданя орґанів штатной справы, на котрім были оцїнены найлїпшы робітници Пряшівского края вызнаменанём „Za vynikajúcu prácu“ a на конець ся одбыло перше концертне выступлїня втогды „Піддулянського українського народного ансамблю“ (днесь неременованого на Піддукляньскый умелецькый народный ансамбель – Poddukliansky umelecký ľudový súbor – PULS) у Пряшові. То быв першый концерт першой премєры ПУНА (ПУЛС-у) в Пряшові, зачаток їх концертного діятельства.

В проґрамі, окрем русиньскых співанок з Ціґелкы, Тваріжця і іншых русиньскых сел северовыходного Словеньска, танцїв з Рівного, Шамброна, были і дві композіції з народных звычаїв Русинів, а то Міджілабірьска свадьба і Камюньскы прядкы. Ведучім ансамблю быв знамый фоклоріста і высокошкольскый учітель музикы в Пряшові – Юрій Костюк. Хореоґрафом ансамблю быв балетмайстер Владимір Лібовицькый. Авторами статей о першім концертї в україньскім часописї „Дружно вперед“ ч. 10 з 1957 року были: Василь Капішовскый, Юрій Цімбора і Федор Іванчов.

Од зачатку 50-ых років минулого стороча у бывшім Чеськословеньску на основі урядного приказу вшыткы Русины ся зачали повинно называти Українцями а стародавна народность перестала быть штатом узнана. Так то тырвало 49 років. Аж з приходом демократічной плуралітной сістемы в роцї 1989 жытелї нашой країны ся зась могли голосити і к русиньскій народности а русиньска култура могла быти зась верейно презентована як русиньска. З нагоды 55 років діятельства ПУНА (ПУЛС-у) в Пряшові треба высоко оцїнити і похвалити веджіны того ансамблю так, як веджіня бывшого Україньского націоналного театру (днесь переіменованого на Театер Александра Духновіча – русиньскый) у Пряшові, же по роцї 1989 на Словеньску они першы сі усвідомили, де є правда о русиньскім народї, русиньскій історії і русиньскій културї. Они першы мали одвагу наголос повісти цїлому світу, же дале своїм уменём уж хочуть служыти лем реалным творцям културы в тім реґіонї. Наслїдно, як дві штатны умелецькы інштітуції, урядным способом ся збавили бывшой повинной політічной україньской „напласти“ і днесь обидва тоты умелецькы колектівы ся не кличуть „україньскама“, але іншыма назвами і суть русиньскы. Выголошують, же презентують русиньску културу, точно таку народну културу, яка была довгы стороча на теріторії Словеньска реалізпована домашнїма Русинами. А праві тото познаня правды з історічного, етноґрафічного, языкового і фолклорного боку на ПУЛС і ТАД в Пряшові в сучасности, є найцїннїше.

Заслугу на тім народнім пробуджіню мають вшыткы члены тых двох штатных русиньскых умелецькых колектівів. Треба оцїнити ведучі особности уж леґендарной добы „третёго русиньского рана“, а то бывшых ведучіх працовників і воджатаїв руху Русинів на Словеньску – Василя Турка, Ярослава Сисака і Александра Зозуляка. Без них і без їх особной великой жертовности в орґанізованю русиньского народного возродного руху на Словеньску, днесь бы русиньске народне усвідомлїня Русинів, наісто, не стало на ногы. Можеме 8. мая 2012 ґратуловати вшыткым чланам ПУЛС-у к їх 55. юбілею од їх першого умелецького концерту в Пряшові і як єдиному русиньскому професіоналному фолклорному колектіву зажелати много далшы успішны премєры і концерты, што спомагають росшырёваню русиньской културу по цїлім світї.