В януарї і фебруарї 2011 пройде запис дїтей до 1. класы основных школ про школьскый рік 2011/2012. Од школьского року 1997/1998 є можность записати свої школоповинны дїти на навчаня русиньского языка як неповинного предмету або до кружку русиньского языка, а то уж од 1. класы основной школы.
При записї першокласника до школы є можность пригласити го на тото навчаня. Учебникы і далшы помічникы може задарьмо дістати кажда школа а наслїдно каждый школярь. Русиньскый язык мож штудовати і на высокій школї, конкретно на трёх факултах Пряшівской універзіты в 16 комбінаціях з іншыма предметами. Окрем Словеньска мож русиньскый язык і літературу штудовати на высокых школах в Кракові (Польско), Новім Садї (Сербія), Нїредьгазї (Мадярьско) або іти на стаж до Торонта (Канада).
Навчаня русиньского языка мож зорґанізовати в будь-якій основній школї, а то і в меншых ґрупах або споїнём учнїв різных класїв до ґруп. Думаме сі, же каждый родіч, якый ся чує быти Русином або мать русиньске корїня і утримує в собі почливость к русиньскому языку, історії і културї своіїх предків, мав бы зробити вшытко, жебы ёго дїти ся навчіли русиньскый язык і азбуку, жебы спознавали історію і културу русиньского народа, якый ту в Карпатах жыє уж веце як тісячроча і свою ідентічность заховав доднесь.
Днешня гектічна конзумна сполочность, період ґлобалізації, якы ліквідує роздїлы і спеціфічности штатів, народів і култур, ліквідує локалны традіції, є ку меншым народам і їх културї барз нечутлива аж асімілачна. Єй неґатівны впливы на Русинів, їх язык і традічну културу в послїднїх десятьрочах суть барз слїдны. Но мы не сьме лехковажны ку тому, же в мірнім часї в серединї Европы духовно вымерать єден старый автохтонный народ, ёго язык і култура. Зато апелуєме на сумлїня вас, родічів школоповинных дїтей, учітелїв і шыроку сполочность, зробме вшытко прото, абы русиньскый язык ся на вытрачовав із нашых школ, бо язык є основным знаком народа, і з ёго заником духовно вымерать народ і ёго култура. А мы то, предсі, не хочеме, бо култура і язык до кількости меншого або векшого народа суть збогачінём вселюдьской културы. Одповіджме сі на вопрос, ці не є красша лука, на котрій ростуть різны квіткы, як лука з єдным цвітом?
Найстарша наша ґенерація овладать говоровый русиньскый язык, руськый, україньскый, знать азбуку, на добрій уровни знать по словеньскы, розумить по ческы, по польскы а дакотры і латиньскы. Не было єй то на шкоду, лен на хосен. Наспак, днешня молода ґенерація азбуку уж цалком не знать, знать лем латиніку, мать добры зналости словеньского языка і штудує многы западны языкы, як анґліцькый, нїмецькый, французьскый і под., што в днешнїй ґлобалізуючой ся сполочности є з екзістенчных і конзумных причін пожадоване. Але сьме пересвідчены, же праві в днешнїй добі незнаня азбукы є на шкоду шырокым можностям уплатнїня ся молодой ґенерації.
Быти членом істого народа або народностной меншыны – то не є ганьба, то є судьба. Так сьме ся народили. Учіти ся русиньскый язык, язык своїх предків, свого роду, не є марнованём з вольным часом. Є то даня почливости богатій културї того народа і єй переданя будучім ґенераціям. Укажме світу, же мы, РУСИНЫ, люде достойны свого мена.