Уж минуло веце ги двадцять років, як найшов им школську тейку помежи папіря мого прадіда Михайла Падяка (1886–1964) – вецерічного старосты (1920–1944) великого верховинського села Ставне, што ся розлїгат під горов Черемхов у долині річкы Уж. Суть то шість пожовклых листів из сценаріём бетлегема, ци як то позначеноє на тітулі – «Рождественной игры», котру мы туй ниже публікуєме. Годно быти, же рукопись походит из середины 1940-х років. Чом ся тейка хранила помежи майважні документы и книгы мого прадіда и што він до того мав – уже нихто в родині не знає пояснити [1]. Хіба би м зазначив, же прадідо быв абсент и як селськый староста мав бы ся старати за містне Общество тверезности. А як знаєме, иппен тоты общества на Подкарпатю, што ся заміряли одтягти народ од корчмы, роспозерали інтерес моложавы до театралной забавы и спомагали селські бетлегемы як аматорські народні театры. Як то дослідив російськый еміґрант на Подкарпатю, театрознатель Євґеній Недзельськый (1894–1961), хотяй перші бетлегемы уж ся орґанізовали на зачатку другой половкы ХІХ столітя, из 1890-х років бетлегемеші выступали під стріхов позволеных владов обществ тверезности [2].

Не знати, ци быв то од самого зачатку «домашній» сценарій ставенськых бетлегемешів, ци го хтось у тоты рокы приніс до села, то значит записав десь на другому-третьому селі? Айбо сценарій до днесь ся уживат на селі, у 1990 році записав го у Ставному од В. Чумы ужгородськый фолклорист Иван Хланта и дав до своєй книгы «Закарпатськый вертеп» [3]. Штоправда, текст бетлегемського дійства у варіанті И. Хланты гет поукраїненый.

Так выпозірує, же записав «Рождественну игру» собі до тейкы ставенськый бетлегемеш, котрый ся приготовляв до різдвяного дійства. Же быв то ошколаш авадь дахто, хто не аж так добрі знав правопись, свідчат многі хыбы авадь неакуратне и несістемне написаня у тексті тых самых слів. (Може быти, же то резултат переучованя по войні діти на українськый язык!). Помежи майглавні правописні ознакы (авадь хыбы) рукописі мож означити сякі: 1) на місті звука [ы] записовач лем пар раз хоснує літеру Ы (мы), замінявучи ї на літеру И (ми, ви, пастирь, син, красний, висохло); 2) записовач подаґде іґнорує (годно быти, же то проблема скорописі!) розділ межи йотованым и нейотованым [е], зато намісто буквы Є кладе букву Е (помогаєт, сближаєтся, маєш, пресвятоє, великоє, моє, єсть, єсли; але: еще, поклоняется, его, Віфлеем, Елісавета); 3) глагол “быти” хоснує ся у формі “бути”, хоть спершу бы мало стояти “быти”, на што указує ріма: была – любила; быти – говорити; 4) у минувшім часі глаголів чоловічого рода хоснує ся пораз суфікс -л, пораз – суфікс -в (благовістил, віровал, приготовил, родился; але: зрозумів, народив, появився, пробудився); 5) у теперішньому часі глаголів третього лиця множины закінченя -ат (-ят), -ут (-ют) веце раз ся пише без Ь, але подаґде – з Ь (співают, дают, входят, возвіщают, заявляют; але: говорять, співають). При печатаню того текста ставенськой «Рождественной игры» поправили сьме хыбы и уніфіковали написаня слів без того, обы ся додержовати правил днешнёй орфоґрафічной нормы.

Русинське народне театралне дійство, годно быти, уже из середины ХІХ столітя підпало під вплыв Западной церквы, котра шырила традиції т.н. «вертепов» – то значит ляльковых театрів на два штокы, де были бабовкы (лялькы) на шпарґах, котрі водив бабкарь (бавиля), и хор, што своїм різдвяным піснопінієм знав сопроводити дійство. Вертепы наязовали христіянськый репертоар. На Подкарпатю народный театер поступно подмінив бабовкы и бавилю. Їх місто зайняв «жывый» вертеп – пастырі, ангелы, дідо, царі-королі и чорт, а дале и дійові особы бытового дійства – жид, вояк, овчарь, гуслярь, гудак а т.д. [4]. Од образчика Западной церквы у русинськім бетлегемі опстав лем христіанськый дух репертоара и вертеп (макета містной церквы), котрый несли два бетлегемеші у костюмах ангелів. Русинськый театер дістав назву «бетлегем» від міста Віфлеєма в Іудеї, де ся родив Ісус Христос; иншака назва того міста – Бетлегем. На івриті: Бейт-Лехем; по мадярськы: Бетлегем. Подля того, як ся колядовало на Сятвечур, мож розрізнити чотири ґрупы колядників. Майшіковно ишли колядовати (попід оболокы) малі сосідські діти из торбами – з єднов церковнов колядков. По тому – ошколаші из звіздами, тоты уже заходили до хыж и там співали церковні колядкы. За звіздарями ишли старші ошколаші (ґрупы по 4-8 осіб) из вертепом – маленьков церковцёв. Колядникы мали май богатый репертоар колядок, а у «вертепі» дало ся рухати фіґуркамы из помочёв спеціалного діска. Аж наконець за вертепом ишов селом бетлегем. Він мав богатый сценарій; бетлегемеші (старші хлопці) рядили ся у одповідні своїй ролі лахы – чорта, діда, ангелів, циґана а т.д. Вони несли из собов великый «вертеп» – звекшену макету церквы. Бетлегем не обминав ани єдну хыжу на свому пути, хоть би й жидівська – обы надходячий рік про каждого челядника и його родину быв май щедрым. Бетлегем у Карпатах – то красне різдвяно-театралне дійство из цілным сценаріём [5].

Сценарій віфлеємського дійства придумовали собі самі бетлегемеші и їх наставникы (півцеучителі, селські дякы, селські старосты) – штось черяли из літературных, біблійных и народнопоетичных жерел, штось файного припозирали у сосідів, а штось додумовали од себе. Ориґіналность ставенського варіанта узнає ся за біблійнов оповідков за Єлісавету и Захарія – родителів Іоана Крестителя. Подля Біблії, старый бездітный сященослужитель Захарія, котрому ангел Господній Гавриїл у єрусалимській церкві сповістив, же скоро жона му народит сына и нарече він свого дітвака Іоаном, не повірив у благу вість. И так Господь наказав го німотов; аж до того часу, коли Захарія нарік свого нарожденого сына Іоаном. Тота біблійна історія гейбы приготовляє зрителя увіровати правду дійства и предвіщає різдво Ісуса Христа.

Сесь біблійный сюжет бетлегемеші взяли из Євангелія од св. Лукы, котре ся зачинат иппен из історії за Єлісавету и Захарія и продовжає ся історіёв благой вісті, посланой од Бога діві Марії, котру їй приніс архангел Гавриїл: «почнеш в утробі, породиш сына и даш йому имя Ісус». Доказом правдивости слів, што їх учула діва Марія од ангела Гавриїла, буде історія з Єлісаветов, што як старша и неплодна жона уж «почала сына в своїй старобі а є уж в шестім місяці» [6]. Ставенське різдвяне дійство як и далші лемківські варіанты бетлегемів, має свій склад діёвых особ; усе то суть три пастырі, дідо, два ангелы и чорт. Функція ангелів туй скорі декоративна. Роль чорта усе драматізує дійство. Централні фіґуры у бетлегемі то усе першый пастырь и дідо. Вони на собі тримавут дійство. Дінамізм дійству придає и стихова форма. Текст складує ся из чотиришорів по 11-12 складів, хоть рітмічна сіметрія розміра гет часто ся не додержує.

По многых ознаках ставенськый сценарій нагадує бетлегемське дійство з села Великый Липник (окрес Стара Любовня). Записала го участниця фолклорно-етнографічных експедицій на Пряшівській Руси Анна Таптич. Дале сесь великолипницькый сценарій увів до своєй книгы народных звыків и традицій «А щі вам вінчую» [7] познатый фолклорист Михайло Шмайда, котрый веце раз керовав тыма фолклорными експедиціями на Пряшівській Руси. На с. 489 своєй книжкы, што выдана по українськы, він зазначив: «Запис Ганни Таптич, Чабини. Запам’ятане з дитинства». Из тых коментаріїв нияк ся не дає узнати, коли и од кого записала тот сценарій Г. Таптич, з якой причины записали го не у В. Липнику, а у селі Лабірськой долины – Чабинах а т.д. Фолклорист И. Хланта завів текст великолипницького бетлегема из Шмайдовой книгы до своєй книжкы «Закарпатськый вертеп» [8]. Він зазначив (с. 39), же сценарій Г. Таптич тямила из свого дітства и записала го у 1969 році. Из якого жерела И. Хланта начеряв тоту інформацію, не знати. Ищи раз тот текст из Шмайдовой книгы опубліковала Марія Горбаль из Львова як образчик різдвяных традицій на Лемківщині [9].
Схожость ставенського и великолипницького варіантів бетлегемського дійства не лем у біблійній оповідці за Єлісавету и Захарія, и не лем у стиховій формі – доста часто збігавут ся (вцілови ци почасти) цілі фраґменты сценарія. Мож порівнати:
ЧОРТ:
Рождественну игру мы уже докончили,
забаву пісню[в] розвеселили.
А за це діло вы нам дашто дайте,
щиру вашу жертву до мішка змітайте.
Смотріте, у діда борода посивіла-посивіла,
для того нам треба купити чорнила,
домастить чорнилом, чтоб чорна была,
чтоб єго єще дівчина любила.
(с. Ставне).
ДІД:
Рождественну игру мы уж докінчили,
Й нашыми піснями вас розвеселили.
І за тото діло вы нам дашто дайте,
Щедру вашу жертву до мішка метайте.
Посмотрите, мені борода посивіла,
Треба купити чорнила,
Штобы чорна борода была…
(с. В. Липник).

…Каждый рік на Сятвечур мы чекаєме на маленькоє чудо. Чекаєме на ясну звізду над Віфлеємом. И же хтось поклопкає нам на двері. И буде то Першый Пастырь из словами:
Славу Спасителю хочеме отдати,
пресвятоє имя Єго величати.
Дозвольте рожденство Єго представити,
чтоб мы могли вечур сей розвеселити.

ЛІТЕРАТУРА:
1. У 1992 році написав им книжку за еміґрацію карпатськых русинів до Америкы и за америцькый період жытя мого прадіда М. Падяка. Выйшов журналный варіант тої книгы. Позерай: В. Падяк. Америка мого прадiда // Карпатський край. – 1992. – № 11. – С. 6 ; № 14.– С. 6; № 18. – С. 6; № 21-22. – С. 12; № 25-26. – С. 12; № 29-30. – С. 12.
2. Е. Недзђльскій. Угро-русскій театръ.– Унґвар, 1941.– С. 27.
3. Закарпатський вертеп / Вшорив тексты Иван Хланта. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – С. 110-115.
4. За історію бетлегемів позерай: Е. Недзђльскій. Угро-русскій театръ.– Унґвар, 1941.– С. 25-29.
5. Ю.Чорі. Від роду до роду: Звичаєво-обрядові традиції Закарпаття.– Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2001.– С. 113-115.
6. Цітуєме подля выданя: Тетраєвангеліє: Євангеліє од святого Матфея; Євангеліє од святого Марка; Євангеліє од святого Лукы; Євангеліє од святого Йоана / З церьковнославянського языка на язык русинськый переложыли о. Фр. Крайняк, Й. Кудзей.– Світовый конґрес русинів, 2009. – С. 234.
7. М. Шмайда. А щі вам вінчую : Календарна обрядовість русинів-українців Чехо-Словаччини.– Т. І. – Братіслава – Пряшів: Словацьке педагогічне видавництво у Братіславі; Відділ української літератури у Пряшеві, 1992. С. 193-199.
8. Закарпатський вертеп / Вшорив тексты Иван Хланта. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – С. 128-133.
9. Різдво на Лемківщині: Фолклорно-етнографічний збірник / Вшорила М. Горбаль.– Львів, 2004. – С. 156-162.

(Написано в карпаторусиньскім варіантї русиньского языка.) Валерій ПAДЯК, Член Світовой академії русинськой културы