Час утікать, як вода. Як кібы то было лем вчера, споминаме собі на зачаткы выдаваня Народных новинок а з нима і на формованя русиньского языка. Вшытко проходило так спонтанно і здасть ся – солідарнo. 1991 рік быв роком, коли ся нелем зачала формовати русиньска редакція, але і язык, котрый мала наша редакція передавати Русинам. Знаме, же были то наперед спробы лем ентузіастів-редакторів, котры были готовы іти зо своёв скоров на торг і дати ся бити або хвалити за язык, якым написали першы статї в русиньскых новинках. Наперек тому, же то быв їх материньскый язык. Оточіня не звыкнуте на нёго, односило ся к нёму вшелияк. Але вшытко нове собі выжадує час, жебы на нёго привыкнути і жебы здобыло собі прихылників. Так то было із нашым русиньскым языком, якый собі нашов нелем одпорців, бо тых было в самых зачатках найвеце, але і сімпатізантів, якы докінця были охотны зробити штось про ёго причесаня в новинках, але і про ёго далшый розвой. Єдным з тых людей, котры нашли смілость у собі в тім часі, і самы ся приголосили, же хотять своїм умом і роботов припомочі возроджуючому ся языку Русинів, выгнаному на довгы десятроча до кухні і корчмы, як котрыйсь „добрак“ быв повів, быв доц. ПгДр. Юрій Панько, к . н. Сам приправив проєкт першых норм русиньского правопису, якый потім старостливо продіскутовав і аналізовав з редакторами Народных новинок, як з людми з практікы, котры контактуючі ся з жывыма носителями того языка по реґіонах северовыходного Словеньска, могли припомочі доформованю правил і може порадити в дакотрых припадах формуючого ся правопису.

Юрій Панько ся народив 3. мая 1933 в Рокытові при Гуменнім. До основной школы ходив у роднім селї, де на нёго великый вплив мала особность учітеля Осифа Сухого. Вдяка ёго пригваріню у родичів юбіланта наймолодшого зо своїх пятёх сынів, послав учіти ся дале – до Руськой ґімназії до Гуменного. На тоту школу, так як многы з ёго ґенерації, собі споминать лем у добрім. Была то на высокій уровни освітна інштітуція, яку абсолвовало много Русинів, котры ся стали пізніше актівныма в културно-сполоченьскім і научнім жывоті. Школа, в якій учіли окрем руськых еміґрантів і такы педаґоґы з рядів Русинів, як Штефан Бунґаніч, Андрій Дрібняк, Василь Гривна, дала много штудентам односно руського языка, класічно літературы, але прививала і ласку ку вшыткому руському, нелем слову, але і співанці, музицї, културї як такій.

По ґімназії Ю. Панько штудовав україньскый язык на Філолоґічній факулті Высокой школы педаґоґічной у Пряшові, пізнїше руськый язык на ФФ УПЙШ в Пряшові. Ашпірантуру скінчів на Універзіті в Брнї (1970). Скоро цїлый свій актівный жывот учів у дакількох школах выходного Словеньска: в Середнїй общоосвітній школї в Старій Любовнї (1957 – 1962, 1977 – 1982), Середнїй педаґоґічній школї в Пряшові, быв выхователём в інтернатї Середнёй лїсницькой школы у Пряшові (1982 – 1990) а скоро 13 років (1962 – 1975) учів сінтаксіс на катедрї руського языка і лїтературы ФФ УПЙШ в Пряшові. Доба нормалізації захопила го неґатівно так, як многых людей у вшыткых можных сферах жывота бывшого Ческословеньска. Но в рамках пореволучных регабілітацій на конкурзї в 1990 р. быв назад приятый на катедру руського языка і лїтературы ФФ УПЙШ. В 1991 р. дістав научный тітул кандідата філолоґічных наук на Філозофічній факулті Масаріковой універзіты в Брнї, а в 1994 роцї ся габілітовав на доцента на ФФ Універзіты Коменьского в Братїславі.

Доц. ПгДр. Юрій Панько, к. н,. ся став першым лінґвістом, якый зачав робити над кодіфікаціёв русиньского языка і културы при Русиньскій оброді в Пряшові (1992). Окрем першых норм русиньского правопису (1992), выдав русиньско-русько-україньско-словеньско-польскый словник лінґвістічных термінів (1994) а під ёго редакціёв колектів авторів приправив на выданя Орфоґрафічный словник русиньского языка (1994). Ю. Панько є автором многых штудій із области компаратістікы, котры публіковав у Зборнику словеньской академії наук Slavica Slovaka, в Словеньскій речі, в Зборнику ФФ УПЙШ, Руштїнарї, але і в русиньскых періодіках – Народных новинках і в Русинї. Тыж быв участником многых научных конференцій дома і в загранічу, де говорив о проблематіцї русиньского языка на Словеньску. Доцент Панько є актівный і днесь, будучі на пензії. Ёго мено ся появлять під статями лінґвістічного і історічного характеру, спомянеме, напр. леґендарного князя Лаборця, особность з русиньской історії, ку котрій ся вертать часто.

Ёго актівіты у научній сферї в послїднїх роках были орьєнтованы на приправу і выданя Морфолоґії русиньского языка і Словеньско-русиньско словника. Потреба выданя розсяглїшого Словеньско-русиньского словника ся одчувала уж од кодіфікації русиньского языка у 1995 роцї. Наконець такый словник автор выдав од буквы „А“ до „О“ в минулім роцї, з тым, же мав бы выйти і далшый том словника, жебы охопив слова зачінаєчі на вшыткы буквы . Публікація мать коло 32 тісяч словных гесел і велику кількости выразів. Захоплює общу словну засобу і фразеолоґію сучасного списовного словеньского языка од половины 19. стороча доденесь і єй русиньскых еквівалентів з різныма одтїнками і сінонімічныма выразами.

На кінцю словника як самостатна часть суть Основы морфолоґії русиньского списовного языка, бо словник є створеный про поужывателїв, котры знають основы ґраматікы обох языків. На основі позітівной реалізації того проєкту автор продовжує у писаню 2. тому словника зо словани зачінаючіма од словеньиской буквы „П“ по букву „Ж, яков ся кончіть словеньска абецеда. Тота робота авторови забере час далшых 3 – 4 років намагавой роботы. Также видно, же хоць автор мать підломлене здоровя і ославив своє 80-річа од народжіня, все іщі научно робить. То треба обдивляти. При вызнамнім жывотнім юбілею од сердця жычіме доцентови Панькови много здоровя, родиннного щастя і терпезливости в роботі над русиньскым языком. На многая і благая літа!<br />