2. oктобра 2010 належав у новозамоцькій Бібліотецї Антона Бернолака стрічі членів літературного клубу (ЛК) Ґенерації. Свою першу стрічу по лїтнїй павзї присвятив властній творчости і попри словеньскому, чеському і мадярьскому языках в інтерпретації Квєты Галасовой прозвучав і русиньскый літературный язык. Многы, котры ю дотеперь познали лем як шефредакторку окресных новинок „Naše novosti“, єй властна творчость несподївала, є але прикладом того, же творчій чоловік не одпочівать ани на пензії.

Ведуча клубу Ярміла Валіцова припомянула, же через лїтнї місяцї члены клубу нелем одпочівали, але і творили. На стрічі презентовали найлїпшы урывкы зо своїх романів. В октобрї ся часто говорить о почливости ку старшым а афорізм закладателя клубу Вацлава Стрейчка, ( перед 16 роками закладав тот літературный клуб) быв: „Ve stáří nám již iné nezbýva, jen si zamilovat léčivá“. Але як видно і на прикладї Квєты Галасовой, од року 1984 редакторкы а по “нїжній револуції“ до року 2004 шефредакторкы „Našich novostí“, яка цілый свій жывот присвятила писаню і поетічній творчости, давала в новинках простор і літературным спробам членів ЛК, але в клубі теперь она дебутовала зо своєв поезіёв, а то в русиньскім языку. Сучасно перекладать до словеньского языка і наопак. До русиньского языка перетлумачіла поетічный зборник „Vezmi ma za rúčky“, котру написала Марія Хованцова з Паларікова.
Tакже на акції Квєтины „Dumy moje“, „Paradoxy“, „Podoby chleba“, „Paleta času“, „Samota“, „Motto“, „Rub a líce“, „Peripetie lásky“, „Neobzeraj sa“ či „Návraty“ прозвучали і в словеньскім языку. То але не є вшытко. В Пряшові выходить културно-сполоченьскый тыжденник Народны новинкы в русиньскім языку а Квєта в нім успішно публікує од 5. сeптемра 2007 під меном Квета Мороховічова-Цвик. Як ся навернула ід своёму материньскому языку? Говорить: „Кідь єм ся дістала на пензію, по парумісячнім одпочінку єм зачала частїше путовати домів на выход. У брата ся мі дістали до рук новинкы в русиньскім языку. Потїшыло ня то. І так зачало моє навернутя ку родному русиньскому слову, ку корінём, к языку, котрый быв лем перед пятнаднацятёма роками кодіфікованый, бо по ослободжіню, точнїше в роцї 1950 зрушыли нашу русиньску народность і ґрекокатолицьку церьков і стали сьме ся Українцьми і православныма.“
Як доказала Квєта творити в материньскім языку, кідь тот тількы рокы пережывав лем в устній несписовній подобі? „Спершу то были спробы о переклады словеньского тексту. Задоважыла єм сі достаточну літературу і поступно єм собі усвідомила, же зачінам роздумовати в языку дїтинства. Выдумоваєла єм гаданкы про дїти, а потім єм уж доказала в русиньскім языку вытворити і оріналны річі.“ Дізнала ся, же екзістує конкурз декламаторів чуджой і властной творчости в русиньскім языку – Духновічів Пряшів. Взяла участь на нїм. В роцї 2008 здобыла 2. місце в катеґорії дорослых а о рік пізнїше на сценї русиньского Театру Александра Духновіча в Пряшові ся тїшыла уж з 1. місця. Того року намісто конкурзу абсолвовала 1. річник Міджінародной лїтнёй школы русиньского языка і културы „Studium Carpato-Ruthenorum“, якый зорґанізовав Інштітут русиньского мязыка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові.
Также уж не є ся чому чудовати, же Квєта Галасова дала до друку редакції Русин і Народны новиьнкы рукопис зборника поезій в русиньскім языку – „Думкы і тужбы“. Также Квєта Галасова не одпочівать, але творить про радость і потїшїня. К стишку Мотто належыть і вырок Арношта Лустіґа: „Жывот не є то, што хочеме, але то,што маме“. То ся стало і моттом акції, котра наштартовала нову сезону літературного клубу Ґенерації і заслугов бывшой шефредакторкы „Našich novostí“, котры в тім роцї славлять 50 років од свого зроду.