У звязи з 18. роковинами кодіфікації русиньского языка на Словеньску першы два місяцї 2013 року на сторінках інтернетовых новинок Академія русиньской културы в СР і в іншых масмедіях ся обявило дакілько матеріалів, главно зато, бо Русины Словеньска на челї з ініціатором Мґр. Петром Крайняком, працовником Уряду уповномоченого про народностны меншыны Уряду влады СР, вырїшили іншталовати памятну таблу на будову інтернату Дружба в Братїславі, де 27. януара 1995 была святочно выголошена кодіфікація. І знова ту треба єднозначно сконштатовати і припомянути, же кодіфікація русиньского языка ся стала найвекшым досягнутём Русинів в їх новодобій історії, зато як к такому ся треба к нїй ставляти.

Уведженый юбілей і наслїдны актівіты іншпіровали ня, а вірю, же нелем мене, але многых прямых реалізаторів і участників кодіфікації русиньского языка, заспоминати на зачаткы процесу, якы тому святочному акту передходили. Найголовнїшым было наісто приятя рїшіня о кодіфікації языка Коордіначным выбором Русиньской оброды на Словеньску (РОС) на челї з тогдышнїм председом (днесь уж небогым) Василём Турком, і становлїня одборного поступу реалізації того процесу. Першорядов задачов в данім контекстї ся бесспорно стала приправа одборных кодіфікачных приручників і публікацій, яку вели доц. ПгДр. Юрій Панько, к. н. і доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н., поступно в роках 1993 i 1994 директоры Інштітуту русиньского языка і културы при РОС у Пряшові, вєдно з редакторами Редакції Русин і Народны новинкы. Орґанізачны приправы самого славностного акту были на плечах тогдышнёго председы РОС Николая Ляша, таёмника РОС Александра Зозуляка, членів коордіначного выбору (КВ) РОС – Ярослава Сисака і Івана Бандуріча, і тогдышнёго председы МО РОС у Братїславі – Мілана Андраша, якый у главнім містї прямо забезпечовав вшытко потребне у звязи з проґрамом реалізації той подїї.

Члены КВ РОС іщі в часї, коли на ёго челї стояв Василь Турок, т. є., давнїше перед роком 1995 уважовали – якым способом зреалізовати кодіфікацію русиньского языка. Зробити вшыткы роботы к тому потрібны, якы наплановав першый сейм РОС у Міджілабірцях 17. новембра 1990, не была задача ниякраз легка – з оглядом на актуалну політічну сітуацію, але тыж на фінанчны можности РОС в часї єй зроду. Не мали сьме грошей ани достаток людей, котры бы ся могли даній проблематіцї жертвовати так, так як ся пізнїше жертвовала мала ґрупа інтелектуалів-Русинів, котры собі усвідомлёвали свої повинности перед Русинами на Словакії – вернути їм тоты народны атрібуты, котры їм взяла насилна українізація по другій світовій войнї. На початку дїятельства КВ РОС поставлены задачі были дуже великы ай зато, бо в недемократічнім процесї насилной українізації поукраїнізоване было вшытко, што перед роком 1945 было русиньске. Треба повісти, же в тім часї найвеце позітівным быв перерод дакотрых редакторів україньского тыжденника „Нове життя“, котры собі усвідомили свою народну ідентіту, як і ідентіту людей, про якых творили тоты новинкы, што ясно презентовали в статях, а окреме в тых, якы публіковали в сторінках на діалектї під назвов „Голос Русинів“. В народно-ідентіфікачнім процесї в тім часї велику роботу зробив Александер Зозуляк. Шкода, же ся не подарило „переробити“ тоту інтеліґенцію, котра ся переорьєнтовала на народность словеньску або ся стала невтралнов. Чекають на вгодный час? Доколи? Представа РОС была така, же вшыткы Русины, бывшы нучены Українцї, ся стануть нелем членами РОС, але же будуть актівныма репрезентантами русиньскых народных традіцій. Але перероджіня нашых Русинів не было од зачатку року 1990 такым, якым было желаня функціонарїв РОС. Процес ся розбіговав помалы а теперь сітуація є така, же в 92 селах кількость Русинів перевышує 20 %, а зостало лем 6 русиньскых сел, в котрых є над 20% людей україньской орьєнтації.

Проблематіков одборной приправы кодіфікації ся занимали авторы многых статей в нашых періодічных выданях і в кошіцькім радію, зато тоту часть выхаблю зо своїх споминів. Але хочу спомянути факт, же в створенім Інштітутї русиньского языка і културы при РОС в Пряшові ёго робітници Василь Ябур, Юрій Панько і Наташа Каінцова свої задачі дуже добрї і свідомо повнили а приправили за сполуучасти іншых авторів одборны публікації, котры послужыли як основа на выголошіня кодіфікації языка. Много помогли і тогдышнї редакторы і сполупрацовници Редакції Русин і Народны новинкы – ПгДр. Анна Плїшкова, ПгДр. Кветослава Копорова, Мґр. Анна Кузмякова, ПгДр. Марію Мальцовска і ПгДр. Михайло Гиряк, к, н. – під веджінём шефредактора Мґр. Александра Зозуляка. Подякованя належить і членам КВ РОС, котры мають заслугу на створїню тогдышнёй научной інштітуції при РОС – Інштітуту русиньского языка і културы, котрый ся двараз трансформовав, покы ся в роцї 2008 не став самостатным Інштітутом русиньского языка і културы на Пряшівскій універзітї в Пряшові. Історія нам указує снагы многых представителїв русиньского двиганя уж в 19. сторочу – мати ґраматіку русиньского языка. В тім часї было веце концепцій, але не было єдноты міджі авторами, і так выслїдкы їх роботы не были завершены так, як 27. януара 1995. Приправа на кодіфікацію была тяжка. Хыбили нам скушености з такой роботы. Навыше, было треба мати одборны посудкы кодіфікачных приручників, найлїпше од реномованых авторів, за што ся наконець взяли словеньскы і іншы лінґвісты, як проф. Др. Ян Горецкі, др. н., з Языкознавчого інштітуту Л. Штура САН в Братїславі, проф. Др. габ. Генрік Фонтаньскі зо Шлезьской універзіты в Польску, доц. Др. Михал Міклуш, к. н., з ФФ УПЙШ в Пряшові і другы. Потребны были і доказы о тім, же наш язык є жывый, што было задачов новозродженого інштітуту – через приправлёваны одборны приручникы, главно орфоґрафічный словник. Став єм ся участником діскузій нелем на Міністерстві културы СР, але ай з веджінём Матїці словеньской в Братїславі, а всягды сьме терпезливо просили і жадали підпорити акт кодіфікації русиньского языка.

Сітуація навколо кодіфікації была скомплікована ай тым, же РОС не мала грошы на таку акцію, навыше наслїдком контролї компетентных штатных орґанів, зачатком року 1995 її рахунок в банцї быв заблокованый. Контроля з Братїславы, послана на господарїня РОС – начасована перед приправлёваным актом святочного выголошіня кодіфікації – была правдоподобно зінсценована тыма людми, котры были проти кодіфікації русиньского языка. Ай така „поміч“ пришла в тім часї... Треба спомянути, же проти кодіфікації выступали функціонарї Союзу Русинів-Українцїв Словеньской републікы (СРУСР), україньскы новинкы і проукраїньскы орьєнтована інтеліґенція, а неґатівну роль зограло ай україньске высыланя СРо з Пряшова. Дакотры з тых людей дотеперь не акцептують кодіфікацію русиньского языка а святочный акт єй выголошіня поважують лем за політічну акцію. Така позіція є неправилна, бо кодіфікація русиньского языка, як ся вказало пізнїше, мала велике значіня в процесї зміцнёваня народной ідентіты Русинів, захованя їх народного языка і русиньской културы в общім. Дакотры представителї СРУСР ани теперь не решпектують право Русинів на свою народну ідентічность і на слободу выберу народности, котру каждому ґарантує Устава СР і міджінародны документы ратіфікованы парламентом СР. Русиньску културу ай теперь собі функціонарї СРУСР привластнюють а поважують єй за україньску. Нажаль, роблять так проти волї Русинів на Словеньску.

Споминам собі, як в єден день децембра 1994 – без попереднёго договору сьме ся зышли на Словеньскій уліцї в Пряшові: Н. Ляш, А. Зозуляк, Я. Сисак і І. Бандуріч. На тій стрїчі сьме оцїнёвали сітуацію в русиньскім русї. Конштатовали сьме, же суть великы тискы од функціонарїв СРУСР, пряшівскых „україньскых науковцїв“, україньскых масмедій проти тому, жебы Русины мали узаконеный свій русиньскый язык. Дакотры люде проукраїньской орьєнтації дуже крітізовали ай одборный семінар з року 1992 у Бардеёвскых Купелях (Николай Мушинка). Тот передкодіфікачный научный семінар, на котрім была прията форма, прінціпы і методіка спрацованя матеріалів ку кодіфікації русиньского языка на Словеньску, по одборній сторонї приправлёвали В. Турок, В. Ябур і А. Зозуляк, а орґанізачну часть мав на старости І. Бандуріч. Мушу повісти правду, же быв робеный великый лобінґ ай на штатных інштітуціях СР в такім дусї, же мы Русины сьме Українцї і не треба нам кодіфіковати русиньскый язык. Кідь крітізуєме позіцію СРУСР і проукраїньскых інштітуцій і інтелектуалів ку кодіфікації русиньского языка, зарівно треба повісти, же своїма кроками нам нехотячі помогли. Указовали на то, же на Словеньску не може быти самостатна русиньска редакція в Словеньскім радію, не можуть быти на таблічках уведжены назвы сел в русиньскім языку, не можуть русиньскы новинкы діставати грошы на свою роботу, не можуть ся выдавати русиньскы книжкы, не можуть быти русиньскы школы – а то з єдной главной прічіны: Русины не мають узаконеный русиньскый літературный язык. Наслїдком такой „арґументації“ Русинам сперали ідентіфіковати ся як самостатна народностна меншына і реалізовати резолуцію прияту першым сеймом РОС, але тым, з другого боку, ініціовали Русинів кодіфікацію русиньского языка якнайскорїше зреалізовати.

По аналізї актуалной сітуації,высше уведжена ґрупа членів РОС дефінітівно вырїшыла кодіфіковати русиньскый язык – 27. януара 1995 ай в сітуації, же РОС в тім часї не мала ниякы грошы. З боку уведженой ґрупы членів РОС было то некомпромісне рїшіня і особна одповідность нелем за докінчіня зачатых робот, але ай за сітуацію, коли сьме йшли до акцій без грошей РОС. Я сам высловив на стрїчі таку думку, же кідь не суть грошы, маєме свої вкладны книжкы, вшыткы четверо заплатиме вшыткы выдавкы з тым споєны і же по часї ся нам може вернуть. Сітуація была тяжка. Окрем одборной приправы проґраму славностного дня, спрацованя Декларації з выголошіня кодіфікації русиньского языка, было треба обїднати і заплатити автобус з Пряшова до Братїславы, а главно уквартелёваня і стравованя на два днї. Была то нелегка задача, але ай одповідность і жертвенность членів ґрупы. Часу сьме мали мало. Цїла тярха была на нас штирёх. Конкретный план і день кодіфікації не быв проїднаный на КВ РОС, бо на то не было часу, а ёго членове ся о тім дізнали аж з позванкы. Членове ґрупы собі помагали ай тым, же нам Театер А. Духновіча дав к діспозіції авто, нашли сьме свої грошы на укваретлёваня в часї приправы на кодіфікацію, т. з., не были то грошы РОС. Пінязї не приходили з Міністерства културы СР ани по кодіфікації, а так дакотры фактуры были заплачены аж з великым одступом по кодіфікації. Мушу похвалити за велику поміч тогдышнёго директора высокошкольскых інтернатів у Братїславі (уж небогого) Николая Онуфряка за створїня добрых условій нелем про проґрам славностного дня, але ай забезпечів нам уквартелёваня і страву, а тыж почекав довгы місяцї, покы ся выбавили грошы у міністра културы СР і могли ся поплатити фактуры. А то ся стало аж по особній урґенції тогдышнёго члена Рады влады СР про народностны меншыны і етнічны ґрупы за Русинів – А. Зозуляка, котрый быв приятый тогдышнїм міністром културы СР Іваном Гудєцом, а аж на основі той діскузії міністер дав приказ на придїлїня дотації на вырівняня вшыткых довгів за кодіфікацію русиньского языка на Словеньску.

На тот славностный день нїґда не забуду і не забуду ани на славностный вечур в інтернатї „Млада ґарда“, де сьме уж без страху могли спокійно ославити великый успіх. Я сам мав велику одповідность в день кодіфікації як главный ґазда, бо контролёвав єм вшыткых, котры приходили до салы. Пустив єм лем позваных а тыж знамых професорів російского языка, котры учіли в Братїславі. Нежаданы особы не были пущены, головно не дістали ся там тоты, котры не были к Русинам прихылны.

Што ся тыкать участи на славностнім выголошіню кодіфікації, лем з Пряшівского краю было нас коло 60, а з Братїславы далшых, одгадую, 60 гостїв і заступцїв штатных орґанів, одборных інштітуцій і высокых школ. Радость сьме мали нелем мы, членове РОС, але радость проявлёвали ай гостї. Радость Пряшівчанів было видно ай в автобусї з Братїславы назад до Пряшова, коли ани єдна минута не была тиха, але сьме жыво діскутовали і співали за цїлов путёв. Были сьме щастны з досягнутого великого історічного успіху тых Русинів, на основі роботы і дїятельства котрых славностне выголошіня кодіфікації русиньского языка ся могло зреалізовати. Каждый, хто к тому успіху приложыв і найменшу частку роботы, заслужить собі велике ПОДЯКОВАНЯ од днешнёй ґенерації Русинів Словеньска. Храньме нашы успіхы, досягнуты по роцї 1989, а не довольме никому, абы їх дегонестовав. Платять ай теперь слова з початків народного возроджіня Русинів: РУСИНЫ, СХОПТЕ СЯ! Охранюйме свій русиньскый народ. Я пересвідченый, же вшыткы русиньскы обчаньскы здружіня, як і професіоналны русиньскы інштітуції, нелем мають радость із выслїдків списованя людей в роцї 2011, але же і в далшім процесї русиньского народного возроджіня будуть робити так, жебы наша робота была штонайплоднїша і найхосеннїша – на благо Русинів. Вірю, же досягнуты оптімістічны выслїдкы списованя людей з року 2011 – якым передходив процес кодіфікації русиньского языка – будуть акцептованы штатныма орґанами і при придїлёваню штатной дотації на розвой народностной културы Русинів на Словеньску.
Др. Іван БАНДУРІЧ, председа Реґіоналного клубу Русиньской оброды у Бардеёві