11. юн 2013 є про русиньску научну громаду великым святом, бо в тот день быв член Канадьскый кралёвской академії наук, професор Торонтьской універзіты і презідент Карпаторусиньского научно-бадательского центра у Ню Йорку – Павел Роберт МАҐОЧІЙ оцїненый честным тітулом „doctor honoris causa“ (Dr. h. c. – Др. г. к.) в одборї історія і за ёго заслугы о розвой сполупрацї у науцї, едукації і за ёго шыроке научно-бадательске діятельство в области історії і културы середнёй і выходной Европы і історії карпатьскых Русинів. Честне оцїнїня му передав ректор і председа Научной рады Пряшівской універзіты (ПУ) в Пряшові – проф. ПНДр. Рене Матловіч, ПгД.

Пропозіція на тото оцінїня была дана Інштітутом русиньского языка і културы (ІРЯК) ПУ і схвалена Научнов радов (НР) ПУ на єй засїданю 10. децембра 2012. Самотный святочный акт переданя оцїненя ся одбыв уж спомянутого 11. юна 2013 на славностнім засїданю НР ПУ в дворанї Еванґелічной колеґії на Главній ул. ч. 137 у Пряшові нелем за участи членів Рады і научно-педаґоґіочных робітників Універзіты, але і вызнамных особностей наукы, културы і сполоченьского жывота зо Словакії і зо заграніча. Самособов, же там были позваны і дакотры челны представителї русиньского руху. Споминана славностна акцій была в рамках 4. Міджінародной лїтнёй школы русиньского языка і културы на ПУ – Studium Carpato-Ruthenorum 2013, бо то є єдна з міджінародных акцій взаємной сполуптрацї Пряшівской універзіты із Торонтьсков універзітов, Мемораєндум о якій быв підписаный у Торонтї 22. октобра 2012. Тым оцїнїнём дістав іщі высшый кредіт нелем оцїненый, але і споминаный Інштітут, і єдина такого роду акція у світї – Studium Carpato-Ruthenorum.
Святочный акт переданя честного тітулу П. Р. Маґочіёви зачав ректор ПУ Р. Матловіч, якый коротко поінформовав притомных главно о научнім діятельстві оцїнёваниго, потім шыршый научный профіл П. Р. Маґочія прочітала директорка ІРЯК ПУ доц. ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., дале выступив оцїненый із лекціём на тему ... Так прийшов самотный акт переданя П. Р. Маґочіёви діплому з честным званям „doctor honoris causa“ а ректор быв і першым ґратулантом.

Павел Роберт Маґочій ся народив 26. януара 1945 в містї Інґлвуд, штатї Ню Джерзі (США). Є вызнамным професором історії і україністічных штудій. Є автором і едітором многых публікацій о історії і културї централной і выходной Европы, главно Україны і карпатьскых Русинів. Штудовав історію і модерны европску історію на „Rutgers University (B.A., 1966; M.A., 1967), Princeton University (Ph.D., 1972, тема: Розвиток народного усвідомлїня на Підкарпатьскій Руси), і Harvard University (Society of Fellows, 1976). В роцї 1969 aбсолвовав Школу славістічных штудій на Універзітї Карловій у Празї а в роках 1973 – 1974 Школу мадярьского языка і културы на Універзітї Лаёша Кошута в Дебрецінї. Окрем анґліцького языка актівно поужывать языкы: французскый, нїмецькый, україньскый, ческый і русиньскый і пасівно російскый, словацькый, польскый і мадярьскый. П. Р. Маґочій є професором на катедрї історії, катедрї політічных наук і є ведучім катедры україністічных штудій Торонтьской універзіты. Праві як з ведучім споминаной катедры єм у Торонтї 1987 року зробив з ним розговор про україньскы новинкы „Нове життя“, де єм втогды быв редактором. Так ся мі здасть, як ся говорить: впали сьме собі до ока і од тогды зачало наше приятельство. Тогды як україньскому редакторови Боб, як го кличуть ёму близкы люде, в даякых вопросах українства одкрыв мі очі. Потім сьме ся довше не відїли, аж 22. – 23. марца 1991, коли в Міджілабірцях пройшло І. засїданя Світого конґресу Русинів (СКР), він тогды быв у ролї члена Світой рады Русинів (СРР) як выконного орґану СКР за Русинів Северной Америкы а я як україньскый редактор із перебуджінём русиньской орьєнтації, в чім мать свою заслугу і Боб. Потім сьме ся стрічали скоро реґуларно: скоро двараз до рока, главно на засїданях СРР і СКР він як член і председа СРР, я як выконный таёмник і председа СРР. І так роками наше приятельство міцнїло, аж сьме пришли до штадія, же єден знать уж дотереду, што хоче повісти тот другый, лем зачне сполочна дебата. Але вернім ся ку оцїненому науковцёви-бадателёви Маґочіёви.

Він є узнаваным одборником про тоты научны одборы: Історія выходной і централной Европы, Націоналізм, Україньска історія, Славяньска і выходоевропска іміґрація в США, Капаторусиньскы штудії. Научну карьєру проф. Маґочія репрезентує бібліоґрафія высше 715 публікацій, з того 41 книжных публікацій (попозерай: Paul Robert Magocsi: A Bibliography 1964 – 2011, University of Toronto, 2011) з научных дісціплін – історія, бібліоґрафія, языкознательство, картоґрафія, політічны наукы і іншы, котры можно роздїлити до трёх фаз. Перша фаза, котра ся датує до 70-ых років 20. стороча є фазов высокошкольскых штудій на престижных америцькых універзітах. В тых роках робив докторат на Прінстоньскій уневерзітї, де го здобыв у 1972 роцї, пізнїше перейшов на Гарвардьску універзіту, де ся став рядным молодшым членом престижного научного общества „Society of Fellows“ (1973 – 1976), став ся самостатным научным робітником Україньского бадательского інштітуту, ведучім выдавателём Гарвардьской едіції україністічных штудій і членом едічной рады Гарвардьской енціклопедії америцькых етнічных ґруп. В тім часї формованя професор Маґочій робив на вшыткых домінантных темах і жанрах, котры ся пізнїше мали стати призначныма про ёго научну творчость. Друга фаза ся зачала в роцї 1980 в одношіню к ёго установлїню до функції ведичого катедры україністічных штудій Торонтьской універзіты і роботов над темами з области україністічных штудій, главно історії Україны.

Події в Европі, главно револуція в роцї 1989, вытворили условія про третю фазу, котра ся вызначує тыж ёго діятельством у позіції директора Онтарійского мултікултурного общества про історію (1990 – 1997), де зробив проєкт і став ся главным редактором 1500-сторінковой Енціклопедії народів Канады (Encyclopedia of Canada´s Peoples, 1999). Кажда з тых фаз вызначовала ся выразным наростом ёго научной продукції і кажда фаза є єдночасно выразом якостной зміны. Наприклад, в першій фазї приправив мапы про Гарвардьску енціклопедію америцькых етнічных ґруп, в другій фазї вытворив першый цілостный історічный атлас Україны, покы в третїй фазї сотворив історічный атлас цїлой, барз комплікованой выходной і середнёй Европы од року 500 нашой еры аж по сучасность, враховано вшыткых країн і народїв, што жыють од Балтіку по Середнёморя. Проф. Маґочі зачав собі будовати репутацію у научній комунітї почас свого гарвардьского періоду. Може першов векшов роботов, котра заінтересовала, быв ёго історіоґрафічный путёводитель по Підкарпатьскій Руси, публікованый у Ракуськім історічнім алманаху (An Historiographical Guide to Subcarpathian Rus´, Houston, Texas, 1973 – 1974), зa котрый дістав Премію Америцькой асоціації про штудії мадярьской історії. Односно того, же мав близьке і поряме одношіня к Русинам, їх языку, културії, традіціям, а то посередництвом своёй небогой жены Марії, родженой Чувановой, із Вышнёй Яблїнкы, Гуменьского окресу, в тім періодї выдав із присвячінём своїй старшій дївцї Сінді і два языково одлишны верзії популарного приручника Бісїдуйєме по русиньскы (Let´s Speak Rusyn, Englewood, N. J., 1976, 1978, 1989, 2013), котры ся дочекали многых выдань і якы сіґналізовали ёго інтерес о розвиток літературного языка Русинів. Найвызнамнїшов публікаціов з того періоду ся став твір Формованя народной ідентіты: Підкарпатьска Русь, 1848 – 1948 (The Shaping of a National identity: Subcarpathian Rus´, 1848 – 1948, Cambridge, Mass. And London, England, 1978, 1979). В роцї 1980 проф. Маґочій быв установленый за ведучого новоствореной катедры україністічных штудій на Торонтьскій універзітї. У торонтьскім періодϊ опубліковав роботу типу історіоґрафічного путёводителя по Галічі (Galicia: A Historical Survey and Bibliographic Guide, Toronto, Buffalo, and London, England, 1983, 1990), зa котрый здобыв Ценкову премію Гарвардьской універзіты за найлїпшу бібліоґрафію, котра ся стала неоддумным помічником про вшыткых штудентів україністікы і жыдївской проблематікы в централній Европі. В тім часї зорґанізовав і научну конференцію о вызнамнім україньскім священикови Андріёви Шептицькім, причім колекція статей, котра взышла з той конференції, є єднов із найлїпшых робіт о даній проблематіцї (Morality and Reality: The Life and Times of Andrei Sheptytskyi, Edmonton, 1989).

Продовжовав у писанї публікацій о карпатьскых Русинах, причім вытворив штири едіції репрезентатівной історії Русинів у Северній Америвї під назвов Наш народ (Our People, Toronto, 1984, 1985, 1994, 2005) і зачав выдавати монументалну „народну бібліоґрафію“ Carpatho-Rusyn Studies: An Annotated Bibliography, 1975 – 2009, 5. vols. (New York, 1988 – 2012). В тых роках зачали ёго етнічны штудії здобынати североамерицьку перспектіву, то значіть, же загорнув до своїх уваг і Канаду. В третїм періодї поф. Маґочій публіковав дакілько векшых робот, враховано 900-сторінковой Історії Україны (A History of Ukraine, Toronto and Seattle, 1996, 2010). Публікаціями першорядной важности став ёго Історічный атлас середнёй Европы (Historical Atlas of Central Europe, Seattle and Toronto, 1993, 1995) і Eціклопедія історії і културы Русинів (Encyclopedia of Rusyn History and Culture, Toronto, 2002, 2005, 2010), котра є про нас Русинів єднов з найважнїшых, якы были даколи выданы о Русинах. В переглядї надміру продуктівной карьєры проф. Маґочія треба спомянити дві черты: темы, о котрых пише, і жанры, якым дає перевагу. Централным пунктом ёго інтересу є єднозначно вопрос народной ідентіты у выходных Славянів у карпатьскій области. Окремо цїнна є ёго многогранна робота о карпатьскых Русинах, но барз хосенным приносом є ёго осторія Українцїв у Галічі (The Roots of Ukrainian Nationalism: Galicia as Ukraine´s Piedmont, Toronto, 2002).

Проф. Маґочій як вызначный і узнаваный науковець в области історії середнёй і выходной Европы своёв научнов роботов выразно приспів і все приспіває к ожывлїню інтересу о історію і сучасность єдной з автохтонных народів середнёй і выходной Европы – карпатьскых Русинів, котры в Словацькій републіцї перебывають на теріторії северовыходной Словакії. З тов проблематіков ся занимать 25 років, почас котрых на своїм робочім місцю – Торонтьскій універзітї в Канадї выбудовав унікатну Карпаторусиньску бібліотеку з обсягом коло 15 тісяч книжок і різных періодік, котра в такім розсягу не екзістує ниґде інде на світї. Зато є лоґічне, же праві тота книжніця є центром інтересу науковцїв, што ся занимають данов проблематіков як з Европы, так і з Америкы. До днешнїх днїв проф. Маґочій уможливив многым із них, конкретно і дакотрым з Пряшівской універзіты, штудовати тоту літературу як штіпендістам різных надацій, обществ ці фондів. Із цїлём розвинути векшый інтерес о штудії капаторусиньской проблематікы в роцї 2001 ініціовав у Канадї взник Фонду Штефана Чепы про карпаторусиньскы штудії при Торонтьскій універзітї, котрый уможнює научным робітникам з Европы і Америкы штудовати тоту научну дісціпліну на высокій научній уровни – вдяка 3-міцячной научной стажі і штіпендії зо спомянутого фонду. Дотеперь тото штудійне перебываня абсолвовало 10 науковцїв з Европы, з того половина была з Пряшівской універзіты а трёме конкретно з Інштітуту русиньского языка і културы ПУ. В роцї 1988, по взнику Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків на Пряшівскій універзітї, проф. Маґочій ся рїшыв часть своёй цїнной збіркы (коло 700 тітулів) подаровати Пряшівскій універзітї про штудійны цїлї штудентів русиньского языка і літературы і научно-педаґоґічных робітників універзіты, што ся занимають тов проблематіков, главно але про розвой карпаторусиністікы в єй природнім оточіню. Частёв того цїнного дарунка суть взацны мікрофілмы періодік з років 1848 – 1939, котры ся стали вызнамным помічником при навчаню і штудіях історії, културы, русиньского языкового вопросу і народно-ідентіфікачного процесу Русинів у карпатьскім ареалї середнёвыходной Европы і в Северній Амеріцї.

За свою научну роботу проф. Маґочій дістав множество оцїнїнь і тітулів од різных універзіт і научных обществ. Він, окрем іншого, є носителём тітулу рядного молодшого члена Научного общества Гарвардьской універзіты (Society of Fellows, 1973 – 1976), Вырочной цїны Гарвардьской універзіты за найлїпшу штудію в україньскій бібліоґрафії (1982, 1987), тітулу рядного члена Академії гуманітных і сполоченьскых наук Канадьской кралёвской академії, тітулу рядного члена, академіка Міджінародной славяньской академії наук в Києві (1998), тітулу гостюючого науковця Макс-Планковой універзіты про соціалну антрополоґію в Галле в Нїмецьку (2001, 2002, 2003, 2006, 2010) і многых іншых. З ёго далшых одборных актівіт треба увести холем тоты: є презідентом Карпаторусиньского научно-бадательского центра в США, конзултантом влады Канады у вопросах мултікултуралізму, конзултантом Секретаріяту про хрістіаньскы общества Ватікану, членом Выбору про бібліоґрафію і документацію Амерьцького общества про розвиток славістікы, конзултантом Штатістічного уряду Канады, членом Комісії директора Мултісторічного общества Онтарія, конзултантом Штатістічного уряду США в области походжіня і етнічных катеґорій і многых далшых, наприклад у рамках Торонтьской універзіты.

В рамках карпаторусіністічных штудій і сполоченьско-културных актівіт карпатьскых Русинів споєных із реґіоном северовыходной Словакії і історічной Карпатьской Руси є членом: порадного збору Світовой академії русиньской културы за Северну Америку (з центром у Торонтї), міджінародного приправного выбору Studium Carpato-Ruthenorum –на Міджінародной лїтнёй школы русиньского языка і културы Пряшівскій універзітї у Пряшові, научной і одборной рады СНМ – Музею русиньской културы в Пряшові, сполузакладателём Світового конґресу Русинів, членов Світовой рады Русинів за Северну Америку, нескорше председом і в сучастности честным председом той орґанізації, закладателём Премії за вызначне дїло про русиньскый народ, закладателём Премії Александра Духновіча за русиньску літертуру, закладателём Премії св. Кіріла і Мефодія за принос у розвитку русиньского языка, закладателём Міджінародного конґресу русиньского языка і ініціатором Научного сермінара карпаторусиністікы на Пряшівскій універзітї ...

Кібы не тоты три точкы, то продовжовати бы сьме могли дале, чім бы сьме заповнили нелем цїлый тот часопис, але про ёго творчу научну, културно-освітну, сполоченьиску, народностно-будителкьску роботу мож го сміло уж за жывота назвати Кронікарём минулости і сучасности Русинів і їх будителём. Він ня в минулім чіслї Русина высоко оцїнив як жыву леґенду, але він є своїм шырокоспектралным і высоко професіоналным діятельством у многых сферах сполоченьского і научного жывота особность, яка ся родить лем раз за десяткы років і уж днесь бы мав мати своє честне місце і шыршый простор у русиньскых і іншоязычных учебниках і публікаціях. Він намного вызнамнїша особность і леґенда, зато по праву му патрить і оцїнїня новым честным тітулом – доктор гоноріс кауза од Пряшівской універзіты у Пряшові, ку чому му вшыткы ґратулуєме. А я особно можу повісти, же в цїлім своїм жывотї єм не стрітив такого скромного, ґалатного, ерудованого і робітного чоловіка і высоко оцїнюю тот факт, же Боб нелем, же є моїм приятелям за каждой сітуації, але приятелём єдиным такой якости. Также, Боб, за Тобов є тілько зробленого, але як тя познам, уж і теперь, і в будучности будеш мати новы пропозіції, новы актівности, новы выданы творы ... Зась мусю поставити три точкы, бо бы єм довго продовжовав. Закінчу нашым простым славятьскым: На многая і благая лїта, добрый приятелю!