30. марца 2010 ославила сімдесят років од свого народжіня все іщі молода і актівна популарна співачка русиньскых народных співанок – Марія Мачошкова, котра доднесь світить на співацькім небі Русинів і Словеньска вообще. Бо ту не йде лем о спів, але і о зъяв, артістічне уменя співачкы, о єй природность на сценї, якы покорять каждого. Дарьмо є. І днесь, по высше пятдесятёх роках на сценї можеме повісти: Мачошкова є Мачошкова!

Народила ся Марія Мачошкова 30. марца 1940 в селї Потічкы, окрес Стропків, як третя дїтина із пятёх суродженців (Гелена, Анна, Марія, Терка, Ян, Юлія) в родинї Михала Мачошка і Ількы Мачошковой, родженой Гутняновой. Основну школу навщівлёвала в Брезнічцї, ходила до міщанкы в Стропкові. 22. новембра 1956 Марька Мачошкова успішно абсолвовала конкурз до Піддукляньского україньского народного ансамблю в Пряшові, до якого наступила як солістка. Заслужыв ся о то, главно тогдышнїй шеф ансамблю Юрій Костюк. Як шіснадцятьрічна вже выспівовавала ёго співанкы. Молоденька, красна, як серенка…Рада споминать на свої зачаткы, на родічів, на людей, якы єй помогли. Нїґда не забывать, з якого роду походить.
Русины, не здычавіли, люблять красу, хотять быти погладжены нїжным дотыком уменя. А Марька знає погладити. Співанков, словом, чаровным зъявом. Все ся ю добрї ся слухало і слухать, бо што співала, то было передовшыткым наше, русиньске а в їй інтерпретації скоро все доконало. Співанкы Коли-м была мала, мала, Ой, на плаю вівцї пасу, Ой, співаю співаночкы, Мамко моя люба, Ходила я по садочку, Пила я палїнку, Ей, гой, тілі, тілі одспівала співачка на все повну силу і очарила своїх слухателів дома, але і у світї.
26. марца у 1957 роцї ся одбыла перша премєра Піддукляньского україньского народного ансамблю в Тетарї Йонаша Заборьского в Пряшові (старый будинок), в якій М. Мачошкова ся успішно представила із співанов Заспівайме собі двома голосами, яку управив Юрій Костюк, першый умелецькый ведучій ПУНА (1956 – 1958). Як Марька доспівала своє перше велике соло, озвало ся таке плесканя, од котрого ся молоденькій співачцї подламовали колїна і тмило ся перед очіма. Тілько народа погромадї она іщі не зажыла! Не знала, што має робити. І в тім захватї втекла за портал, лемже пан Костюк єй вернув і указав руков, абы ся ішла поклонити людём. Она не хотїла іти. Пан Костюк пришов за нёв, взяв за руку і повів на сцену. Плесканю не было кінця. А так было і на другій премєрї у споминанім театрї, де при співанцї Коли-м была мала, мала, (управователь Ю. Цімбора) єй позерателї не хотїли пустити із сецны. І так жывот ішов дале… Пришли далшы єй гітовкы Ей, гой, тілі, тілі, Ой заграла музика, музиченька, Ей, придь до нас шугаю, Янічку за водов, якы управив Юрій Цімбора, довгорічный хормайстер, драматурґ ПУНА.