Споїня з асімілаціёв

ЕСО – реформа верейного справованя, котру зачав міністер внутрішніх справ Роберт Калиняк, має быти средством, котрым держава хоче знижыти кельчікы на фунґованя урядів, і вєдно з тым здобыти їх высшу ефектівівность. Трёми старостове на єднім сільскім урядї. Так собі міністер Калиняк, як інформовала пресова аґентура, знать представити фунґованя сел в будучности. Такой ідеї передходила думка о спойованю сел і нове Калиняково три в єднім, подля котрой бы старостове з меншых селах были автоматічно і заступительми в містнім заступительстві, є лем „мягка“ верзія того плану. Кідь колись была ясно веджена бісіда о спойованю сел, днесь сам міністер говорить, же селу не можеме взяти ріхтаря і же насилно то на Словеньску доіста робити не знають.

Думка о шпорованю грошей є шумна. Але в навязаню на народностно змішаны теріторії має дакілько важных вопросів і думам собі, же є наприклад і про векшыну русиньскых сел не приятельна. Значіть, в чім є проблем? Якраз на северовыході Словакії, де ся находить автентічне русиньске населеня, є вдяка соціално-економічной сітуації вельо маленькых сел, котры доднесь мають над 20 процент жытелів русиньской народности, лемже тоты села каждым роком тратять жытелів, діаметер віку жытелів є высокый і покля ся не стане даяке чудо, тоты села суть одсуджены на вымераня. Подля якого ключа бы ся тоты села спойовали? Спойовали бы ся подля етнічного прінціпу? Покля ні, і найвекшым селом, з котрым бы ся мали тоты далшы споїти, бы было словацьке, або таке, котре не має над 20 процент жытелів народностной меншыны, зохабили бы ся штатістікы жытелів подля окремых частей той новой єдиниці, або бы ся вшытко раховало довєдна? Кібы ся вшытко зачало раховати довєдна, могло бы ся покійно стати то, же жытелі тых малых сел бы пришли о права на народностне означіня сел, урядів і так далше. Также покля не є ґарантоване спойованя на основі етнічного прінціпу на народностно змішаній теріторії, розумне уважованя нам ясно діктує, же з тым не можеме быти согласны. Бо на тых селах бы сьме могли стратити і послідні знамкы о нашім історічнім населеню. Навеце, з періферных сел, котры теперь і так холем можуть рішати сами о собі, бы ся стали іщі векшы періферії, але, і то є доста важне, без можливости рішати о собі, што бы лем ускоріло то, же люди бы зо села одходили і во векшой кількости.

Попозерайме ся але на нову, „мягку“ концепцію. Тота бы ся нам могла видіти як приятельна. Село має свого старосту, лем уряд є єден про трьох. Но і ту бы могли вывстати многы пробелмы. Наприклад звязаны зо спомянутым діаметром віку жытелів. Не знам собі представити, як бы пензісти были змушены путовати до іншого села зо вшыткым, нашто потребують урядный папірь. Таксамо, без того, жебы ся брав в тій концепції огляд на етнічный прінціп, буде ґарантоване право жытелів з населеньом над 20 процент меншыны, жебы і на споєнім уряді были означіня в языку меншыны, могли там комуніковати своїм языком і мати документы, припадно основны верейны інформації і по русиньскы? Розумлю владі, же хоче знижовати кельчікы де ся лем дасть. І думам, же спойованя сел в хоцьякій формі, ці першій або другій, може ефектівно фунґовати на словацькых теріторіях. Лемже на змішаных теріторіях треба быти веце чутливішым. Іншак бы таке спойованя было лем споїньом з іщі векшов асімілаційов і поховаваньом нашых сел зажыва.

Петро МЕДВІДЬ, Пряшів, 22. децембра 2013
(Статя была написана як коментарь Радіоновин русиньского высыланя Словеньского розгласу)