7. марца 2010 ся одбуде в Братїславі концерт з нагоды 85. народенин композітора і діріґента Штефана Ладижіньского, родака з русиньского села Матісова. З позванкы на концерт ся можеме дізнати пару найвызначнїшых фактів зо жывота і професіоналной карьєры пана Ладижіньского: гуслї штудовав на музичній школї в Баньскій Бістріці в роках 1933 – 1938. Пізнїше быв членом школьского орхестра на Руській ґімназії у Пряшові, де штудовав, в роцї 1943 ся став діріґентом співацького кружка на ІІ. Штатній ґімназії в Братїславі. Од того часу ся Ш. Ладижіньскый став сучастёв орхестралного жывота на цалу свою професіоналну карьєру, ці то уж як діріґент, або умелецькый ведучій, ці шефдраматурґ (быв ведучім ПУЛЗ-у у Пряшові і многых далшых умелецькых ансамлїв бі колектівів у Празї і Братїславі, закладатель, формователь і першый директор братїславского штудіа „С“ (пізнїше штудіо „Л+С“), заложыв дїтьскый колектів Русовскы внучата....). Придаваме іщі, же Штефан Ладижіньскый є актівным і в русинькім возроднім русї, єден період быв докінця і председом Русиньской оброды на Словеньску. Ёго актівіты заміряны на Русинів в послїднїм часї запрезентовав приправлёванов публікаціов русиньскых народных співанок, котра бы мала скоро выйти. Зо своїм одношінём ку русиньскій народній співанцї, але і ку выходному обряду, церьковному хоровому співу, котрый презентує з хором Кірілометодеон ся нам юбілант сповів у слїдуючім інтревю.
• Пане Ладіжіньскый, сьте знамый як драматік, діріґент, але і композітор. В послїднїх роках сьте сполупрацовали з ґрекокатолицькым катедралным хором Кірілометодеон. Як бы сьте згоднотили тот період вашого сполужытя з хором?
– Я ку чомусь вів Кіріліметодеон, але і Кірілометодеон прямовав ку істым річам мене. Было то взаємне. Пожадовали од ня нелем істе чісло конкретных складеб, але і якость, котра бы хор діставала на істу уровень. Выгодов є, же хор єствує у высоко културній средї – в Братїславі і ту має можность порівновати ся, міряти свої силы... Кідь сьме хотїли десь выступити і презентовати ся, было потребне мати таку уровень, котра бы корешпондовала з другыма непрофесіоналныма хорами, єствуючіма в реґіонї. Дозволю сі твердити, же были і выступліня, котрыма сьме ся вырївнали профеіоналным тїлесам. Оцїнїнём про наш хор была конштатація оперного співака Штефана Дворьского, же бы сі з нами рад заспівав....

• Сакралну музику сьте збогатили о новы Співы ку літурґії св. Іоанна Златоустого. Як бы сьте згоднотили розвиток цеьковных хорів на Словеньску?
– Дакотры хоры суть лїпшы, дєакотры гіршы. Много залежить од якости хорового майстра, само собов і од колектіву співаків, з якыма робить, в непослїднїм рядї і од того, якы мають тоты люде можности реалізовати ся у своїм гобі. Днесь не є ани в тім одношіню проста сітуація, бо многы членове хору ся не можуть уволнити з роботы і не ходять на репетіції реґуларно. Думам сі, же ани сама церьков не барз підпорує церьковны хоры.... але то є мій особный погляд.

• Окрім сакралной музикы суть вашым предметом інтересу і народны піснї. В сучасности сьте на пензії, але все ся презентуєте як творивый умелець. Моментално рихтуєте збірку народных співанок. Можете прозрадити дашто вецей? Як выникла думка выдати публікацію русиньскых народных співанок?
– Русиньскых народных співанок є величезна кількость. З оглядом на чісло Русинів в сучасности, але і з оглядом на условія, якы Русины мали в минулости на розвиток своёй народной културы – спомяньме холем період мадярізації, але і в часї тоталіты, кідь сьме ся не могли голосити ку своїй народности - є то непредставительне духовне богатство, котре бы сьме мали утримати про настуны поколіня. Кідь єм робив тоту публікацію, пришов єм на єдну річ. Многы з тых співанок походять зо сел, котры уж не суть на ґеоґрафічній мапі. Не є уж Звалы, Дары, Остружніці... Але в архівных матеріалах є позначене, же співанка была записана в русиньскім селї Смулник, або у Великій Полянї, ці Руськім...Села залляла вода преграды, но зістали люде, днесь в переважніїй векшынї уж лем дїти і внукы жытелїв выселеных сел. Про них, але в першім рядї на знак вдячности і почливости ку їх родічам і старым родічам, котры жертвовали тото найціннїше – свій родный край, є моя публікація. Треба ся тым людём глюбоко поклонити, бо раны на їх душах ся не загоїли... Прото треба сохранити тото велике духовне богатство, котре їх потомків холем віртуално наверне до родного гнїзда, до краю їх родічів.

• Одкы сьте черьпали матеріал на выданя публікації?
– Треба повісти, же тоты співанкы, або холем векшына з них были позбераны, дякуючі нашым фолклорістам, они докінця і выходили книжно, но выходили як україньскы (українські народні пісні – позн. ред.), бо в часї тоталітного режіму не могли быти названы русиньскыма. Но повіджте мі, де могли взникати україньскы співанкы? Предці лем там, де жыли Українцї, но а на северовыходї Словеньска то не было, прото ту не могли взникати ани україньскы співанкы. Прото є потребне зробити реедіцію і выдати русиньскы співанкы, і по русиньскы.

• Як буде публікація вызерати? Яку концепцію сьте зволили?
– Кідь отворите книжку, у верьхнїй третинї сторінкы є назва і фотоґрафія села і ёго кутрый опис. Даколи намісто фотоґрафії села є фотоґрафія церькви, вышывкы, або чогось тіпічного про дане село..... під тыма інформаціями бы мала быти єдна співанка, а на протилежній сторінцї будуть далшы дві співанкы. Так єм приправив книжку із 135 співанками і послав єм єй до друку....

• Як сьте поступовали при гляданю русиньскых сел. Де сьте ся інформовали, котры села суть, або в припадї неєствуючіх были в минулости русиньскыма?
– О затопленых селах Стариньской преграды суть, нащастя, архівны матеріалы, але і жыючі потомкове – Русины. Што ся тыкать сучасных сел, помагав єм сі публікаціов Sebareflexia postavenia a vývoja Rusínov na Slovensku, котра вышла за одборной сполупрацы Словеньской академії наук в Кошіцях в роцї 2002. Там є перегляд сел в котрых подля списованя жытельства была зазнаменана русиньска народность. З оглядом на офіціалне чісло Русинів в тых селах ся многы з них урядно означають як русиньскы. То значіть, же і тоты села, котрых жытелї ся перед 20 роками ідентіфіковали як Словаци (бо Русинами ся писати не могли – позн. ред.), днесь уж суть єднозначно русиньскыма, бо так ся ідентіфіковали їх жытелї.

• Окрем русиньскых співанок там найдеме і колядкы...
– Правда, прото же колядкы тыж од непамяти патрять ку народу. Не є то умела сакрална музика, але храмова народна музика, прото на концю книжкы мож найти 8 колядок, котры суть закінчены приповідков. Наприклад, і таков:
„Было то так асі перед двoma тісячma роками. Нихто не знать, ці то была середа, четверь, або може і субота, але каждый знать, же ся то стало раз в ночі. Ангелы прекрасным співом цілому світу оголошовали народжіня Ісуска. Ясна звізда своїм росчесаным варкочом потверджовала і окрашлёвала тоту звість. Пастушкове, што пасли близко Віфлеєма ся позбуджали і такой ся выбрали до Бетлегема привітати новонародженого. Дарункы му несли, хто што мав – ябко, кус кобасы з фалатком хлїба... Єден брав і керьпцї, жебы маленькому не была зима на ножкы. Гварять, же єден му і свою кошулю подаровав. По дразї хотїли пастушкове радостну новину людём заспівати, хоць не мали такы голосы, як ангелы... Хто бы міг мати ангельскый голос, тадь ани світовы співацькы целебріты го не мають. Співали з цїлого сердця так, як знали і каждый гварив, а істо то буде і правда, же то быв прекрасный спів. І слова собі ку тому выдумали, і мелодії подобны своїм співанкам складали... Перешло много, много років. Но радость людей з той удалости была така превелика, же і по многых роках складали співанкы о народжіню Ісуска, як лем найкрасше могли. Але тота найкрасша ся іщі не зъявила... а може і гей... але нихто вецей, лем вы єй чуєте, кідь сі дома заспіваєте Коли ясна звізда.... То є про вас наісто найкрасша співанка, бо тоту співали вашы предкове – дїдове, бабкы і вашы прародічі. Є то невидительне путо, котре вас з нима вяже міцнов силов. Тов силов є сила материньского слова і оріґіналной мелодії, втїснены до колядок, котры ся традують дома, під роднов стрїхов, але і в нашых сердцях, бо суть то нашы колядкы....“

Анна СЕМБЕРОВА, Братїслава.