Шестый Кремінець-фест:без ґрантовых огнёстроїв, над головов – міліарды звізд

27. – 28. юлія 2013 стовпчик термометра на горі Кремінець (1221 м понад ровінь моря) указовав скоро 30 ступні. Тоты з нас, што уж шестый раз изыйшли ся на Кремінці (впрілї від пяти годин дертя дгорі), на красну хвилю не чекали. Айбо на сесь раз природа была гет щедра – ани хмарькы. А вночи над наметами щиро висїли міліарды звізд – виділо ся, же з верьха полонины до дакотрых дало бы ся докинути руков. Што не каж, айбо сесь фестівал лем про выбратых, романтиків – тых, хто має дяку іти у горы.

Двадцять участників 6. Кремінець-феста из двох класів русинської народної школы, што у селі Макарёво на Підкарпатю, мали до того й добру про турістику проґраму – нащивили деревляну церкву (1777 р.) у селі Соль, виділи у лісї фраґменты фортіфікаційной (оборонительной) сістемы из Другой світовой войны – так называной Лінії Арпада, фоткали ся на памнятку коло 1300-літнёго (!) дубища у с. Стужиця и купали ся у теплых водах горського потока. Ошколашів русинськой школы привів на гору Кремінець кандідат наук, лектор Інштітута русинського языка и културы Пряшівського універзітета, засновник Закарпатськой областной надації «Русинська школа» Валерій Падяк – каждорочный орґанізатор кремінецького фестівала. Далша активістка – учителька Макарівськой школы Надія Печора – сёгорічный лавреат (як и В.Падяк) медалі св.Кирила и Мефодія «За розвиток русинського языка». На троймежі коло кремінецького памнятного знака, де ся збігавут штатні границі Україны, Словакії и Польщі, на нас уже чекав далшый соорґанізатор фестівала Петро Крайняк (мол.) з Пряшева – бывшый спеціалный заступця донедавного повноважного представителя влады Словацькой републікы про націоналні меншины и людські права Ласло Надя. За традиціёв П.Крайняк вручив русинам Підкарпатя фану Європськой Унії. А русины Підкарпатя подарили йому и його жоні ориґіналнї нові трічка з написом «Русин» (дізайн – Мілан Падяк). Дале, як то усе знає быти на кремінецькому фестівалі, зачала ся офіційна проґрама: змаганя, конкурсы, фотоґрафованя на памнятку, ватра, співанкы… Потішив ушыткых стих-вітаня участникам Кремінець-феста від єдного з активістів фестивала, даколишного протодекана філософського факултета Пряшівського універзітета prof. PhDr. Йозефа Сіпко, котрый го заслав на Кремінець акурат з австрійськых Альп, де він у тоты дни перебывав. Нечекано на Кремінець выйшла и велика делеґація русинів села Збой на челі з головов гасічськой дружины добровольників паном Яроміром Леґданом, котру на фестівал направив староста того села (за што му окрема подяка!). Про ушыткых русинів село Збой памнятноє ищи й тым, же туй ся родив Петро Лодій – вызначный філософ и юріст – професор Яґелонського и Львівського універзітетів, дале – першый декан філософського факултета Санкт-Петербургського універзітета. У бесідах и діскусіях коло ватры час втіче доста скоро. Але нам обстає памнять за Кремінець – сімвол карпаторусинського єдинства. Хоть лем туй, на горі. (Пубнліковане в оріґілналї, а то в підкарпатьскім варіянтї русиньского языка.)

П. В.