4. юна 2010 орґанізаторы: Русиньска оброда на Словеньску, ПУЛС, Театер А. Духновіча, Музей русиньской културы, Пряшівска універзіта в Пряшові і ФК Хемлон приправили богатый проґрам першого новодобого Дня Русинів у Словакії, контретно в Пряшові. Нажаль, наконець приправы орґанізаторів вышли нанивоч, бо з нима сі заграла плана доджана хвіля і заплавы, якы постигли минулый тыждень велику часть Словеньской републікы. І так ся приправлёваный богатый проґрам зредуковав до трёх місць: коло памятника нашому будителёви, Александрови Духновічови, до выставных просторів СНМ – Музею русиньской културы, де цїлый день свята были про участників отворены дверї і могли попозерати выставку русиньскых артефактів із одборным выкладом, і до їдалнї Пряшівской універзіты в Пряшові.

З планованого кроёваного походу містом Пряшів, што мало асоціовати Днї руськой културы із зачатків 20. стороча у Пряшові, тыж зістала лем зредукована верзія – часть участників Дня Русинів під амбрелами припутовала дообіду к Памятнику А. Духновічови, де собі выслухала приговор председы Русиньской оброды, Володимира Противняка. Пан Противняк коротко росповів о жывотї А. Духновіча і значіню ёго дїятельства як про минулы, так і сучасну ґенерацію Русинів.

Бесспорно, особность Духновіча доднесь є іншпіраціов про русиньскых авторів, о чім свідчів задекламованый вірш о Духновічови з пера Николая Коневала з Камюнкы. Є іншпіраціов і про сучасных русиньскых душпастырїв, якы народнобудительскый аспект поважують, подобно як колись Духновіч, за нероздїлну часть свого душпастырьского посланя і дїятельства. Нажаль, з обєктівных прічін міджі участниками свята быв лем єден отець духовный, о. Володимир Лапігуска з Радванї над Лабірцём, якый одправляв молебень місто о. Франтїшка Крайняка із Камюнкы, якый про заплавы не міг прийти до Пряшова.

Пєтну атмосферу коло памятника дотворили церьковны співы Катедралного хору св. Іоана Хрестителя з Пряшова під веджінём В. Грицововой. Наконець на знак почливости і сімболікы молоды Русины в кроях положыли букету квіток к ногам будителя.
Од памятника участници свята перешли до недалекой высокошкольской їдалнї на ул. 17. новембра, де про них быв пририхтованый обід. Ту была тыж імпровізована забава, котру зачали члены фолклорной ґрупы Біловежанка з Біловежы зо знамов співанков Коли муровали білу Маковицю i стишком в інтерпретації Марії Бароляковой. Далшый пообіднїй і вечурнїй проґрам быв зрушеный: люде з русиньскых сел і міст ся понагляли домів, бо дакотры дорогы уж были заплавены а іншым то грозило. Розводнена Ториса ся стала незваным гостём і просторів главной будовы высокошколького ареалу Пряшівской універзіты, де была напланована конференція к 15. річніцї кодіфікації русиньского языка на Словеньску і 20. річніцї взнику Русиньской оброды на Словеньску. Наслїдком того цїла будова высокошкольского ареалу была евакуована і вшыткы акції (в будові і мімо нёй) были зрушены.

Шкода, міг то быти прекрасный і незабытный першый День Русинів у Словеньскій републіцї. Бесспорно, він незабытный буде, але в неґатівнім значіню слова. Іроніов є, же на другый день вышло сонце і цїлый день быв прекрасный.