Тема списованя людей ґрадує в медіях Словеньска. Тїшыть нас, же слово „Русин“ часто резонує в інформаціях о списованю. Резонує і зато, бо новоприятый закон знижыв языкове кворум про народностны мeншыны з 20 на 15 процент. Тогды назву села по русиньскы азбуков в будучности бы не мало лем 68 нашых сел, як є теперїшній став, но аж 113, а то подля штатістікы списованя людей з р. 2001. То значіть, же по списованю людей того року бы то могло быти іщі высше чісло як 113.

Добра робота русиньскых орґанізацій приношать свої плоды. Нелем Русины, но і держава є зведава, ці чісло Русинів буде того року высше, як в роцї 2001. Не хочу о списованю людей говорити штатістічно. Дану тему хочу описати радше популарнов формов. Зачну дакус з другого боку. Перед трёма тыжднями єм в телевізії видів релацію о Словакох і словеньскых селах у Польщі. Мають свою орґанізацію, котра ся намагать утримати і розвивати словеньску ідентіту. Председа орґанізації ся скаржыв, же з 20 тісяч Словаків жыючіх в Полщі, лем коло 2 тісяч ся голосить ку словеньскій народности. Дакус єм ся зачудовав, тадь Словакы в Польщі ся мають о кого оперти! Мають Словеньску републіку, книгы каждого другу, фінанчну поміч, можность жадати зо Словеньска словеньскых учітелїв, священиків, можность штудовати на Словеньску ... а смотьте і так ся аж надмірно асімілують. Є то універзалный проблем народностых меншын?
Вызерать, же нас Русинів Господь Бог міцно любить. Не маме такы можности як іншы меншыны а предцї – жыєме і зміцнюєме свою културну і народну ідентіту. Кідь хочеме говорити о списованю людей, мусиме мати ясно, што тота НАРОДНА ІДЕНТІТА є. Каждый научный словник характерізує тоты слова дакус іншак, но векшынов ся науковцї злагодять в тім, же найголовнїшы знакы народной ідентіты суть: сполочный язык, земля, звычаї, віра ...
Самособов, є то правда, но кідь ся над народнов ідентітов задумаме глубше, видиме, же над тыма спомянутыма знаками є іщі дашто векше. Поясню то на воджатаёви ізраільского народа – Мойсеёви. Ёго мати, жебы го сохранила перед забитём еґіптьскыма вояками, дала го до кошарика і пустила на ріку Ніл. Хлопчіка нашла фараонова дївка. Взяла собі го і выховала. Мойсей дістав еґіптьску выхову, бісїдовав по еґіптьскы, вірив в еґіптьскых богів, облїкав ся як Еґіптян, їв еґіптьскы їдла. Не знав, же є Жыд, не знав бісїдовати по єврейскы. А предцї, єдного дня зачув у сердцї інклінацію ку свому народу. Духовна пупочна шнура го все утримовала в звязку з народом. Кідь утїк до пустынї, нашов жыдївскых бедуїнів, од котрых ся научів свій язык, обычаї, історію, віру. Приїмать наслїдство отцїв і розвивать го.

Про нас є то іншпірація ослововати і тых Русинів, котры мають русиньске коріня, но не знають уж ани язык, ани звычаї, а, може, уж не мають ани віру отцїв. Но, образно речено, духовна пупочна шнура їх веде ку свому народу. А каждый із нас знать, што є пупочна кров і як докаже обновити чоловікови здравя. Так подобно і тота духовна пупочна кров докаже в Русинови обновити ёго умертвлену ідентіту. Каждый Русин єй мать одложену в трезорї своёй народной културы.
Народна ідентіта мусить быти оріґінална все і в каждім часї. Русины єй мають од початку свого народного єствованя. Посмотьме до історії нашых русиньскых прапредків. Она зачінать в семім сторочу Білыма Хорватами, переходить Великов Моравов, котра уж познала русиньску пісню о барвінковім вінцю в Дунаю, переходить першыма сторочами Угорского кралёвства, котре познало русиньскы колядкы, молитвы, церьковны співы і деревяны церькви русиньского народа в Карпатах, переходить валашском колонізаціёв, што вшытко зміцнёвало русиньске і церьковне усвідомлїня домашнїх жытелїв. Отець Духновіч, Добряньскый, о. Павловіч, священомученици Ґойдіч і Гопко і много іншых сынів русиньского народа свідчать о праві того народа на жывот.
Русиньска ідентіта є оріґінална і днесь. Міцнїє в своїх модерных тогочасных співах, стишках, літературных творах і літурґічных перекладах у жывім русиньскім кодіфікованім языку. Вірю, же списованя людей на Словеньску, котре зачало, буде свідчіти і о тім, же народ собі цїнить свою ідентіту і културу а хоче єй розвивати і дале.
Списованя людей належыть ку найстаршым штатістічным акціям людства. Познали го уж 6 тісяч років дозаду. Списованя мало розмаїты подобы. Вавілончане наприклад уж в року 3 800 перед нашов еров мали вытвореный реґістрачный сістем на евіденцію жытельства про потребы воєньскых операцій. Так то было і в Еґіптї, Чінї Палестинї, Ґрецьку, Рімі. Ґрецкый історік Геродот, котрый жыв у 5 ст. перед нашов еров, пише, же списованя людей в Еґіптї было уж року 3 000. Так само і чіньскый філозоф Конфуціус твердить, же списованя людей познали в Чінї уж року 1 500 перед нашов еров. Угорскы шляхтічи і землёпани не мали інтерес о плошне списованя людей у селах і містах Угорьска, бо не хотїли, жебы краль подля того жадав од них поплаткы. Перша проба орґанізованого цілокраїньского списованя людей в Угорьску была в 1715 роцї. Была заміряна на ґаздівства, котры платили поплаткы-данї. В 1767 – 1771 роках было списованя підданых, то значіть ґаздів і безземків (желярїв). Рядне списованя вшыткых людей Угорьска было в роках 1785 – 1787 за панованя цісаря Йозефа ІІ. У жытелїв ся евідовало імя, призвіско, вік, місце перебываня, родинный став, соціалне поставлїня, робота. Од того часу ся кажде списованя здоконалёвало, доповняло і модернізовало. Зо штатістічной документації ся дають вычітати інтересны інформації. Наприклад, в р. 1780 было Угорьско многонародностна держава. Зо вшыткых жытелїв Угорьска было лем 28 % Мадярів. Німецькы кронікарї означовали Угорьско за славяньску країну. Урядным языком в Угорьску до р. 1780 была латинчіна (800 років). Од р. 1780 до р. 1868 нїмчіна (100 років), од р.1868 до 1918 мадярчіна (50 років), а од р. 1918 на Словеньску доднесь – словенчіна.

В першій републіцї, в Ческословеньску, быв головным знаком народности материньскый язык.То значіть, жытель державы быв такой народности, якый быв ёго материньскый язык. У р. 1930 уж завели окремо рубріку про народность і рубріку про материньскый язык. В р.1950 – 1960 собі міг каждый писати народность подля того, як быв внуторнї навязаный на даный народ, наприклад, дахто жыв довго в Чехах, міг собі написати ческу народность. В р. 1950 – 1989 была русиньска народность заказана.
Од р. 1989 каждый собі може слободно увести народность подля свого пересвідчіня. Ту бы єм хотїв спомянути істый парадокс у жывотї русиньского народа. По многых нашых русиньскых селах ся реалізують русиньскы фестівалы. В многых з них ся люде при послїднім списованю в роцї 2001 барз слабо приголосили ку русиньскій народности. Но фестівал, котрый мають, є векшынов фінанчно підпореный із дотацій про русиньску народностну меншыну. Ніч протів того, бо і на тых селах є потрібне робити освіту, но треба собі усвідомити, же лем вдяка тым людём, котры собі при списованю в роках 1991 і 2001 написали русиньску народность є і штатна дотація про Русинів. Вшыткым тым людём, котры ся сміло голосять ку русьньскій народности належыть честь і вдяка. Мою статю єм зачав прикладом а прикладом бы ю i закінчів. Перед тыжднём телевізія Маркіза в своїх справах высылала зазнам із выступлїня ПУЛС-у в Братїславі. Редакторка ся єдного молодого чоловіка попросила, ці зо своёв дїтинков-дївочков бісїдує по русиньскы.
Одповів, же гей. Нато редакторка ословила дївчатко, жебы дашто повіло по русиньскы. Но дївчатко не хотїло. Тогды нянько дївочцї повів: „Повідж дашто а куплю тї троїту змерзлину“. Дївчатко по русиньскы одповіло: „Няньку, троїту не хочу, бо бы мі впала на землю. Хочу лем таку обычайну.“ Тогды єм собі подумав, же і русиньскый народ є як тота дїтинка. Тыж не хоче ніч надштандартне, нияку троїту змерзлину. Хоче лем тото обычайне: слободно розвивати свою културу, свій язык, свою церьков. Так нам Боже помагай і сохраняй свій народ.