... А ТЫМ, ШТО СУТЬ В ГРОБАХ, ЖЫВОТ ДАРОВАВ …

22. – 25. апріля 2011 подля юліаньского і ґреґоріанского календарїв славиме Великодны свята (в тым чілї і Русины), котры належать міджі дві найвызначнїшы свята хрістіанів і ку якым быв написаный слїдуючій приговор:

Іщі як штуденты-ґімназісты сьме ся єдну ярну суботу выбрали на туру. Наш ціль быв найвысшый верьх в Сланьскых горах – Шімонка. Ішло ся файні, хвіля была добра, природа красна. Як сьме ся вертали стежковназад, дакотры радили: „Подьме куртшов дорогов!“ Дали сьме ся нагварити а справды, красны скалы,долины, прастары стромы нам як бы давали за правду, же сьме зробили добрі. По часі сьме але збачіли,же не знаме де сьме… Наконець сьме ся мусили вернути назад на стару стежку і глядати значку. Нашлисьме єй і щастливо ся вернули домів. Банална пригода?
Наш жывот є тыж тура там – на гору, на верьх. Зматуруєме, ожениме ся, заложыме родину, збудуєме дім… А потім ідеме долов – сьме старшы, хворійшы, нервознішы, смертелнішы. Нераз ся нам жывот замотать, хочеме іти куртшов і красшов дорогов, поблудиме.
І Хрістов жывот быв дорогов на гору. Тота гора ся называла Ґолґофта (Лебка, Смерть). На розділ од нас, Хрістос ниґда не заблудив. Ёго смерть вела к жывоту нас вшыткых. Хрістос ся ставать значков про світ. Каждый хто не зыйде з дорогы, дойде щастливо до ціля.
В давных часах Александер Великый мав войновый возик зо запрагом звязаный шпеціялным узлом. Пробовав го розвязати і сам Александер, но не знав. Нагнівав ся а мечом розтяв узел… І многы з нас такым способом рішать проблемы свого жывота. Не розвязують їх, но ріжуть…
Кідь бы так Хрістос рішыв гріхы людства, малохто з людей бы быв спасеный! Хрістова жывототворность ся реалізує через розвязованя людскых слабостей. А не лем то! Хрістос іде і за гробы нашых отців: ТЫМ, ШТО СУТЬ В ГРОБАХ, ДАРУЄ ЖЫВОТ.

Праздник Пасхы є пріёрітні о Хрістові, но і о нашім жывоті – нашых узликах на тілі і душі… і в народі…
По Пасці – в місяці маї нас чекать списованя людей. За 50 років неслободы жывот Русинів звязали неприятелі великым кордічным узлом. Міцьны того світа (в червеных краватах, підрясниках і реверандах) Русинів поховали глубоко до землі а каждого хто хотів про них дашто зробити обвинёвали з ОЖЫВЛЁВАНЯ МЕРТВОЛЫ. Істо, є легше іти легшов дорогов а намісто терпезливого розвязованя-різати… Тогочасным церьковным русиноборцам, котры премудрело конштатують, же ся треба одрізати од русиньской минулости, треба припомянути, же „Хто другому яму копать, сам до нёй паде“. Може ся того дожыють і самы о десять-двадцять років, кідь ся їм вірникы зачну одрізовати і од віры своїх предків…
Може ся нам даколи видить, же іти куртшов дорогов є ліпше, красше. Може і гей, но істо то буде за ціну страчіня самого себе.
Благодатны пережываня пасхалных свят а жывототворну силу зо світложары Хрістового воскресіня жычіть вшыткым чітателям інтернетовых новинок Академія русиньской културы в СР.

о. Франтішек КРАЙНЯК, Камюнка