31. марца 2010 у засідалнї будовы Ректорату Пряшівской універзіты у Пряшові булa дость вызнамна акція, котра ся складала з веце частей: 7. семінаря карпаторусіністікы із замірянём на припомянутя сі 15 років од кодіфікації русиньского списовного языка на Словеньску і ославы 100. книжкы, котру до друку приправила редакція Русин і Народны новинкы.
Першу часть, як традічно, орґанізує Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові а другу приправило обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы у сполупрацї зо Сполком русиньскых писателїв Словеньска і СНМ – Музеём русиньской културы в Пряшові.
В першій части выступили директорка Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской уніварзіты в Пряшові – ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. з рефератом 15 років русиньского списовного языка на Словеньску (цїлый сьме публіковали в НН 1 – 4 / 2010), в котрім іншого говорила о самотній кодіфікації, 15 роках поужываня кодіфікованого списовного языка у різных сферах жывота Русинів на Словакії і ёго перспектівах. Спомянула, же: „Вертаючі ся до нашой недавной, выше 20 років старой історії сперед рока 1989, кодіфікація русиньского языка была лем фікціов, котра ся до нашого народностного контексту вертала як комета – лем в політічно слободнїшых часах. Не быти Новембра 1989, може фікціов бы зістала і про далшы ґенерації Русинів, предкы котрых внаслїдку обєктівных, але часто і субєктівных факторів понад 300 років старый вопрос списовного языка не были способны вырїшыти, хоць не мож повісти, же ниякы снагы ся не розвинули... Положены основы лінґвістічной роботы над русиньскым языком зачатком 90-ых років 20. ст. принесли плоды нелем в подобі кодіфікації русиньского языка на Словеньску, але наслїдно в ёго реалізації в різных сферах русиньского народностного жывота... “
Другый реферуючій, доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н., выступав на тему К проблемам кодіфікації русиньского языка. Розповів о нелегкых зачатках перед кодіфікаціов, самотнім процесї выголошіня кодіфікації, як і тїсно по нїй, і о найголовнїшых проблемах, із якыма ся стрічаме. Підкреслив, же маме ту раз кодіфікованый русиньскый списовный, норматівный язык, так бы го мали дотримовати вшыткы писателї, публіцісты і во вшыткых русиньскых інштітуціях, бо інакше наставать хаос і ціле снажіня о кодіфікацію єднотной нормы списовного русиньского языка не мала і не мать змысел. Спомянув і то, же язык є жывый орґанізм і все ся розвивать, ниґда то не є докінченый процес, также, што ся в практіці не уйме, треба то змінити, хоць зміны не мож робити так часто.
В другій части, котра ся торкала стой книжкы приправленой на выданя редакціов Русин і Народны новинкы выступив од зачатку шефректор той редакції, Мґр. Александер Зозуляк, котрый окрем іншого повів, же: „Днесь сьме ся ту зышли, жебы сьме скромно ославили, сміло мож повісти – найвызначнїшу подію Русинів на Словеньску в 20. сторочу – кодіфікацію русиньского списовного языка, котрого собі припоминаме 15. років. Зышли сьме ся і зато, жебы сьме ославили 100. книжку, яка вышла спід рук редакторів Русина і Народных новинок... “ Але при тій нагодї ся треба похвалити нелем стов книжков, котру до выданя приправила наша редакція од року 1992, але і тым, же вєдно з далшыма інштітуціями было од року 1989 выдано вєдно до 140 русиньскых публікац ій. Треба ся похвалити і трёма далшыма книжками, якы выдало в 2009 роцї теперь обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы, як і шестёма минулорічныма книжками, котры выдали далшы три русиньскы орґанбізації і інштітуції. На конець свого выступу підкреслив: „Также книжок по русиньскы было выдано і выдавать ся дость, але мерзить нас, же векшына молодой ґенерації уж не знать азбуку, также не знать собі ани русиньскы книжкы прочітати а учебникы схосновати..“ (Цілый выступ пулікуєме в тім чіслї нашых новинок.)
У части Презентації публікацій выданых в роцї 2009 з анотаціами окремым книжок выступили: ПгДр. М. Мальцовска (Русалка зоставителькы Анны Плїшковой, Світла і тїнї Василя Зозуляка зост. Александра Зозуляка), Мґр. Г. Бескид (Капітолы з історії Русинів на Словеньску автора Станїслава Конєчного), ПгДр. К. Копорова (Байкарёва думы Осифа Кудзея), Мґр. Теодосія Латтова і Ян Гриб (Нагода або судьба Штефана Смолея), ПгДр. О. Ґлосікова, др. н. (Жменї родной землї і Ozveny автора Миколая Ксеняка), ПгДр. С. Конячні, к. н. (Николай Бескид як субєкт і обєкт історіоґрафії зост. Гавриіла Бескида) і Мґр. А. Зозуляк (100 вызнамных Русинів очами сучасників, ІІ. часть зост. Марії Мальцовской і кол.).
Потім наслїдовало єдно несподїваня, кідь асістентка Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты ПгДр. К. Копорова перед вшыткыма притомныма предступила перед свою колеґыню і директорку ПгДр. Анну Плїшкову, ПгД. заґратуловала їй к тому, же 25. марца 2010 на Філозофічній факултї Універзіты Коменьского в Братїславі успішно ся габілітовала на доцентку славяньскых языків і літератур із замірянём на русиньскый язык і літературу. То свіжа новина, также малохто о ній знав, зато была о то векшы несподїванём про притомных, котры ся потім тыж придали ку ґратулантам. І то є єден з успіхів Русинів по роцї 1989 і красный дарунок ку 15-річу од святочного выголошіня кодіфікації русиньсклого списовного языка на Словеньску.
Выдарена акція ся скінчіла роздаванём выданых у минулім роцї і презентованых книжок, як і автоґраміадов вшыткых їх авторів і зоставителїв. На конець н е хыбовало ани погощіня, котре приправив колекктів інштітуту, но главно панї Кудзеёва, жена Осифа Кудзея з Няґова, котра привезла зо собов єй знамы смачны печены перогы і двоїты закручаникы. А потїшыло і то, же на акцію пришли і сучасны штуденты русиньского языка на Пряшівскій універзітї.