4. октобра 2013 ініціатівы словацькой омбудсманкы- верейной охранкынї прав Яны Дубовцовой, одбыла ся на Інштітутї русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові стріча з учітелями, котры учать на русиньскых школах, або на школах, де ся учіть русиньскый язык. Дубовцову інтересовав став русиньского школства. Лїпше повіджено, ани так не ішло о став, як о то, ці держава дотримує право здобывати освіту в материньскім языку. То суть дві роздїлны річі, котры, окрем іншого, забезпечують цалком слушный алібізм з боку державы.

Омбудсманку першорядо інтересовало, ці de iure суть про Русинів сповнены вшыткы условія на то, жебы были годны мати своє школство, значіть, жебы ся діти могли учіти в материньскім языку. Ту бы то властно могло і кінчіти. Законы суть платны про вшыткых і єднако як Мадярі або Українцї, і мы маєме з боку державы властно вшыткы условія на то, жебы сьме мали русиньске школство. Неінтерес родічів о то, жебы свої діти давали до русиньскых школ, абсентуючі матерьскы школы ці середнї школы, як дослїдок того самого проблему неінтересу родічів і способности Русинів штось таке засновати, то є наш проблем. І про омбудсмана не є інтересне властно ани то, же міністерство собі шумні перешмарило старостливость о школы тым, же в рамках децентралізації ся стали зряджователями основных школ міста і села, то значіть, староста є найвекшым паном, котрый рїшать о тім, ці русиньску школу в селї доволить, або нї. З тым вже най ся натїгають жытелї, они мусять пересвідчіти сельскый уряд, же о таку школу мають інтерес. Але то сьме ся знова вернули к інтересу, котрый є лем а лем нашым проблемом. Держава леґіслатівно вшытко дотримує. Не маєме ся на што скаржыти, кідь, так лем на себе самых. Кідь собі але проблем школства розміниме на дрібны, оптіка назераня на наше школство зачне наберать іншый напрям.

І кідь є з боку державы наоко вшытко дотримане, і так de iure не сьме діскрімінованы проти маёрітї, закон порушеный не є, de facto є сітуація інакша. Причін можу увести такой дакілько. Єдным з проблемів є, же так на міністерстві, як і на низшых рівнях самосправы, не є чоловік, компетентный рїшати вопрос русиньского школства. Сьте директором школы і мате з дачім проблем? Можете закликати на лампарню. Кідь вас іщі тото не привело до безнадїї і напрік тому хочете школу утримати і порадити собі сам, прийдуть самособов вопросы учебників. Новый русиньскый учебник не быв выдрукованый три рокы. Міджі нима є і Букварь, котрого зо старого выданя не єствує ани єден фалаток. Но але нашто русиньскім школярам Букварь, можеме першу класу предці зачати рівно з чітанём літературной выховы про сему класу, котра к діспозіції є. Причіна, чом не суть книжкы? Суть в едічнїм планї, але, нажаль... не суть фінанції. Русиньскы учебникы суть про державу дорогы. Но самособов суть дорогы, кідь хтось на міністерстві посмотрить на кількость школярїв і такый самый рахунок дасть выдруковати із учебників. 100 книжок выйде дорого, тісяч выйде туньше. Давати друковати малы рахункы зробить лем економічный аналфабет, або тот, хто ани не хоче до будучности раховати з русиньскым школством. Также почекайте. Діти за тот час навчайте з ничого і потім ся чудуйте, же інтерес і на тых школах, де передтым быв, днесь не є. А коло фінанцій і зістанеме. Тото нажаль не є проблемом лем державы, але і нашых школ. Покля высвідчіня в слоацькій верзії купить школа за дакілько центів, єдно русиньске стоїть 2 евра. Жебы сьме ся не повторяли, причіна є тота сама, што коло учебників. Мала кількость выдрукованых фалатків. То, же то заплатить школа, котра на то не дістане жадну компензацію і так є властно фінанчно діскрімінована з іншов школов, то є вже проблем директора школы, нї державы. Аналоґічно є то з класныма книжками. Тоты нелемже стоять в русиньскій верзії 15 евро, але, як єм ся дізнав, доднесь їх іщі од зачатку школьского рока школы не дістали, хоць грошы мусили заплатити в авґустї. Самособов, кібы пришла школьска іншпекція і видїла, же класны книжкы хыбують, так є з того проблем великый Прага, але проблем школы, ні проблем державов выбраного додавателя. І могли бы сьме продовжовати. Но, не чудуйме ся, кідь ся такій школї сперать і староста, котрый на тото вшытко мусить найти грошы.

Школство є основный вопрос, котрый мусить каждый народ рїшати. Без школства, освіты, не можуть роснути новы ґенерації людей, котры бы якымсь способом перевзяли штафету і забезпечіли, же о Русинах ся не буде о пару років бісїдовати може лем так, як і о діносаврах. Знаме, же ту были, але з нас їх вже нихто не видів. Держава de iure дотримує вшытко, што нам належыть. Але de facto лем намалёвала Потёмкиновы школы, за котрых фасаду є страх іти ся посмотрити. Нашы школы не суть подля закона діскрімінованы, в тім ся з панї омбудсманков можеме згоднути. Они суть биты неінтересом нас Русинів і фінанчно, персонално а матеріално мордованы державов. Кідь собі тото вшытко усвідомлюю, можу повісти лем єдно. Фоткы тых педаґоґів, котры напрік вшыткым проблемам іщі на навчаня русиньского языка не капітуловали, будеме якбач раз годны завісити коло портретів нашых будителїв.