Думав єм собі, же пан Ян Калиняк ся уж не озве. До того часу мі не одповів на вопросы, котры єм му написав у моїх двох реакціях на ёго статю: „О окрулїм столї Русинів Словеньска“ в Інтернетовых новинках Академія русиньской културы в СР ч. 2 і 4/2013). Мої позначкы к ёго статї: 1. Не знам выдкы бере пан Ян Калиняк право гварити за Округлый стіл Русинів Словеньска (ОСРС), цітую: „My – členove i sympatýzante OSRS sja odlýšujeme ...“ Най пан Ян Калиняк пише сам за себе, aбо за тых, што му дали на то право, но я і як член ОСРС не потребую на презентованя своїх поглядів службу пана Яна Калиняка, тым веце, кідь з ёго поглядами не єм згодный.

2. Пан Ян Калиняк, правда, пише, же: «Do našoj koncepciji ne možeme davatý toto, što my chočeme žeby tam bylo, ale musýme tam davatý toto, što tam musýt bytý, žeby koncepcija našoj roboty byla užytočna ne pro nas, ale pro obrodny potreby naroda.» Дале пише: «... S pomočou etnologiji choču vam ukazatý novyj pohľad na našu problematýku i novyj prýstup ku hodnočiňu sučasnoj sýtuaciji i našoj mýnulosti ... I ja mam svoji navrhy, kotry vam choču predložytý z pohľadu etnologiji».Но статя пана Яна Калиняка не выбочує з ёго традіції. Не приносить ніч нове. Не мобілізує к дачому творчому, конштруктівному, што бы нас подавало дале. Повторює свою обограту співанку, котру співать од року 1989: о комуністічній партії, українізації ... Надале му лежить в жалудку вшытко україньске ... На то, жебы чоловік порозумів, же маме з Українцями сполочну історію так, як ю маме і зо Словаками ..., не треба мати высокошкольскый діплом з катедри eтнолоґії в Братїславі?!. Зато то, што ту треба, є догварити ся так, жебы вшыткы тоту културну дїдовизну могли хосновати. Аґресія проти братерьскым кіріломефодьскым Українцям, українізації (?), ... снажіня офіціално жадати о направу і одшкоднїня свідчіть о тім, же є сепаратіста. Но чом ёго сепаратізм, аґресівность не є намірена і проти Словакам і словакізації, анґлосаской ґлобалізації ... ґрекокатолицькых і православных Русинів? (Посмоть мої реакції на ёго статю в Інтернетовых новинках Академія русиньской културы в СР ч. 2 і 4 /2013, на котры до того часу не одповів). Пан Ян Калиняк і вшыткы, котры го в ёго аґресії проти Українцям підпорують, мали бы собі усвідомити, же Україна нам – нашым Русинам на Українї тоту аґресію може вернути.

3. Пан Ян Калиняк дале пише цітую: «Rusýny do dnešnich dniv nepožadalý mocnych toho svita o potrestaňa vynýkiv, kotry sposobýlý ukrajinizaciju i likvidaciju rusýnskoj narodnosti. My zme ne zrobýlý a malý zme toto zrobýtý takoj po nižnij revoluciji v 1989 roci.» – Не могли, ведь їм вшыток час забрало ламентованя, нарїканя, сперечаня, зависть і ненависть! Ёго статя: «Dijateľstvo členiv OSRS» є далша статя:
* пробуюча поштвати Русинів проти Українцям ...;
* одвести увагу русиньского руху од ёго головного цїля: выратованя русиньского народа, т. є. од выховы нашой молодой ґенерації в духу кіріломефодьcкого заповіту: т. є. візантійской руськой віры, візантійской руськой културы, кіріліцї;
* односяча ся до катеґорії статей, в котрых їх творителї ламентують, сами себе банують, глядають виноватых за свою біду, в котрій ся Русины, русиньскый рух находить (но тоты виноваты ся находять прінціпіално лем в напрямі од нас на выход).
– Чом, кідь глядать виноватых, не є обєктівный. Чом ниґда не написав ніч о латинізації, ґерманізації, мадярізації, словакізації Русинів? Або о анґлосаскій ґлобалізації. Чом ся не намагать выратовати словакізованых Русинів? Чом ся намагать выратовати лем „українізованых“ Русинів? Чом ёму не вадить, же Словаци собі присвоїли часть русиньской културы? Чом ёму не вадить, же нам грозить, же будеме цїлком частёв словеньской културы = словеньсков народностнов меншынов? Чом глядать спор з выходославяньскыма народами чістой кіріломефодьcкой орьєнтації. Чом глядать спор там, де ся дасть договорити. Тадь обычайно часть културы, културной дїдовизны (включно авторів-створителїв култур) міджі народами є спорна – респектівно, правда, сполочна. Рїшає ся то так, же ся забеспечіть доступ (к архівным фондам ...) про вшыткы стороны, про вшыткых інтересуючіх ся.
– Удивило ня, як пан Ян Калиняк фрішно схосновав намагу цїлого ОСРС на своє презентованя і на атаку проти РОС. Пише, же ся, наприклад не успокоює резултатами в русиньскім школстві. Інтересовало бы ня, што, наприкладм, в тім школстві особно пан Ян Калиняк зробив од року 1989? Якы ініціатівы в тіму напрямі вывинув як єден з ведучіх русиньскых функціонарїв. Якы писма, де і коли написав, яку кампань розвинув у масмедіях. Якы доброволны збіркы про русиньскы школы зорґанізовав. Кілько особно зо своёй кешенї дав грошей на підпору донедавна єдиной русиньской школы в Чабинах. Резултат (і ёго роботы), котрый ся до того часу досягнув = дві русиньскы школы – тадь гваритьсам за себе.
– Пише, же дакотры народы ся засновали як народ, другы нї. Причіну видить в тім, же: „...Toty narody nepoužyvajut svij rodnyj jazyk jak urjadnyj jazyk na svojij terýtoriji, de žyjut, a zato jich rodnyj jazyk na vlasnij terýtoriji pomaly, ale isto odumerat." Може собі вступив до сумлїня і не буде уж писати словеньскым діалектом, а буде поужывати списовный кодіфікованый русиньскый язык. Не знам собі представити, жебы представитель мадярьской, циґаньскый ... ці хоть якойсь другой меншыны не знав, або не хотїв писати своїм списовным кодіфікованым языком.
– Пан Ян Калиняк у далшій части своёй статї блудить в лабірінтї своєй теорії. Одкликує ся на справедливость. Но сам не є справедливый, ани обєктівный. Каждый Русин знать (на то не мусить быти правником), же справедливость ниґда не была, ани не буде. Бізовнї ся каждый Русин усмiхне і над тым, же дашто мусить (в статї тото слово хоснує шість раз!). Русин ніч не мусить. Русинa як правило будучность зауїмать лем орьєнтачно. Жыє днеська, а мать екзістенчны проблемы. Уж є поученый од душпастырїв о обіцянім раю на другім світї і о дакус близшой, i кідь таксамо недоступной, комуністічной будучности.
Я як Русин не потребую, жебы мі пан Ян Калиняк писав свої теорії. Я потребую од пана Яна Калиняка як члена Выбору про народностны меншости при Радї влады СР про народностны меншыны чути – што у своїй функції одколи ю мать – робив, якых резултатів здобыл, кілько грошей нам дала словеньска влада, а як і нашто ся скельтовали. То є – жадам го, жебы опубліковав за вшытки свої рокы во функції розрахунок по статях. І так, жебы складав выучтованя зо своёй роботы (так як буде треба – за ходу) на ОСРС. A поданя цїлорічной сумарізації зо своїй роботы на ОСРС, бы ся мало стати ёго каждорічнов практіков. Передложыв двазраз (а кідь, так кому) пан Ян Калиняк подробну вість о своїм дїяльстві? Так бы мали складати выучтованя зо своїй роботы холем раз до рока представителї шырокого спектра русиньскых орнанізацій, но і в нерусиньскых орнанізаціях (ці уж на ОСРС або посередництвом масмедій шырокій русиньскій публіцї).

4. Мій погляд:
– Русиньскый рух єм мав на очах од ёго взнику. Правда, лем посередництвом масмедій – в основнім з пресы. Од актівной роботы в русиньскім русї мене одраджовала нелем оддаленость, но головнї спрїчность, розоштваваня. Хыбовали мі в русиньскім русї: продуманость, сістематічность, творчость, змыслуповность. Знам, же то одпуджовало нелем мене, но і іншых Русинів. Теперь (кідь ся здасть, же ся выбурили горячі головы), може уж можуть прийти до русиньского руху і дістати ся к слову і серіёзны люде, і так жебы ся могло зачати робити конштруктівно, творчо, змыслуповно. Но кілько часу ся потратило! Цїлы ґенерації молодых Русинів выросло не познаючи дары св. братїв Кіріла і Мефодія! Зато бы сьме ся не мали дати одваджати од творчой, продуманой і сістематічной роботы.
– Субєктівны і обєктівны причіны нашого ставу єм розобрав ув своїй статї: К: Ідеї на рїшіня сітуації в русиньскім русї на Словакії 2. Думам, же є то потрібне, ай то ту належыть, кідь ся подробнїше высловлю к субєктівным причінам нашого ставу. Все, кідь ся особа і аналоґічно народ, а ці штат дістане до проблемів, у першім рядї є собі на причінї сам. Своёв хыбов (ці уж особы, народа або штату) уможнив, же ю конкурент, а ці враг міг выужыти.
Так мі, пан Ян Калиняк, повіджте, кого маме жадати о поміч, жебы сьме ся самы собі оправдали за запрічінены народностны шкоды? В частї VII. Русины высше менованой статї на тот вопрос давам одповідь: „Каждый з нас Русинів, за той сітуації бы мав у першім рядї зачати у себе. Передовшыткым зато, же в наслїдку высше наведженого, ся в нашых душах зменшыв подїл выходной духовности і културы. Причім, чім є Русин школованїшый, тым як правило подїл чуджой западной духовности і култури в ёго душі є высшый. ...“ Як таксамо в уж менованій статї пишу:
* Первістна причіна нашого планого ставу, до котрого сьме ся дістали – є зрада нашого тогдышнёго воджатая, великоморавского княза Святоплука І. Значіть вшытко плане зачало зрадов нашого воджатая, княза Святоплука І.
* Нашы воджатаї і з нима цїлый наш народ не зрозумів – як то зрозуміли Ґрекы і Сербы, же кідь хочеме пережыти як Русины сьме повинны ся стати православныма. Не смієме мати ніч обще з папом римскым. І так сьме стратили свій штат.
* І додавам: як ся вказує, на причінї нашой біды суть не в поилїднїм рядї нашы особностны властности: на самый перед пасівна (немотівуюча к творчому дїяльству) ЗАВІСТЬ. То є намісто того, жебы сьме ся порівновали з другыма народами і одпозерали, вчіли ся од них, як досягнути таксамо єднакы, або лїпшы выслїдкы. Мы ся лем порівнюєме в резултатах (і то лем в їх части – – в бенефітох), котры іншы здобыли, – і завидиме. Завидиме пасівно, т. є. чекаме, же ся з нами тот, хто здобыв тоты резултаты, подїлить, же нам їх дарує, же нам то так повіджено „саме впаде з неба“. Але якы чуда ся не дїють, за вшытко треба платити, і так:
* Часть з нас сягать по тім „найпростїшым“ способі, як то заплатити, як тоты прибыткы досягнути – сягать по ЗРАДЇ. Зрада, покля не є повинностёв, (то є покля ся зрадця не стотожнить і не стане частёв того народа, на благо котрого зраджать) веде лем к досягнутю часточного цїля (здобытю юдашовых 30 стріберных ...). К досягнутю далшых бенефітів є треба далшой і далшой зрады – єй продовжіня. З того выпливать єдностайна неспокійность зрадцїв ...
* Зато, кідь „то“ не падать з неба, глядать ся виноватый. І при ёго гляданю ся як правило проявить боязливость частї Русинів – глядать ся лем на тім боцї, котрый моментально не мать над нами міць (комуністы, совєтьскый звязь, ...)
* Хыбить нам віра в себе самого, во свій народ. Місто того, жебы ся резултаты чуджого снажіня стали лем якымесь прикладом, іншпіраціов про наше снажіня в смыслї: годен того і я, т. є. докажеме то і ми! Завидиме (в тім злім розуміню слова) і зраджаме!

Значіть, основна хыба є в нас. Прото завидьме так, жебы нас то вело к актівному діятельству про своє властне благо, про добро свого народа. Най нам в тім поможе Господь Бог!